Дерегуляція бізнесу в Україні

Дерегуляція бізнесу – важливий напрям державної економічної політики. Україна – зарегульована економіка, з вартістю регулювання на рівні, що відповідає середньому рівні в Європі на 20 років тому, хоча з того часу в ЄС масово запроваджувались кампанії зі зниження адміністративного навантаження на бізнес. Роботу зі спрощення бізнес-регулювання, яка так чи інакше триває вже десятиліття, необхідно продовжувати.

З огляду на міжнародний досвід та проведений аналіз української практики, ми рекомендуємо уряду найближчим часом:

• При подальших дерегуляційних кампаніях концентруватись на регулюванні, яке має більший вплив (наприклад, діє для більшої кількості суб’єктів). Одні з основних кандидатів – податкова та митна сфери.
• Обираючи інструменти для дерегуляції, слід спиратись на опитування бізнесу. Опитувати потрібно явно, запитуючи, які НПА їх непокоять найбільше (попросити назвати 10 чи 20 таких), а не пропонуючи оцінити конкретні акти.
• Особливо обережно приймати рішення щодо дерегулювання сфер, які мають особливі причини бути регульованими через наявність різних вад ринку (монополії тощо) або через безпосередній вплив на життя людей (трудові відносини, охорона здоров’я тощо).

Після завершення воєнного стану, коли буде змога виділити більше коштів з бюджету, також можна буде здійснити такі заходи:

• Повномасштабний, методологічно коректний розрахунок вартості бізнес-регулювання за методикою SCM. На основі цих розрахунків побудувати подальші плани з дерегуляції.
• За аналогією з тим, що було зроблено в країнах ЄС, – для дерегуляційної кампанії слід встановити конкретну ціль щодо зниження вартості регуляторного навантаження (наприклад, на ті ж 25%, як в Європі).
• Розглянути можливість запровадження підходу, запропонованого законопроектом №8058, про «регуляторну гільйотину» (з урахуванням зауважень, описаних вище — великі бюджети та терміни, а також без правила «один за два»).