Мала приватизація, яка відбувається зараз — це не про олігархів

31 Липня 2020
Поділитись

Юлія:
15 липня держава продала готель «Дніпро» за рекордну суму – 1,1 мільярда гривень. Це хороший старт малої приватизації в Україні. У нас сьогодні у гостях директор ДП «ProZorro.Продажі» Олексій Соболев, з яким ми обговоримо наступні питання: що робить«ProZorro.Продажі»? Що там продають, як проходять аукціони, і який від того зиск платникам податків?

Олексій:
«ProZorro.Продажі» – державне підприємство, створене у квітні 2018-го року. Це найпрозоріша у світі система електронних аукціонів, у нас є кілька міжнародних нагород, які це підтверджують.
Система робить електронні аукціони для того, щоб держава могла продавати все: від нерухомості до поганих кредитів, прав оренди тощо. 
Тобто це найбільша в Україні платформа з реалізацією чого завгодно. Після того, як держава започаткувала її, ринок виявився настільки великим, що комерційні організації також почали користуватися «ProZorro.Продажі». У нас працює 15 комерційних банків, їм зручно продавати своє майно чи погані кредити через систему.


Щоб слухачам було зрозуміло, це типу eBay, проте з певними відмінностями.
Перша: Після нашого аукціону вся інформація розкривається. Ви бачите всіх учасників, їхні документи, ставки. Це створює довіру в державі. Кожен аукціон — це конкуренція, і є завжди сторона, яка програла.
Друге: у нас немає єдиного вебсайту, через який роблять ставки, до нас під’єднані 40-50 сайтів. Наприклад, на готель «Дніпро» робили ставки учасники з 14 різних маркетплейсів. Це розв’язує проблему поширеності. 

В Україні є проблеми з корупцією, а ProZorro надає доступ всім учасниками ринку, тут є 40 точок входу, тож ти точно потрапиш на аукціон.

Юлія:
Я думаю, що багатьох цікавить питання, чи держава не продешевила, коли продає свою власність на «ProZorro.Продажі»?

Олексій:
Головна наша ідея проста, тому що в державі не існує іншого механізму визначення ринкової вартості, аніж аукціон. Тобто коли в нас буде ще більше продажів, то можна буде просто порівнювати об’єкти, які схожі один з одним.
Тому що все що ми бачили раніше, коли для наших аукціонів була необхідна оцінка для визначення стартової вартості лоту. Проте, на жаль, в умовах України оцінка не мала ніякого значення до реальної вартості: іноді вона була занадто низька, іноді завищеною.
Пізніше цей механізм визначення стартової вартості за оцінкою прибрали з законів, тому що в ньому немає сенсу. Оцінювання потребує грошей і кілька місяців роботи, тож тепер закон пропонує на аукціон брати суму, написану у балансі, а далі ринок сам себе знайде.
Для готелю «Дніпро» номінальна вартість акцій пакету була 80 мільйонів гривень. Звісно, це низька ціна. З моєї точки зору, для аукціонів низька ціна – це маркетинговий хід. Коли ти комусь пишеш, що готель «Дніпро» ви можете придбати за 1 гривню, то це збільшує кількість учасників і підігріває аукціон. Так, деякі з них дуже швидко відсіюються, втім усе одно людина бачить попит, конкуренцію. 
У нас є статистика, яка демонструє залежність зростання ціни від кількості покупців і воно майже експоненційне: при 2 учасниках у середньому ціна зростає на 15%, при 3 учасниках – на 30%, коли 5 – то вже 70% і так далі..
То ми намагаємося скликати якомога більшу кількість учасників. Якщо можна поставити нижчу ціну, то це призведе до того, що кінцева ціна вийде ще вища.

Богдан:
Цього року у середньому 3 учасники змагаються на аукціоні малої приватизації, минулого року – 2,5 учасники. Ми побачили також, що Фонд держмайна запустив телеграм канал, де регулярно публікують інформацію про лоти, і канал налічує вже 1000 підписників. А з чим ще пов’язаний ріст середньої кількості учасників і чи є ще куди рости?

Олексій:

Конкуренція дійсно зростає.  На це впливає нова команда Фонду держмайна.

 Приватизація триває вже майже 2 роки. Якщо раніше ProZorro розв’язували проблему, яку хтось створював, то тепер – ми інструмент для більш ефективного продажу команди-продавця. Тобто у них є і більше об’єктів і значно краще розкриття інформації. Як от із готелем “Дніпро”, де розкрили абсолютно все, що можна було: дані аудиту для інвесторів. Інвестор міг з будь-якої точки світу заповнити заявку і, підписавши договори, отримував інформацію. Це був єдиний випадок, коли клієнт навіть нічого не питав у Фонду.
Я сподіваюсь, що зараз цей піар такого великого аукціону з готелем “Дніпро” заохотить нових учасників приходити на аукціон. Також я вважаю, що позитивно вплине зменшення кількості умов при продажі на аукціоні. До приходу нової команди Фонд держмайна часто казав, що потрібно щось добудовувати тощо – це обтяжувало процес.

Юлія:
Чому люди опираються приватизації, зокрема малій. Як можна їх переконати купити у держави купити те, чим держава не може якісно керувати?

Олексій:
В української приватизації справедливо погана репутація. Люди пригадують часто приватизацію 90-х.
Якось в Україну приїздив Нобелівський лауреат з теорії аукціонів Роджер Менсон і дивлячись на аукціони, які ми робимо. Він сказав: «Я дуже радий, що ви зараз виправляєте погану репутацію, яку аукціонам створили в 90-х».

Тепер аукціони дійсно чесні і прозорі. Ви можете самі у цьому переконатися, переглянувши на сайті , хто купує ці об’єкти. Мала приватизація, яка відбувається зараз — це не про олігархів. Середній покупець — регіональний бізнесмен, в якого є 1 чи 10 мільйонів гривень. Це наші з вами сусіди, які займаються бізнесом. Це середній український клас, тобто вона відкрита для всіх. Тож залученість людей і рівень довіри до аукціонів зростає.

Що стримує продаж держмайна? У людей є думка про те, що чому ми продаємо те, що будували інші. Загалом це валідний аргумент, але тут питання альтернативи. 
Минулого року держава отримала від діяльності готелю «Дніпро» приніс лише 300 000 гривень прибутку, а за продаж, вона отримала 1 мільярд гривень. Щоб отримати цей мільярд без продажу – державі знадобилося б дуже багато років.
Є дуже багато перепон, які не дозволяють державі ефективно управляти всіма своїми кількатисячними підприємствами. Краще сконцентруватися на 500 об’єктах, а решту – продати. Дуже багато підприємств нам залишилося з часів СРСР, які не несуть за собою ніякої стратегічної цінності, як наприклад готелі, які вигідніше продати, ніж утримувати.

До речі, близько року тому ми запропонували провести приватизацію готелю  “Дніпро”. Готель належить до державного управління справами, це орган Адміністрації Президента, тобто рішення щодо приватизації приймав сам Президент, і для цього знадобився рік.
Готель «Україна» має подібну історію, але це дещо складніший випадок, адже там підписаний контракт про оренду до 2030 року, а готель приносить дуже мало.
Готель «Козацький» належить Міністерству оборони, і віддати його для приватизації вони не можуть, бо там мешкають військові. Чи дійсно їм потрібний готель на Хрещатику, чи є альтернативи – риторичне питання.
Тобто процес йде, і ми намагаємося зрушити недовіру в ньому. Адже раніше дуже багато підприємств раніше віддавалося у фонд Держмайна і вони там зависали, тобто міністерство віддавало своє майно, яке потім і не продавали, і не повертали назад.

Якщо нашому бюджету потрібно знайти 200 мільярдів гривень, то ось вже мільярд є за один об’єкт, і так, продавши ще кілька тисяч підприємств, можна накопичити 200 мільярдів. І цими об’єктами дійсно будуть займатися. Нові власники зазвичай інвестують, особливо, якщо об’єкт дістався йому за великі гроші.
Тож приватизація допоможе збільшити зайнятість населення і заробітні плати, адже на державних підприємствах часто затримують зарплати.
Гарний приклад – у нас нещодавно інвестор купив новобудову за 10 мільйонів гривень, а зараз інвестує туди ще 15 мільйонів. Ціна купівлі – маленька частина того бізнес-проєкту і тієї користі, яку отримує громада, коли щось приватизують.

Богдан:
Крім цього, на прикладі готелю “Дніпро” ми побачили, що мала приватизація – це умовна назва, адже ніхто не знає, якою буде кінцева ціна. Це був найбільший об’єкт, проданий на ProZorro.продажі. Чи є якась різниця між малою і великою приватизацією?

Олексій:
Є велика різниця між малою і великою приватизацією у тому, що мала приватизація існує, а великої ніхто не бачив. На жаль, така політична реальність.
Можливо, це й добре, адже ми таким чином розділили політично важливі об’єкти і розпочали вибудовувати довіру на тих об’єктах, які легше продати. Ми довели, що в Україні прозорий процес приватизації існує.
Для нерухомості механізм малої приватизації легший, він вже напрацьований. Якщо ж продається бізнес з боргами, певними юридичними історіями, то і сам контракт з переможцем буде складним, адже зі сторони держави будуть виписані певні зобов’язання перед інвестором, щоб власник міг цим об’єктом управляти, а з боку інвестора – прив’язка, що він має розібратися із заборгованістю підприємства тощо.

Юлія:
Як Covid вплинув на продажі і які плануються цікаві лоти на ProZorro найближчим часом?

Олексій:
Зараз продаватимуть готель “Слов’янський”, завод «Радіореле», друкарня, нещодавно був аукціон по кінотеатру і апаратурі для нього.
Через Covid змінюються терміни підписання договорів – їх продовжено до 2-2,5 місяців, тобто гроші збирають довше. Також у якихось сферах підвищилися к-сть учасників, які відмовляються потім від аукціонів. Якісь ринки просідають, наприклад офісна нерухомість, тож учасники можуть відмовитися від своєї покупки, почекати, поки об’єкт перевиставлять за нижчою ціною і тоді купують знову.

X