Облгаззбути залякують споживачів, які хочуть змінити постачальника, і тримають на 30% вищу ціну — Тетяна Бойко

19 Січня 2021
Поділитись

У новому подкасті “Що з економікою” разом із гостею студії Тетяною Бойко, координаторкою житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА обговорили топ-тему тижня в Україні — підвищення цін на житлокомунальні послуги та тарифи.

Чому збільшилася ціна на газ та як користувачі можуть зекономити завдяки запровадженню ринку постачання газу? Слухайте у новому подкасті “Що з економікою?”

 

Юлія Мінчева: Вітаю, ви слухаєте подкаст «Що з економікою?». У студії ведучі: Юлія Мінчева з VoxUkraine.

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з Центру економічної стратегії.

Юлія Мінчева: За вікном в нас і надворі -17, і це найбільша температура, найхолодніша, цієї зими, і вона якось дуже співпала з тим, які настрої в людей, стосовно опалення і всього, що пов’язано з енергією і цінами, які вони побачили в різних платіжках і, що обурило значну частину українців. І сьогодні, це і спричинило тему нашої розмови, ми будемо говорити про ситуацію на ринку газу, про те, які можливі з неї виходи. І наскільки вихід – регулювання ціни, від якої ми відмовилися. І, ніби всі вже погодилися, що це правильно і вигідне стратегічне для всіх українців рішення. Ми знову до нього скоріше за все, повернемося зовсім скоро.

З нами сьогодні в подкасті Тетяна Бойко, координаторка енергетичної програми мережі «ОПОРА», експертка Реанімаційного пакета реформ. Тетяна дуже давно працює над цією темою, ще до того, як почали точитися розмови про ринок газу. Це така дуже болюча, серйозна, складна, важка реформа, яка час від часу гальмувала. Але в той момент, коли вона вже нібито вийшла на такий етап, коли треба її імплементувати, ринок запустили, можна змінити постачальника і так далі. Ми бачимо знову настрої стосовно відкату.

Тетяно, можете, будь ласка, так нас забріфувати, в чому конкретно зараз проблема, які є сторони? Хто наскільки страждає/не страждає? Наскільки оці настрої мають під собою зиск? І, яка тут позиція різних гравців, так, щоб для людей, які, можливо, не розбираються в ринку газу, було зрозуміло, хто є цими ключовими особами, про яких ми будемо говорити в наступні пів години.

Тетяна Бойко: Гаразд, невеличке інтро: законом про ринок природного газу, ще фактично з 2015 року, був передбачений ринок газу для всіх категорій споживачів, у тому числі, населення. Це означає, що будь-який український споживач може вільно собі обрати і змінити газового постачальника приблизно так, як він змінює собі оператора мобільного зв’язку чи інтернет-провайдера. Коли задають питання: це добре чи погано? У мене з’являється тільки така аналогія. Свого часу, коли я купувала мобільний телефон, я тоді ще навчалася в університеті, це була моя перша робота, досить серйозна. І мені потрібен був тоді телефон мобільний і стартовий пакет. І ви знаєте, був вибір тільки UMC і Київстар. І це були досить таки дорогі пакети. І мені дуже легко сказати, що те, що є зараз, це набагато краще. Коли є більше операторів мобільного зв’язку, є набагато більше опцій. Якщо ти займаєшся бізнесом, і тобі потрібен бізнес-пакет, очевидно, що це буде набагато дорожче, ніж коли в тебе абсолютно обмежені потреби: ти хочеш просто лише телефонувати чи користуватися певним невеличким обсягом інтернет-зв’язку, це буде абсолютно різна сума. І це те, до чого ми прагнемо в ринку газу, щоб було багато різних пропозицій, відповідно до різних запитів.

Андрій Федотов: Тетяно, ви привели приклад мобільного зв’язку, але насправді за цей час не так багато з’явилося нових операторів.

Юлія Мінчева: Але вони все одно конкурують.

Андрій Федотов: Є Lifecell, є Київстар, Vodafone, але все одно це обмежений ринок. І все одно, якщо в мене є якийсь пакет, мені дуже складно перейти на інший, тому що там, всі мої контакти там в Лайфі, чи я вже звик до їх послуг і так далі. Тобто, наскільки цей ринок, має потенціал до розширення? Я розумію, що зараз на початку багато різних гравців. Але з точки зору зрілості ринку, скоріш за все, це все одно буде якась кількість компаній, які зможуть залучити, створити певний такий імідж, довіру серед користувачів, і все одно це буде обмежена кількість гравців. Не вільна конкуренція як на інших ринках.

Тетяна Бойко: Я з вами частково погоджуся. Взагалі, якщо брати такі класичні європейські індикатори, то їх два. Це кількість пропозицій, і друге, це як часто люди змінюють постачальників. У нас на сьогодні є близько 50-ти гравців на ринку, або 50+ адже кожного місяця хтось новий з’являється. І більшість з них мали, кілька варіантів: це й помісячна, традиційна ціна те, що всі розуміють, і ще певні такі сезонні пакети на 3 місяці, на пів року, на рік. З передоплатою, з оплатою щомісяця – багато різних умов і відмінностей, і, очевидно, що коли запускається ринок, я вважаю, що це дуже добрий сигнал. Як показує практика в європейських країнах, коли ринок стає більш сталим, то все одно на ньому є кілька основних гравців, це тих, кому найбільше довіряють люди. І все-таки люди не дуже часто користуються цим своїм правом змінити постачальника. Тому цей ринок не на багато схожий на інші ринки. Але особливих таких відмінностей, я маю на увазі в підходах до регулювання цих ринків, я не бачу. Крім того, що повинні бути дуже чіткі правила гри. Ключове — вони мають бути однакові для всіх. І має бути дуже сильний інституційно-національний регулятор, який повинен дуже швидко, оперативно реагувати на певні зловживання, які відбуваються на ринку.

Юлія Мінчева: Це ви зараз говорите про Національну комісію з питань регулювання?

Тетяна Бойко: Так, я зараз говорю про НКРЕКП. Тому що, в ідеалі, уряд не повинен втручатися. Я не кажу, що все ідеально зараз із законодавчою рамкою, але в принципі основним регулятором має бути саме НКРЕКП.

Юлія Мінчева: Цей орган незалежний, він якраз тому і був створений, щоб не можна було впливати політично на певні рішення, чи економічно, чи з питань інших інтересів. Тому що такі чутливі питання, вони завжди швидко можуть мати не лише проблему, а і засіб вирішення інших проблем. Тобто навіть дискусія: чи нам знову почати експортувати газ з Росії, вона там виходить за рамки просто якоїсь економічної ідеї – де купити ресурс, якого тобі бракує.

Андрій Федотов: Тетяно, скажіть вашу оцінку. Зараз відбувається криза? В інформаційному полі таке відчуття, що відбувається певна криза, і влада має на неї якось реагувати. Наскільки ви самі оцінюєте, що це саме криза? Чи це просто зміна ціни? І на це не потрібно реагувати, і що люди мають просто в цей місяць більше платити, потім менше, тобто це нормальний процес.

Тетяна Бойко: Я вважаю, що процес не дуже нормальний, і я поясню чому. Я вважаю, що те, що відбулося, це певна сукупність різних факторів, коли просто співпало дуже багато речей. Коли піднімаються ціни на електричну енергію, у той час відбувається значний політичний вплив. Всі експерти, я б сказала навіть, хто має здоровий глузд, розуміли, що на ринку електроенергії не може надто довго існувати перехресне субсидування, тому що вже існує криза. І постійно стримувати тарифи штучним способом для населення довго не вийде. У той час з політичних трибун звучало, що тарифи для населення рости не будуть на електрику. І тут приймається рішення про скасування ціни 90 копійок до 100 кВт. Я б сказала, що це не лише економічне питання, а обман виборців, обман українців. Далі зростає ціна на доставку природного газу. По-перше, люди абсолютно не розуміють, була провалена інформаційна кампанія, чому розділилася платіжка газова на дві частини. І в мене немає пояснення. В Європі існують різні практики, але в 80% країн існує одна комбінована платіжка. Одна платіжка надходить постачальнику, а постачальник вже з усіма розраховується по ланцюжку. У той же час, регулятор приймає рішення про те, що з 2020-го, (минулого року), платіжки розділяються на дві. Люди платять окремо за газ як товар, окремо за його доставку облгазам. Люди не розуміють, що це за плата за доставку, і чому вона раптом нараховується однаковими частинами і взимку, і влітку, і до того ж вона протягом 2020-го року знову ж таки зростає. Три рази зростає, і фактично, від початку року вдвічі. І тут люди просто в паніці, тому що вони не розуміють взагалі, що це таке вони платять.

Юлія Мінчева: А як НКРЕКП це пояснює, якщо пояснює.

Як формується тариф на доставку, і чому його треба було там тричі піднімати, переглядати?

Тетяна Бойко: Ми вирішуємо питання, які були накопичені протягом багатьох років. Є газова труба, яку потрібно обслуговувати, і це обслуговування коштує досить дорого, насамперед тому, що газові труби, розподільчі труби, вони розраховані на набагато більшу потужність, так як були збудовані ще за радянських часів, ніж та, яка є сьогодні. Тобто обсяг споживання, фактичний, він є суттєво менший, ніж той, на який розраховані ці труби.

Андрій Федотов: Тобто ми всі платимо не тільки за те, що використовуємо, а ми ще платимо за цю інфраструктуру, яка більша, ніж потреби України. Правильно я розумію?

Тетяна Бойко: Очевидно, я скажу, наприклад, що в тарифі Полтава облгазу 40% складають ВТВ —це той газ, який втрачається по дорозі. 40% тарифів …

Юлія Мінчева: йде по вітру, можна використовувати дуже буквальні метафори.

Тетяна Бойко: Так, насправді це біда. І я тут повторю фразу, яку сказала представниця одного облгазу: «Те, що відбувається зараз можна порівняти з ситуацією, коли ми хочемо привезти на дитячий майданчик, наприклад, на дачу, пісочку дитині, але ми його веземо величезним КАМАЗом, вантажівкою, яку використовують для будівництва 30-ти багатоповерхівки».

Приблизно те саме у нас відбувається з газовою розподільчою трубою. Тому облгази обслуговують от всю цю неефективну інфраструктуру. Але ніхто по факту не може сказати, а скільки ж насправді втрачається того газу. Облгази повинні бути повноцінними учасниками ринку, і робити те ж, що і постачальники, а саме — полювати за дешевим газом в трейдерів протягом весни-літа, закуповувати цей газ і мати газ, який втрачається в запасі. Але облгази кажуть, що економічно неспроможні. Тому вони вимушені помісячно купувати газ по високим цінам. Якщо влітку його можна було купити по 2,5 грн. за куб, то сьогодні це зовсім інша ціна.

Андрій Федотов: Тобто, якщо взяти ваш приклад із ринком мобільних операторів — ті, хто мають більші потужності: мають можливість зберігати більше газу, можливість його закуповувати раніше по вигіднішим цінам і так далі. Вони матимуть перевагу і будуть більш привабливі для користувачів, тому що вони зможуть запропонувати кращу ціну, ніж маленькі компанії, які вимушені купляти на ринку газ і не мають можливості його зберігати. Правильно я розумію?

Тетяна Бойко: Частково ви праві. Але кожен бізнес шукає свою нішу. І, можливо, далеко не всі компанії будуть орієнтовані на те, щоб постачати цей газ великій кількості споживачів. Вони захочуть обрати собі певну нішу, і конкретно для неї будуть працювати. Тому, я вважаю, що потрібні всі, але дійсно європейська практика показує, що в кожній країні є кілька домінуючих, великих компаній.

Андрій Федотов: Є багато учасників ринку, але ми бачимо, що частина ринку, вони зараз збільшили значно вартість газу. І, у порівнянні з тією ціною, про яку зараз говорить уряд, вона значно вища. Чи є серед них якась консолідація, чи є одні власники, чи якась змова? Тобто чи може бути таке, що всі ці компанії контролюються кимось, хто зацікавлений в тому, щоб заробляти більше?

Юлія Мінчева: На літеру Ф?

Тетяна Бойко: Я скажу тільки факти. Облгаззбути — ті компанії, не лише, які мають назву облгаз збут, а й ті, в яких клієнтами залишилися споживачі після формування ринку газу. Тому що всі учасники були поставлені в нерівні умови від самого початку. Коли стартував ринок газу, то всі українські споживачі залишилися автоматом, у своїх старих постачальників – облгаззбутів. Для того, щоб їм перейти, їм потрібно пройти процедуру зміни постачальника. І навіть незалежно від власника цього облгаззбуту, всі вони: і групи імені Фірташа, які є дочірніми компаніями групи РГК і також інші, які у власності Бойка чи інших олігархів, чи не зовсім олігархів. Але вони показують вищі ціни, приблизно десь 30%, ніж інші учасники ринку. І Нафтогаз і інші учасники. Наприклад, є ряд компаній: Мегават, ГЗП, Палівенерго, Нафтогаз України, ГПК, які традиційно показують нижчі ціни, ніж звичні українцям газзбути.

Це може бути пов’язано з двома причинами. На мою думку, одна економічна причина – вони до кінця не знали чи буде ринок. В принципі цього ніхто не знав. Я вам скажу, що я особисто також не була в цьому не впевнена. Кожного місяця я переживала чи не буде відкату реформи. Для мене те, що уряд зараз намагається втрутитися не є чимось новим, це очікувано. І ви розумієте, що коли це бізнес, який вкладає мільйони інвестицій і не знає, що буде завтра. Це досить складно.

Юлія Мінчева: Це взагалі суперечить навіть функціонуванню бізнесу та інвестування в цілому.

Тетяна Бойко: Тому я частково розумію ці облгаз збути, які казали: «Ми не могли купити влітку таку велику кількість газу, тому що ми не знали, що буде».

І тому так сталося, що в них дуже багато споживачів, яких вони всіляко залякують. Я навіть скажу, що група Фірташа далеко не найгірша на ринку. Є набагато більш вигадливіші компанії, облгази і афілійовані до них збути, які набагато жорсткіше і жорстокіше діють із споживачами. Фактично, вони їх залякують, вони відключають газ, для того, щоб люди не змінювали постачальника. І разом з тим, тримають на 30% вищу ціну.

Тобто з одного боку, це проблема економічна, що вони не закупили цей газ і зараз змушені його купувати помісячно, якщо вони говорять правду. З другого, вони всіляко перешкоджають і їм легше в умовах, коли держава не проводить інформаційних кампаній. І політики роблять різноманітні заяви, час від часу повертаючись до соціалістичної риторики. Цим компаніям вигідніше залякувати людей і тримати високі ціни. Просто тому, що в них велика кількість споживачів. 90% споживачів, обслуговується облгаззбутами, які тримають вищі ціни. Десь приблизно на 30% більше, ніж інші гравці.

Юлія Мінчева: Аргументацію уряду і тимчасово виконуючого обов’язки міністра енергетики, щодо того, що це регулювання на рівні 6990 гривень за тисячу кубометрів, які планують встановити, що це буде там тимчасове рішення і на період карантинних обмежень. І дуже цікаво, що будь-які рішення можна обґрунтувати тим, що карантин.

Це більше схоже на екстрене лікування симптомів, а не лікування причин хвороби. Що все таки відбувається з енергоефективністю в останній час? Тому що очевидно: чим менше ми споживаємо, тим менше платимо, із будь—якими цінами і облгаззбутами. Наскільки раціонально, мати 2-3 місяці з фіксованими цінами? А що буде далі? Що буде в березні? Чи проблема зникне, тому що спадуть холода і знову будемо чекати наступного грудня і -20 з неконтрольованими підняттями тарифів.

Тобто, які ви бачите зараз раціональні стратегії виходу і дій як уряду, так і НКРЕКП в цій ситуації?

Тетяна Бойко: По-перше, певні сигнали були вже у жовтні. Уряд ніяк не міг наважитися на ринок із 2015 року ми готуємося і готуємося, що ПСО (публічні спеціальні обов’язки) будуть відмінені з 2018 року. У2017 вже мав би запуститися ринок газу, але постійно були несприятливі обставини, ціна на європейських хабах зростала, до 2019-20-их років, коли вона почала падати. Зараз вона знову почала рости, і тому уряд ніяк не наважувався, а зараз знову хоче відмотати реформу назад, адже йому не подобається те, що відбувається на ринках. І він розуміє, що це негативно сприймуть люди.

Питання енергоефективності є для мене дуже сенситивним, тому що я і громадянська мережа «ОПОРА» дуже багато поклали своїх зусиль на те, щоб запустити в країні «Теплі кредити» і інші програми, ЕСКО контракти (енергосервісні контракти). Але, на жаль, протягом останніх двох років нічого не відбувається. Я не скажу, що не відбувається зростання – просто нічого не відбувається.

Ми розуміємо, що українці бідні, тому ми не можемо повністю застосовувати такі інструменти підтримки компаній, як в європейських країнах. Україна навіть такі не застосовує. Про що йде мова, енергоефективність — це величезні кошти. Якщо говорити про житло, де самі власники чи багатоквартирних чи одноквартирних будинків найбільш зацікавлені і повинні дбати про енергоефективність для того, щоб зменшити свою платіжку вдвічі. Це велика перевага, тому що ця платіжка може бути вдвічі меншою за рахунок зменшення обсягів. Але для того, щоб проводити ці заходи потрібні кошти. Дуже мало хто може витягнути з кишені 20-30 тисяч доларів, можливо і більше, для того, щоб зробити своє житло повністю енергоефективним. А, якщо говорити про багатоквартирні будинки, то це мають зробити всі співвласники.

Ти один не можеш зробити свою квартиру повністю енергоефективною, якщо твій будинок таким не є. Ви маєте робити це разом із сусідами, тому що багатоквартирний будинок – це єдиний цілісний організм, і утеплення однієї квартири нічого не дає. Тим більше, починати потрібно не з утеплення. Мені дуже боляче, що протягом останніх років про це тільки говорять, а ніяких конкретних інструментів не пропонується. В тому числі, Юрій Вітренко, ще коли він не був т. в. о. міністра, він говорив про цю енергоефективність. Я йому не раз задавала питання: «А що конкретно ви пропонуєте?». Є інструмент ЕСКО, він працює в бюджетній сфері, але він не релевантний в сьогоднішніх економічних умовах, коли в нас така вартість кредитів для житлової сфери. Можливо якби стимулювати ЕСКО — це принаймні один із варіантів політики, а також надавати якісь дешеві кредитування для ЕСКО, які будуть утепляти житло. І не тільки утепляти, а й проводити комплексну термомодернізацію. Другий варіант, це відродити ті ж «Теплі кредити», які показали свою ефективність, але їх потрібно покращити. Я і мої колеги запропонували Держенергоефективності цю ідею, і вони сказали: «О, в нас якраз є 500 млн гривень, які випадково не вкрали попередники і ми можемо спробувати». Це був кінець 2014-го року, а на 2015-ий ці 500 млн запланували. Але це було придумано як тимчасовий метод, щоб потім думати про Фонд енергоефективності.

Уже 2021 рік, але нічого не змінилося. Тому або «Теплі кредити» потрібно вдосконалювати; додавати до них верифікацію; закладати на них більше коштів; думати, які є неідеальні моменти або розробляти іншу програму. Але просто нічого не відбувається. На «Теплі кредити» не дають гроші, щоправда для ОСББ запустився Фонд Енергоефективності, але він для досить невеликої кількості ОСББ. Для вже «просунутих», які мають певний досвід, і це досить довгі проекти. Тому очевидно, що якщо забирати ОСББ з «Теплих кредитів», то потрібно створювати такий легкий доступний продукт, який був. Якщо говорити про людей, які живуть в індивідуальних будинках, то для них просто нічого не придумали. Дуже багато говорилося про те, як буде стимулюватися бізнес, які будуть стимули для бюджетної сфери. Але, на жаль, поки нічого, крім якихось загальних фраз.

Юлія Мінчева:…які так і лишаються в постах на Фейсбуці, на жаль.

Тетяна Бойко: Саме люди можуть зменшити свою платіжку вдвічі, якщо вони вдвічі зменшать обсяг споживання. Середньостатичний будинок український здатен при модернізації споживати вдвічі менше тепла. Тому на це повинні бути спрямовані всі зусилля громадян, а не на те, як тиснути на уряд, перекривати траси, для того, щоб зменшити самі тарифи, втрутитися в ринок. Але очевидно, що є ряд інших проблем, які пов’язані з запуском ринку. І про це теж потрібно говорити, потрібно думати, але це все вже було видно у жовтні, коли громадяни зверталися, як їм облгазизбути перешкоджали переходити до іншого постачальника. Коли кожного місяця було видно, що облгази, облгаззбути пропонують на 30% вищу ціну. Що для цього можна зробити, щоб зменшити? Просто треба робити!

Андрій Федотов: Дякуємо, Тетяно. Насправді дуже болюча тема. Ринок у сфері комунальних послуг, тарифів — це випробування для влади. І очевидно, що успіх ринку він в будь-якому випадку важливий для того, щоб щось змінилося. Центр економічної стратегії, наприклад, протягом минулого року дуже багато писав і розбирався із комунальними підприємствами. Вони всі стикаються з проблемами з енергією, газом. І як зробити систему ринковою, але створити умови, у яких люди справді спроможні оплачувати ці тарифи, і розуміти, що вони платять більше, але вони також отримують більше.

Юлія Мінчева: Це не ринок заради ринку, це для того, щоб люди більше отримували за меншу раціональну ціну і не переплачували за жодних обставин. Якщо ми будемо регулювати ціну це означає, що ми цю різницю будемо сплачувати через якісь наші інші податки і інші недоотримані блага, які можна було отримати, якби ефективно використовували бюджет. Тому в нас така вийшла серйозна розмова про те, як важливо дивитися в корінь проблеми і частково крок за кроком її вирішувати, а не відкладати до того часу, як вона вибухне і буде важко заспокоювати ці такі негативі тенденції.

Ми дуже сподіваємось, що уряду вистачить сили і мудрості перейти до стратегічних рішень, а не до тактичних і будемо тримати вас в курсі стосовно їх прогресів і регресів. Дякуємо дуже, Тетяно, що були з нами. Я думаю, що це наша не остання розмова, зважаючи на те, наскільки складна і болюча та безпросвітна ця тема. Тому сподіваємось наступна розмова буде більш оптимістичною і з кращими результатами. Дякуємо дуже вам, ви слухали подкаст «Що з економікою?» на Громадському Радіо. У студії ведучі Юлія Мінчева з VoxUkraine

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з Центру економічної стратегії. Слухайте нас на платформах Apple Podcasts і Google Podcasts і залишайтесь з нами. Дякуємо.

 

X