194. Не тільки нестача фінансування: прогрес та проблеми з відбудовою зруйнованого житла

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю. Ви слухаєте подкаст «Що з економікою?» на хвилі Громадського радіо. Це спільний проєкт Центру економічної стратегії та «Вокс Україна».

З вами Юрій Гайдай, старший економіст ЦЕС. Сьогодні поговоримо про відбудову житла. За даними проєкту «Росія заплатить» станом на кінець 2023 року росіяни завдали збитків житловому фонду майже на 59 мільярдів доларів, зараз ця цифра є істотно більшою. Загальна кількість зруйнованих та пошкоджених об’єктів сягає близько 250 тисяч будівель. Щоб відновити житло, український уряд запустив одразу кілька програм, таких як «Віднови дім», «Є відновлення».

Українцям потрібно мати де жити в Україні, щоб працювати, бути продуктивною частиною економіки, не виїжджати за кордон, принаймні зв можливості.

Проте, є багато проблем. По-перше, неспівставність ресурсів.

Пошкодження та руйнування економіки, інфраструктури, зокрема житлового фонду, є величезними. Вони неспівмірні з нашими теперішніми ресурсами, які пріоритетно йдуть на оборону. Також є обмеженою спроможність відбудовувати житло з точки зору управління проектами та інших ресурсів.

Крім того, є проблема непоінформованості українців, які часто не знають про інструменти, що їм доступні. Особливо українці старшого віку чи ті, хто не мають досвіду придбання житла в осяжному минулому. 

Для того, щоб розібратися з темою відбудови житла та потребами українців у цій темі (зокрема, внутрішньо переміщених осіб), ми побудуємо наш подкаст навколо події, яку Центр економічної стратегії провів спільно з колегами з Інституту економічних досліджень і ГО «Технології Прогресу» в рамках проєкту «Контроль витрат на відновлення», що фінансується Європейським Союзом.

В рамках проєкту мої колеги щомісяця готують моніторинг відбудови житла по всій Україні. Якщо ввести в пошуку «Контроль витрат на відновлення», то в одній з перших стрічок буде цей проєкт, де ви зможете подивитися багато цікавого.

Навесні 2022 року значних руйнувань зазнала Київщина. Після деокупації території почали відновлювати, чи не найактивніше. З фінансовою підтримкою низки іноземних донорів, з понад 29 тисяч ушкоджених об’єктів, вже вдалося відновити більше 17 тисяч, тобто майже 60%. Про це та про проблеми, з якими стикається місцева влада у відновленні, детальніше розповість Микола Бойко, перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації.

Микола Бойко: Київщина досить сильно була зруйнована. На сьогодні ми зафіксували 29 145 об’єктів, які зазнали ушкодження.

Спільними зусиллями разом з фондами, урядовими програмами, «Є відновленням», президентськими програмами, «Юнайтед-24» та іншими вже відновлено 17 443 об’єкти. Можна сказати, що майже 60% роботи виконано. Однак варто зазначити, що перш за все відновлювалися об’єкти з легкими ушкодженнями, де мінімальним ресурсом можна було закрити питання якомога більшої кількості людей. 

Зараз залишаються об’єкти, які потребують капітальних вкладень, більшого ресурсу. Відповідно ці кошти, які виділяються, вимірюються на один об’єкт. Щодо багатоповерхових будинки, то це десятки мільйонів гривень, якщо не сотні. По  житловому фонду, на Київщині пошкоджено 1772 багатоповерхові будинки, а відновлено багатоквартирних 1300.

Залишається більше 400 на відновлення, і це з серйозними ушкодженнями. Київщина є тим регіоном, до якого їдуть всі, тож ми стараємося забезпечити будь-яким адміністративним ресурсом, супроводжуємо ледь не “за ручку” кожного мецената. Ми прагнемо їхнього залучення до відновлення, і нам багато чого вдається. Ми залучаємо всі ресурси, які тільки можемо, або які існують в Україні. Сьогодні за програмою «United-24» відновлюються 22 об’єкти, є ще фонд ліквідації наслідків і програма «Євідновлення». Ми лідери за кількістю об’єктів і за виділеними коштами від уряду. Ми ділимо перше-друге місце по всіх трьох етапах, запущених сьогодні. Існують також обласні програми, де ми долучаємо свої кошти на відновлення кварталів і конкретних об’єктів.

Ми будуємо 92 приватні будинки на Київщині. Також ми є лідерами з програми фонду енергоефективності – 91 об’єкт ми частково відновили, це близько половини і процес продовжується. Є й інші субвенції з державного бюджету, наприклад Державне агентство з відновлення відновлює Бородянку, а також більше десяти об’єктів в інших містах.

Залучаючи той чи інший ресурс, ставимо перед собою цілі, щоб це було чітко, якісно, зрозуміло, прозоро, щоб ні в кого не було жодних питань. 

Ви знаєте, під час відбудови кожен об’єкт – це окрема історія, окреме життя. Мушу констатувати, що станом на сьогодні немає єдиної політики по відновленню.

Всі ми можемо красиво говорити, що відбудуємо краще, ніж було. Проте, проєкти не завжди співпадають з утвердженнями, які ми робимо. Проєктно-кошторисна документація, яка розробляється проєктантами, також бажає кращого. 

100% проєктів ми коригуємо під час відновлення, щоб на момент розробки проєктно-кошторисної документації не було змоги попасти або в ті чи інші квартири, знехтувати ремонтом даху, або коли за державні чи за кошти міжнародних партнерів приступили до відновлення, а частина робіт вже зроблена.

Існують такі проблеми, тож ми маємо коригувати проєктно-кошторисну документацію. Коли заходиш в багатоповерховий будинок і починаєш відновлювати квартири, власники цих квартир мають різне бачення. Хтось хоче дві розетки, хтось хоче три розетки. Часто бувають певні непорозуміння, але ми спілкуємося та знаходимо вихід з ситуації.

Є багато аспектів, пов’язаних з підрядниками. На Київщині функціонує єдине правило тендерної документації, я наполягав, аби було саме так. У нас єдина тендерна документація для всіх учасників за будь-якими програмами, і ми її запровадили за рекомендаціями ПРООН.

ПРООН супроводжує багато процесів, ми дослухаємося до рекомендацій, які вони дають. Рекомендації від них ми прийняли, і затвердили єдиний критерій відбору учасників та єдиний підхід з літа минулого року. Він не підлягає зміні, думаю ми навели певний лад.

Стосовно підрядників, багато організацій заходять з певними намірами щось зробити, але в процесі щось йде не так. Десь не вистачає співробітників, десь ресурсу, чи ще якихось моментів. Ми слідкуємо за якістю робіт, не хочеться зробити аби було, хочеться відновити якісно. Багато організацій переробляють свої роботи, не справляються вчасно, затягують час.

Це також проблема. Не вистачає людей, зараз війна і багато чоловіків мобілізуються, що має вплив на будівельні організації. На Київщині ми зайняли позицію, що ми доносимо до людей проблеми, які є, ми нічого не скриваємо, а чітко відповідамо на повʼязанні із відподовую питання людям, громаді, журналістам.

Ми проводимо постійні заходи, виїжджаємо на місця відбудови, проводимо в стінах Київської обласної військової адміністрації наради з підрядними організаціями, запрошуємо людей, депутатів, активістів, громадські організації, щоб отримати запитання від них. Тут немає секрету: є проблеми, будь-який процес не буває ідеальним, ми щодня зіштовхуємося зі складнощами, однак не прагнемо щось зробити як небудь, і потім виправдовувати за зроблене.

Процес відновлення триває. Стосовно державних коштів, на цей рік у нас продовжений фонд ліквідації наслідків та «Юнайтед-24». Багато об’єктів на завершальній стадії, плануємо здавати перші багатоповерхові будинки, робимо укриття, об’єкти цивільного захисту, відновлюємо школи, садочки. Стосовно шкіл і садочків, з 244 об’єктів 200 ми вже відновили, 44 залишаються, 39 під фінансуванням, для 5 шукаємо фінансування.

Щодня зустрічаємо потяги з Сумщини, Харківщини з внутрішньо переміщеними особами. Нам допомагають донори, наприклад купують квартири, роблять там житло для пенсіонерів, для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Ми стараємося прийняти внутрішньо переміщених осіб і надати їм підтримку, залучаючи фонди, щоб це була грошова підтримка, не просто поселення. Шукаємо постійно, поки вдається знаходити можливості розселення. 

Процес відновлення триває, як я казав на початку, близько 17,5 тисяч ми відновили. Плани наполеонівські, стараємось; історія нас розсудить і покаже, що ми змогли, що не змогли. 

Юрій Гайдай: З початку повномасштабної війни побільшало волонтерських ініціатив – з підтримкою донорів та самотужки люди взялись відновлювати зруйновані житлові та культурні об’єкти. Такі організації, як «Сміливі відновлювати» приїздять на місця, допомагають розбирати завали, допомагають з дрібним ремонтом і навіть повністю відбудовують приватні будинки, за можливості залучаючи професійних будівельників.

З якими проблемами стикаються волонтерські організації, чого їм не вистачає від місцевої влади? Послухаймо Альону Крицук, співзасновницю ініціативи «Сміливі відновлювати». 

Альона Крицук: «Сміливі відновлювати» почали роботу у травні 2022 року після деокупації Київщини, як і Repair Together. Ми почали допомагати постраждалому населенню з дрібними ремонтами – дах, вікна, двері. Також, допомагали з розбором завалів; перший крок в відновленні – це розібрати завали, що заважають самому відновленню. Ми були одним із тих, хто розбирали завали, допомагали Ірпінським Липкам, щоб вони могли замовити і провести техогляд, чи треба зносити ЖК, чи можна його відновлювати. Зараз маємо результат, що його можна відновлювати, і його відновлюють.

Момент з розбором завалів. Ми два роки думали, що давно цей напрямок мали закрити, проте досі розбираємо завали на Київщині.

Минулих вихідних в нас були толоки одночасно на чотирьох об’єктах – Горенці, Гостомелі, Ірпені. Ми постійно їздимо в Бучу. За Бородянку ми навіть не доїжджаємо, в нас немає такої спроможності.

Там багато пошкоджених будинків, які варто почати відновлювати. Приватна відбудова починається з прибиранням завалів. Коли є завали, то неможливо навіть поставити модульний будинок.

У програму не включаються такі будинки, на яких немає місця, а вони не спеціалізуються на розборі завалів, бо це теж певна специфіка.

Вже два роки ми моніторимо, як люди почали відновлювати свої будинки після того, як ми розібрали завали. Волонтерство дає надію і надихає, розбираючи трагічні спогади. Люди почали рухатися далі. Українці тяжіють до своєї землі, до своєї ділянки, городу; в бабусі спалений будинок, а вона садить полуничку.

Що нам не вистачає від місцевої влади? У нас немає списків, кому ми можемо допомогти. Ми самостійно вишуковуємо об’єкти, є платформа «Pidmoha.gov.ua», де збираються обʼєкти, куди ми можемо приїхати і розібрати завали. Проте, коли ми приїжджаємо до адміністрації, в нас немає списку, кому допомогти.

Щодо «Євідновлення». Ми працюємо в полях, спілкуємося з людьми, нашими підопічними, які отримують «Євідновлення», спілкуємося з громадськими організаціями, зокрема локальними. Проблеми є і це нормально, просто їх треба вислідити, щоб кооперуватися. 

По-перше, це недостатність фінансування. Микола дуже правильно сказав, коли починаєш робити ремонт, вилазить прогнила балка, пошкоджена труба і так далі. Кошторис відновлення збільшується. Найвразливішими стають ті категорії населення, які не мають додаткових коштів, щоб відкривати ці ремонти.

«Євідновлення» – це не кошторис, який можна змінити. Тобі виділили 75 тисяч на будинок і все, ти не можеш більше попросити. Тут вступають в діло громадські організації, благодійні фонди, грантові програми, приватні донатори з-за кордону, діаспора та всі, хто готовий допомагати.

Але вони вимагають від нас розуміння, які є об’єкти, якого фінансування вони потребують, як відбуватиметься відновлення. Цього механізму наразі немає. Ми б хотіли його обговорювати, тому що ми багато спілкувалися з українцями за кордоном, вони готові збирати збирати на відновлення з європейців, які не хочуть донатити на війну, щоб бабусі зібрати 5 тисяч доларів і доробити їй дах.

Вони готові це брати на себе, але їм потрібно показувати кейси, кошториси, локальних партнерів і все таке. Ми впираємося в те, що не знаємо, кому з людей не вистачило коштів на відновлення свого будинку до стану “можна жити і пережити зиму”. Важливо пережити зиму, «Є відновлення» не покриває багато з цих речей.

По-друге, юридичний аспект. Наприклад, бабуся, в якої знищений будинок, потребує відновити документи, але вона не спроможна їздити по всіх інстанціях, їй важко навіть в Дію подати свої документи – їй потрібна допомога. Ми повинні розуміти, хто має цю допомогу надавати. У нас теж є волонтерські благодійні фонди, які готові надавати юридичні консультації, за руку водити цю бабусю, але нам теж знати, кому саме треба допомога.

По-третє, це роз’яснення населенню. Нещодавно була ситуація, коли людина почала відновлювати свій будинок, і їй в ЦНАПі сказали, що вона може відновлювати тільки за допомоги певної будівельної компанії в цьому регіоні. Вона каже, що сама відновлює і потребує грошей тільки на матеріали. Людина навіть не знала, що по «Є відновленню» може закупити матеріали на всю суму, а не купувати їх через певну будівельну компанію, яка там заправляє процесом.

Юрій Гайдай: Бачимо, наскільки важливою є доступність і наявність якісної інформації, як для донорів, так і для людей. Коли люди поінформовані, ними складніше маніпулювати з такими історіями, коли купувати матеріали можна тільки через певну будівельну компанію, про яку сказали в ЦНАПі. Хоча, думаю, це та історія, якою мали би займатися слідчі органи.

На завершення, хотілося б поговорити про те, наскільки важливо комунікувати про роботу програм з відбудови. Не всі знають, можливо, навіть ті, хто стикалися з купівлею чи орендою житла, але уявімо бабусю, яка будувала свою єдину хату 50 років тому. Зараз її дім зруйнований, і вона не розуміє, як їй скористатися сертифікатом.

Послухаймо Дениса Суділковського, він – бренд і бізнес-директор компанії «ЛУН», великого порталу про нерухомість, про те, якою має бути державна політика у сфері відновлення.

Денис Суділковський: Люди почали отримувати сертифікати «Є відновлення» за повністю зруйноване житло і шукають, де купити. Вони зіштовхуються з першим розчаруванням – виїхавши у безпечніше місце, як правило вони виїхали у дорожче місце. Компенсація йде за попереднє житло, якої не вистачає в поточному регіоні.

Цю проблему треба вирішувати просвітництвом і організаційно. Ми розуміємо, що ліміт бюджету дуже строгий, але людям треба пояснити, де вони насправді фінансово можуть собі дозволити придбати житло. 

Друга проблема з сертифікатами «Євідновлення» – першими на них реагують так званий економічно активний сегмент населення, тобто люди, котрі розуміють, як купувати житло, але проблема буде в умовної бабусі, яка отримала сертифікат і не знає що з ним робити, адже свою хату вона будувала разом зі своїм чоловіком 60 років тому. Якщо ще діти, онуки в Європі – вона розгублена, купити не може, орендувати їй важко. Цей процес треба запускати і продовжувати далі. 

Третя складова складності – де купують житло. Якщо в 21-му році на ринку України було 325 тисяч купівлі-продажу, то в 22-му році це було лише 100 тисяч, проте в 23-му 172 тисячі, і ми в цьому році знову ж таки бачимо тренд.

В першу чергу купується житло для себе, але є інша проблема – люди не хочуть купувати застаріле житло. За різними оцінками, від 80-90% житлового фонду – це радянська спадщина, це будинки, котрим треба реновація, у котрих ніякий рівень енергоефективності відносно сучасних показників, це треба вирішувати.

Люди хочуть купувати нове житло, зараз його будують відчутно менше з багатьох причин. Від того, що інвестори не готові вкладати на ранніх стадіях, до того, що вартість робочої сили, матеріалів зросли, відповідно й ціни на нове житло продовжують рости. У Львові готове житло у валюті за півроку виросло на 7 відсотків, в Одесі у валюті готове житло на 9 відсотків, у Харкові, для порівняння, знизилось на 5 відсотків в валюті.

Житло в Україні, як би це парадоксально не звучало, продовжує дорожчати, будують менше, а попит на нове якісне житло є. Є попит на безбар’єрність, навіть у людей, у котрих зі здоров’ям все добре,  по тій причині, що люди розуміють – трапитись може будь-що, і вони хочуть уникнути ситуації, коли вони залишаються запертими в своїй квартирі.

Юрій Гайдай: Безбар’єрність – це важлива тема. Мені дивно і боляче бачити новий житловий фонд, збудований в останні років 5, в якому навіть для того, щоб дістатися першого поверху, треба здолати купу сходинок, і немає пандуса. Складно пояснити це однією причиною, це інертність самих архітекторів, містобудувальних норм і бажання зекономити. Зараз зрозуміло, що житло має бути безбар’єрним.

На цьому ми закінчимо. Сьогодні з вами був Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії. Ми говорили про відновлення житла, пошкодженого і зруйнованого внаслідок російських атак – тема, яка, на жаль, буде актуальною ще довго. Сподіваємося, ми матимемо більше міжнародних інвестицій та нові джерела для відбудови. Дякую всім, хто залучається до цієї роботи, але, в першу чергу, дякую Силам оборони України. Без їх перемоги та без нашої залученості до неї на всіх рівнях говорити про відбудову може стати неактуально. Тому допомагаємо Силам оборони. Дякую, що були з нами, до побачення.