231. Олексій Шабан: миттєві перекази по IBAN, цифрова гривня та майбутнє готівки в Україні

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю. З вами знову подкаст і передача «Що з економікою?». Я її ведучий Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії.

Сьогодні у нас знову гість з Національного банку України. Це Олексій Шабан, заступник голови Національного банку, відповідальний в першу чергу за платіжні системи. І, власне, про них ми сьогодні поговоримо, тому що накопичилося багато цікавих речей, про які хотілося б Олексія розпитати.

Олексію, вітаю. Напевно, перше, про що я хотів з вами поговорити – це про систему електронних платежів, точніше, про її оновлення, яке відбулося наприкінці минулого року.

Тоді Нацбанк підкреслював, що це важливе оновлення, тому що з’являється функція миттєвих переказів. І от вона вже працює четвертий місяць. Але я вас попрошу для наших слухачів розказати, чому це оновлення було важливим і взагалі почати з того, яка зараз є платіжна інфраструктура в Україні. Тому що, мені здається, для більшості українців платежі – це Visa, Mastercard, те, що ти закинув на Приват або на Моно. І лише дрібка українців, ті, хто більше цікавляться бухгалтерією або фінансами особистими, можуть додати ще щось.

Олексій Шабан: Давайте почнемо з того, що розуміти, що «під капотом», не обов’язково для тих, хто цікавиться бухгалтерією. А навіть ті приклади, які ви наводите, скинути на Приват чи Моно, це ж перекази між рахунками в банках. І картка в даному випадку виступає як спосіб ініціювання цієї операції – переказу або сплати.

Але, так, платіжна інфраструктура складається як з карткових систем переказу коштів, так і, в тому числі, із міжбанківських переказів, які виконуються без карток. І система електронних платежів Національного банку – це та міжбанківська система, в якій відбуваються оці розрахунки без використання карток. І це можуть бути як розрахунки між банками за своїми операціями, або розрахунки державного казначейства, або коли людина в касі банку сплачує, наприклад, комуналку, і в касі умовного Приватбанку ці кошти через касу йдуть до рахунку комунального підприємства, який відкритий в іншому банку, і цей платіж буде проходити через систему електронних платежів саме Національного банку.

Я б сказав, що якщо брати всі ці міжбанківські розрахунки, то система електронних платіжів обслуговує понад 99% саме міжбанківських платежів в державі. Система електронних платежів (СЕП) – це такий програмно-апаратний комплекс, доволі складний, який працює в Національному банку. Ми саме його створили.

Це вже четверте покоління СЕПа, а взагалі історія СЕП починається з 93-го року. І для того, щоб зрозуміти, наскільки це в цифрах, які обсяги, то я декілька цифр наведу. За добу в системі електронних платежів Національного банку в середньому проходить 1,3 мільйона платежів на суму близько 658 мільярдів гривень. Ми можемо виконувати в 10 разів більше платежів.

Юрій Гайдай: Це такий запас міцності, навіть якщо подвоїться сума або є пікові навантаження в 5 разів більше платежів, все одно система має запас для того, щоб їх обробити без жодних затримок.

Олексій Шабан: Так, запас є, і теж з цікавих прикладів, коли в минулому році почали оновлюватися і збільшуватися кількість програм державної підтримки, і теж ми рахували, як ми витримаємо можливі виплати від держави на рахунки громадян, то ми розуміли, що і навіть того, якщо цих платежів будуть додатково мільйони, то і система електронних платежів, і банки-учасники зможуть переопрацювати ці платежі, вони день в день пройдуть зарахування на рахунки. Цікаві цифри, на мій погляд, щодо структури платежів, наприклад за минулий рік, то за кількістю найбільше проходять платежі на суму до 1 тис гривень – 40%; від 1 до 100 тис – 55%; і 5%– це платежі від 100 тис гривень і більше за кількістю. Але за сумою, ці платежі до 1 тис, які 40% за кількістю, в сумі становлять лише 1%. Від 1 до 100 тис гривень 1,4%, які за кількістю 55%, і від 100 тис гривень і більше 98,5%.

Тобто система електронних платежів працює і для гуртових розрахунків, міжбанківських, казначейських, і може обробляти в тому числі і роздрібні платежі бізнесу, платежі громадян.

Юрій Гайдай: Я так розумію, ці великі суми – це якраз перш за все розрахунки між банками, це розрахунки між бізнесом, а суми до тисячі гривень, це, напевно, переважна більшість, з рахунку на рахунок між фізичними особами. Чи я помиляюся?

Олексій Шабан: Не тільки. Там, в тому числі, і податкові платежі, і платежі до 5, до 25 тисяч для ФОПів, для малих, середніх підприємств – це теж звичайні платежі. Це платіжні розрахунки між і маленькими бізнесами, і між громадянами, і бізнесом.

Юрій Гайдай: Олексію, а ви, до речі, маєте цю класифікацію? Ви можете, наприклад, виділити, яка там частина цих платежів, це те, що йде по рахунках підприємців, юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців?

Олексій Шабан: Ми маємо таку класифікацію, просто під руками в мене зараз її немає. Я б сказав, що 75% за кількістю – це розрахунки на маленькі суми, і це громадяни, і бізнес, можливо, 50 на 50.

Юрій Гайдай: Я просто щойно задумався собі, завжди в економістів, особливо після того, як останні роки дві системи почали публікувати статистику по відкриттю-закриттю ФОПів, є багато суперечок, чи насправді оця кількість бізнесів, які відкриті, наскільки вони реальні, наскільки вони живі. Я подумав, що було б дуже цікаво доповнити цю статистику обігами підприємців, співвіднести це в тому числі з інфляцією і подивитися просто, яка динаміка. Тому що ми знаємо, що, якщо, наприклад, спрощенці не вписуються в ліміт до кінця року, вони часто можуть відкрити наступного ФОПа, але це тоді б не вплинуло ніяк на обсяги.

Це був би такий додатковий зріз. Треба буде у вас цю інформацію допросити узагальнену, яку можна розкривати.

Олексій Шабан: Я пам’ятаю цю дискусію на вашій сторінці в Фейсбуці. Ту розбивку, яку я пам’ятаю, це рахунки фізосіб і рахунки суб’єктів господарювання. Зараз навіть не впевнений, що в мене під руками може бути інформація по фізособах та юрособах окремо.

Щодо оновлення, яке відбулося в грудні 2024 року, воно дійсно дуже важливе.

Те, що в народі називають платежі між IBAN, здається йде годинами. З одного банку переганяєш в інший певну суму коштів і чекаєш годину. А коли між картками, то воно за лічені секунди.

Те оновлення, яке ми зробили, воно саме про миттєві перекази — міжбанківські перекази через систему електронних платежів. Суть в тому, що той платіж, який відправляє користувач одного банку в інший, саме за реквізитами IBAN, має проходити до 10 секунд. Частина банків вже зі свого боку реалізувала такий функціонал і зараз 75% всіх миттєвих платежів обробляються до 2 секунд, а до 3 секунд — 88%.

Збільшується кількість банків, які зі свого боку реалізують можливість переказу і прийому таких платежів. Зараз це 19 банків. І по кількості, якщо в грудні 2024 року пройшло 11,5 тисяч миттєвих платежів, то вже за два перші місяці пройшло 55,2 тис платежів на суму 543 млн грн.

Юрій Гайдай: Я так розумію, що майже всі великі роздрібні банки вже цей функціонал використовують. Я, наприклад, клієнт чотирьох банків, і бачу, що у них ці платежі вже проходять дуже швидко.

Олексій Шабан: Я б не стверджував так впевнено, тому що, по-перше, обидві сторони мають технологічно бути готовими – одна надіслати, а друга отримати. А по-друге, на боці банку, який надає можливість ініціювати платіж, інтерфейсно має бути реалізована можливість відправити не просто платіж з IBAN, а поставити позначку, що я хочу, щоб воно зарахувалось миттєво, тому що так хоче продавець, або мій контрагент. У цьому поки мають бути певні доопрацювання з боку банків, які поки що не дозволяють нам сказати, що банківська система України готова. Але та динаміка, яка є по підключенню банків, нас влаштовує. Ми сподіваємося, що в першому півріччі 2025 року системно важливі банки реалізують цю можливість, і тоді ми будемо говорити, що миттєві платежі в Україні реалізовані.

Юрій Гайдай: До речі, з їхнього боку це потребує істотних інвестицій в інфраструктуру?

Олексій Шабан: В інфраструктуру ні, але це потребує певних технологічних доопрацювань. Причому у 2024 році всі банки, не тільки системно важливі, а всі, які ведуть рахунки і громадян, і бізнесу, проходили загальноукраїнське тестування: різні ситуації, типи платежів, і вони всі успішно це пройшли. Ми переконалися в тому, що вони навчилися, а зараз хід за інтерфейсними налаштуваннями.

Юрій Гайдай: Я так розумію, це насправді важливо, тому що це кровоносна система української економіки – система електронних платежів. З одного боку, роздріб більше спирається на міжнародні платіжні системи, але важливо, що в Нацбанку є система електронних платежів, через яку йде решта, і ми впевнені в тому, що вона надійно працює і пройшла перевірку навіть найбільш складними місяцями вторгнення в 2022 році, чого не було у жодної іншої системи в розвиненому світі.

Олексій Шабан: Це дійсно важливо, тому що це національна система як елемент національної безпеки, але питання ще в тому, що платежі через СЕП для банків, для надавачів платіжних послуг, реально дешевші, ніж карткові платежі.

Юрій Гадай: Це просто тому, що в Нацбанку немає мети заробляти і по суті вартість платежів – це десь приблизно вартість адміністрування цієї системи?

Олексій Шабан: Так, для нас це не бізнес, метою Національного банку не є прибуток. Коли є прибуток – це добре, ми перераховуємо його до бюджету, але ми не заробляємо на цьому. Головна мета – це дати надійний інструмент для національної платіжної інфраструктури.

Юрій Гайдай: Мені здається, це гарний приклад публічних послуг – те, що не може забезпечити приватна ініціатива повною мірою. Має бути надкомерційний орган, який може задавати стандарти та продиктувати те, що справді потрібно для ринку, а не суто з комерційними інтересами. Це приклад того, що може забезпечити держава або Нацбанк, як незалежна державна інституція.

Олексію, а якщо дивитися на динаміку платіжної інфраструктури за минулий рік, що вам кидається в очі, на що би хотілося звернути увагу наших слухачів? Бо я зауважив, що, наприклад, активних платіжних карток побільшало на 13% і мені це слабо співвідноситься з економічними трендами. Я розумію, що економіка українська зросла значно менше, і що багато економічно активних українців за кордоном досі, причому значна їх кількість (це показує в тому числі й дослідження Центру економічної стратегії по українських біженцях, де вже була проведена четверта хвиля).

Відповідно, якась частина з них, напевно, більш активно починає користуватися банківськими сервісами в країнах перебування, але при тому бачимо зростання кількості активних платіжних карток на 13%. Це проникнення безготівки більше, зростання фінансової інклюзії, якої так прагне Нацбанк, чи тут можуть бути впливи більш негативні, екстерналії схем, наприклад, тих же дропів?

Олексій Шабан: Ви в питанні використали слово «інфраструктура», тому я з інфраструктури почну. Тому що картки – це не інфраструктура, це інструмент, який в цій інфраструктурі може виконувати певні операції. От якщо подивитись на інфраструктуру: платіжні термінали, термінали в торговельній мережі, то за минулий рік вона збільшилась на 10,5%, майже півмільйона торговельних терміналів приймають картки.

До речі, ця кількість більша, ніж кількість терміналів, яка була на кінець 2021 року. Якщо у відсотках порівняти, то це на 16,5% більше. Тобто зараз точок прийому картки в торговельній мережі більше, ніж на початок повномасштабного вторгнення.

Це я про землю навів приклад, тепер про мережу інтернет. За підсумками 2024 року, порівняно з 2023 роком, кількість українських торговців, які приймають оплату картками, зросла до 518 тисяч. Це плюс 12,8%. З них у інтернеті – понад 70 тис.

Юрій Гайдай: Вони приймають платежі через віртуальні термінали чи вони використовують послуги інших платіжних систем?

Олексій Шабан: Мова про віртуальні термінали. Я тут не говорю про торгівлю через Інстаграм, «скинь на картку або скинь на IBAN». Це саме про віртуальні термінали.

Юрій Гайдай: Тобто ми з цих цифр робимо висновок, що справді фінансова включеність українців збільшується? Фінансова інклюзія, використання безготівкових інструментів?

Олексій Шабан: Я б сказав, що ці цифри більше характеризують мережу прийому. Це ще не інклюзія, це підґрунтя для інклюзії, коли людина розуміє, що і в сусідньому магазині можна розрахуватися картками, навіть в Києві на ярмарках я бачив торговців, у яких є термінали. І в інтернеті більше сайтів вже приймають картку.

І так, це теж підтягує кількість українців, які мають рахунки в банках. До речі, це теж впливає і на характер використання карток. Якщо взяти всі транзакції, які українці зробили з картками, то 95% із 100% – це транзакції саме оплати.

Тобто лише 5% за кількістю операцій, які українці роблять, – це зняття готівки. 95% – це оплата товарів, послуг на землі чи в інтернеті.

Юрій Гайдай: Я думаю, це самопідтримуваний процес. Той же торгівець на ярмарку не заморочувався би з терміналом, якби не бачив попиту і якби його не питали регулярно, чи можна у вас карткою заплатити, а не переказом.

З іншого боку, люди, які бачать, що навіть на ярмарках з’являються термінали, розуміють, що, напевно, їм вже не так потрібна готівка, бо вони можуть і тут, і там розраховуватися карткою. Тобто процес по спіралі йде.

Олексій Шабан: Не по спіралі, це певний генезіс, і це тішить. До речі, повертаючись до миттєвих платежів через СЕП, ініціювання таких платежів, зрозуміло, не потребує терміналів. Там можна ініціювати платежі з використанням, наприклад, QR-кодів, і ті ж самі торговці на ринку, які зараз теж приймають оплату на картку одного чи іншого великого банку, пишуть номери на картонках або навіть на ламінаті. Тут же, скоріше за все, на цю картку скидають з того ж самого банку. А якби вони розміщували QR-коди, не лише QR-код умовного ПриватБанку, а QR-код за стандартами НБУ для виконання миттєвого переказу міжбанківського IBAN – IBAN, то і тут теж є простір для зручності і більш дешевих тарифів на отримання платежів.

Юрій Гайдай: Я думаю, тут дві складові. З одного боку, має бути інформаційна кампанія і просвіта, тому що не всі знають ще про цей інструмент. А з іншого боку, я думаю, частина людей, котрі ламіновану карточку виставляють, це просто ухилення від податків, коли на рахунок фізособи приймаються платежі. Неодноразово з таким стикалися.

Олексій Шабан: Тому ми чекаємо, коли більшість банків реалізує інтерфейс на цей функціонал, і тоді будемо стартувати з кампанії популяризації разом з банком.

Юрій Гайдай: Будемо вважати, що ми сьогодні на нашому подкасті вже почали. Тобто хтось догуглить, зацікавиться, чи може він вже зараз зі своїм банком це використовувати. І запитавши в тому ж таки чаті підтримки, потім можливо хтось підштовхне свій банк для того, щоб швидше в цьому напрямку рухатись.

Олексій Шабан: Хочу ще додати про активні картки. Кількість активних карток збільшилась на майже 15% у порівнянні з 2023 роком, і кількість таких активних карток становить 58,8 млн. Активною карткою ми вважаємо картку, з якою раз на місяць відбувається платіж або видаткова операція. Ми пов’язуємо це з активізацією програм підтримки від держави – Національний Кешбек, Зимова єПідтримка, і єКнига. Банки активно підтримували ці програми і просували їх для клієнтів.

Тому те, що зростає інфраструктура, а також програми підтримки від держави для нас є більшими чинниками, ніж дропи, яких ви згадали. До речі, знову ж таки, дропи – це картка, яка живе декілька тижнів, тобто, якщо вона навіть в статистиці з’явилась, то в наступному місяці вона зникла, і вони би такого приросту не дали.

Юрій Гайдай: Насправді так. Мені навіть не спадало це на думку, але якщо там більше 4 чи 5 мільйонів заяв було на єПідтримку, то це якраз і відповідає кількості. Тобто кожен відкрив одну картку, навіть віртуальну, і це склало значну частину приросту.

До речі, про віртуальні картки. Дуже цікаво, як у вас рухається підготовка до пілотного проєкту з електронною гривнею? Бачив згадки про цей проєкт минулоріч, в тому числі у вашому інтерв’ю. Зараз з електронними грошами, які емітуються Центральним банком, експериментують і європейці, і Британія, і США, наскільки я знаю, трішки відстають. Тут я, до речі, вас, слухачів, відішлю до нашої розмови з Андрієм Нестеруком, у якій ми зачепили ці теми детальніше.

Але цікаво послухати, а що ж в Україні? По-перше, цікаво, з якою метою взагалі Нацбанк ініціює цей пілотний проєкт і рух до електронної гривні. На які запити Центральний банк хоче відповісти?

Олексій Шабан: Почну із зауваження, що не електронні, а цифрові гроші. Електронні гроші – це природа дещо інша.

Яка мета? Напевно, ми, як і інші центральні банки, скоріше досліджуємо цю тему, і є певні гіпотези, які ми хочемо перевірити під час пілотного проєкту. Пам’ятаєте, на початку 90-х, були картки платіжні, але вони не вміли платити в інтернеті, тому з’явився eBay, а способу заплатити немає. 

Юрій Гайдай: Абсолютно, я ще пам’ятаю цю історію. Не з усіма картками можна було розрахуватись в інтернеті.

Олексій Шабан: eBay створив якщо не революцію, то генезію, еволюцію платіжних карток, які тоді були пластиковими картками і стали перейматися в інтернеті. А з розвитком цифрової економіки і цифрових активів є розуміння, що те, що продається, і платіжний інструмент мають мати тотожну природу. 

По-друге, цифрові гроші можуть надавати можливість програмованості, наприклад, коли платіж відбувається автоматично, якщо виконуються певні умови. Як у смарт-контракті прописано – тоді платіж відбувається. Наприклад, програми, про які ми сьогодні вже згадували, підтримки від держави. Гроші з єВідновлення можна витратити на будівельні матеріали. А з єКнига, можна купити лише книгу. Зараз банки це вирішують відкриттям різних рахунків або емісій різних платежів. Але якщо, припустимо, в адмінці в магазині певні товари будуть закодовані, (це – будівельні матеріали, а це – книги), то набагато простіше, якщо у цих грошей є примітка, що ним можна сплатити тільки будівельні матеріали. Тоді снікерс з кока-колою цими грошима оплатити не можна. Це покращує клієнтський досвід, і менше витрат на адміністрування.

Юрій Гайдай: Це дозволяє робити цільові видатки, наприклад, соціальні в держави. Наприклад, муніципалітет або держава хоче виплачувати всім учням кошти, які вони можуть використати на придбання обідів. Тоді можна зробити обмеження, щоб ці кошти йшли тільки на придбання готової їжі, а не снеків, які, навпаки, будуть шкідливі для здоров’я дітей.

Олексій Шабан: Саме так. Причому після того, як торговець отримує цільові гривні, на його гаманці позначка цільових анулюється, і далі він ці кошти може використовувати як звичні готівкові і безготівкові кошти. До речі, сама природа цифрових грошей, як у фізиці світло – це хвиля і елементарна частина. Це симбіоз і чогось безготівкового, і аналогу готівки з прямою вимогою до Центробанку. Якщо ти втратив гаманець з банкнотами гривень, то ти їх втратив назавжди. А якщо, не дай Боже, щось сталося з тим провайдером, в якому ти тримаєш цифровий гаманець, то та платформа, яку ми проєктуємо, відновить доступ до твого гаманця. Тобто ти забув пароль, або щось сталося з твоїм провайдером, але можна буде додати через іншого провайдера. Це більш безпечно і більш зручно.

Юрій Гайдай: Тобто технологічно це принципова відмінність. Якщо ми говоримо про звичайні безготівкові кошти, то це зобов’язання банків, які зафіксовані них на рахунках. У випадку цифрової гривні, це окрема платформа і провайдер сервісу з цифровими гаманцями.

Це, наскільки я розумію, технологія української DLT (Distributed Ledger Technology – технологія розподіленого реєстру, де дані зберігаються не в одному місці, а розподіляються у мережі – ЦЕС).

Олексій Шабан: Так, розглядаємо зараз технології DLT, хоча інші центральні банки експериментують з іншими. Ми сфокусувалися поки на DLT технології.

Юрій Гайдай: Тобто Distributed Ledger – це те, що один з його проявів – блокчейн (цифровий зошит, у якому записуються всі дані – ЦЕС).

Олексій Шабан: Так, і тут важливо зауважити, що ми не прийняли рішення про початок емісії цифрової гривні. В законі про платіжні послуги була стаття, яка впровадила такий вид національної валюти – е-гривні поряд з готівковою і безготівковою. Тепер гривня може бути і цифровою.

По-перше, законодавче підґрунтя є для такої емісії. По-друге, ми це рішення ще не прийняли. Ми плануємо лише пілотувати певні технологічні аспекти, ствердити або спростувати певні гіпотези, які в нас є.

Ми хочемо це робити у відкритому середовищі, тобто з реальними учасниками, як власниками гаманців, які будуть ці пілотні гривні витрачати, так і з мерчантами, які ці гривні будуть приймати, і ми будемо шукати тих, хто зацікавлений в тестуванні. Зараз ми в пошуку технологічного провайдера, який допоможе нам реалізувати таку платформу. Ми працюємо і маємо підтвердження в зацікавленості від декількох українських банків бути учасниками цього проєкту. Рухаємось, це дослідження.

Юрій Гайдай: Це дослідження, я так розумію, має не тільки технологічні, а й поведінкові аспекти, тобто вас цікавить, як будуть люди, і фізособи, на стороні бізнесу і банків, брати участь в обігу цифрової гривні.

Олексій Шабан: Так, саме поведінкові аспекти, тому що це гроші, і ми хочемо розуміти, чи виконує цифрова гривня функції грошей. Наскільки вона зручна, наскільки ті програмовані функції зайдуть як громадянам, так і бізнесу, і державним органам – Пенсійному фонду, Міністерству соцполітики, можливо Державному казначейству. Наскільки це спростить для них їхні процеси та адміністрування.

Юрій Гайдай: Я думаю, вам треба починати роз’яснювальну роботу, тому що свободолюбиві українці, я впевнений, вирішать, що це ще один спосіб держави контролювати кожного зі своїх громадян. Ну і насправді деякі застереження можуть бути виправдані, їх треба буде адресувати і встановити певні контролі.

Олексій Шабан: Ми теж це розуміємо, тому є багато що пояснити. І це ж як з віртуальними активами, з криптовалютами, від розуміння, що воно абсолютно анонімне, до розуміння, що воно настільки прозоре, що все можна контролювати, але істина десь посередині, що воно так зване псевдонімне. Ми не говоримо про те, що це буде єдиний вид валюти, і громадянин може сам вирішувати, користуватись чи ні. Не хочеш – не користуйся.

Юрій Гайдай: Тобто це не буде безальтернативно ніколи? Буде завжди гривня, принаймні безготівкова, але готівкова, напевно, теж в найближчі десятилітті нікуди не дінеться, і це буде просто ще одна, третя альтернатива.

Олексій Шабан: Третя форма гривні, альтернативна. Громадянин сам вирішує, якою користуватись, а якщо якоюсь користуватись, то в якому обсязі це робити.

Юрій Гайдай: В мене наостанок запитання про першу форму гривні, історичну, оскільки ви також відповідаєте за банкнотно-монетний двір. Я вже не пам’ятаю, коли останній раз користувався готівкою, але коли зробив допис про це на фейсбуці, то отримав багато зауважень, що я відірвався від життя, і багато людей покладаються на готівку істотною мірою. Можу передати також незадоволення від моєї бабусі, яка каже, що все ж таки одна і дві гривні дуже схожі, і багато людей теж зазначає, що вони схожі.

Ми розуміємо, що через інфляцію останніх років, напевно, вже наближається потреба знову переглянути лінійку монет, тобто, які номінали будуть монетами, а які паперовими грошима. Можете сказати чи варто очікувати якихось змін, чи поки ми маємо інші пріоритети, і це не на часі?

Олексій Шабан: Ми ще в 2021 році почули скарги, в тому числі щодо тотожності з прийняття 1-2 гривень. До нас звертались і організації, і асоціації людей з інвалідністю. Ми тоді сформували робочу групу, це була група не тільки працівників Національного банку, але і представників цих асоціацій.

Провели фокус-групи, розпочали обговорення можливих змін в дизайні однієї з монет, чи 1, чи 2, але, на жаль, повномасштабна війна поставила цю роботу на паузу, і я впевнений, що після стабілізації ситуації в країні ми повернемось до цього питання. А взагалі, оновлення банкнотно-монетного ряду – це постійний процес для всіх центральних банків. Національний банк України в цьому не виключення.

Юрій Гайдай: Насправді, це теж важливий аспект, бо все-таки люди мають справу з фізичними проявами держави. По суті, це один із символів держави. Тому від того, як люди його сприймають теж багато залежить. Будемо сподіватися, що прийде пора і можливість це зробити.

Я нагадаю нашим слухачам, що ви слухали подкаст і передачу «Що з економікою?», можливо, на Громадському радіо, можливо, на якійсь подкаст-платформі, будь-якій зручній, ми є всюди. Сьогодні ми спілкувалися з Олексієм Шабаном, заступником голови Національного банку, який відповідає за платіжні системи. Власне, про них і спілкувалися.

З вами був також я, Юрій Гайдай із Центру економічної стратегії. Дякую вам, що були з нами, і дякую Олексію, що знайшов час і відповів на мої запитання. Сподіваюся, вам було цікаво, і ви тепер трішки краще розумієте, як працює платіжна інфраструктура в нашій країні. 

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.