259. Марафон — не найбільша проблема: економісти ЦЕС про бюджет-2026

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Ангеліна Завадецька: Привіт! Ви слухаєте і дивитеся подкаст «Що з економікою?» Це проєкт Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.

Максим Самойлюк: Я Максим Самойлюк, економіст ЦЕС.

Ангеліна Завадецька: Сьогодні у нас не один економіст ЦЕС в студії, а цілих три. Два з них – це наші гості чудові. Це Олександра Мироненко, економістка ЦЕС, та Богдан Слуцький, економіст ЦЕС. І зібралися ми з такого приводу, що будемо говорити та аналізувати проєкт бюджету 2026 року, до першого читання. Я одразу прорекламую, що наші колеги уже підготували невеличкий бриф дослідження на цю тему. Його можна почитати, ознайомитися на нашому сайті. Залишимо теж посилання в описі під відео чи аудіо, де ви нас слухаєте, а також на сайті ЦЕС його можна знайти. Отже, будемо починати. Це вже четвертий бюджет часів такої повномасштабної війни. Журналісти люблять питати, ми вже перейшли на воєнні рейки?

Богдан Слуцький: Мабуть, я почну, бо воєнні рейки – це в першу чергу в тому числі про доходи, наскільки ми готові мобілізувати свої ресурси для того, щоб фінансувати сектор безпеки і оборони. Але насправді я тут погоджуюся з багатьма економістами, які вважають, і й це світова практика, що воєнні рейки були актуальні тільки в ХХ столітті. В умовах ХХI століття, коли ми фізично не маємо змоги мобілізувати все, що ми маємо, умовно, як в Радянському Союзі, хліб по талонах, а всі наші ресурси і кадрові, умовно, як в ХХI столітті, зараз уявіть…

Ангеліна Завадецька: Всіх погнали на завод виготовляти зброю.

Богдан Слуцький: Так, я зараз приведу приклад, умовно, всіх IT-спеціалістів, яких зарплати 5, 4, 6 тисяч доларів, відправити на виробництво дронів. Тобто це буде економічно невигідно і недоцільно.

Ангеліна Завадецька: Але мені здається, що тут можна також про це казати в контексті, що більше половини бюджету іде саме на сектор оборони. Це скільки саме відсотків, скільки грошей ми на наступний рік закладаємо в проєкті?

Олександра Мироненко: Більше половини всіх видатків з сфери державного бюджету йде на оборону. Тобто це дуже великий відсоток. Це близько 24,7% ВВП. Тобто чверть ВВП йде на забезпечення потреб армії на війну.

Ангеліна Завадецька: А в грошах це? 

Олександра Мироненко: Тут є різні оцінки. Якщо говорити про офіційну комунікацію уряду, то вони кажуть, що загальні видатки на війну саме на сектор оборони і безпеки – це 2,8 трлн грн. Але варто враховувати, що це оцінка, яка включає всі витрати оборони. Тобто в бюджеті є функціональна класифікація, по якій всі видатки бюджету спрямовуються за десятьма функціями держави. І одна з цих функцій – це оборона. 

Тобто це всі видатки, які йдуть на забезпечення потреб армії. І також там є функція громадського порядку, безпеки та судової влади. І оці 2,8 трлн грн, про які комунікує уряд, це всі видатки оборони і всі видатки громадської безпеки. І ми оцінюємо видатки саме на війну трохи по-іншому, тому що якщо видатки за функціональною класифікацією оборони, вони всі є оборонами, вони всі йдуть на війну, то якщо ми говоримо про громадський порядок, то там велика частина цих видатків є цивільними. Тобто ті видатки, які були б і без війни. Тобто вони йдуть на забезпечення судової влади, правоохоронних органів, які були б і без повномасштабного вторгнення.

І якраз ми враховуємо цю особливості бюджету, ми розраховуємо власний показник видатків на війну і за нашими розрахунками видатки на війну в наступному році мають скласти приблизно 2,5 трлн грн, і це все одно більше, ніж в цьому році, навіть з урахуванням змін до бюджету липневими. Але враховуючи те, що цьогорічний бюджет також скоріш за все будуть збільшувати якраз тільки через потреби оборони, то можливо прогнозовані видатки на оборону, які зараз є в бюджеті 26-го року, будуть меншими, ніж фактично ми витратили в цьому році.

Максим Самойлюк: Я тут хочу втрутитись, тому що прозвучало 25% ВВП ми спрямовуємо на оборону. Мені здається, що це вже є воєнні рейки. Ми четвертий рік в такому стані. 25% це дуже багато, тому що в країнах НАТО індикативний показник колись був, здається, 2% на оборону. Вони зараз з дуже великими труднощами, пропихуючи в ці воєнні видатки, мости, тунелі, до п’яти не можуть підняти. У нас 25%. З іншого боку, Саша, ти вже згадала, що я тут буду інколи цитувати наше дослідження, яке колеги підготували про бюджет на 26-й рік. Закладено видатки на війну 2,5 трлн грн, і це менше, ніж по факту буде в цьому році. Мовірно, суму вчергове доведеться переглядати в бік збільшення всередині наступного року. Я маю питання, чому ми досі цим займаємося? На 4-й рік війни чому ми одразу не закладемо в бюджет стільки, скільки нам реально буде потрібно на оборону наступного року?

Олександра Мироненко: Насправді це дуже складне питання, на яке неможливо відповісти чимось однозначним. Я б сказала, що тут дуже важливо два аспекти. Перший аспект – це дуже величезна невизначеність через просто фактор війни. 

Тобто ми не знаємо, в який момент, куди, скільки потрібно буде нашим військовим, щоб забезпечити нашу безпеку. Тобто трошки тафтологія, але по суті вони забезпечують те, що ми зараз записуємо цей подкаст сьогодні тут. І потреби армії вони невичерпні, вони можуть бути безкінечними, їх можна тільки збільшувати і збільшувати.

І суть в тому, що ми ніколи не знаємо, наскільки багато буде потрібно. Це перший аспект, це просто невизначеність через війну. Другий аспект, і він не менш важливий – це міжнародна допомога.

Тобто, як ми всі знаємо, що в бюджеті видатки на оборону, якщо ми рахуємо саме видатки на оборону за рахунок власних джерел, це 2,5 трлн грн наступний рік, то окрім цього в бюджеті, витрачаються гроші, на оборону за рахунок міжнародних партнерів. Тобто, ця міжнародна допомога в натуральному вигляді, вигляді зброї, вигляді боєприпасів і так далі, просто надходить нам в бюджет, вона надходить в армію, і ми потім це облікуємо в нашому бюджеті, просто це власні надходження бюджетних установ, інші власні надходження.

Максим Самойлюк: Тобто, нам присилають якісь танки, нам присилають Javelin, комплектуючі для дронів, але потім їх треба якось облікувати, і це йде і через державний бюджет.

Олександра Мироненко: Тобто, тут ще дуже велика проблема в тому питанні, точніше, як їх обліковують. Тобто, в яку ціну їх обліковують, по реальній вартості, як взагалі відбувається цей процес, це дуже закрита штука, якої, на жаль, поки що ми доступу не маємо, і насправді, я думаю, що ми зможемо реально оцінити ці обсяги міжнародної допомоги, яка нам надходить в повних цінах, в повній вартості тільки вже після закінчення війни.

Максим Самойлюк: Мені здається, це доволі дискусійне питання. Що таке вартість танку? Танк, який 20 років стояв, чи більше, на якихось американських складах, його обліковувати по вартості кінця холодної війни, чи його обліковувати по якійсь вигаданій вартості нового танку, це таке… 

Олександра Мироненко: Так, звичайно. Але, знову ж таки, це все буде видно вже в кінці війни, і повністю це можна буде оцінити, як на мене, тільки тоді. І суть в тому, що ця міжнародна допомога, ми не знаємо точно, скільки її надійде.

Тобто, на якомусь високому рівні партнери можуть обіцяти, що, наприклад, в 26-му році вони планують нам надати таку-таку кількість міжнародної допомоги.

Максим Самойлюк: Ми говоримо саме про зброю, так? Не про фінансову допомогу.

Олександра Мироненко: Так, ми говоримо саме про допомогу, яка надходить в натуральному вигляді. Це озброєння, боєприпаси і так далі. Тобто, не гроші, за які потім ми щось купуємо, це саме в натуральному вигляді якісь предмети, які використовуються потім військовими.

І питання в тому, що навіть якщо нам щось обіцяють, що нам це нададуть, це не повністю прогнозовано, що нам реально дадуть. Тому що це залежить від багатьох факторів. Це залежить від політичної ситуації в країнах, які це надають.

Просто в змінах, там, я не знаю, виробництво стало десь там, ще щось… Тобто, ця міжнародна допомога, вона не є повністю прогнозованою. І через це, якби, при формуванні бюджету, ми очікуємо, що якась кількість потреб армії закриється за рахунок цієї міжнародної допомоги, але чи по факту вона прийде, ми не можемо ніколи сказати точно.

І така ситуація і склалась в 2025 році, в цьому році, і в минулих роках, коли нам обіцяли, що ми отримаємо певну кількість цієї міжнародної допомоги ще в першому півріччі цього року, але по факту були дуже сильні затримки з цією міжнародною допомогою. Тобто, нам обіцяли, наприклад, якісь боєприпаси, але їх по якимось причинам не доставили або з затримкою доставили, але все одно їх витрачати треба. Все одно потреби армії є.

Вони, незалежно від того, прийде нам міжнародна допомога чи не прийде, їм все одно потрібно витрачати ці боєприпаси, їм все одно потрібна ця зброя, і виходить, що ніби зброї немає, але вона потрібна армії, відповідно, що ми робимо? Ми закуповуємо її за рахунок власних джерел, власного бюджету. І тобто ці кошти, які потім мали йти на ті ж зарплати військовим, вони пішли в якийсь момент через те, що не було цієї допомоги на закупівлю зброї, і потім ми маємо діру в 400 мільярдів, яка була в цьому році, яку треба закривати.

Тобто це не тільки проблеми в нашому внутрішньому плануванні, але і в зовнішніх обставинах, на які ми вплинути не можемо. 

Ангеліна Завадецька: Цей бюджет називають бюджетом виборів. Таким трошки вже політизованим. Деякі кажуть, нам часто пишуть. Збільшують багато соціальних видатків в цьому році. Давайте поговоримо про те, що збільшується і за рахунок чого. Стало більше у нас доходів, чи тут ми щось кудись перетасовуємо? Як воно відбувається в соціальних видатках? 

Олександра Мироненко: Тут, напевно, я знову скажу, а потім Богдан розкаже про те, за рахунок чого ми будемо це закривати. Щодо соціалки, то справді в останні роки, в 25-му, 24-му роках, соціальні видатки навіть номінально зменшували. Тобто внутрішніх ресурсів вкрай мало. І це дуже важливо розуміти.

Окрім того, як вже знову ж таки всі, я думаю, розуміють, що більшість а то і всі власні ресурси держави, всі податки, які сплачуються, які надходять до бюджету, інші неподаткові надходження, вони всі спрямовуються на війну. Тобто вся решта видатків, закривається за рахунок міжнародної допомоги. І знову ж таки, наскільки вона буде передбачена, буде вона чи її не буде, знову ж таки, питання.

Максим Самойлюк: Тут ми вже говоримо про фінансову допомогу. Чи ми закриваємо…

Олександра Мироненко: Ні, соціалку ми закриваємо фінансовою. І виходить, що наші внутрішні ресурси вкрай обмежені. І через це ми мали скорочення соціальних видатків, але на наступний рік заплановано номінальне збільшення на 9% соціальних видатків, якщо враховувати інфляцію, то це по факту ті самі показники, як і в цьому році.

Тобто якщо брати не номінальні показники, а відносні, то в 26-му році витрати на соціальний сектор у відсотках від ВВП мають становити 4,6%, а в цьому році 4,8%. Тобто відносно це менше.

Ангеліна Завадецька: А кому що збільшують? Чи є у нас такі дані? 

Олександра Мироненко: Так, перше, основне, це запланована індексація пенсій. І також з такого нового, цікавого заплановані програми на підтримки демографічного розвитку. Це підтримка сімей і дітей, це збільшення виплат по народженню з 10 тисяч до 50 тисяч, це допомога Є-Ясла, тобто допомога для молодих сімей з дітьми, які народжуються.

І це дуже важливо, оскільки у нас зараз дуже сильні проблеми з демографією. 

Ангеліна Завадецька: Про це ми говорили в подкасті також з екс міністеркою соцполітики Оксаною Жолнович. Скажи, ще, будь ласка, по пенсіях. Теж цікаво, у нас найпопулярніша сторінка на сайті саме про пенсії, не пам’ятаю точно там, заголовок. Чи є у нас точна сума, на скільки зростуть пенсії? 

Олександра Мироненко: Ні, немає. Коротка відповідь. Довга відповідь: Індексація пенсій, вона здійснюється за певним коефіцієнтом. Коефіцієнт розраховується на базі зростання цін, тобто це показник інфляції, зростання споживчих цін і збільшення заробітної плати середньої. Тобто воно розраховується за показником збільшення заробітної плати плюс збільшення індексу цін, зростання цін. Це множиться на 50 відсотків і додається 1.

Тобто цей показник в цьому році індексація була 1,115, тобто 11,5%. І в цьому році ми будемо бачити показник індексації вже по факту того, який ми будемо бачити зростання цін за цей рік і зростання середньої заробітної плати. 

Ангеліна Завадецька: Богдане, в мене є до тебе ще питання. Залишили виплати на національний кешбек і телемарафон. Скажи, будь ласка, це гроші на вітер? Чи не дуже великі гроші? Чи не дуже й на вітер? Що ти про це думаєш?

Богдан Слуцький: В першу чергу, я хотів би ще сказати, що те, що Саша так багато говорила, це і показує, що насправді видатків дуже багато. І якби зараз поритися по всіх показниках, то тут можна розказувати годинами, що десь збільшується, легше сказати про те, де зменшується насправді. І в мене теж є питання, що насправді там, де зменшується, можна було б насправді і побільше дати, але це довга дискусія. Можливо, про це сьогодні ще встигнемо поговорити. 

Що стосується кешбеків, марафонів і так далі, тут варто сказати, що Саша мене поправить, якщо я не правий, що на кешбек у нас немає строчки, вона не закладена. Є залишки по фонду безробіття, це там 3,5 мільярди гривень, які будуть станом на перше січня 26-го року, але там не лише на це будуть спрямовані кошти, це там ще й на підтримку певних видів підприємців і так далі.

Гуманітарне розмінування, в тому числі для аграріїв, це важливо, але що ми бачимо вже зараз, що якщо не буде змін, бо, як ми пам’ятаємо, в цьому році вносились зміни, коли з певних джерел забиралися кошти і вони йшли на Є-Підтримку зимову, на виплати по марафону, я б сказав 20 євро Зеленського. Що стосується марафону, це там близько 1,5 мільярди гривень.

Олександра Мироненко: Його навіть збільшили номінально на 3%.

Богдан Слуцький: Так, якщо вийти на показники такі загальні, коли ми бачимо, що у нас там майже 5 трлн грн видатки, то там 1,5-2 мільярди гривень – це похибка, це 0,0001% грубо кажучи.

Максим Самойлюк: Телемарафон – це похибка.

Богдан Слуцький: Але марафон, це, скажімо так, якщо прибрати, то там теж працюють люди і так далі. Тобто може скластися різне у всіх враження, звісно, коли там опозиція може сказати, ви там на марафон нас не пускаєте, і вони будуть праві. Тобто якщо ми виділяємо державні кошти, то у всіх мають бути однакові квоти.

Ми ж розподіляємо фінансування на партії, я не пам’ятаю, повернули ми не повернули його, але можливо, якщо дати можливість всім висловлюватися… Коли мене запрошували на марафон, і ми там обговорювали досить складні питання, в тому числі пов’язані з тим, що директора БЕБ не призначали, тобто немає там прямо такої ванни, тобто коли я там був, ми там ванну не влаштовували теплу. Можливо, якихось інших гостей запрошують,то вони влаштовують, але це питання не до марафону, а до тих, хто туди приходить. І якщо ми зробимо цей процес прозорішим, то буде менше питань.

Ангеліна Завадецька: Чому в бюджет закладають те, що ще не підписали? І зараз я трошки буду теж називати цифри. З’явився такий-собі спецфонд на 200 мільярдів, куди мають надійти 60 мільярдів гривень від перевиконання на митниці, але давайте не забувати, що саме митниця не виконує базовий план і навіть реформа на посаду голови митниці, це, до речі, дедлайн по програмі МВФ підтримки, він був перенесений, затримується ця реформа.

9 мільярдів очікують від вивізного мита на сою та ріпак. Тут, взагалі, ми, як ЦЕС, виступаємо проти цього мита, багато інших організацій так само, але його вже заклали в цей спецфонд. І цей спецфонд, до речі, я так розумію, по ідеї, теж має спрямовуватися на оборону.

А як ми так закладаємо те, чого і немає, і, може, і не буде підписано? І тут ще ж знову акциз на солодку воду, який теж поправите ми не додали чи не додали, і так само податок, який мають сплачувати продавці маркетплейсів, типу OLX, ми так само багато про це писали. Тобто заклали купу всього, що ще не підписано. Ну як це так відбувається? 

Богдан Слуцький: Ну, насправді, це ж вже рішення парламенту. Тобто деякі законопроєкти, такі як солодка вода, там взагалі зареєстровані в 23-му році, і вони лежать там вже два роки, і тільки зараз про них згадали. Якщо ми говоримо про національну стратегію доходів, це такий документ, який в 23-му році ухвалили, для того, щоб мобілізувати внутрішні ресурси.

Там обіцяється, що буде протягом 27-го року солодка вода. В бюджетній декларації казали, що скоріше за все це буде в наступному році.

Ангеліна Завадецька: Давайте ще тут розкажемо, що це акциз на солодкі води, і за нашими підрахунками, наприклад, Coca-Cola, 2-літрова пляшка, здорожчає на 12 гривень.

Богдан Слуцький: Це 10 гривень буде акциз, і ми додаємо ПДВ 20%. Тобто виходить 12 гривень за 2 літри додається. Зараз в нас скільки Cola коштує? Десь 55грн, плюс-мінус?

Максим Самойлюк: Пиво дешевше.

Богдан Слуцький: Буде там десь під 70 гривень Coca-Cola. Але проблема того законопроєкту, ми не будемо в нього заглиблюватися, але ми з Максимом про це говорили до включення, що там ще на підсолоджувачі, а це зовсім не поширена практика.

Максим Самойлюк: А це зовсім інше питання, тому що якщо ми говоримо про акциз на cолодку воду, можна аргументувати, що це турбота про здоров’я нації.

Богдан Слуцький: Так, і пан Радуцький там один з ініціаторів разом з Данилом Олександровичем Гетьманцевим.

Максим Самойлюк: Так, це якраз Комітет охорони здоров’я.

Богдан Слуцький: Так, і вони багато там приділяли увагу, в пояснювальній записці саме охороні здоров’я.

Максим Самойлюк: Але якщо ми також додаємо акциз на підсолоджувачі, тобто на Coca-Cola Zero, то виходить, що ми не залишаємо інших опцій і, можливо, споживачі будуть перетікати в інші товари. Тому, як на мене, це дуже-дуже дивний дискусійний випадок. Але, знову ж таки, повертаючись до питання Ангеліни, вже заклали. 

Чи не здається тобі, що це тиск на парламентарів? Дивіться, ми вже заклали, тому, будь ласка, голосуйте, ухвалюйте.

Богдан Слуцький: А я скажу інше. Дійсно, це, скажімо так, практика, яка була і до початку повномасштабного вторгнення, можемо згадати, ресурсний законопроект, його так прозвали, коли там і по рентам, і так далі, це все ухвалювалося досить швидко, паралельно з бюджетом. Так, це певне таке навантаження, і в тому числі мозкове, коли треба багато проаналізувати тексту, і потім є велика ймовірність того, що будуть допущені похибки, і ми вийдемо потім з необхідністю знову там збільшувати видатки, і треба буде це балансувати доходами, які ми, наприклад, не отримали, через те, що погано порахували, наприклад, так.

Але такі речі, звісно, в ідеалі ухвалювати за, як мінімум, пів року, і була така норма податкова в бюджетному кодексі, але вона зараз призупинена в умовах воєнного стану, тому чисто по закону питань немає. Є питання, скажімо так, по тому, щоб це було очікувано. В чому проблема, в тому числі, сої та ріпаку?

В тому, що ми це ухвалили, не ми, а Верховна Рада, так, це ухвалили дуже швидко, і одразу от по сої підписали, і в наступний день це вступило в силу, 4 вересня. По ріпаку вступить з 1 жовтня. Тобто ми що отримали?

Що контракти вже були підписані, тобто є певна, має бути, узгодженість всіх процесів, ми повинні були проаналізувати, бо так ми можемо, там багато хто дискутує, що порахують, скільки в нас там врожаю спрямовується на переробку, а давайте порахуємо, скільки в нас насправді є можливість переробити, чи є в нас покупці на це, бо в Європейському Союзі самі хочуть виробляти біодизель, самі хочуть виробляти протеїновий цей ізолятор соєвий, вони не хочуть, скоріш за все, поляки потім згадають про те, що знову нам щось там перекриють, якщо ми там почнемо тиснути на їхніх виробників. Тому, на мою думку, треба було все прорахувати.

Ми, до речі, з Сашою зараз працюємо над проєктом, який пов’язаний з тим, щоб довгострокове планування з бюджетом пов’язати. Тому такі речі, на мою думку, мають бути в рамках великої стратегії, коли ми дивимося, бо так можна, знаєте, згадати, що у нас там і зерно не все на муку перетворюється, так, то давайте ще й там щось, ну, тобто можна так далеко зайти. Тому, на мою думку, це має бути така стратегія в ідеалі, яка буде включати всі ці фактори, а потім вже на основі цієї стратегії довгострокової, на 14 років, наскільки вони там планують, щоб це реально все впровадити, і потім вже дати людям, бізнесу, можливість пристосуватися.

Порушує, але я скажу, що в умовах воєнного стану це допустимо, оскільки це відповідає закону. Але, знову ж таки, повторюсь, це погано з точки зору комунікації. Це стосується доходів.

Що стосується видатків? У нас є питання по підвищенню соціальних виплат на народжуваність. Це теж не ухвалено ще в другому читанні.

Тобто депутати, я знаю, Саша слідкує за цим процесом, бо це важливе питання, по видатках. Це чекають батьки, в тому числі, які планують.

Ангеліна Завадецька: Ми зараз говоримо про 50 тисяч гривень при народженні першої дитини.

Богдан Слуцький: Тобто в нас є не лише питання з доходами. В нас є ще питання з тим, щоби були ухвалені видатки, важливі соціальні видатки. Це питання до Верховної Ради.

Хто б там ще не казав, що вони не самостійні і так далі, юридично до них питання. Питань до них багато. Тому треба працювати.

Максим Самойлюк: Давайте поговоримо ще про джерела фінансування бюджету. Ми розуміємо, що у нас дуже великі видатки. Половина з них йде на війну, умовно кажучи, на оборону.

Половина на цивільні видатки. Це треба якось фінансувати. І от якраз приблизно ту половину, яка йде на війну, ми фінансуємо власними силами. А ще половину треба якось дофінансувати. Один з ключових джерел фінансування, яке нам останні роки допомагає стояти в цій війні, це іноземне фінансування. Що з іноземним фінансуванням на 26 рік? Чи достатньо його зараз, чи ні?

І також, друга частина мого питання, це те, як змінюється іноземне фінансування. Тому що ми бачимо певний перетік, а якщо раніше ми могли говорити, ми отримуємо гранти, це безповоротна допомога, нам, умовно, дарують ці гроші, ми їх витрачаємо на власний розсуд, також дають кредити, дуже пільгові, дуже-дуже для нас вигідні, які ми там колись через багато десятиліть будемо повертати. Зараз, я так розумію, стає більша частка кредитів, а грантів стає менше. Чи я помиляюся?

Богдан Слуцький: Я почну тоді. Стосовно кредитів, в умовах 25-го року у нас фактично три чверті фінансування зараз з 30 мільярдів, які ми отримали, 22 в нас, якщо не помиляюсь, станом на зараз, це ERA loan (Extraordinary Revenue Acceleration).

Максим Самойлюк: Це гроші з доходів на заморожені російські активи, які десь там в Європі лежать.

Богдан Слуцький: Якщо ми дослідно перекладемо цю таку страшну абревіатуру, це фактично таке екстраординарне підвищення швидкості отримання доходів з того тіла, яке там в Європі, ми в ідеалі, ну не в ідеалі, а по тому, що домовились, мали би отримувати по 2 мільярди євро щороку саме з доходів тих, що заморожено, а нам дали можливість, партнери G7 дали свої гроші і сказали, що, окей, ми будемо самі погашати з того, що ви маєте отримувати по 2 мільярди євро на погашення, а ми отримали всі ці гроші наперед на 50 років, умовно, так, і отримали можливість фінансувати в тому числі військові видатки в певному вигляді, там, не на всі, там, Європейський Союз і частину, і прямо Великобританії. Це дуже важлива перемога з точки зору того, що це дало можливість нам, в тому числі, як країні, підвищувати видатки на оборони цього року, так, тому що, якби цього не було, якби не було підтримки від наших партнерів з Великобританії, в тому числі, це було б набагато складніше, бо це серйозні кошти, які не так просто знайти.

Але я погоджуюсь з вами, що дійсно, в 2022 році, в 2023 році було більше грантів, їх було набагато більше, в тому числі, це були гранти від Сполучених Штатів Америки, прямі гранти.

Максим Самойлюк: Але чи правильно я зрозумів, що в цих заморожених російських активах від кредитів, по суті, тільки назва і то з натяжкою?

Богдан Слуцький: Ні, ні, дивись, це не гранти, в прямому сенсі слова, тобто, вони йдуть в доходи державного бюджету і з точки зору цього ми їх вважаємо як гранти, так, для, скажімо так, для широкої аудиторії, але якщо вже заглиблюватись в деталі, то ми, як країна, ухвалили рішення про зміни до бюджетного уходу.

Максим Самойлюк: Але мене більше цікавить не юридичні деталі, а по факту, нам же не треба буде їх повертати.

Богдан Слуцький: Ні, ні, це важливо, дивись, це важливо, бо їх треба буде повертати, коли ми отримаємо доступ до активів, до тіла.

Максим Самойлюк: А ти віриш в те, що ми отримаємо доступ ?  

Богдан Слуцький: Дивись, дивись, тут вже ми можемо згадати про останні новини, пов’язані з ідеями репараційного кредиту, і там якраз передбачається, чому в новинах останніх лунає про 130 мільярдів євро. Чому? Тому що вони беруть кошти Euroclear, які є, фактично, там вже перетворені в готівку, бо російська федерація ж тоді там папери в них були і так далі, вони вже всі втратили чинність свою, це фактично вже там кошти ліквідні максимально, на рахунках, їх хочуть звідти забрати, але забрати як?

Погасити, наперед, вже ті кошти, які по ERA loan, по цьому ж, партнери забрали собі ці кошти назад, так, з тих ресурсів, а решту, це близько там якраз виходить 130 мільярдів євро, але дивлячись, скільки нам, яка потреба буде по МВФ, скільки порахують, а замість них покласти облігації під нульовий відсоток дохідності, так? Тобто це вже фактично ми забираємо ці активи, просто це юридично, так, от ми просто замість грошей поклали туди і сказали, от вам папірчики.

Максим Самойлюк: Поки ми нічого не забираємо.

Богдан Слуцький: Поки не забираємо, але дуже важливо, щоб це рішення було ухвалене, і на мою думку, це вже, це дуже радикальне рішення, це важливе рішення, і дуже важливо, щоб вдалося домовитись, бо ми ж розуміємо, що не всі в Європейському Союзі, не будемо показувати пальцями, так? Угорщина…

Не всі готові, і ми, до речі, писали ж, Ангеліна, якщо не помиляюсь, з тобою, так?

Ми разом писали, стосовно того, що, якщо не ухвалити це рішення, то Угорщина може щось вигадати і не підтримати продовження арешту, це називається, знерухомлення російських активів, бо це ж теж не очевидне рішення, воно щопівроку переглядається. Якщо Угорщина вирішить, що їм політично легше з Росією, на жаль, то це поставить питання, чи не розморозяться ці активи, і вже зараз триває робота, щоб на законодавчому рівні національних парламентів країн ЄС, так, продовжувати…

Максим Самойлюк: Саша, то все-таки, чи вистачає нам іноземного фінансування на наступний рік?

Олександра Мироненко: Так, я якраз хотіла продовжити думку Богдана і сказати за це. Отже, загалом, якщо так, суто по цифрам, то дефіцит у нас 1,9 трильйони гривень, але при цьому потреба у фінансуванні більша. До неї додається також потреба у погашенні боргу.

І якщо говорити саме про потребу у фінансуванні, то вона становить приблизно 2,5 трильйонів гривень, що дуже велика сума. З цих 2,5 трильйонів гривень ми плануємо покрити за рахунок зовнішнього фінансування 2,1 трильйони гривень. Тобто це приблизно, якщо дивитися по прогнозованому курсу долару 45,7 на наступний рік, це 46,5 мільярдів доларів.

При цьому, на жаль, не всі вони ще є забезпеченими, і 18,1 мільярди доларів поки що не є забезпеченими, поки що у нас є ця діра на наступний рік, і ці гроші ще десь треба буде знайти.

Максим Самойлюк: Ту частину дефіциту, яку ми не можемо покрити іноземним фінансуванням, наскільки я розумію, ми покриваємо за рахунок державних облігацій внутрішньої позики. Це ті самі славнозвісні військові облігації. Втім, як йде мова у брифі бюджетному, можливості внутрішніх запозичень, тобто залучення цих самих військових облігацій, практично вичерпані, бо, як сказано, банки вже тримають понад чверть своїх активів у ОВДП, і це найдорожчі в обслуговуванні запозичення для уряду.

Тобто, оскільки вони з доволі коротким терміном погашення, уряду треба витрачати додаткові гроші, щоб їх залучати. Але у мене є питання. Чому ми вважаємо, що ці можливості додаткових запозичень майже вичерпані?

Чому ми не розглядаємо варіант якоїсь пропаганди ОВДП серед населення, серед громадян, щоб люди купували, вкладалися? Бо в Другій світовій війні, якщо ми так любимо про це говорити, ті самі американські працівники, які будували в Сієтлі боїнги для того, щоб потім вони бомбили Німеччину, вони самі вкладались в облігації і будували собі нові заводи. Про Радянський Союз я взагалі мовчу, це не найкращий приклад.

Але мені здається, що ми якось замість того, щоб робити якісь нестандартні і складніші кроки, ми йдемо протореним шляхом от банки державні. Вони точно куплять, там вигідно, ми їх змусимо, можливо, і вони це купують, а зараз практично вичерпано.

Богдан Слуцький: Я одразу хочу сказати, і похвалити, і подякувати українцям, які купують військові облігації, і треба сказати, що вже останні тижні цей показник перевищив 100 мільярдів гривень. Якщо ми повернемося на ті цифри, які були в нас до початку повного штабного вторгнення, було 25 мільярдів.

Ангеліна Завадецька: Але це зрозуміло, бо ніхто не знав, що це таке.

Богдан Слуцький: А ще один, така цифра цікава, якщо порівняти з 2016 роком, то в 2016 році в ОВДП фізичні особи, громадяни тримали 1 мільярд. Тобто, за десятиліття цей показник зріс в 100 разів. Тобто, українці почали інвестувати в ОВДП 100 разів більше, збільшили цей портфель інвестицій.

Бо це ж сальдо. Тобто, постійно ж відбувається погашення, і залучаються нові. Тобто, це не статичний показник.

Для того, щоб його тримати на рівні, постійно треба, щоб громадяни купували нові облігації, щоб за кілька днів повертати попереднім інвесторам. Тому це важливо, що люди продовжують купувати. Що стосується мотивації, мотивація насправді є.

Я хочу прорекламувати трекер, який веде Максим, і вони там дуже красиво показують дані по індексу споживчих чин, споживчої інфляції, по дохідності, чистій дохідності, тобто, мінус податки. Бо, як ми розуміємо і знаємо, податки від ОВДП не справляються, ні військовий збір, ні ПДФО. І зараз, якщо подивитись динаміку, дуже яскраво видно, що чиста дохідність, прибуток від депозитів банківських це 10%, від ОВДП чисто це 16%.

Умовно, з кожної тисячі гривень ви отримуєте, коли інвестуєте в державні військові облігації, 160 гривень. А якщо ви інвестуєте в банківські вклади, це лише 100 гривень. Тобто, на кожні тисячі ви заробляєте додаткові 60 гривень.

Але, питання, хто ці 60 гривень платить? Точніше, 160 за кожну тисячу. Платимо, в тому числі, ми, платники податків. 

Тобто, коли ми говоримо про можливості, що вони вичерпані, я тут звертав би увагу не лише на банки, бо вони, окей, там ще можна. Гарна ініціатива Національного банку, щоб за рахунок резервів спрямовувати до 60%. Тобто, там є можливості подальшого, наприклад, збільшення.

І банки не проти, бо це дохідність досить непогана. Але я тут хочу, до речі, згадати про дослідження, яке також ми проводили. Ну, не ми, а наші колеги.

Це пані Марія Репко і пані Яна Охріменко. Дуже велике дослідження, яке презентували Національному банку. І дійшли висновку, що лише в 2022 році був певний ефект витіснення.

Умовно, коли ОВДП заважали відновлюватися кредитування, то з 2023 року, вони говорять в цьому дослідженні, можете почитати, слухачам раджу і глядачам, так, дійшли висновку, що немає зв’язку між тим, що, умовно, не так швидко зростає, як би хотілося банківське кредитування, хоча воно зростає, на це не впливають ОВДП. Тобто, тут треба говорити, що ОВДП для банків не є загрозою з точки зору стабільності і так далі. Тут питання, насправді, в тому, наскільки ми готові, як державний бюджет, фінансувати це обслуговування, як правильно тебе, Максим, сказав, це найдорожче в обслуговуванні запозичення, які зараз відбуваються.

Якщо ми говоримо про міжнародні зобов’язання, то вони там, фактично, під нуль. Якщо говоримо, наприклад, про Ukrainian facility, то самі ж європейці платять за той борг, який вони нам надали. Звісно, є дорожчі запозичення, в тому числі Міжнародний валютний фонд, але там зовсім інша специфіка і зовсім інше завдання інших, ніж лише фінансування.

Ангеліна Завадецька: А що у нас з держборгом? Також з нашого дослідження, державний та гарантований державний борг за прогнозом 26-му році перевищить річний ВВП і досягне 106%. Що це означає?

Богдан Слуцький: Я би тут одразу хотів сказати, щоб люди не лякалися. Бо це такий філософський показник і в умовах війни, якщо коротко відповідати, це ок. Якщо більш довго відповідати, чому це ок?

Тут можна розділити на два підпункти. Перший підпункт те, що, а що нам тоді робити, якщо ми не будемо залучати? Як ми будемо фінансувати соціальний сектор? 

На оборону, ок, ми маємо можливості, слава Богу, завдяки платникам податків і фізичним особам, і бізнесу акумулювати ресурси для того, щоб профінансувати заробітну плату військовим, і це не лише заробітна плата, це і їх утримання, і бойові, і харчові, і так далі. А що робити з соціальним сектором? Як виживати людям?

На це питання відповідає залучення зовнішніх зобов’язань. І це очевидно, що в умовах війни потрібно десь брати кошти, і слава Богу, нам допомагають партнери. Якщо ми виходимо з законодавства, то це допустимо, бо у нас є 18 стаття бюджетного кодексу, яка говорить, що в умовах мирного часу там 60 відсотків, не більше ніж 60 відсотків боргу до ВВП.

Зараз вона призупинена, тому це допустимий показник. Друга частина. Коли ми говоримо про обсяг зобов’язань, важливо дивитися на їхню вартість.

Ми вже про це говорили. Зараз вони довгострокові, це 10, 15, 20, 30 років. Їх вартість в середньому, скажімо так, дуже низька, і вона зменшується в динаміці, тому що ми залучаємо кошти на пільгових умовах.

Що стосується цього знаменника? По Держборгу зрозуміло, це нам Мінфін публікує дані, ми дивимося. Що по ВВП?

Тут же теж показник. Його постійно оновлюють. Зараз ми маємо оперативні дані, коли опублікували в першому кварталі 25-го року показник за 24-й.Його оновлять Держстат. Ми в грудні будемо вже розуміти уточнений показник ВВП. І він збільшується, бо ми ж в гривнях рахуємо.

Тому якщо так простими словами, якщо ми збільшуємо ВВП, то показник цього Держборгу до ВВП зменшується. І це не лише… До речі, ми ж недавно говорили про це на місячному огляді економіки, що нам робити, щоб швидше зростати.

Один з висновків, точніше напрямків, це ж не лише про збільшення виробництва. Це ще й про детінізацію. Бо, наприклад, я постійно бачу в медіа, і Данило Олександрович Гетьманцев це називає показник, що у нас державний бюджет недоотримує від чорного ринку, сірого, від 500 до 900 мільярдів гривень.

На секундочку, це лише податків. А для того, щоб забезпечити такий обсяг податків, якщо дійсно в нас така тінь, це, перепрошую, під 50-100 мільярдів доларів ВВП в тіні. Умовно, якщо ми детінізуємо, якщо  вірити цим данням, я не бачив методології, як це розраховується. Але якщо детінізувати все, про що говорять, то у нас буде ВВП під 300 мільярдів доларів. І вже ділити наш держборг до того ВВП, і ми вже там якраз вийдемо на дуже прийнятні цифри. Тому, насправді, лякатися цього не треба. 

Знову ж таки, треба працювати над цими завданнями. І якщо ми виконаємо ці такі важливі показники і досягнемо і за рахунок зростання, і за рахунок детінізації, то цей показник по держборгу буде зменшуватися і в умовах відновлення ми вийдемо на ті 60% і навіть менше, бо, я нагадаю, до початку повномасштабного вторгнення ми мали показник цей, менше 50%. Це дуже важливо. Дуже важливо повернутися до нього в середньостроковій, довгостроковій перспективі.

Ангеліна Завадецька: Давайте поговоримо про місцеві бюджети. Йдеться про те, що цього року вперше хочуть спрямувати залишки місцевих бюджетів тимчасово окупованих територій на потреби ВПО. Як Ви оцінюєте такі рішення і скільки там залишків?

Богдан Слуцький: Для того, щоб порахувати всі залишки, тут як з пенсіями ми не можемо наперед, тому що вони ж будуть сформовані, ті, які будуть переспрямовані, станом на 1 січня 26 року. Але ми вже порахували оперативно показник, оскільки дашборд вже публікується Мінфіном останні декілька місяців, дуже корисний інструмент, що ми бачимо залишки по всіх місцевих бюджетах, тепер не треба писати запити і так далі. І ми порахували по містах саме, які тимчасово окуповані. І якщо говорити про той показник, який виходить станом на 16 вересня 25 року, це 12 мільярдів гривень. 12 мільярдів 300 мільйонів гривень саме від міст. В топ-10 це там перше місце займає Маріуполь, друге місце це Лисичанськ, третє місце це Бахмут.

Але ще є селища і села, і якщо там додати, то показник буде більше. Але якщо говорити про щонайменше, то це вже станом на зараз 12 мільярдів гривень. Дуже важливо, куди вони будуть спрямовані. Спрямовані вони будуть на забезпечення житлом ВПО. Але більш детально, тобто як, який механізм, хто отримає, в рамках якої програми і так далі, це вже буде вирішувати уряд окремою постановою. Державний бюджет лише загальну рамку видає, що звідти забрати, переспрямувати на підтримку житлом ВПО.

Максим Самойлюк: А поясни, будь ласка, логіку, як виходить так, що в нас є окуповані території, громади на цих територіях, а у них, виявляється, є ще мільярди гривень на рахунках. Звідки вони беруться?

Богдан Слуцький: В першу чергу, в цих ситуаціях різна, бо ми ж розуміємо, що не всі були окуповані з 24 лютого 2022 року. Деякі були окуповані пізніше, деякі були потім де окуповані. Тобто цей процес, він теж не статичний, і ми дуже радіємо, коли якісь населенні пункти, наші героїчні збройні сили, яких ми підтримуємо, звільняють.

Але ситуації бувають різні. Тому, якщо говорити про такі міста, як Маріуполь, це великі промислові міста, де є підприємства, є досі зареєстровані фізичні особи-підприємці, які платять в тому числі єдиний податок, і він спрямовується. Тобто вони живуть там, може навіть і за кордоном, або на території не окупованій, але все одно залишаються зареєстровані, бо там їхні будинки залишаються юридично.

Тому вони як ФОПи, саме там сплачують, спрямовуються туди кошти. Якщо говорити про, наприклад, Лисичанськ, Бахмут і так далі, то в них також були залишки до початку повномасштабного вторгнення. Тобто це такий комплекс, коли вони, очевидно, менше зараз витрачають коштів, бо в них, на жаль, немає можливості на що їх витрачати. Певні доходи залишаються, вони додаються до тих, які були раніше, і сформовані ці залишки. Я би тут поставив питання, чому раніше цього не робили.

Ангеліна Завадецька: Богдан, це не виглядає так, що ми якось вже в голові відмовляємося від цих територій, забираючи в них ці кошти? Тобто, що ми визнаємо той факт, що вони не будуть скоро деокуповані або взагалі?

Богдан Слуцький: Я би не ставив так питання, я би мислив більш позитивно і виходив з того, чому ці гроші мають там, вибачте мене, девальвувати, і для них інфляція і так далі. Тобто, чому ми не можемо їх забрати тут і зараз, скільки вони не використовуються, і спрямувати на підтримку ВПО на те, щоб купити хоча б певній кількості людей. Дуже важливо, щоб це був справедливий механізм спрямування цих коштів людям, які вже будуть зараз жити, платити податки, народжувати дітей, якщо ухвалять закон, то отримувати підвищені виплати за народження дитини, так, і допомагати країні, розумієте?

А зараз вони просто лежать і нічого не роблять, а гроші мають працювати. І тут в мене ще питання все ж таки до місцевих громад, їхніх керівників, мерів і так далі. Вони могли ці кошти самостійно спрямувати, є відповідні механізми, можна було там, як мінімум, купити ОВДП, або навіть, щоб це було безкоштовно, то є відповідні механізми спрямувати на підтримку ЗСУ.

Певні громади це робили, але ми розуміємо, що не всі, і це такий, скажімо так, вже добровольно примусовий механізм, щоб підтримати, в тому числі, вже ВПО за ці кошти, бо вони сплачують ці податки, вони там є ФОПами, вони є, і до того часу працювали. Це справедливо, на мою думку. 

Максим Самойлюк: А ці гроші, 12 мільярдів десь?

Богдан Слуцький: Якщо ми говоримо про міста, є ж села і селища, і досить заможні села і селища, тому там буде більший показник.

Максим Самойлюк: Хай навіть там більше. Їх можна було б спрямувати, наприклад, на підвищення зарплати військовим, чи це якісь малі суми, що нема сенсу, чи може вона зарплати військовими так підвищується з інших шляхів?

Богдан Слуцький: Більш детально думаю про видатки на військових, скаже колега Саша, а я продовжу потім її думку. 

Олександра Мироненко: Що стосується зарплат військовим, то на наступний рік вони заплановані на тому самому рівні, як і в цьому році. Тобто у нас немає ні номінального збільшення, чи зменшення. Тобто зарплати на наступний рік не планують збільшувати за поточним проєктом бюджету на 2026 рік..

Знову ж таки буде питання щодо того, що в кінці цього року планується підвищення видатків на війну на 300 мільярдів і, можливо, якраз таким чином ці видатки на війну збільшаться. Якщо потім по результатам цього року порівнювати їх з проєктом на 26-й, то на 26-й, можливо, вони будуть меншими. Але ми це будемо бачити вже в кінці по виконанню. Але поки зарплати військовим, виходячи з бюджету 26-го року, не планують підвищувати.

Богдан Слуцький: Але їх залишають на поточному рівні. І якщо говорити про те, чи допомогли б ці 12, або більше, це буде більше, мільярдів гривень саме для того, щоб забезпечити стабільне фінансування підвищених видатків на сектор безпеки і оборони, я би сказав ні. Тому що це не ті кошти мають бути.

Щомісячно на зарплати і забезпечення військових це під 100 мільярдів гривень, навіть більше, під 100 тільки на оплату праці. 

Олександра Мироненко: Тобто на наступний рік, так само як і в цьому році, за уточненим планом на цей рік, 1,3 трильйони гривень йде на зарплати військовим. 1,3 трильйони і 12 мільярдів від місцевих бюджетів, вони там сильно ролі не зіграють.

Богдан Слуцький: Ну так, це умовно як марафон поділити на весь бюджет. Тобто там воно не дасть ті можливості, бо ми ж коли говоримо про підвищення заробітних плат, то ми маємо бути впевнені в тому, що і в 27-му році, не дай Боже, якщо ми будемо змушені продовжувати, і не переможемо, не дійдеио справедливої угоди, то треба мати цей довгостроковий план, щоб мати можливість, щоб потім не довелося підвищувати легко. А потім, якщо щось піде не так, і доведеться або ухвалювати дуже-дуже непопулярні рішення, або йти на зменшення заробітних плат, ніхто ж на це не піде.

Тому дуже важливо забезпечити той рівень, який принаймні є. Але, я знову ж таки, це якщо ми говоримо про наші внутрішні ресурси. Якщо ми хочемо підвищувати зарплату військових, а це потрібно робити.

Коли ми говоримо про базову ставку, яка нараховується для військових, які не є на лінії фронту, це 20 тисяч гривень, це 500 доларів. Це смішні гроші в рамках загальноєвропейського показника. Навіть якщо говорити про ті, які знаходяться в зоні бойових дій, це теж не ті гроші, які мають компенсувати ті ризики, на які вони наражаються, захищаючи територіальну ціллісність України.

І тут важливо, і в тому числі, говорити з партнерами. Ця робота ведеться. Ми, до речі, про це говорили в рамках RRR4U в травні, якщо я не помиляюсь, так, Максим?

Ми готували спецтему про те, чи зведемо бюджет, і ми вже тоді говорили про те, що є різні сценарії, і вони якраз там і справдились, про недостатньо коштів міжнародних і так далі. І там дуже гарна була ініціатива від президента і від міністра фінансів Сергія Марченка про те, щоб дати можливість, і це вони запропонували країнам НАТО, щоб вони напряму фінансували заробітні плати військових. На жаль, я так розумію, там позиція така, що вони готові це, скоріш за все, робити, але коли вже буде якась там мирна угода і так далі, але, на мою думку, треба тиснути в цьому питанні для того, щоб забезпечити гідну умову оплати праці, а її можна буде забезпечити, ми не встигнемо акумулювати достатньо ресурсів, щоб внутрішніми силами, потрібна тут зовнішня підтримка, і дуже важливо, щоб це рішення було ухвалено, бо якщо воно не буде ухвалено, то, на жаль, не буде достатньо ресурсів, а запиту людей є.

Я, наприклад, бачив петицію, недавно набрали 25 тисяч на урядовому порталі петиції, де дуже швидко набрали, там буквально за місяць, за півтора, щоб підвищити зарплати військовим, хоча б до якогось базового рівня, бо я б не недооцінював, знаєте, там деякі говорять, та вони там щось у Львові собі сидять, нічого не роблять, їм там 20 тисяч виставлять, я так не вважаю, тому що в умовах війни будь-які військові, вони під ризиком, і ми розуміємо яворівську трагедію в 22-му році, під новомосковському в 25-му році, тобто вони також, я б не дооцінював ці процеси, вони також заслуговують на достойну оплату праці, і в цій петиції, яка набрала дуже швидко, там насправді відповідь від уряду була така загальна, вони говорять про те, що в першу чергу мають бути забезпечені потреби тих, хто на полі бою, і я тут теж погоджуюсь, що в них має бути реально заробітна плата, яка буде компенсувати, але якщо ми говоримо про можливість домовитися з партнерами, то маємо домовлятися про те, щоб підвищити і тим, і тим, і це було дійсно достойно, і вони були вмотивовані, їхні сім’ї були забезпечені, і це дуже важливо.

Максим Самойлюк: Я також маю питання щодо інвестицій та співпраці зі Сполученими Штатами Америки, тому що в бюджеті 2026 року передбачені видатки на реалізацію мінеральної угоди про створення американсько-українського інвестиційного фонду. Ці видатки передбачені обсягом в 1,9 мільярда гривень, якщо я правильно зрозумів. Це приблизно 42 мільйони доларів, і це майже вдвічі менше, ніж у вересні 2025 року ми вже внесли в цей фонд. Уже. Разом з американцями. Американці внесли 75 мільйонів і ми внесли 75 мільйонів, то чому в наступному 2026 році заплановано майже вдвічі менше?

Богдан Слуцький: Там дуже хитро, і Саша пояснить, ми з нею про це говорили.

Олександра Мироненко: Так, якраз ми вчора так детально розбирали, що ж відбувається з цим фондом. Отже так, на наступний рік закладені кошти на реалізацію цієї угоди про мінерали, про надра в сумі 1,92 мільярда гривень. В чому тут така хитрість?

Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко в вересні зазначила, що в цей фонд наші американські партнери внесли 75 мільйонів доларів. І прем’єр-міністерка сказала, що ми подвоїмо цю суму. Це достатньо розпливчасте таке поняття.

Тобто це означає, що ми маємо внести теж 75 мільйонів доларів. Ми їх ще не внесли. Це дуже важливо розуміти в контексті того, що якраз таки оцей 1,9 мільярдів гривень, тобто 42 приблизно, мільйони доларів закладені на внесення цих 75 на наступний рік.

А решта, 33 чи скільки там мільйонів доларів, ми маємо внести в цьому році за рахунок перерозподілу програми Міністерства економіки. Про це говорив міністр економіки Олексій Соболев.

Максим Самойлюк: Тобто ситуація ще гірша, ніж я думав. Я думав, що ми вже внесли 75 і внесемо ще 42, а ми ще не внесли навіть 75.

Олександра Мироненко: Це буде відбуватися пізніше в жовтні, в листопаді рішеннями уряду. Тобто ми побачимо постанову Міністерства економіки пізніше вже, коли вони там вирішують, звідки вони будуть перерозподіляти ці кошти, які треба буде якраз внести в цей фонд. І якраз таки 42 мільйони доларів ми внесемо в наступному році за рахунок цієї бюджетної програми.

Але також важливо, що за цією угодою до 28-го року передбачена сума взагалі в цьому фонді 200 мільйонів доларів, тобто вона буде ще збільшуватись. За рахунок чого, питання вже буде видно пізніше.

Богдан Слуцький: Я би сказав, якби вони дійсно в цьому році 75 мільйонів виділили, ми б це, мабуть, десь побачили, ідентифікували, бо це така досить вагомий показник. Тому дуже будемо слідкувати, за рахунок яких конкретно в програм мінекономіки вони знайдуть ці кошти, де вони там скоротять. Будемо сподіватися, що це на якихось непріоритетних видатках. Це важливе питання.

Ангеліна Завадецька: На цьому будемо завершувати. Ви слухали і дивилися подкаст «Що з економікою?». Це проєкт Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька.

Разом зі мною було три економісти ЦЕС. Мій співведучий Максим Самойлюк та два наших чудових гостя: Олександра Мироненко та Богдан Слуцький. І говорили ми про проєкт бюджету 2026 на наступний рік.

Дивіться, слухайте, дізнавайтеся про українську економіку. Не забувайте підписуватися на нас в ютубі, якщо дивитися також на інших подкаст-платформах і до наступних випусків.

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.