207. Як цьогорічна посуха вплине на врожай та економіку? Шпигоцька, Висоцький, Адаменко, Чук

Юрій Гайдай: Доброго дня, з вами Юрій Гайдай. Це подкаст «Що з економікою?», в якому ми розповідаємо про українську економіку та актуальні пов’язані теми. Сьогодні ми поговоримо про аграрну галузь і цьогорічний урожай. 

У 2024 році аграрії очікують зібрати менше, ніж минулоріч. За прогнозами, урожай кукурузи знизиться на 21%, ячменю на 15%, а пшениці та соняшнику на 10%. Ключові фактори – несприятлива погода, проте фермерам також стоять на заваді відключення світла, брак робочої сили і безпекові виклики, прямо кажучи – війна. 

Сьогодні у нас буде гібридний формат. Поговоримо наживо з Наталією Шпигоцькою з Dragon Capital про загальну оцінку урожаю цього року і вплив цієї галузі на макроекономіку. Послухаємо доповіді з нашого свіжого щомісячного огляду стану економіки від Вячеслава Чука з великого вертикально інтегрованого холдингу «Astarta» про цукровий бізнес та про автономну генерацію електроенергії цукрових підприємств. Також послухаємо Тараса Висоцького, заступника міністра аграрної політики, про плани уряду щодо підтримки аграрної галузі, про меліорацію, страхування. 

Почнімо з розповіді Тетяни Адаменко, керівниці відділу агрометеорології Українського гідрометцентру, про глобальне потепління і про прогнози гідрометцентру щодо врожаю на цей рік та в майбутньому. 

Тетяна Адаменко: Погода цього року навіть мене, людину з таким досвідом, напросто дивує. Хоча дивуватись, можливо, вже й не варто. 

Останнє десятиліття в Україні спостерігаються надзвичайні катаклізми у погоді. Це пов’язано з глобальним потеплінням. Ми випереджаємо багато країн за темпами глобального потепління. 

Останнє десятиліття в Україні найтепліше за весь період спостережень, а по багатьох інтерстанціях це 120 років і навіть 140 років. Останнє десятиліття ми спостерігали найтепліші і зиму, і весну, і літо, і осінь. Ми відчули в останні 10 років всі радощі глобального потепління. 

Що стосується поточного року, то станом на 12 вересня середня температура повітря в Україні, починаючи з 1 січня, перевищує норму на 2-3 градуси. Тобто, ми давно далеко залишили позаду ті межі паризької кліматичної угоди, яка передбачає підвищення на 1,5-2 градуси. У 2023, 2020, 2019, 2018, 2016 роках літо подовжилось на місяць, на півмісяця. 

Можливо, цього року це буде цілий місяць. Тобто, ми маємо ще плюс один літній місяць. З огляду на поточну ситуацію в Україні, то з цієї точки зору це непогано.

Загалом я вважаю, що для тієї ситуації, яка є в Україні, врожай гарний. А що стосується пізніх культур, на які теж були такі сподівання, що все прекрасно починалося, то так би й було, якби не надмірне тепло. Це про ті хвилі спеки з температурами вище 35 градусів. Наприклад, в Миколаївській області 30 днів температура повітря в день перевищувала 35 і досягала 40-42 градусів.

При такій температурі такі культури просто не ростуть, вони гинуть від температурного стресу. 

Ці хвилі тепла були надзвичайно тривалими для всієї території України. Для Західних областей, де через особливості клімату, якщо один день буде 35 градусів – це вже кліматична подія. Цьогоріч кількість днів з такими температурами досягала 70. 

Те, що визначає урожай в Україні – це кількість опадів. Тут ми мали надзвичайно жорсткий дефіцит. У середньому за ліло в Україні випало лише 50% норми опадів. Повинно випасти 150-200 міліметрів, а випало 50-70. І то, в основному, у вигляді злив на фоні високих температур. Тобто, вони були абсолютно неефективні.

Наприклад, в Миколаївській області за три літні місяці всього було від двох до чотирьох днів з дощем. Що могло вирости в такій ситуації? 

Результати таких погодних умов – маємо одну з наймасштабніших літньо-осінніх посух. 

За експертною оцінкою, за тими визначеннями запасу вологи, яке здійснює гідрометеорологічна служба України, на сьогодні це приблизно 70% площі, які охоплені посухом, які потрібно засівати озимими культурами. До цього часу лише в 2011-2015 роках спостерігалися такі масштабні літньо-осінні посухи.

Там, де зовсім сухі верхні шари ґрунту, відбулося зниження вологозапасів метрового шару ґрунту до нульової значення. Тобто, абсолютно сухий метровий шар ґрунту. 

Проте, ще нічого не втрачено до періоду часу. Засіяти можна до кінця вересня за таких умов, які складаються останніми роками. Навіть на початку жовтня. Для Півдня – це і кінець жовтня, і початок листопада. Пару років певні площі були засіяні на початку грудня. Тобто, все ще може скластися з урожаєм наступного року. 

Проте, найближчими днями, не жаль, кардинальної зміни ситуації не відбудеться в Україні. Можливо, зміниться ситуація у Західній частині країни, а також в Одеській, Вінницькій областях, західних районах південних, центральних областей, де очікуємо опади, яких буде достатньо для того, щоб припинити засуху.

Схід, на жаль, перебуватиме під впливом високоатмосферного тиску. Опадів, які були б здатні переломити ситуацію, не очікується. При цьому літо триватиме, як мінімум, 7-10 днів.

Юрій Гайдай: От така історія. Маємо істотні кліматичні зміни, які з нами надовго. Ми всі, але особливо аграрний сектор, повинні до цих змін адаптуватися. 

Зараз послухаємо огляд у форматі коментарів від Наталії Шпигоцької, старшої аналітикині інвестиційної компанії Dragon Capital, яка має великий досвід з аграрним ринком. Вона розповість про загальну оцінку врожаю цього року і його вплив на макроситуацію в Україні, тому що це дуже важлива для нас галузь. 

Наталіє, доброго дня. 

Наталія Шпигоцька: Доброго дня, Юрію. 

Юрій Гайдай: Я попрошу вас поділитися оцінкою, яким є цей рік для аграрної галузі порівняно до попереднього і що на це вплинуло. 

Наталія Шпигоцька: У першу чергу, дякую за запрошення. Ця тема не полишає своєї актуальності, оскільки експорт аграрної продукції в Україні складає більш ніж 60% загального експорту товарів. 

Таким чином, перспективи виробництва і експорту аграрної продукції залишаються одним з ключових факторів для прогнозування динаміки експорту та надходження валютної виручки до України. 

У цілому, якщо дивитися на 2024 рік, то після трьох років достатньо сприятливих погодних умов фермери зіткнулися з проблемами надзвичайно високих температур, падіння кількості опадів та посуху в частині регіонів України. Перш за все, найбільш помітний вплив несприятливих погодних умов відзначається у південних та східних областях України. Менш виражений вплив був на центральні, північні та західні області. 

Якщо говорити про вплив цих менш сприятливих погодних умов на вирощування, то тут слід розділити його вплив на ранні зернові й олійні культури та пізні. Якщо ми говоримо про ранні, це переважно зимові культури – пшениця, ячмінь та ріпак, які фермери посіли ще наприкінці минулого року.

Відповідно, вони зазнали впливу не лише від посухи, яка стала проявлятися влітку цього року, але й помірніших погодних умов наприкінці минулого року. 

Якщо подивитися на результати збирання ранніх культур, які ми маємо на сьогодні, а на сьогодні ранні культури вже практично зібрані, то там втрати по врожайності і по загальному валу не такі суттєві. Тобто, якщо подивитися на пшеницю, то її вирожайність цього року скоротилася на 6%. Ріпак також скоротився на 6%. Це негативно, але не матиме сильно суттєвого впливу на динаміку вирожаю цього року, зважаючи також на динаміку посівних площ. 

У той же час, якщо ми дивимося на стан пізніх культур, це в першу чергу кукуруза, соняшник та соя, збирання яких тільки-тільки починається, то вони зазнали найсильнішого впливу несприятливих погодних умов цього року. Можна вже про це говорити, виходячи з поточної врожайності, яку ми бачимо по ранніх результатах збирання пізніх культур. Так, на початок вересня фермери вже зібрали 20% площ під соєю, які були посіяні під врожай цього року, 15% площ під сонячником та менш ніж 5% площ під кукурудзою.

Якщо говорити про поточні врожайності, то найбільше падіння відзначається саме по сої. Поточна врожайність скоротилася на 25% порівняно з поточною врожайністю на аналогічний момент минулого року при співставних зібраних площах. Це через те, що найбільшого впливу несприятливих погодних умов в цьому році зазнали південні та східні області, а збирання пізніх культур саме там і починається. 

Ранні результати збирання відображають найбільший вплив цих несприятливих погодних умов. Скоріш за все, скорочення врожайності буде менш явним по мірі просування збиральної кампанії до центральних, північних та західних областей.

Юрій Гайдай: За аналогією з виборами, коли надходять спершу результати з виборчих районів, з виборчих округів, які мають налаштовані певні політичні погляди. 

Наталія Шпигоцька: Так, це дуже слушна та цікава аналогія. 

Ми відзначаємо 25% падіння врожайності по сої. На 18% скоротилася поточна врожайність по соняшнику. По кукурудзі ще зарано говорити, оскільки ми зібрали незначні площі. 

Інший показник, на який ми можемо послатися, як індикатив для майбутньої динаміки врожайності пізніх культур, є індекс вегетації. Він розраховується на основі супутникових знімків посівних площ. Ми оцінюємо його аномалію, тобто наскільки рівень вегетації поточного року станом на початок вересня відрізняється від його середньоісторичного рівня.

Він показує, наскільки стан посівів або рівень вегетації в кращу чи гіршу сторону відрізняється від історичного рівня. 

Юрій Гайдай: Наталіє, а ви знаєте, як це працює? Мені просто цікаво. Тобто супутникові знімки оцінюють, чи вже пожовтіла кукурудза, чи вона ще зелена і росте, чи щільність посівів? 

Наталія Шпигоцька: Це дуже цікава технологія. Давайте я не буду заглиблюватися у деталі, щоб вас не дезінформувати. Але там точно обраховується спектр кольорів і оцінюється інтенсивність фотосинтетичного процесу.

Ми говоримо про те, наскільки активна йде вегетація. Коли відзначається посуха, коли рослина сохне і починає відмирати, це буде вказувати на меншу вегетативну активність. Тобто аномалія буде гірша.

 Цей індекс вегетації може бути різним на різних етапах дозрівання основних культур. У даному випадку ми це значення аномалії індексу на початок вересня 2024 року порівнюємо з аналогічним значенням також на початок вересня в попередні роки, щоб мати аналогічний зріз саме на поточний момент року, який відображає співставні стадії дозрівання ранніх пізніх культур. 

Юрій Гайдай: Тобто цим показником не можна точно оцінити урожай, але можна оцінити динаміку відносно попередніх років, змінний тренд. 

Наталія Шпигоцька: Так. Якщо спробувати побудувати кореляцію аномалії індексу NDVI, наприклад, з урожайністю основних культур, то там ідеальної кореляції не вийде, оскільки ми дивимося на аномалію на окремий момент. На зараз ми знаємо, що ранні культури вже зібрані, тому цей індекс, особливо для ранніх культур, вже нічого говорити не буде. 

Також він не враховує майбутні погодні умови, тобто як майбутні душі або посуха покращать або погіршать стан культур. Ще він не враховує здатність рослин адаптуватися до менш сприятливих погодних умов.

Тобто кореляція пряма. Вона не настільки однозначна, не настільки суттєва, щоб говорити один до одного, що цей індекс нам прямо каже, яка буде динаміка урожайності. Проте він дійсно є непоганим індикативом, чи буде ситуація в цьому році краще чи гірше, ніж в попередньому, а також порівняно з історичним рівнем. 

Аби завершити на індексі вегетації, лише додам, що на початок вересні ми бачимо, що аномалія цього індексу є найгіршою за останні 12 років. Тобто це підтверджує поточні результати збирання пізніх культур, вказує на те, що фінальна врожайність з високою ймовірністю по пізніх культурах буде помітно нижче, ніж минулого року, коли аномалія була позитивною, і може бути гірше, ніж середньоісторичний рівень. Враховуючи і динаміку індексу NDVI, і поточні результати збирання ранніх, пізніх культур, ми це все агрогуємо в нашому прогнозі врожаю.

Зважаючи на те, що втрати по врожайності по ранніх культур були не такі суттєві, вони можуть бути помітними по пізніх культурах. У цілому це матиме негативний вплив на загальний вал врожаю зернових, олійних культур, який ми очікуємо. Цього року він скоротиться приблизно на 10% порівняно з попереднім, до 74 мільйонів тонн. З точки зору внутрішнього споживання, це більш ніж достатньо для забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки, тобто внутрішні потреби у пшениці для продовольчих цілей будуть покриті.

Також внутрішні потреби у фуражному зерні будуть забезпечені. Соняшник практично весь буде перероблений всередині країни. По сої, по ріпаку зазвичай йде розподіл, якась менша частина переробляється всередині країни, більша частина експортується у вигляді безпосередньо олійних культур.

Внутрішня продовольча безпека буде забезпечена, але при цьому обсяги олійних та зернових культур доступних для експорту цього року скоротяться, і факторами впливу до цього будуть не тільки скорочення обсягів виробництва, але й скорочення обсягів перехідних залишків зерна з попередніх сезонів. 

Як ми пам’ятаємо, попередні два сезони після початку війни експорт зерна і будь-якої продукції з України зазнав суттєвого впливу перебоїв у роботі глибоководних портів. Лише з кінця минулого року українські глибоководні порти працюють в рамках українського коридору. Відповідно, динаміка судозаходів, кількість та об’єми кораблів, які заходять і виходять з українських портів, регулюється виключно українською владою. Тобто ми як держава можемо експортувати ті обсяги зерна та інших товарів, які ми бачимо за непохідне.

Попередні два сезони, коли робота портів або була заблокована, або працювала в рамках зернового коридору за участі ООН, Туреччини та Росії, у такому режимі обсяги експорту все ж таки були обмежені, що призвело до накопичення суттєвих перехідних залишків, які були успішно розвантажені у попередній місяці. На початок нового сезону, 24-25 рівень перехідних залишків вже практично повернувся до довоєнного рівня. Це, скажімо так, не даватиме нам додаткових обсягів, доступних до експорту.

Враховуючи ці два основні фактори, ми очікуємо, що експорт зернових та олійних культур в цьому році може скоротитися на 12-15%, приблизно до 48-50 мільйонів тонн. Буде такий певний додатковий тиск. 

Юрій Гайдай: До речі, тут два запитання.

Перше зовсім коротке уточнення для наших слухачів. В аграрній галузі все обмірюється маркетинговими торговими сезонами. Сезон починається з якого місяця? 

Наталія Шпигоцька: Насправді сезони різні для різних культур, залежить від періоду їх вегетації. Але для спрощення ми беремо маркетинговий сезон по пшениці, який починається з липня та завершується в червні. Тобто це умовно 24-25 рік, з липня 24-го по відповідний місяць 25-го року. 

Юрій Гайдай: Тобто це умовно 24-25 рік, з липня 24-го по відповідний місяць 25-го року. 

Тут ви нам гарно описали картину, яка ситуація в нас з внутрішнім виробництвом.

Я дивився учора на презентації вашій чудовій, на нашому щомісячному огляді картину проблемних ділянок для аграрки з точки зору впливу погодних умов. Бачу, що якщо значна частина південних регіонів Центральної і Східної Європи, Україна, їм бракувало води, то на півночі Європи і в деяких регіонах Росії, навпаки, був надлишок води. Я розумію, що був ще якийсь вплив по всьому світу.

Яка зараз взагалі ситуація з цінами на продовольство? Чи є у вас очікування, що буде в найближчі півроку, рік? Тому що важливо не тільки скільки ми виробили, а також який буде попит на це і за якими цінами ми зможемо продати цей урожай. 

Наталія Шпигоцька: Це дійсно так. Одна складова рівняння – це які обсяги будуть доступні для експорту. Інша частина рівняння – це ціна, яку ми зможемо реалізувати. 

Якщо дивитися на експортні ціни на зернові культури, які ми бачимо в Україні, – вони корелюють з міжнародними цінами. З одного боку, Україна є досить вагомим учасником міжнародної торгівлі зерна, а з іншого боку, ми є прайстейкерами на цьому ринку. 

Ми ціни не встановлюємо, а приймаємо ті, які формуються на світовому ринку, зважаючи на співвідношення попиту та пропозиції глобальної. Ми бачимо, що ціни на зернові на міжнародних ринках залишаються під тиском десь з середини 2022 року. Тобто, ще до початку війни і в перші місяці ми бачили, що світові ціни на зерно досягнули досить високих рівнів. 

Для пшениці було 500 доларів на тонну на піку. Проте, як тільки постачання зернових культур з України відновилося, світові ринки повірили, що пропозиція зерна з України не втрачена для світових балансів. Тобто, їх знову почали враховувати в світовому балансі пропозиції зерна. 

Від того моменту ціни суттєво скорегувалися. Якщо ми порівнюємо з минулим роком, то наразі експортні ціни на пшеницю, на кукурудзу підросли, але незначно, в межах 5-10%. 

Оскільки зараз ринок дооцінює вплив різноманітних погодних умов в різних частинах світу. Так як не тільки в Україні були екстремальні погодні умови, зараз дооцінюються перспективи врожаю у Європі та Південній Америці. Ближче до кінця року ринок зрозуміє, скільки дійсно зерна буде вироблено в поточному сезоні.

Не виключаю певного покращення рівня цін. Але, знову ж таки, ми залишимося на суттєво нижчих рівнях, ніж на початку 2022 року. 

Юрій Гайдай: Останнє, що хотів у вас запитати, Наталю: нещодавно були запроваджені мінімальні експортні ціни для зернових, метою було змусити експортерів заводити назад в Україну валютну виручку. Було доволі змішане сприйняття від ринку, коли були лише оголошені ці заходи. Що ви бачите на сьогодні? Як реагує ринок? Яка ваша оцінка? Чи не зашкодять ці зміни власної роботи аграрної галузі? Чи може бути позитивний вплив на макрорівні стосовно обсягів валютної виручки, які заходять в Україну?

Наталія Шпигоцька: Моє розуміння таке, що ці механізми регулювання мінімальних експортних цін наразі є в процесі впровадження. Ми ще не можемо оцінити їх фактичний вплив на динаміку експорту. Але зрозуміло, що бізнес доволі острого відноситься до інновацій у регулюванні експорту. 

З того, що неодноразово обговорювалося протягом діалогу Міністерства аграрної політики та аграрних асоціацій, інших представників агробізнесу, що той механізм з рахунку мінімальних експортних цін, який запропоновано, не має обмежувати експорт від білого бізнесу.

Він забезпечує достатнє відхилення від історичних мінімальних експортних цін для того, щоб дати необхідний зазор для можливого майбутнього коливання цін. 

Юрій Гайдай: Я для слухачів зроблю уточнення. Основне побоювання було в тому, що ці обмеження не дозволять гнучко відреагувати на ринковий спад цін і тоді не буде можливості експортувати зерно за реальними цінами, тому що вони нижчі за порогові значення.

Наталія Шпигоцька: З позитиву, що ми бачимо – зараз тренд цін на зерно все ж таки позитивний, тобто ціни підростають. Сьогодні наче не виникає проблема, що фактично експортна ціна нового врожаю може бути суттєво нижча мінімальної ціни попереднього сезону, тобто такої проблеми виникнути не має.

Інше питання, з яким бізнес звертався до Міністерства і яке також було врегульовано – це питання форвардів. 

З одного боку, ми бачимо, що спотові ціни на сьогодні є вищими, ніж в попередньому році, тобто це не має створювати проблем для цінового ліміту. З іншого боку, коли ми кажемо про форварди, тобто про контракти постачання, нехай, нового врожаю кукурудзи, яка буде зібрана в жовтні, листопаді цього року, і такі контракти заключаються за іншими цінами, які можуть відрізнятися від споту. 

Відповідно, можуть також виникати питання, коли форвардні ціни також можуть опиратися в ці мінімальні експортні ціни, але окремий механізм було розроблено також саме під форвардні контракти.

Сподіватимемося, що після практичного впровадження цього регулювання всі основні проблемні моменти вже буде проговорено і вирішено. Хоча ми розуміємо, що перші тижні, можливо місяць, коли це регулювання буде працювати, ми не можемо виключати певні шорсткості, але будемо сподіватися, що все ж таки це регулювання досягне цієї мети. Воно не перешкоджатиме нормальним відвантаженням зерна, нового враження на експорт, але буде відсікати експортерів, які декларують нереальні занижені ціни на зерно. 

Юрій Гайдай: Наталю, я вам дуже дякую за коментар. 

Нагадаю, це була Наталя Шпигоцька, старша аналітикиня інвестиційної компанії Dragon Capital. 

А зараз ми послухаємо доповідь Тараса Висоцького, першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України про те, що робить держава кроки з підтримки побудови систем зрошення, а також страхування. 

Тарас Висоцький: Дякую.

Ми бачимо два основних вектори реакції чи політики, для того, щоб максимально зменшити, віддалі нівелювати ці ризики, які приносить нестабільний погодний фактор. Які ці два напрямки? 

Один з них – це відновлення меліорацій. Ми чітко розуміємо, що маючи зрошення фактично можна спекою та відсутністю опадів керувати. 

У цій частині в нас є декілька піднапрямків. Цього і наступного року діє програма підтримки інвестицій в меліорації. Тобто ті агровиробники, організації ОВК, організації водокористувачів, об’єднання агровиробників, вони, інвестуючи в системи зрошення, можуть отримати від держави до 50% компенсації вартості цих інвестицій.

Будуючи системи зрошення або відновлюючи системи зрошення, а якщо говоримо про дощувальні машини, то вони отримують 25% компенсації, коли купують вітчизняні дощувальні машини. 

Другий напрям – ми хочемо, зважаючи на всі складності, віднайти ресурс, щоб з наступного року почати будівництво відновлення державних магістралей. Тобто там, де треба державі довести воду до поля, до агровиробника.

Ми розуміємо, що руйнування Каховської ГЕС принесло такий виклик, а разом з тим треба відновлюватися, треба далі працювати. Окрім Каховської ГЕС, в цілому, в інших місцях наших регіонів. Треба робити інвестиції в доведення води до полів, щоб далі аграрії могли інвестувати і цим користуватися.

Треба активно працювати з міжнародними партнерами. Є проєкт HARDIS в США, який спланував до 50 мільйонів доларів на 5 років на підтримку фермерів, підтримку організацій водокористувачів для будівництва енергоефективних насосних станцій, відповідного обладнання.

Один з глобальних напрямків – це зрошення, тобто меліорація, яка може максимально нівелювати вплив цих погод і факторів. 

Другий напрям – це агрострахування. Ще 2021 року ми, як мінагрополітики, були активними учасниками цього процесу. Був урядовий законопроєкт, Верховна Рада прийняла закон про агрострахування. У нас не було спеціалізованих правил гри про агрострахування. У 2022 році ми хотіли цю інфраструктуру запустити. Зрозуміло, що спочатку повномасштабного вторгнення пріоритети змінилися, але розуміємо, що це треба робити.

Чому треба цю інфраструктуру запустити? Перше, треба відновити довіру страхових компаній. Є нова процедура, коли НБУ – верифікатор, то НБУ – інституція, яка має довіру.

 На початкових критеріях, які говорять, що ці компанії відповідають по досвіду – виплата всім. Є гарантія, що вони виплатять. З однієї сторони, щоб аграрій розумів.

Друге, ми, як мінагрополітики, розробляємо стандартизовані страхові продукти – це договір страхування. Державне все прописано, щоб не було моментів, що хтось абзац не дочитав і потім немає виплати, немає довіри. Там все прописано.  

Наказ офіційно є. Будь ласка, беріть, користуйтесь правилами гри в регульовані. Їх вже випущено по зернових, по цукровому буряку.  

І третє, практика показує, що сама вартість аграрного страхування досить дорога, вона може бути від п’яти до восьми відсотків премії. Це дорого, бо ризики високі. Як мінімум на старті, на запуску цієї інфраструктури і створення масового страхування працює така річ, як держпідтримка. Також згідно законодавства, в нас є можливість до 50% компенсувати, коли є ресурс.

Ми шукаємо, щоб це запускати. Це довгостроковий проєкт. 5-7 років була б довіра страхкомпанії, воно б масово відбувалося, працювало, страхова премія, вартість страховки знизилася через ефект масштабу і воно б далі працювало.

З кредитуванням «5-7-9» завжди треба модерація від держави на початку. Тому це другий напрямок. Бо страхувати можна чітко врожайність або дохід. 

Відповідно, якщо є форс-мажор погодній, його покриває страховка. Розуміємо, що ці виклики, на жаль, будуть все частіше.  

Юрій Гайдай: Ось такі, ми бачимо, дві довгострокові відповіді, які би могли нам допомогти в цьому відношенню. Компенсація інвестицій у зрошування, побудова, відновлення державних магістралей, які мають доводити воду до поля, до агровиробників, страхування ризиків і кредитування.

А зараз послухаємо коментар Вячеслава Чука, комерційного директора «Astarta». 

Вячеслав Чук: Я, напевно, не відкриваю ні для кого новину про те, що, порівняно з минулим роком, ціни на всі коммуніті досить знизилися.

Два роки поспіль у нас є досить гарний експортний потенціал по цукру, враховуючи виробництво і споживання в країні. Минулий маркетний рік, який щойно закінчився, це майже 700 тисяч тонн експорту. При виробництві, в якому ми консенсус бачимо, опрацьовує буряк ще в полі, але скільки, мільйон чи сот, буде видно по закриттю і збору врожаїв.

Ми завжди з Міністерством на рівні асоціації узгоджуємо кількість експорту і встановлюємо певні узгодження для того, щоб забезпечити внутрішній ринок і експортувати. Але експортний потенціал є. Очевидно, що Україна здобула певну можливість експортувати цукор на ринки Середземномор’я, Північної Африки. Тому, варто розуміти, що аграрний бізнес – циклічний, він підатливий погоді.

Мало хто винайшов інструмент, що дозволяє не піддатися цьому ризику. Бізнес тарготує, в першу чергу, маржинальність, а не валу. Це важливо як для сплати податків, так і для дохідності нашої діяльності. 

Я не думаю, що «Astarta» – єдина компанія, хто це робить. Це роблять всі на ринку і багато хто відмовився від надмірного використання добрив, розуміючи, що ця погода може впливати на вражаємість. Хтось відмовився від захисту надмірного, розуміючи, що деякий захист може навпаки нашкодити при таких погодних умовах. 

Я абсолютно погоджуюсь з цифрами, які показують регіональні втрати врожаю. Очевидно, що раніше зернові і олійна група давали змогу бізнесу отримати очікувані результати. Ріпак навіть міг відіграти в ціні. Той, хто встиг в моменті певного росту ціни продати його, напевно отримав гірші результати, ніж б він отримав в минулому чи позаминулому році. 

Погодні умови змушують всіх адаптуватися: як сівозміну, так і витратну частину на гектар. Але ми розуміємо, що ми не єдині на глобальному ринку.

Є інші країни, в яких також відбуваються погодні засухи і недобори врожаїв. Тому, світовий ринок, як правило, все балансує ціною. Ми не впливаємо суттєво на ціну, але погодні умови мають свої тенденції в інших країнах. Європа та навіть наш ворог зазнали суттєвих втрат у пшениці цьогоріч. 

Юрій Гайдай: Цікаве спостереження з доповіді Вячеслава про те, що бізнес більше цікавий як маржинальність, заробіток на тонні зібраного урожаю, різниця між ціною, яку бізнес отримує, і видатками на неї. 

Але ще дуже цікаво розглянути цукровий бізнес у контексті підготовки до зими з точки зору генерації електроенергії. Як виявилося, цукровий бізнес забезпечує себе автономною генерацією. Давайте послухаємо. 

Вячеслав Чук: Щодо цукрових заводів: ті заводи, що будувалися на території України і функціонували ще до Радянського Союзу, вони забезпечені турбінами, які генерують пару через процес виробництва, генерують електроенергію.

Відповідно, під час роботи цукрового заводу ми самозабезпечені електроенергією. Це стосується всієх цукрової галузі без виключення. Більше того, вся цукрова галузь генерує додаткові відходи у вигляді жому чи меляси, яку ми навчилися конвертувати в біогаз.

Біогаз в електроенергію, електроенергію подавати на наші ж підприємства, які потребують споживання. 

«Astarta» в цьому пішла далі: наш переробний соєвий завод працює повністю на біогазі. Зараз ми додаємо когенерацію, в нас буде повністю своя електроенергія. Тому, ми досить стримано ставимося до цих питань зараз. 

Звісно, ключовим фактором для нас є те, щоб всі галузі економіки були забезпечені.

Але мені здається, що ми довели свою стійкість протягом попередніх зим. Переконаний в тому, що пройдемо і цю зиму. 

Юрій Гайдай: Принаймні ця частина агросектору спокійна, що пройде зиму, бо має власну автономну генерацію. І це вже добре. Вячеслав правильно відмітив про те, що важливо, щоб всі галузі економіки були забезпечені електроенергією. 

На цьому ми закінчуємо наш подкаст, який цього разу був присвячений огляду стану аграрної галузі і врожаю 2024 року.

З вами був Юрій Гайдай, старший економіст ЦЕС. Дякую, що слухаєте нас на Громадському радіо та на зручних вам подкаст-платформах. Залишайтеся з нами, тримайтеся.