Стійкість України перед кризами: формування та розвиток людського капіталу

Одним з найскладніших завдань для будь-якої держави є позитивний вплив на демографічні процеси, що забезпечують фізичне відтворення людського капіталу. Їх перебіг встановлює не лише кількісні, але й якісні (статево-віковий склад, загальний стан здоров’я) обмеження для формування людських ресурсів.

Характер природнього руху та характеристики міграції формують приріст населення і, водночас, визначають його статево-вікову структуру.

Від обсягів народжуваності, смертності та міграції залежить і скільки нас буде, і якими будуть наші спроможності щодо забезпечення сталого економічного розвитку. Депопуляція як така була б менш загрозливою, якби вона не призводила до змін у статево-віковій структурі населення.

Низька чисельність поколінь дітей, які народжуються сьогодні, – це зменшення потенціалу економічного зростання і підрив солідарності у системі соціального страхування через 20 – 25 років.

Політика держави щодо формування і розвитку людського капіталу має базуватися на визначенні і оцінці загроз, які несе поточний демографічний розвиток.

Не заперечуючи пріоритетності нарощування якості людських ресурсів, необхідно так само дбати про їхню достатню кількість. Тільки тоді ефективність суспільних вкладень у нагромадження людського капіталу буде максимальною.