135. Роксолана Підласа: “Цьогоріч видатки на оборону сягнуть 1,6 трлн грн. І це межа наших можливостей”

Дисклеймер:

щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юлія: Вітання. Ви слухаєте «Що з економікою?». Це подкаст аналітичних центрів Центру економічної стратегії та Вокс Україна, а також Громадського радіо. Раз на тиждень ми говоримо з фаховими експертами, аби дізнатися, що відбувається в тій або іншій сфері економіки України.

Мене звати Юлія Мінчева, я з Вокс Україна, зі мною співведучий Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії, а також з нами сьогодні Роксолана Підласа. Вона очільниця комітету з питань бюджету Верховної Ради України. І, як ви вже здогадалися, тема нашого випуску — скільки коштує війна, чи є гроші на соціальні видатки, яка буде ситуація з бюджетом цей черговий складний рік війни.

Юрій: Роксолано, для тих слухачів, котрі не дуже добре розуміють можливу структуру органів влади, плутають повноваження, де в нас Кабмін, Мінфін, а де комітети Верховної Ради, в чому, власне, функція комітету Верховної Ради, на прикладі, того, який ви очолюєте? Які основні задачі?

Роксолана: Добрий день. Якщо говорити дуже просто, то комітет Верховної Ради попередньо готує до розгляду Верховної Ради законопроекти, в даному випадку законопроект щодо державного бюджету та різноманітні зміни до Бюджетного кодексу.

Є комітети, які мають набагато більше актів первинного законодавства, якими вони займаються. Наприклад, комітет з економічного розвитку, в якому я працювала до бюджетного комітету, має понад 130 законів, і якщо ви вносите зміни до якогось з цих 130 законів, то комітет економічного розвитку його готує до розгляду Верховної Ради.

В бюджетному комітеті найменше законів — це 6 актів первинного законодавства, але вони, мабуть, найважливіші, тому що усі зміни до державного бюджету і усі зміни до Бюджетного кодексу, в якому розписується правила фактично бюджетного процесу і взаємодії між бюджетами різних рівнів, вони йдуть через наш комітет.

Крім того, ми здійснюємо контроль за виконанням бюджету. Раніше бюджетний комітет контролював розподіл та перерозподіл коштів на різні програми та субвенції. Ці норми призупинені на час воєнного стану, але я думаю, що чим більше буде нормалізуватись ситуація, тим більше ми будемо повертати повноважень до бюджетного комітету.

Юрій: Тобто, якщо ми зараз говоримо про те, що норми по субвенціям були призупинені на час воєнного стану, це означає, що зараз питання бюджету в такому більш ручному режимі постійно вирішує Міністерство фінансів. Я правильно розумію?

Роксолана: Якщо говорити про певні перерозподіли коштів, дрібні, то так. Якщо потрібно перерозподілити кошти між двома головними розпорядниками, або якщо потрібно збільшити видатки на заробітну плату, це все одно може змінюватись лише законом, який ухвалюється Верховною Радою України.

Юрій: І от тоді будемо потроху переходити вже до основних питань, які нас цікавлять, які, я думаю, цікавлять слухачів. На цей рік вже верстався бюджет воєнного часу, в якому основний пріоритет був відданий оборонній функції.

Це не тільки Міноборони, це і видатки, котрі йдуть за іншими програмами через правоохоронні органи, котрі теж беруть участь і боронять країну. Але бачимо, що вже от буквально в перший, другий місяць бюджету були внесені дуже істотні зміни. Тобто, видатки були збільшені на понад 500 мільярдів гривень.

От хотів поцікавитись, чому так сталося, яка логіка за цим процесом? Що до цього призвело?

Роксолана: Перше, потрібно говорити, що в 2022 році, наприклад, ми 14 разів вносили зміни до державного бюджету і це було завжди або переважно пов’язано з тим, що ми не можемо планувати дуже наперед, як проходить військова кампанія і які потреби матимуть військові.

І так само в 2023 році зіграло два фактори. Якщо говорити про зміни, останні зміни до бюджету, законопроект 9105, який поки що не підписаний президентом, але немає сумнівів, що він буде підписаний і набуде чинності, то ці зміни були підготовані, вважаючи два основні фактори пов’язані з веденням оборонних дій.

Перший фактор — це збільшення кількості військових, які боронять нашу країну на фронті або забезпечують діяльність фронту у тилу. Я, з очевидних причин, не можу розкривати багато деталей, але хочу звернути увагу на інформацію, яка доступна в публічному просторі.

Наприклад, в рамках проекту «Гвардія наступу» формуються вісім нових бригад, так само в рамках Міністерства внутрішніх справ формується бойовий підрозділ «Лють», формуються нові бойові підрозділи в Збройних Силах України, і всі ці підрозділи потребують забезпечення як грошового забезпечення, так і забезпечення харчуванням, формою, боєприпасами і так далі.

І другий фактор, який відіграв, мабуть, ще більшу роль, це те, що коли планувався державний бюджет, я нагадаю, це було в жовтні і на початку листопада 2022 року, 3 листопада, якщо я не помиляюсь, ми вже затвердили в цілому державний бюджет на 2022 рік, тоді закладався базовий прогноз, що активні бойові дії будуть йти протягом 6 місяців 2023 року.

Зараз нам очевидно, що потрібно закладати прогноз, що активні бойові дії будуть йти до кінця 2023 року. Відповідно, бюджет було скориговано, враховуючи цей прогноз на ті видатки, які потрібні для забезпечення війська.

З цих 537 мільярдів, які ми додали додаткових видатків, 477 мільярдів підуть саме на грошове забезпечення, тобто на зарплату військовослужбовців в усіх родах і силах військ.

Юрій: От, власне, тема грошового забезпечення, тема виплат так само за поранених, за загиблих, це така дуже велика тема і в плані грошей, і в плані навантаження на бюджет, і в плані, можливо, дискусій в суспільстві, котрі ці дискусії в принципі ще й не всі почувають себе в моральному праві вести, особливо ті, хто в тилу, як, наприклад, я зараз про це говорю.

Але, з іншого боку, розуміємо, що гроші не з’являються з повітря, в найгіршому разі вони з’являються з друкарського станка, і, зрештою, призводять до інфляції, яка теж є свого роду податком. Тому це обговорення важливе.

І я знаю, що були пропозиції, в тому числі і від парламентських фракцій, повернути доплати військовим з різних джерел, профінансувати це повернення, наприклад, скороченням фінансування телемарафону або скоротити фінансування дорожнього фонду, тобто видатків на поточні ремонти, на якесь капітальне будівництво. Наскільки це взагалі реально?

Роксолана: Я би сказала, що це як прикладати подорожник до відкритої рани. Можливо, але беззмістовно. Тому що, по-перше, потрібно говорити, що припинення з цих доплат частині військових, які не знаходяться, які безпосередньо не перебувають в бойових зіткненнях — це ініціатива військових, яка була сформульована та затверджена спільним наказом Сил оборони, який підписав Залужний, Резніков і Лебідь, командуючий Національної гвардії.

І парламент, і навіть Кабмін до цієї постанови не мають відношення. Хоча ми аналізуємо постійно це з фінансової точки зору. Як це можна інтегрувати в державний бюджет, якщо рішення буде якимось чином переглянуто, або змінено, або якимось іншим чином запропоновано.

Я би тут хотіла звернути увагу на хибність дискусій, в якій ми перебуваємо, ось цій політичній дискусії. Тому що в парламенті фракції переважно говорять про бухгалтерський перерозподіл коштів між програмами державного бюджету. Тобто це теоретично можливо.

Можливо передати кошти з програми, за якою в якій сидить фінансування єдиного телемарафону на Збройні Сили України або на Національну гвардію. Питання в тому, що це неспівмірні величини.

На весь 2023 рік фінансування програми, з якої там йдуть видатки на Марафон, на канал Freedom, на якісь інші культурні заходи, складає близько 1,9 мільярда гривень. І цього не вистачить навіть на один день грошового забезпечення військовослужбовців.

Ми рахували, що в лютому на грошове забезпечення військовослужбовців ми витрачали 2,7 мільярда гривень в день. Тобто це навіть не пів дня. Там були пропозиції взяти кошти з дорожнього фонду. Так само власних коштів дорожній фонд, якщо не враховувати їхнє запозичення і відняти кошти, які вони мають сплатити по гарантованим державою боргам, виходить близько 45 мільярдів, і це так само вистачить на 17 днів грошового забезпечення.

Але це все, якщо ми говоримо про бухгалтерію. Є ще практична сторона питання, яка полягає в тому, що оборони фінансуються тільки з власних ресурсів. Ми не можемо використовувати кошти міжнародних партнерів, кредити і гранти на фінансування ні на зарплату військовим, ні на закупівлю, модернізацію військової техніки.

І це означає, що ми можемо використовувати лише власні ресурси. Те, що ми заробляємо як держава від податкової, від митниці, від тієї ж приватизації та від облігацій внутрішньої державної позики. Ну або від демонетарного фінансування, фактично, від друку коштів НБУ.

За який він теж купує облігації. Фактично, ось таких ресурсів ми в минулому році акумулювали на 1,6 трлн грн. Це не враховуючи ті облігації, які викупив НБУ. Після підписання президентом останніх змін до бюджету, наші видатки на оборону сягнуть 1,6 трлн грн. Тобто, ви розумієте математику. Ми приблизно підійшли до своєї межі власних ресурсів.

Для того, щоб якимось чином знову збільшувати видатки на оборону, нам треба або позичити більше на внутрішньому ринку, тобто продати більше ОВДП. Що виглядає досить сумнівно, тому що вже закладений достатньо високий показник на 2023 рік — 9 млрд грн. Ще одна альтернатива — це збільшити податки для того, щоб отримати більше податкові надходження або збільшити якісь інші збори.

Звісно, наразі цього робити не плануємо. Зокрема, тому що це додатковий тиск на бізнес. Ми повинні думати про те, як бізнес буде відновлюватися, як він зараз відновлюється, як він зараз виживає.

Ми розуміємо, що це нелегко і намагаємося не створювати додаткове навантаження. Тому парламентська дискусія  важлива, але дуже часто вона не є конструктивною, і мої колеги часто переслідують достатньо прагматичні цілі, які не пов’язані з тим, щоб вирішити ситуацію якимось чином. Вони просто намагаються зробити політичні бали на заявах, які неможливо реалізувати.

Юрій: Ну і насправді, додам, хоча це може бути комусь неприємно, моє особисте враження, що, на жаль, далеко не всіх ваших колег є достатнє розуміння навіть просто економіки і бюджетного процесу, котрі за цим стоять. Тому вони деколи навіть не свідомо висувають ідеї, котрі не зовсім сумісні з реальністю. Прошу не ображатися депутатів, котрі слухають наш подкаст. Це, звісно, не про вас, бо ви слухаєте наш подкаст.

Перед тим, як я віддам слово Юлії, я тільки хотів зробити маленьку ремарку. Якраз сьогодні Мінфін випустив вже дані за лютий по виконанню бюджету по надходженням. І тут це якраз дуже гарно підтверджує ваші слова. Тобто ми фактично січені-лютий наші щомісячні видатки на оборону, якщо ми говоримо не тільки те, що по Міноборони, а те, що там можна розглядати так само по іншим відомствам, вони складали 120-130 мільярдів гривень в місяць. Притому от податками ми збирали в січні 88 мільярдів, в лютому це ще менше.

Це, в принципі, і звичайно там очікувалось тільки спад по ренті, такий незрозумілий трішки. Але в цілому 68 мільярдів гривень всього. Ну, по суті, трішки більше половини від видатків на оборону. Ми це добирали не податковими надходженнями, тобто там є кошти, котрі держава отримує, власне, від своєї власності, там від держпідприємств.

Але в цілому видно, що рівно стільки, скільки держава збирає власними надходженнями, стільки, якраз впритик, йде на оборону. Все решта, фактично, соціалка, інші видатки, вони фінансуються, власне, за рахунок донорів. Тут я передам таке слово Юлі.

Юлія: Скільки коштує Україні війна в грошах, вона безцінна і надто дорога в людських життях, але навіть стосовно бюджету у всіх питання скільки ще є грошей на війну, і ми не будемо його задавати, але ви арифметику складаєте після всіх почутих цифр.

І тепер до соціалки. Як вона зараз фінансується? Вона фінансується за рахунок міжнародних донорів і партнерів. Наскільки ця допомога динамічна і постійна? Чи там є затримки? Ризики? Скільки це відсотково від загального бюджету? Чи вистачає цих грошей цього року на покриття соціальних видатків, які також зростають пропорційно до втрат, які відбуваються через війну?

Роксолана: Поки що коштів вистачає, і держава тут готова всіх заспокоїти, що держава буде виконувати взяті на себе зобов’язання в будь-якому випадку. Тобто пенсії, зарплати, бюджетної сфери, допомога внутрішньо-переміщеним особам, вона буде профінансована. І профінансована в першу чергу за нашими пріоритетами.

Якщо говорити про міжнародну допомогу, то, звісно, вона в цьому році через те, що ми відмовилися від монетарного фінансування, вона займає набагато більшу частку. Треба сказати, мабуть, що сьогодні ми записуємо подкаст 30 березня, тому в нас ще немає за три місяці навіть оперативної інформації про виконання бюджету, тому будемо послуговуватись інформацією за два місяці.

І от за січень-лютий зовнішня допомога, гранти і кредити, склала понад 231 мільярд гривень, і це 45% від усіх акумульованих державою за ці два місяці ресурсів. Це велика, це значна сума, і очевидно, що без неї ми би не справились, тому що наші видатки фактично зросли в два рази.

У 2022 році ця тенденція продовжується в 2023.

Юлія: При тому бачимо, що Мінфін закладає всі такі план по запозиченнях саме на внутрішньому ринку в 9 мільярдів доларів. Наскільки реально зараз знайти ці гроші на внутрішньому ринку і таким чином можна дофінансувати цей страшний дефіцит, який в нас виникає? Чи таке повернення до монетарного фінансування, яке насправді ніхто не хоче, але часто може бути останнім виходом ймовірне цього року? Які прогнози всередині комітету?

Роксолана: Мені здається, що потрібно говорити, не мати ілюзій з цього приводу, тому що ризик монетарного фінансування в нашій ситуації існує завжди. Хоча Національний банк України заявляє, що категорично проти, вони не будуть друкувати гроші. Міжнародний валютний фонд не цьому наголошує. В нашій програмі, яку ми укладаємо з МВФ, буде вказано про те, що ми зобов’язуємося відмовитися повністю від монетарного фінансування.

Але при цьому потрібно розуміти, що якщо буде касовий розрив на ЄКР, буде монетарне фінансування. Уряд не дозволить якусь суттєву затримку виплат в бюджетній сфері. Знову ж таки, якщо буде суттєво недонадходження власних ресурсів і, відповідно, буде не вистачати коштів на військову кампанію, буде монетарне фінансування.

Це ілюзія казати, що такого ніколи не буде. Ми оперуємо в умовах величезної невизначеності. Але якщо говорити про внутрішнє запозичення, то план виглядає реалістичним. В минулому році, без тих ОВДП, які викупив Національний банк України, нам вдалося розмістити на 8 і майже на 9 мільярдів доларів.

Фактично на 2023 рік ми запланували теж 9 мільярдів доларів. Але ця сума може бути навіть меншою через надходження безповоротної грантової допомоги. Тому що грантова допомога зараховується в доходи по класифікації, яка передбачена в бюджетному кодексі.

Тобто це не фінансування дефіциту, це доходи. Хоча для спрощення комунікації ми говоримо, що вся міжнародна допомога покриває дефіцит бюджету фактично.

Юлія: Я ще хочу повернутися до дискусій в парламенті стосовно, наприклад, зміни спрощеної системи. Наскільки війна показала, що треба, що ти можеш витрачати тільки те, що заробляєш умовно, і ти не можеш з одного боку вимагати збільшення надходжень і видатків, а з іншого боку тримати, наприклад, настільки спрощені системи оподаткування, які фактично не дають зібрати навіть те, що можна було зібрати гіпотетично.

Чи можна очікувати цього року такої більш стриманої фіскальної політики з боку таких бажань і ініціатив в парламенті? Чи насправді постійно треба там показувати ці цифри, і що грошей нема, і треба одразу казати, де їх брати, коли щось пропонуєш збільшити?

Роксолана: Ми не можемо обмежувати право законодавчої ініціативи народних депутатів, тому ініціативи і ідеї завжди будуть, їх буде багато і на будь-який смак, тому що люди, які працюють в парламенті, є своєрідним зрізом суспільства, і вони представляють абсолютно різні групи і різні інтереси в хорошому сенсі цього слова.

Тут треба одразу сказати, що спрощену систему оподаткування ми не будемо чіпати, але в нас є чітке розуміння, що двовідсоткова пільга буде скасована. Це є умовою меморандуму з Міжнародним валютним фондом.

Юрій: Ну, зрештою, мені здається, Юлія зачепила цю тему про те, чому нас там навчила війна. Мені здається, що якраз минулий рік був дуже повчальний, в тому числі для полісі-мейкерів, для депутатів, тому що ми волею-неволею робили експерименти, котрі зазвичай консервативний Мінфін і Верховна Рада не допустять протягом мирного року, коли були спочатку введені дуже агресивно податкові пільги для всіх.

Потім ми побачили в травні-червні до чого це призводить. Побачили всі, коли, нагадаю, нашим слухачам, було вчасно міжнародного фінансування, в першу чергу через бюрократичну волокіту, мабуть, коли не встигли відреагувати, вчасно затвердити якісь ліміти для нас.

Але, власне, війна іде, її потрібно фінансувати, і тому довелося, власне, вдаватися до емісії доволі істотної Національному банку з Мінфіном. Потім ми так само побачили, що регулювання вольове пального, ринку пального, не дає хороших результатів.

Потім ми побачили, що пільги податкові по ПДВ і акцизу для пального теж не дають результатів, не впливають на ціну. Так само ми побачили, що, якщо, наприклад, гральному бізнесу знизити ставку оподаткування, дозволити їм користуватися пільгами, вони не починають платити більше податків самі по собі, без інших змін.

Тобто, це був дуже повчальний рік в економічному сенсі, коли ти вже можеш не теоретично щось там говорити, а просто вказувати на практичний дуже болісний досвід. На жаль, така історія є.

Хочу, до речі, запитати з огляду на те, яка насправді зараз велика невизначеність, коли ми бачимо, що вже після прийняття бюджету довелося переглядати, виходячи з того, що стало розуміло, що очікування завершення війни протягом півроку не буде, ну, воно нереалістичне.

Ну, і це, до речі, впливає не тільки на видатки. Тобто, це означає, що нам не лише треба буде фінансувати величезне грошове забезпечення. Так само це впливає на відновлення економіки, тому що це зовсім інша модель зростання або не зростання валового внутрішнього продукту.

Відповідно, зовсім інша модель зростання або не зростання податкових надходжень, коли йде війна або не йде. Але чи вже починається якийсь процес, якісь думки про наступний рік?

Зрозуміло, що ніякого довгострокового планування зараз немає, але зараз вже десь там логічно мали би запускатися процеси, думати, що далі.

Є якась робота як на рівні Верховної Ради, так, можливо, і у взаємодії з міжнародними інституціями, з тим самим МВФ за межами того, що було в меморандумі сказано.

Роксолана: Бюджетний процес починається в середині січня, зазвичай, і 2023 рік не став винятком.

Формуються зараз і бюджетні запити вже, і були заяви і розмови з Мінфіном про те, чи готові вони перейти до середньострокового планування.

Дійшли до висновку, що готові подати з проєктом бюджету на 2024 рік трирічний прогноз основних бюджетних показників, але до бюджетної декларації на три роки поки не готові повертатися.

Я особисто пропонувала робити вже в цьому році бюджетну декларацію, ми це обговорювали, що це може бути хорошим сигналом для міжнародних партнерів, що ми перейшли від режиму виживання і в нас з’явився якийсь горизонт планування, ми збираємося перемагати і відбудовувати країну.

Але середньостроковим плануванням бюджетним у Мінфіну поки що є складнощі, тому що основний макро-параметр — це відсутність чи наявність активних бойових дій і від цього дуже багато залежить, тому що якщо їх немає, починається відбудова, масштабне будівництво має зовсім інший ефект на економіку, в нас інші доходи, на інший напрям спрямовуються видатки, коли завершуються активні бойові дії, постає питання розрахунку з кредиторами, а якщо активні бойові дії не завершуються, то ми фактично живемо в такому ж режимі, як і в 2023 році, все для фронту, все для перемоги і це зовсім інший бюджет, він відрізняється.

Тому ми говоримо, що ми обережно готуємося до того, що ми будемо бюджетну декларацію трирічну в наступному році ухвалювати на 2025-2027 роки обмежуємось поки що макроекономічними показниками, але державний бюджет на 2024 рік безперечно вже готується, планується і буде поданий до Верховної Ради вчасно.

Юрій: Тут не позаздриш учасникам бюджетного процесу, тому що справді є така розвилка, коли з одного боку взагалі неможливо нічого планувати далі, ніж на кілька місяців, як говорив Сергій Марченко на нашому недавньому обговоренні.

Давайте буду чесним, я дивлюся, як ми збирали податки в 2022 році і прямо просто екстраполюю на цей рік, мало там зважаючи увагу на макропрогноз, тому що є дуже-дуже мала ця здатність прогнозу і моделювання, коли така велика невизначеність, але все одно має бути збереження цього процесу для того, щоб, якщо щось поміняється, потрібно, можна швидко набудувати, розгорнути це.

Так, це важливо. Ще, напевно, один момент, такий пікантна тема соцеконом. Його немає, але в нас є, як це називається, Державний фонд регіонального розвитку, наскільки я розумію, і є дуже велика-велика тема, це ліквідація наслідків агресії. Я чув, там зараз якраз реалізуються пілотні проекти в окремих громадах. Що ви можете про це розказати? Яка там історія?

Роксолана: В нас в цьому році є, дійсно, два бюджетних фонди, які ми, може, два бюджетних інфраструктурних фонди, давайте так генералізувати трошки.

ДФРР 2 мільярди гривень, це мало відносно попередніх років, це дуже мало, що зважаючи, якщо це розподілити на всю Україну, там виходить по, ми рахували, по 42 мільйони гривень на область, яка не була частково окупована.

І там близько 150 мільйонів на область, яка була частково окупована. Ну, 42 мільйони, розумієте, це… Це навіть не школу збудувати, по суті.

Тому ми, зважаючи, що ми дуже маємо обмежений ресурс, ми вирішили в цьому році спробувати зробити експеримент.

Мабуть, деякі наші слухачі вже про це чули. Це експеримент називається «ДФРР в дії». Я думаю, що коли цей подкаст вийде на стрімінгах, вже буде зареєстрований наш законопроект, який ми напрацювали спільно з Міністерством відновлення, про те, як це буде відбуватися.

Але базова ідея, в принципі, зрозуміла з назви, що українці можуть обирати об’єкт в своїй області, на який вони хочуть спрямувати кошти Державного фонду регіонального розвитку через голосування в дії. Це фактично всеукраїнський громадський бюджет, але при цьому проекти і об’єкти, які можна будувати або добудовувати, буде пропонувати для кожної області комісія, яка складається з чиновників і депутатів.

Юрій: Оце, до речі, я переб’ю вас, це дуже важливий момент, тому що з одного перша емоція, коли я чую ваші слова, вау, це класно, тому що будь-яка відбудова, вона має бути прив’язана до потреб людей на місцях, в першу чергу, вона має відповідати на ці потреби.

З іншого боку, ми маємо історію громадських бюджетів міст, коли люди масово, залучаючи своїх кумів, дітей, вчителів, голосують за якісь проекти, які їм здаються хорошими, але ти розумієш, що імпакт цих видатків, він насправді значно менший, ніж міг би бути, вони не такі ефективні.

Тому це дуже важливо, що проекти будуть куровані, відібрані, комісії, я сподіваюся, що ці комісії будуть фаховими.

Роксолана: Це, безперечно, будуть реалістичні проекти, більше того, проекти, де є якийсь намір і бажання місцевої влади їх будувати, тому що подає проєктам або орган місцевого самоврядування подає проєкт, заявку, в них часто є на цей проєкт або цей об’єкт вже створена проєктно-кошторисна документація, тобто це реалістично побудувати або добудувати в цьому році.

Тому так, я впевнена, що комісія потрібна, інакше я б не збудував проєктів, які неможливо реалізувати або з неправильним прорахунком, або без ПКД (проєктно-кошторисна документація).

Тому я сподіваюся, що Верховна Рада підтримує цей законопроєкт, там, звісно, в першому читанні ми голосуємо ідею, підтримуємо, до другого читання допрацьовуємо деталі, тому я запрошую, можливо, хтось зі слухачів має також якісь пропозиції або ідеї, надсилайте в фейсбуці, ми читаємо завжди.

Фонд ліквідації наслідків збройної агресії – це другий так званий інфраструктурний фонд в складі державного бюджету. Він у нас наповнюється кількома джерелами. 17 млрд гривень ми отримали від націоналізації та ліквідації двох російських банків.

Понад 35 млрд гривень нам перерахує Національний банк, частину чистого прибутку свого, для того, щоб теж наповнити цей фонд. І в майбутньому всі кошти, які буде фонд держмайна, наприклад, заробляти при продажі активів російських олігархів, які були конфісковані на виконання закону про санкції, ці кошти також будуть наповнювати фонд ліквідації наслідків збройної агресії.

Але для того, щоб він запрацював і для того, щоб ми вже почали виділяти кошти на якісь конкретні зруйновані об’єкти, які потрібно відбудувати, потрібно ухвалити порядок. Порядок ухвалює Кабінет міністрів, і на виконанні цього порядку створюється розподіл, пооб’єктний розподіл, який затверджує бюджетний комітет.

Тут, звісно, є ризик в тому, що, як це завжди буває, як тільки ви щось затверджуєте в парламенті, процес може політизуватися, і туди можуть потрапляти об’єкти, які не є найбільш потрібними, і відбудова яких матиме найбільший соціально-економічний ефект.

А ті об’єкти, які би хотіли з якихось інших причин відбудувати ті чи інші фракції, групи або окремі члени парламенту, не буду приховувати, що таке може бути.

Але тут є запобіжник, дуже серйозний запобіжник все ж таки, що це будуть переважно або на 100% об’єкти, які постраждали від агресії, фактично були зруйновані або пошкоджені ракетним ударом, обстрілом або перебували на лінії бойових дій і були пошкоджені внаслідок цих бойових дій.

Тобто це не є соцеконом в рамках якого можна побудувати басейн в школі в Івано-Франківську, хоча я впевнена, що басейни в школах Івано-Франківська потрібні, але це не з фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Юлія: Оце, до речі, інше питання, на яке ми обов’язково з Юрою і з гостем обговоримо в подкасті, це якраз ще відбудовувати, бо умовно, якщо в рамках навіть відбудови від воєнної і наслідків подолання, наслідків агресії побудувати в якійсь громаді басейн.

Утримання басейну, якого буде, умовно, дорожче, ніж взагалі їх надходження будуть дозволяти після війни, і тому це такий момент ще саме відбудовувати, скільки це далі буде витримані для місцевих бюджетів і решта-решта, це також дуже нетривіальна задача, насправді вирішити, що і як саме відбудовувати одразу.

Юрій: Та, ну тут і навіть, Юлю, питання не тільки і не стільки утримання цих фікс-костів на наступні роки, якщо і питання граничної корисності, і якщо там є типове визначення граничної корисності, яке дають економісти, ви його можете легко загуглити, якщо не знаєте, то в нас я би навіть ввів це визначення через опитування людей, котрі чітко вказують свої потреби на основі задоволення або незадоволення, яких вони будуть приймати рішення, чи можуть вони залишатися в Україні, чи готові вони повертатися в Україну.

А це зараз, напевно, для нас найбільший пріоритет, якомога більшу кількість економічно активного населення, особливо молоді, особливо дітей повернути в Україну.

Тому гранична корисність, це, напевно буде в першу чергу про освіту, про якісну суспільну інфраструктуру, котра, власне, притягує людей до себе, не тільки в великих містах, а й в районних центрах обласних, особливо там, де вона була зруйнована і там, де залишилось населення.

Це окрема велика тема. Я хотів такий бліц-питання. Ви згадали про те, що прибуток Нацбанку цього року планується так само спрямувати до фонду відновлення. Міністр фінансів про це знає?

Роксолана: Так, звісно, це в держбюджеті передбачено.

Юрій: Це трошки іронічне запитання, тому що велика сума від Нацбанку, зазвичай, очікується, і всі такі: “ми спрямуємо на те, на те, на те”. А фонд відновлення, це спеціальний фонд.

Я для слухачів теж зроблю маленьку ремарку. Є загальний фонд бюджету, який на всі загальні видатки спрямовується. Є спеціальні фонди, які мають цільове призначення для видатків і, зазвичай, цільові джерела їх наповнення.

Роксолано, я дуже дякую вам за цю фахову розмову. Дякую Юлії Мінчевій з Вокс Україна. Це наш спільний подкаст «Що з економікою?», передача, яка виходить на хвилі Громадського радіо і записується в їхній чудовій студії.

На цьому будемо закінчувати. До нових розмов про економіку. Тримайтеся!