Огляд економіки у лютому 2026. Як обстріли енергосистеми впливають на роботу бізнесу?

Із березня 2022 року Центр економічної стратегії (ЦЕС) щомісяця готує аналітичні огляди розвитку економіки України в умовах повномасштабної війни. Спеціальна тема цього випуску — «Як обстріли енергосистеми впливають на роботу бізнесу?».

Усі попередні випуски доступні за посиланням.

У січні та лютому ситуація в енергетиці погіршилася через інтенсивні російські обстріли й несприятливі погодні умови, що вплинуло на всі сектори економіки. Попри це, зростання цін продовжує сповільнюватися, хоча монетарна політика НБУ стала більш консервативною. Ключове значення в адаптації відіграє імпорт: у 2025 році було імпортовано систем накопичення енергії на суму $1,5 млрд. Відновлення енергопостачання сприяло збільшенню видатків бюджету, не пов’язаних з обороною, але військові видатки все ще переважають. Хоча українські підприємства демонструють стійкість, вони все ж потребують підтримки.

Ключові зміни в економіці України за останній місяць:

• Секторальний аналіз: У січні та лютому енергетична ситуація значно погіршилася через інтенсивні обстріли з боку Росії та несприятливі погодні умови. Це призвело до погіршення настроїв бізнесу та споживачів, а руйнування залізниць і портів негативно вплинуло на ділову активність.
• Монетарний сектор: У січні 2026 року інфляція продовжувала знижуватися, досягнувши 7,5% у річному вимірі завдяки впливу високих врожаїв 2025 року та стабілізації умов на ринку праці. НБУ очікує, що інфляція продовжить знижуватися в найближчі місяці, але до кінця року повернеться до рівня 7,5%. З огляду на це, у січні Нацбанк знизив облікову ставку з 15,5% до 15%, прогнозуючи лише одне подальше зниження ставки на 50 б.п. (0,5 в.п.) у березні. Ринок інвертував криву дохідності внутрішніх державних облігацій, що свідчить про впевненість у зниженні інфляції, незважаючи на короткострокові інфляційні ризики, пов’язані з дефіцитом енергоносіїв.
• Міжнародний сектор: З урахуванням підтримки з боку донорів та збільшення потреб, пов’язаних з війною та відбудовою, торговельний дефіцит України продовжує зростати. У IV кварталі 2025 року імпорт зріс на 29% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, причому основними драйверами зростання стали машини, обладнання та транспорт (49% зростання імпорту), мінеральні продукти (13%) та некласифікований/неформальний сектор (29%). У 2025 році витрати на імпорт систем накопичення енергії досягли $1,5 млрд, що в 2,5 рази перевищує суму, витрачену на прямий імпорт електроенергії.
• Фіскальний сектор: Складні зимові умови та сезонні фактори призвели до скорочення бюджетних доходів у січні на 18% порівняно з попереднім місяцем. Видатки у грудні різко зросли, головним чином через воєнні витрати та оборонну допомогу., та допомогу на оборону. У 2025 році майже все зростання видатків державного бюджету було пов’язане з потребами війни, тоді як цивільні видатки залишалися загалом стабільними.
• Спеціальна тема: більшість підприємств постраждали від перебоїв в енергетиці, і значна частина з них вже інвестувала в автономні джерела енергопостачання. Однак енергетична криза змусила підприємства скоротити обсяги виробництва через зниження попиту та зростання виробничих витрат. Існує високий ризик закриття підприємств і зростання безробіття, що може бути частково компенсовано за рахунок державної підтримки.

Детальніше — у нашій презентації, прикріпленій на цій сторінці.

Учасники дискусії:

• Артем Вдовиченко, заступник начальника управління економічного аналізу Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ;
• Валентина Ведровська, керівниця напрямку GR Української ради зброярів;
• Світлана Кобелєва, співвласниця компанії Teahouse;
• Олег Крикавський, директор із звʼязків з держорганами компанії «АрселорМіттал
  Кривий Ріг»;
• Андрій Телюпа, радник міністра економіки України;
• Борис Шестопалов, співвласник та генеральний директор «HD-group».

Модератор: Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії. 

Щоб оперативно підготувати текстову версію відео, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Гліб Вишлінський: Ви нещодавно (я маю на увазі Національний банк), випустив оновлений макропрогноз. Давайте детальніше поглянемо на те, як ви оцінили вплив тих ударів, які ми бачили по енергосистемі на економіку в цьому році, зокрема на виробництво, на ВВП і на ціни. Прошу, Артеме.

Артем Вдовиченко: Дякую за запрошення, дякую за інформативну презентацію. Ну і щодо вашого питання: дійсно, енергодефіцити, електродефіцити – це велика проблема на сьогодні для економіки України. І ми проводимо регулярно власні оцінки безпосередньо дефіцитів, а також вплив цих дефіцитів на інфляцію і ВВП. 

Ну, відразу зазначу, що за нашими оцінками, які базуються за даними з енергетики (такими альтернативними даними, типу аналізу інтернет-запитів), той дефіцит електроенергії, який сформувався у грудні-січні (у грудні 2025-го року, січні 2026-го року), він самий високий за весь період повномасштабного вторгнення, тобто настільки великих дефіцитів електроенергії ми ще не спостерігали. 

Цьому сприяло ряд факторів. Ну, по-перше, Росія почала просто шалено атакувати нашу енергоструктуру в кінці минулого року, там був поставлений рекорд по кількості атак на енергоінфраструктуру. І інший фактор – це температура, тому що у нас аномально холодна зима, аномально холодний, скажімо так, місяць був. Це почалося в грудні, в січні продовжувалося. Середня температура була приблизно по Україні приблизно на 4 градуси нижча за норму. Звісно, така низька температура, вона призводить до того, що потреба, так звана потреба, в електроенергії збільшується, і відповідно, якщо ви не можете покрити цю електроенергію через виробництво, або через генерацію, або через імпорт, у вас формується великий дефіцит.

Щодо того, яким чином. Ну давайте одразу цифри назву – наші оцінки електродефіциту. Ми підвищили наші оцінки, останні оцінки електродефіциту у 4-му кварталі 2025-го року з 4% до 7%, і одразу скажу, що це оцінки усереднені. Тобто, в середньому, ми за квартал четвертий 2025-го року, не покривали наші потреби в електроенергії на 7%. Загалом по року такий дефіцит (знову ж таки, мається на увазі 2025-й рік), ми оцінювали в 2%. У нас була досить хороша ситуація влітку. Коли літо, погода була хороша, і росіяни не так активно атакували саме електрогенерацію. У нас був досить довгий період бездефіцитного функціонування економіки. І от саме тому середня за рік 2%, а в кінці ми підняли цю оцінку до 7%. 

Щодо 2026-го року, ми також переглянули наші оцінки електродефіциту на перший квартал 2026-го року з 6% до 12%. Ну а середньорічний показник ми підняли з 3,3% до 6%. Декілька слів про те, як ми підходимо до оцінки дефіцитів. Саме проблемне питання тут – це оцінка потреби в електроенергії, тому що це дещо не спостережно. Потреба – це якийсь розрахунковий показник, який ґрунтується на історії споживання електроенергії і на ряді наших припущень. 

Ми аналізуємо історичні дані щодо того, скільки споживала економіка України у періоди, коли не було атак з боку росіян, коли ми більш-менш лагодили те, що було зруйновано. І також коригуємо цю цифру на температуру. Ми приблизно розуміємо, мається на увазі, зимові температури, тому що це саме зимою відіграє велику роль. Ми приблизно розуміємо скільки додаткової потреби у нас формує кожен від’ємний градус температури, робимо відповідні корекції і виходимо на середньомісячну потребу по електроенергії. Після цього ми дивимося скільки у нас генерується в системі, скільки ми імпортуємо, скільки ми експортуємо. Ну експорт в останні місяці не грає ролі, тому що він 0 у нас в електриці. І от маючи оцю різницю між нашою потребою, генерацією і імпортом, ми оцінюємо дефіцит. 

Щодо впливу на економіку (знову ж таки, на ВВП мається на увазі). Знову ж таки, назву цифри. Ми оцінили негативний вплив енергодефіциту у 2025 році на ВВП, мінус 0,02 відсоткових пункта. Тобто, якби не було цього негативного впливу, ми б мали ріст ВВП на рівні 2%. І сукупний дефіцит на 2026-й рік, тобто оці от 6% середньорічного дефіциту, вони заберуть у нас 0,4% ВВП.

Як ми підходимо до оцінок? Ми беремо таблиці витрати-випуск, зараз уже Держкомстат оновив ці дані. І ми дивимося, наскільки сильно різні види економічної діяльності залежать від електропостачання.

Також свого часу Національним банком України були проведені опитування підприємств, також за різними видами економічних діяльностей, з приводу того, наскільки вони чутливі до відключень електроенергії. Ну і також тих же таблиць витрати-випуск ми маємо внесок різних видів економічної діяльності в ВВП. І от інтегруючи всі ці дані разом, ми виходимо на певну усереднену еластичність щодо того, наскільки впливає 1% дефіциту електроенергії на ВВП. 

Наскільки я пам’ятаю, під час обговорення інфляційного звіту озвучувалася ця цифра, на сьогодні ми оперуємо еластичністю 0,1, тобто один додатковий дефіцит електроенергії забирає у нас 0,1% ВВП. Тобто, виходячи з оцих обрахунків, ми моделюємо негативний вплив дефіциту на економіку.

Щодо інфляції. По інфляції ситуація наступна. Перше, хочу сказати, що ми також врахували негативний вплив енергодефіцитів на інфляцію в 2026 році, тому що, як ви, можливо, бачили в нашому оновленому макропрогнозі, прогноз інфляції на 2026-й рік підвищений на 0,9% пунктів. Це не чистий вплив електро дефіцитів, там є ряд факторів, але в тому числі, через оці от розуміння того, що дефіцит електроенергії, більш дорога електроенергія буде лягати тягарем на бізнес, ми переглянули вверх інфляцію. 

Ну, і тут ми враховували два канали впливу. Перший – це адміністративні ціни, як зазначала Наталія. Ми заклали технічне припущення, що все-таки ці удари по енергоінфраструктурі будуть вести до того, що доведеться це все відбудовувати. Це все витрати, які в кінці кінців будуть перекладені на споживачів. До кінця опалювального сезону ми не передбачаємо зміну тарифів, але все-таки припускаємо що далі тарифи можуть коригуватися.

Ну і другий канал – це канал витрат: дефіцит електроенергії, дорога електроенергія, яка або імпортована, або приходить з альтернативних джерел, такі ті ж самі генератори. Це все підвищує кости, так звані, і це все також буде впливати на інфляцію. 

Насправді ми відстежуємо ситуацію по компонентам інфляції. Вже вийшли січневі дані, далі будуть лютневі дані. Я думаю, вже по цим даним буде видно приблизно, куди ми рухаємося в плані впливу на інфляцію, тому що є явно певні сектори, які більш залежні від електроенергії, вони більш чутливі. І саме там ми сподіваємося побачити ці впливи, їх більш якісно оцінити і, можливо, перезакласти прогноз.

Андрій Телюпа: Добрий день, вітаю всіх. Ну, по-перше, Мінекономіки, уряд загалом – ми теж намагаємося в наших прогнозах бути консервативні, як і Національний банк, саме по енергетиці, тому що в нас тут принцип «сподіваємося на краще, але готуємося до найгіршого».

І, ну, відповідно, навіть до цього зимового сезону уряд активно готувався. Тобто ми проводили багато зустрічей із бізнесом, обговорення з асоціаціями про те, як найкраще допомогти бізнесу пережити цю зиму, як мінімум, і взагалі розвивати економіку в цих умовах. Тому що, коли ми ще минулого року почали писати промислову стратегію України разом з Світовим банком і ЮНІДА, то там був, ми досить чітко вийшли там спочатку, що 50% мінімум успіху і майбутнього промисловості України – це, по-перше, ціна на електроенергію. І ми дуже багато працювали над тим, як, по-перше, вирішити це питання стратегічно, але перед зимою у нас навіть постало питання взагалі наявності електроенергії, тобто не тільки ціни. 

Відповідно, уряд намагався стратегічно це вирішувати по декілька основних шляхах. Перший основний – це збереження існуючої генерації, це будівництво захисту, ППО.

Тут вже наскільки можливо. Це вже багато що не можемо напряму вплинути. Другий напрямок був – це якраз розширення імпорту електроенергії, тобто і фізичного перетину, і дозволів для того, щоб дійсно економіка мала змогу імпортувати електроенергію за наявності дефіциту. І тут ми бачили пріоритет – це, по-перше, мінімізувати ті можливі дії «Укренерго», коли там влітку обмежувався імпорт електроенергії в залежності від ціни на електроенергію. І також зараз ми ініціювали вже з кінця року запровадження перехід на довгострокові контракти на імпорт електроенергії для того, щоб бізнес дійсно мав змогу контрактуватися, і на довгих термінах, а не було це на день, на добу, і таким чином дійсно планувати. 

Ну і третій напрямок дуже великий – це якраз підтримка бізнесу і максимальне стабілювання і підтримка розбудови децентралізованої генерації, когенерації та систем збереження електроенергії. Ну, і, відповідно, багато працювали з бізнесом, тому що по великій генерації, навіть яка, ну, так сказати, приватна генерація, тобто в кінці минулого року, нарешті був завершений конкурс на розбудову нової генерації, було прийнято рішення комісії. Чекаємо, що там вже мають досить швидко введені перші потужності в експлуатацію. Тобто, ідея така, щоб великому після суду змогу будувати генерацію і дати їм прогнозовані, фіксовані, по суті, умови і ціни від «Укренерго», і таким чином, щоб гарантувати інвестиції їхньої окупності і прогнозованості.

Конкурс відбувся. Наразі, я знаю, що готується наступна хвиля конкурсу, і з умовами, які поділені на умовне лівобережжя і правобережжя (там, де більший дефіцит і менший дефіцит), для того, щоб інвестори мали змогу дійсно мати диференційовану ціну на ресурс. Це з точки зору великої генерації. І великий, якраз був, також акцент на розбудову, умовно там, малої і середньої генерації, яку ми ще стартували програму фінансування. Тому що ми бачили, що основна проблема – це наявність фінансового ресурсу на це. І друга проблема – це наявність самого обладнання. 

З фінансуванням ще в червні 2024 року разом з Національним банком України ми запустили меморандум для підтримки енергетики, який підписали наразі, здається, 14 банків, майже всі найбільші доєдналися, де вони підписалися кредитувати енергетичні проекти під умовні 13,5% в середньому. Тобто це ставка, яка нижча в середньому по кредитах, і таким чином підтримувати розбудову генерації. 

За останньою інформацією від Національного банку, на січень цього року, за ці більше ніж півтора року, вже підтримали юросіб, це майже 3 тисячі кредитів на 33 мільярди гривень. І загалом, за оцінкою банків, відповідно, це на відбудову біля 2 ГВт генерації та систем збереження електроенергії. Тобто, ми бачимо, що воно дійсно там працювало, і таким чином, там програма вона діє надалі, і Нацбанк відстежує це зростання портфелю по енергокредитах.

Також ми додали в рамках нашої державної програми 5-7-9%. Була окрема програма, вона якраз на будівництво генерації із систем енергозбереження. Ми до 550 млн грн працювала ця програма. І вже в кінці цього року, коли ми бачили зростання попиту і необхідність все більшої відбудови, і чули від бізнесу, що треба вже підвищувати ліміт, то я особисто ініціював. Ми внесли зміни, підняли, як і Наталія казала, по 5-7-9 зараз ліміт до 250 млн грн. Це для того, щоб, якраз, умовно середній відносно великий промисловий бізнес мав змогу брати кредити і ставити когенерацію на своїх потужностях. 

Була пропозиція від бізнесу: «давайте нам 1 млрд грн на ліміт». Ну тут, на жаль, у нас обмеження чисто фінансове. Фінансування 5-7-9, у нас вже третій рік поспіль на одному і тому самому рівні: 18 млрд гривень на рік на компенсацію ставок. І ці гроші, які ми отримуємо завдяки підтримки Світового банку (тобто це не прямі бюджетні кошти), і таким чином ми намагаємося стимулювати відбудову великої генерації середньої і запустили зараз вже після нового року нові програми для підтримки якраз малого і середнього бізнесу. І переважно це мікробізнес, тобто ця програма, про яку говорили, це яка запустила енергокредити для ФОПів, для ОСББ, керуючих компаній і для самих громадян. Наразі запустили ці програми для того, щоб закрити рівні-рівні споживання.

Для ФОПів запрацювала програма до 15 тисяч гривень, це по суті одноразових виплатах на підтримку. Розуміємо, що ця сума маленька, тому вона працює також в зв’язці з пільговим кредитом під 0% на придбання енергообладнання до 10 млн грн. Тобто, умовно кажучи, можна придбати генератори, системи збереження до 10 млн грн, взяти 15 тисяч безвозвратних, і таким чином відбудовувати малий бізнес.

По великим кредитам пп. 7, 9 у нас 250 мільйонів, нагадаю, там це зараз йде, це, по суті, під 1% до 5 років, тобто майже безкоштовний кредит. І таким чином зараз також працюємо разом з Національним банком для того, щоб зняти питання, проблему якраз застави, для того, щоб використовуючи різні інструменти дріскінгу і гарантії від наших міжнародних організацій, від Єврокомісії, також знизити питання, якраз, застави для бізнесу, для того, щоб вони мали змогу більше отримувати цих кредитів. 

Тобто, таким чином ми намагаємося, по-перше, підтримати як і малий бізнес, так і середній бізнес. І найбільша проблема, мабуть, я б виділив з великим бізнесом найбільшим, тому що ми якраз багато працювали цієї осені разом з представниками великих енергоємких галузей, такі як ГМК (це переважно металургійні заводи,

також цементна індустрія), там для яких якраз вартість електроенергії найбільш критична для виробництва. І ми дійсно там напрацювали. Зараз пакет рішень, який наразі є на погодженні з іншими центральними органами влади для того, щоб дати змогу отримати для енергоємких індустрій прогнозований і довгостроковий ресурс. 

По-перше, це довгострокові контракти для того, щоб отримати змогу контрактуватися не на ринку РДН, а відповідно отримувати на квартал, на півріччя та на рік ресурс від того ж самого «Енергоатома» і від інших постачальників. І багато обговорювали питання проведення спец тарифу, спец опціонів від «Енергоатому», наскільки воно має сенс наразі під час воєнного стану, тобто якраз така особлива міра.

Наразі це питання дискусійне, тому що, по суті, з точки зору економіки, це ми перекладаємо з одного карману в інший. І тут намагаємося на більш компромісно і дійсно на підставі, якраз, аналітики підходити те, що там має працювати. Але, тобто, в нас зараз максимальний фокус на тому, щоб також для великого бізнесу забезпечити сталий тариф і дати змогу зробити це найбільш прозорий та ринковий спосіб.

Тому намагаємося так по всім рухатися, бачити, програми всі запустилися, програми вже працюють, по тим самим ФОПам бачимо активний попит, бачимо, що багато нової генерації будуються в Україні.

Якщо там багато хто сміявся з оцінки гігават Зеленського, то бачимо навіть по даним, які були і тут озвучені Наталією, то за останні десь два роки було вже введено в експлуатацію вже більше двох гігаваттів, як мінімум. Тобто, будується це, будується, звісно, не з гарних умов, тому що всі хотіли би отримувати централізовану генерацію за дешевим тарифом. Але, на жаль, якщо ми як уряд не можемо цього зараз гарантувати, то ми робимо максимальну ставку якраз на підтримку бізнесу, на розвиток децентралізованої генерації, і таким чином сподіваємося, це дасть змогу бізнесу більш прогнозовано, і щоб дуже були приємні для мене показники, які були озвучені в цьому опитуванні.

Гліб Вишлінський: Який, власне, був вплив і які уроки ви [компанія «Teahouse»] для себе винесли і до чого будете готуватися в наступні сезони, в разі, якщо війна триватиме? Прошу. 

Світлана Кобелєва: Ну, знаєш, вплив був величезний. І єдине, що було для нас, з одної сторони, передбачувано, те, що ми готувалися до цього з 2022 року. Тобто у нас була енергонезалежність у кожного магазину, у всій мережі, неважливо, нашій чи у франшизі, були ще генератори чи системи акумуляторів та інверторів.

У нашого виробництва до влучання шахеда також була повністю енергонезалежність, у нас був величезний генератор, який працював і повністю нас забезпечував електроенергією і безвідмовною роботою. 

Ми стикнулися з тим, що нам для виробництва одночасно довелося перебудовувати всю енергосистему свою, тому що у нас було нове приміщення з серпня місяця і одночасно з пошуком можливості для відновлення виробництва ми одночасно повинні були і відновлювати генератори купувати всю систему газову перебудову приміщення. Це було дуже важко, і це потребувало додаткових вкладень. Тобто для наших магазинів, для магазинів мережі нашої все ж таки було більш-менш нормально, тому що, як я кажу, ми були забезпечені, да, і ми підтримували цю систему впродовж декілька років, тому що ми розуміємо, в якій країні ми живемо, в якому стані ми знаходимося, тому ми це робили заздалегідь. 

Важко було саме для виробничого підприємства і з пошуку якраз грошей, інвестицій для цього забезпечення. Воно було немаленьким для нас, ми більше себе відносимо до маленького або середнього бізнесу, і в нас інвестиції вийшли близько одного мільйона гривень, і це було нелегко.

Якраз сьогодні казали про кредити, про можливість кредитування, але є така маленька проблема, на яку не звертають увагу, можна так сказати, що коли бізнес втрачає все, у тебе баланс показується збитковий, і тобі банки вже не хочуть видавати кредити ніякі. Тому що у тебе не тільки залогу немає, у тебе вже фінансові показники, ти показуєш трошки інше. Тому тут були додаткові складності.

Гліб Вишлінський: Як ви [компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг»] реагували на ці виклики? Ми не дуже багато насправді від великої промисловості чули. […] Чи означає це, що ви, як от Teahouse до прильоту шахеду, змогли якось адаптуватися більшою мірою, ніж це було в 2022-му році? Чи були якісь інші чинники чи співпраця з державою, про яку говорив Андрій? Прошу.

Олег Крикавський: Насправді це така оманлива тиша, тому що дійсно те, що нам допомагає те, що ми частина великої транснаціональної компанії. Ми за час повномасштабної війни, по суті, користувалися їхньою допомогою, і вже понад 1 мільярд доларів (це страшенно велика сума насправді, бо ми так за кілька років не заробляємо), було потрачено на те, щоб підприємство продовжувало працювати. 

Працює підприємство зараз в середньому на 50%, тому великий бізнес – це дуже великі проблеми. На превеликий жаль, і від нас почнуться негативні новини вже в лютому, бо ми плануємо закрити один із цехів, блюмінг, прокатних, власне, цехів, який працював на експорт в Євросоюз.

Ми були досить успішними на європейському ринку минулого року, в тому числі завдяки досягненню нашого уряду, тому що була досягнута гарна угода з Євросоюзом про продовження безмитної торгівлі на ще три роки в червні 2025 року. Ми цим скористалися і стали, насправді, досить успішними на європейському ринку. І за минулий рік ми експортували із поточного виробництва до 3 мільйонів тонн сталі, ми 1-2 мільйона експортували на європейський ринок. І все було би нічого, але в грудні ми дізналися що в січня 2026-го року буде ставка застосовуватися CBAM до України. І, власне, ми порахували, що це 63-90 доларів залежно від виду продукції на тонну продукції. 

Таким чином, це одна із двох причин, чому наша ситуація, економічне позиціонування, порівнюючи з європейськими виробниками, ми знаходимося в невигідному становищі. Це раз. І друге, вже повертаючись до теми нашої розмови електроенергії, вона в нас реально одна з найвищих в Європі, порівнюючи з Євросоюзом.

Що стосується умов, в яких ми працюємо, є постанова, є рішення уряду про підвищений відсоток імпорту електроенергії до 90% підприємства повинні. Ця ставка коливалася, уряд, в принципі, це не мертва величина в залежності від ситуацій вона коливається. Ми теж з розумінням до цього ставимося. В різний період це було 80 потім 60, зараз 90 відсотків. Проблема дійсно полягає в тому, що це дуже короткі контракти, імпортні контракти, вони день наперед. По-друге, коли ти їх купуєш, а наступного дня немає фізичної можливості це проімпортувати на підприємство. Ми мали кілька випадків, коли ми: а) не доотримали цієї електроенергії, і, б) наш трейдер продав її на ринку по 0 гривень.

Ось, мало того, що ми купили, ми не отримали, ми стали, ми змушені зменшувати виробництво, ми отримали прямі збитки. Ми, звичайно, перебуваємо в діалозі з урядом. Все, що сказав Андрій Володимирович, абсолютно гарно він описав наші розмови. З урядом уряд нас чує, попри таку дуже важку ситуацію, в принципі, намагаємося знайти якесь рішення.

До виступу почитав деякі коментарі з приводу тарифу, що це не ринковий спосіб. Не можу погодитися, ринок це досить цікавий феномен. Ціна при великому дефіциті електроенергії теж може не вважатися цілковито ринковою, тому що це штучна ціна. Плюс абсолютно європейський підхід, коли уряди намагаються допомогти з тарифами електроенергії, тому що уряд не може сидіти і чекати, поки він зросте в 2, 3, 6 разів, умовно кажучи, тому що економіка стане. І, ну, уряди багатьох європейських країн втручаються, з багатих країн. Німеччина втручається, в Франції створений спеціальний механізм по створенню прямих контрактів між споживачами і між виробником компанії ДФ ядерної енергії. В Польщі профспілки сильно протестують вимагають від уряду вжити заходів по зменшенню ціни на енергію. Тому це абсолютно європейський підхід.

Питання в тому, як імплементувати ці механізми, умовно кажучи, ні уряд не бажає робити це в неринкові способи, ні в принципі учасники ринку не бажають якихось неринкових способів. Скоріше за все дійдемо до думки, що це буде відкриття аукціонів, і кожен зможе прийняти участь в цих аукціонах. Таким чином вийдемо на ринковий механізм прямих контрактів без якихось абсолютно прозорих спосіб.

Гліб Вишлінський: Олег, якщо можна, я хотів одну річ уточнити, бо я розумію, що питання тарифоутворення є для вас надзвичайно важливим, але просто, щоб Ви пояснили для тих людей, які настільки близько не залучені до діяльності великих промислових підприємств. 

Ми бачили в Києві, як аварійно це все виглядало навіть в великому місті, де просто ти є побутовим споживачем. Як в такій ситуації працює таке підприємство, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке знаходиться в умовах тих самих непередбачуваних ударів Росії: де попадуть, де не попадуть, де вдасться збити. І при цьому працює обладнання, яке є набагато більш чутливим, ніж там якась наша мікрохвильовка, яка може згоріти. Як, наскільки вдавалося все ж таки підтримувати виробництво, і чи ви понесли (я сподіваюся, що ні), але ви чи ваші колеги по ринку, власне, збитки через аварійні ситуації і чи будуть від цього наслідки?

Олег Крикавський: Так-так понесли, і наслідки є, і вони болючі. Є дві умовних ситуації, коли ми говоримо про ось цей дефіцитний період. Одна ситуація, це коли це Укренерго, в принципі, доводить ліміти кожній області, область середини доводить свої ліміти, по суті, там далі в нашій області це ДТЕКи мережі іноді домовляються, коли не можна домовитися про зменшення споживання, ці ліміти фактично доводяться в примусовому порядку. І тоді підприємство змушене, ну тобто це може бути навіть, от ми споживаємо за звичайних умов воєнних, я маю на увазі, без обмежень, бо так ми споживаємо 400 мегават за годину, зараз ми споживаємо там 230 250, наприклад, у нас могли бути ліміти і 70, наприклад, нам дають, тобто решта, ти повинен (це пікові години) думати.

Що з цим робити? Ну зазвичай ти думаєш в сторону імпорту, тому що потрібно якось працювати. Ось плюс ти не можеш там на 5-7 годин там людей вигнати не оплачувати їм роботу, тобто люди на роботі отримують заробітну плату, тобто виробництво повинно працювати…

Гліб Вишлінський: Але ворог бив. Те, що я знаю з новин по Кривому Рогу, дуже прицільно. Як ви давали собі раду, коли ви навіть імпортували? А як це доставити, якщо ворог свідомо намагається відрізати ваш регіон від постачання?

Олег Крикавський: так власне це підстанції ми сподівались на імпорт, були моменти, коли ми цей імпорт (це недавно, до речі, там буквально навіть в січні), не змогли проімпортувати те, на що ми заплатили, відповідно, це така собі економічна історія.

Звичайно, що ми, знову ж таки, ми поговорили про ліміти, є інша історія, коли є дійсно аварійні відключення – це найгірша ситуація. Чому? Тому що аварійних, самі розумієте, у вас було навіть доведено 70 МВт, а стало, наприклад, 10 або 0, наприклад, на якийсь період короткий, ви розумієте, що збиткове підприємство – це катастрофа. 

У нас був випадок, у нас постраждала коксова батарея, саме від того, що в мережі в постачанні сталася аварія. Хто винен до цих пір ми розбираємося, але у нас був випадок, що одна коксова батарея згоріла.

Коксова батарея – це, по суті, хімічний процес, тобто його зупинити не можна. У нас є на такі випадки, звичайно, величезні промислові динергенератори, але навіть їм потрібно там від 16 і більше секунд для того, щоб власне запуститися. І тому такі перерви, аварійні відключення, вони призводять до чого? Що коксові батареї, хімічний процес зупиняється, сталь, яка вилилася, яку потрібно підтримувати в гарячому стані, вона застигає фактично, і відповідно процес зупиняється. Так, наприклад, і ви вирізаєте, по суті, застигшу цю сталь для того, щоб дати можливість новій сталі виплавлятися.

І це такі, ну, достатньо трудоємні процеси і достатньо неприємні процеси. Тому даємо собі раду за рахунок того, що ми, в принципі, наполовину десь, наполовину працюючої потужності, намагаємося перекривати одні потужності іншими потужностями, паралельно намагаємося щось ремонтувати, те, що простоює, щоб в якийсь момент, можливо, щось запустити. Ось, працюємо, думаємо над власною генерацією, звісно, над когенерацією. Там є обмежений ресурс, обмежений потенціал, це дуже дорого, але паралельно над цим працюємо, бо в нас там є свої ТЕЦ і є технології сьогодні, які дозволяють. Але, на жаль, в мене таке підприємство, яке може, умовно кажучи, навіть за кілька років «гахнути», поставити 250 МВт потужностей. Це неможливо. 

Гліб Вишлінський: Більшою мірою проявляєте українську гнучкість в цій ситуації. 

Олег Крикавський: Смикалістість, так, десь імпорт. Знову ж таки намагаємося говорити з урядом з цього приводу. В принципі, як уряд нас чує, ми намагаємося вийти з цієї історії про день наперед у ці імпортні контракти, тому що, по суті, це такі, як сказати, це самі верхні європейські ціни, і, по суті, це можна назвати балансуючим ринком, коли ти купуєш день наперед з Європи перевозиш в Україну. Тобто це та електроенергія, по суті, яка на даний момент не потрібна Європі. 

Так, коли ти заходиш в глибші контракти, там наприклад, довші контракти особливо ніхто цьому не зацікавлений Європа в цьому не дуже зацікавлена, бо це означає, що ти базу дешевший ресурс з Європи, забираєш, передаєш Україні. Тому, вони поки що готові ділитися цим дорожчим ресурсом, який на поверхні. Це день наперед, це те, що завтра він буде не потрібний, так. Але він дорожчий, ось тому уряд теж працює.

Гліб Вишлінський: Ви [співвласник «HD-group»] в нас були, якщо мене пам’ять не підводить, 2023-й, по-моєму, рік, чи 2024-й, коли були попередні хвилі, і Ви розповідали, власне, про те, як в вашому бізнесі ви будували автономну генерацію.

Мені дуже цікаво дізнатися, наскільки воно допомогло в цей період. І як взагалі в Запоріжжі (бо у вас історично велика частка бізнесу в Запоріжжі), настільки близько до фронту, наскільки доступна була електроенергія, наскільки ви могли продовжувати виробництво? 

Борис Шестопалов: Спробую пояснити. Це громко сказано. Ми почали вибудовувати власну генерацію. Ну, звичайно, ми не такий споживач розміром, як «Арселор», але все ж таки певні мегавати нам потрібні. І ми споживаємо чутливу кількість електроенергії. Хочу сказати, що перебої з електроенергією – це не тільки ми в Запоріжжі відчуваємо.

Ми, наприклад, зараз пускаємо нове підприємство по виробництву пластівців і переробки сировини під Києвом, в Броварському районі. Можна сказати, що ми там були змушені (ну, дорогі обладнання, багато автоматизації), відпочити від мережі, і ми пускаємо предприємство на генераторах. По тій причині, що окрім кількості електронних, є розуміння якості її. Коли в тебе на одній фазі 100, на іншій 80, а на третій 500, то ми можемо просто груду автоматики переворотити в «хлам». Тому ми просто свідомо тести робимо на генераторних потужностях. Це не економічно з точки зору собівартості продукції, але для того, щоб спасти автоматику і все ж таки запустити підприємство, ми це робимо.

Ми будуємо так звану розподільчу генерацію. Це ми навіть створили компанію як базова компанія наші «HD-group». Ми зробили компанію «HD енергетичні сервіси», тому що зіткнулися з проблемою, що, ну, ми не знайшли (можливо, є, не хочу нікого образити), але ми не знайшли в Україні жодної компанії, яка б змогла нам запропонувати комплексний сервіс. Мається на увазі, проведення енергетичного аудиту, підтримка технологічна, проведення тендеру, не запропонувати нам купити обладнання, яке ви ввозите або виробляєте, а дійсно провести тендер, найкраще рішення зробити. 

Тому ми власноруч проходимо це рішення, тому що (ще ми так розуміємо те, що я побачив), приблизно в країні є розуміння, як вирішувати питання домогосподарством, тому що ринок приблизно 30 кВт він закритий. Це десь діапазон 300 кВт-1 МВт. Так от в ринку майже не існує компаній, інженерів, які б могли запропонувати комплексний сервіс. Тому ми робимо це самі. Ми купили навіть декілька бізнес-моделі, але жодна з них не підтвердилась. Тому ми будуємо власноруч. Ми зараз поєднуємо сонце, когенерацію і, звичайно, систему накопичення.

Ми це робимо, ми навіть знайшли вже багато обладнання в Європі готове до відвантаження. Ми почали в Запоріжжі, там, де в нас запущена перша когенерація, ми вже більше гененеруємо в мережу і вже важко підключитися. Ми не можемо зменшити власне споживання. Ми для себе будували, а дійсно все, що в нас є зайве, ми віддаємо в мережу, 100%. Тим більше, що всі наші виробництва, будь-то хлібопекарне виробництво, будь-то переробне, всі потребують тепло, всі потребують пар. Тому, дійсно, для наших виробництв, генерація на сьогодні – це рішення. Це 100% рішення, яке дозволяє нам утилізувати і всю енергію, і майже все тепло.

Але коли ми будували підприємства, або створювали холдинги, я не розраховував, що нам треба буде бізнес план закласти з забезпечення себе власноруч електроенергією. Ми все ж таки колись брали тих умов і підключалися до мережі, а зараз це так виглядає, як спасіння рук. Це спасіння, так? Тому ви дійсно гарно сказали про Запоріжжя, гарно, що тут Андрій є.

Це наше постійне питання. Знаєте, як це виглядає? В мене є лист для вашого мальчика, але я вам його не віддам, тому що у вас документа немає. Чи є програма по кредитуванню? Є. Але ми вам не надамо, тому що ви в прифронтової території, це великі ризики. А страхування не існує, і в нас закінчилися ліміти держпідтримки. Чудово! Отак це приблизно виглядає. Я кажу, слухайте, ну давайте шукати рішення. Ми демонтували зараз в Естонії 4 когенераційних установки, це повністю забезпечене наше підприємство. І ще ми будемо надавати в мережу, будемо надавати електромерію, ми будемо вирішувати питання. Тому що, що таке сьогодні працюючі виробництва навіть прифронтової території? Це кожне наша підприємство, це 200-300 людей, які отримують заробітну плату. Що таке не працююче підприємство? Це додаткове 200-300 ВПО, які ляжуть навантаженням на бюджет з точки зору всіх питань.

І ми ж не просимо навіть гранти. Просимо, звичайно, нема. Дайте нам кредити. Кредити для того, щоб ми могли будувати власну подільну генерацію. Так. І як це виглядає? Дивіться, я повністю згоден, є критерії Національного банку, є застави, є ковенанти. Все розумію. Однак, ну як це, ну треба розуміти, ми або в військовому стані і приймаємо якісь надзвичайні рішення, або з точки зору забезпечення електроенергії, ви повинні прийняти всі рішення власноруч, а з точки зору грошей і регуляція Національного банку, є застави, трьохмісячний комплайнс і далі поїхали.

Вважаю, щось треба тут зробити. Я ж нікому не кажу, що після того, як ми втратили три підприємства на окупованих територіях, а два підприємства тимчасові, я сподіваюся, а два підприємства ще зруйновані. Ми взяли на себе всі кредити, які були, ми їх гасимо зараз, не маючи цих підприємств, не маючи джерела. Але є розуміння, що банк – це такий самий учасник ринку, є розуміння кредитної репутації. Але вважаю, що все ж таки, зважаючи на звичайний стан ситуації і те, що кожен день ми до кінця не розуміємо чи зможе наше підприємство працювати або ні. Я вважаю нам все ж таки потрібно якісь… Ну я би так сказав надзвичайні аргументи, може більш сміливі рішення, які би нам дозволили цільове отримання ресурсів для розбудови власної когенерації. При тому я підкреслюю це гроші кредитні, ми їх будемо повертати ми повертаємо їх. 

Тому, Глібе, я вам можу відповісти, це працює приблизно так. 

Гліб Вишлінський: Я почну з такого трошки воєнного чорного гумору. Чи принесли вам [Українській раді зброярів] удари по енергетиці більше проблем через відсутність електроенергії для ваших членів? Чи навпаки те, що переключилися з ударів по ОПК, які у нас були все літо, на об’єкти енергетики, навпаки, легше стало, і ваші виробники видихнули і змогли спокійно виробляти?

Валентина Ведровська: Так, добрий день. Якщо чесно, я сама хотіла з цього почати, тож, насправді, для наших виробників питання відключення електроенергії, воно і не настільки актуальне, бо є більші ризики. Бачите, тут, якщо брати про електроенергію, то співпало якраз пік відключень, так би мовити, затишшя в плані виробництва оборонних продуктів. Чому? Тому що все, що стосується ОПК, зазвичай воно дуже тісно пов’язано з бюджетним періодом. Тобто в нас один бюджетний рік завершився, другий почався, поки перепідпишуться договори, поки там додаткові угоди, поки підуть авансові платежі і так далі. І, в принципі, багато підприємств і так, і так на цей період трішечки зменшувало свої виробничі потужності. Тому якогось такого особливого, ну, щоб це був дуже сильний удар, власне, по виробництву ОПК цього наразі не спостерігалося. 

Однозначно, це великі незручності, однозначно має вплив, але ми будемо бачити далі, які це будуть наслідки. З того, що наші виробники говорять, а ні, знаєте, давайте ще вернемося в те, що тут кожен говорив про якийсь окремий бізнес, і це було якось так більш сфокусовано.

Мені ж випала честь говорити про цілу галузь, а це, на хвилиночку, сотні підприємств, які є дуже різними, дуже різні і по формах власності, тому що це ж є державні підприємства, які роблять зазвичай важке озброєння, військову техніку, але також величезний напрямок, та це є приватний сектор. І цей приватний сектор, він є також як виконавці оборонних контрактів, тобто виробники кінцевого товару, так і субпідрядники. Тобто це просто сотні-сотні різних підприємств. І будь-хто, хто випадає з цієї ланки, по причині того ж самого відключення електроенергії, він вже загальмовує повністю весь виробничий цикл.

Якщо говорити про ОПК, то значна кількість виробників є в переліку об’єктів, які мають пріоритет на енергоживлення. Тобто вони не виключаються, принаймні намагаються не виключати одне електроенергію, але знову ж таки це не стосується тих періодів, коли йдуть аварійні відключення. Аварійне все впало, падає ОПК. І це має великі наслідки не стільки, що ми там можемо сьогодні не працювати, воно має дуже довготривалу перспективу. Наслідки чому? Тому що оборонні контракти від державних замовників, вони є дуже специфічними.

Ну, по-перше, не може просто виробник зупинити виробництво. Не може, або зменшити потужність. Чому? Тому що в нього є зобов’язання виконати цей оборонний контракт. Виконати його до певного терміну. Якщо він зупинить виробництво, він запізниться з виконанням контракту і вже в перший місяць буде платити від 7 до 13% штрафу, що часто є навіть більшим, ніж дохід цього виробника. Відповідно, наші виробники роблять все для того, щоб виконати такі свої зобов’язання, тому фактично 100% виробництв вже забезпечені різними резервними джерелами електроенергії, це генератори, акумуляторні батареї, тощо, тощо.

Але також варто розуміти, що не всі ці резервні засоби можуть забезпечити необхідну потужність, відповідно, прості все одно мають місце. Виробники дуже скаржаться на те, що страждають навіть не стільки від у цього включення-виключення, як від перепадів напруги. Тут же говорили, про те, що страждає техніка, вона просто летить, горить від того, від того, що відбуваються ці скачки напруги. Тому в стану на зараз так, наші виробники однозначно від цього також страждають, але ми будемо бачити ще в перспективі, впродовж року, ці всі наслідки таких дій. 

Гліб Вишлінський: Основний висновок з вашого виступу в мене, як не дивно, не економічний, а такий більш воєнно-політичний, що коли наш ворог каже про те, що вони б’ють по енергетиці для того, щоб зупинити власне оборонне виробництво, то це ваш виступ це пряме підтвердження наскільки це брехня, тому що власне вони то мали б знати які у нас особливості бюджетування і коли більше працює оборонне виробництво коли менше працює і були б тоді невзимку тобто очевидно, що це є власне абсолютно тиск терористичний тиск на населення, і як вони люблять казати примус до миру на їхніх умовах. 

Валентина Ведровська: Ви не розцінюйте мої слова, бо я так, ви знаєте, щоб не плакати, я сміялася. Ми просто вже жартуємо на ці теми, тому що насправді дійсно для виробників ОПК вони є на рівні з критичною інфраструктурою і військовими об’єктами це перші цілі навраження. Тому просто, якщо ми порівнюємо та ризики для виробника, більші ризики це є власне від безпосередніх прильотів на виробництво. Більше того, навіть сам факт повітряної тривоги для виробника це також є погано, тому що багато виробників вже змушені, особливо коли в них вже були прильоти, вони змушені зупиняти виробництво, щоб працівники змогли спуститися в укриття. 

Тому що все ж таки, коли розбили будівлю або навіть якесь обладнання, це не настільки боляче, коли вбивають людей. Тому, власне, оці всі фактори, та від ворожих ударів, і електроенергія, і удари по виробництву безпосередні, і відключень, зупинка робочого процесу внаслідок тривоги і так далі, оце все, власне, в комплексі впливає на виробництво озброєння. 

Цей захід фінансується програмою міжнародного розвитку уряду Великої Британії (UK International Development). Проте висловлені думки не обов’язково відображають офіційну позицію уряду Великої Британії. 

Українську версію презентації буде опубліковано на сторінці згодом.