1109 нових заражень за день: чи слід повертатися до тотального карантину?

26 Червня 2020
Поділитись

29 квітня прем’єр-міністр України оголосив намір перейти від тотального карантину до адаптивного, коли рівень обмежень залежить від поширення covid-19 у конкретній області. Саме такий підхід ми й рекомендували в нашому бріфі від 10 квітня. Далі цей намір протягом травня-червня був практично реалізований у низці урядових постанов.

Чи вдалося уряду за два місяці створити систему, яка запобігає новим спалахам після послаблення обмежень, та чи дозволило послаблення карантину відновити економічну активність?

Перші результати переходу до адаптивного карантину загалом підтвердили обґрунтованість цієї моделі. Дані показують наявність неконтрольованих спалахів лише в кількох областях, тоді як у приблизно половині областей вірус так і не набув загрозливого поширення. Збереження тотального карантину за таких особливостей поширення вірусу було очевидно неоптимальним варіантом.

Водночас система охорони здоров’я не змогла ефективно використати півтора місяці жорсткого карантину, щоб приборкати поширення вірусу. В тих областях, де вірус з’явився на початку епідемії, він поширюється і далі, незважаючи на тривалий період суворих обмежень мобільності та вимоги щодо дистанціювання. Причиною цього є, насамперед, провал у ділянці тестувань та відстежування контактів заражених, які й мали б запобігати поширенню.

Ми далі вважаємо, що саме тестування та відстежування контактів є ключем до проходження епідемії з мінімальними економічними та соціальними втратами. Проте неспроможність налагодити її на сьогоднішній день унеможливлює швидкий вихід України з епідемії. Відповідно, єдиною реалістичною політикою залишається збереження моделі адаптивного карантину, яка не допускатиме перевантаження лікарень за мінімальних економічних та соціальних втрат. Водночас, постійна загроза повернення обмежень стримуватиме повномасштабне відновлення діяльності та інвестицій у секторах, які вже постраждали від них у першу хвилю.

Тому державна політика підтримки бізнесу та громадян має бути таргетованою. Хоча загалом дані по ринку праці та банківських послугах свідчать, що споживчий попит відновлюється непоганими темпами, існує кілька категорій людей, які постраждали від кризи значно більше, ніж інші. Їм у першу чергу потрібна підтримка держави. Це одинокі батьки та матері, які через карантин у школах та садочках втратили можливість заробляти. Це внутрішні мігранти-заробітчани – люди, які зі сіл та містечок їздили працювати до великих міст, і через заборону громадського транспорту та карантин опинилися на вулиці без роботи та засобів до існування. Це люди із низьким рівнем доходу до кризи, які мали кредити у банках чи небанківських установах, і втратили роботу. Це малі підприємці, бізнеси яких закрилися через падіння попиту або адміністративні заходи.

Підтримка компаній має базуватися на тому самому принципі. З наведених вище даних випливає, що карантин вплинув на сектори дуже нерівномірно. Споживчий попит відновлюється досить високими темпами, і для споживчих галузей може бути достатнім пом’якшення карантинних заходів.

При цьому епідемічна ситуація ще тривалий час стримуватиме роботу ресторанів та готелів, культурних закладів та пасажирського транспорту. Так само, інвестиційний попит є значно більш інерційним, і сектори економіки, що виробляють інвестиційні товари, страждатимуть довше Стимулювання виключно попиту населення їм не допоможе.

Зважаючи на обмеженість доступного ресурсу та величезний бюджетний дефіцит, уряду слід намагатися якомога ефективніше таргетувати вузькі сектори бізнесу та групи громадян. Але при цьому потрібно допомагати дуже швидко, щоби не втратити час, за який ситуація стане вже незворотною, і тоді врятувати людину від бідності, так само як і врятувати сектор економіки від занепаду стане вже неможливо.

Детальніше про результати впровадження адаптивного карантину та як він вплинув на економіку – в дослідженні Центру економічної стратегії тут


Читайте у ЗМІ
Оригінал на УП
X