Українські олігархи: динозаври, час яких минає?

Європейська інтеграція України вимагає боротьби з корупцією і зменшення впливу олігархів на політику. Війна нищить контрольовані олігархами промислові активи. Однак поки зарано говорити, що їхня доба минає.

Як заявив під час візиту до Брюсселя у четвер, 9 лютого, президент Володимир Зеленський, Київ розраховує, що переговори про вступ України до ЄС розпочнеться ще цього року. Європейські партнери наголошують, що рух до членства у спільноті залежить від реформ, зокрема антикорупційних. Одна з вимог Брюсселя – зменшення впливу олігархів на українську політику.

Нині на розгляді Венеційської комісії Ради Європи перебуває ухвалений 2021 року “антиолігархічний” закон, спрямований саме на виконання цієї вимоги. ЄС очікує його втілення з урахуванням зауважень експертів Ради Європи. Очікується, що свій висновок Венеційська комісія оприлюднить у березні.

Згідно з законом, олігархами в Україні офіційно вважаються особи, які відповідають трьом з чотирьох критеріїв: статки, еквівалентні сумі від приблизно 80 мільйонів доларів, політичний вплив, контроль над ЗМІ та монополія в одній з галузей економіки. Тим, хто потрапить у створений на підставі закону реєстр олігархів, заборонено фінансувати політичні партії, брати участь у великій приватизації, вони мають подавати спеціальну декларацію.

Першим наслідком ухвалення закону можна вважати відмову Ріната Ахметова від ліцензій на мовлення для його медіа-групи, про яку було оголошено торік влітку. Позбувся офіційного контролю над власними телеканалами і лідер “Європейської солідарності” бізнесмен і політик Петро Порошенко. А мільярдер Вадим Новинський відмовився від мандату депутата Верховної Ради.

Паралельно з планомірним знищенням промислового потенціалу України російськими загарбниками падають і статки найбагатших українців. Центр економічної стратегії (ЦЕС) у своєму дослідженні, оприлюдненому наприкінці 2022 року, оцінив втрати промислових активів олігархів у 4,5 мільярда доларів. Найбільших втрат за рік війни зазнав, вочевидь, Рінат Ахметов.

Внаслідок окупації Маріуполя росіянами він втратив такі ключові металургійні активи як завод “Азовсталь” і комбінат “Імені Ілліча”. Вартість цих активів ЦЕС оцінює у понад 3,5 мільярда доларів. Крім того, законсервований після пошкодження внаслідок російських ударів і Авдіївський коксохімічний завод – найбільше у своїй сфері підприємство Європи (це мінус ще близько 150 мільйонів доларів).

Безупинно зазнають руйнувань від прицільних ракетних ударів Росії і енергогенеруючі компанії Ахметова, зокрема, теплоелектростанції. За інформацією компанії ДТЕК Енерго, з початку війни її об’єкти зазнали ударів 27 разів.

Різко впали доходи і в ще одного донедавна впливового олігарха – Ігоря Коломойського. Внаслідок російських бомбардувань торік було знищено ключовий його актив – Кременчуцький нафтопереробний завод. Центр економічної стратегії оцінює втрату цього підприємства у понад 400 мільйонів доларів.

Коломойський разом зі своїм партнером Геннадієм Боголюбовим контролював значну частку українського паливного ринку, володіючи найбільшою в країні мережею заправних станцій.

Крім Ахметова і Коломойського за рік війни втратив значну частину ресурсів і ще один олігарх, відомий традиційно високим впливом на політику – Дмитро Фірташ. Внаслідок бойових дій зазнало суттєвих пошкоджень і опинилося на окупованій Росією території одне з найбільших підприємств з виробництва добрив – об’єднання “Азот” у Сєвєродонецьку (мінус 69 мільйонів доларів, за даними ЦЕС).

Списувати олігархів зарано?

Олігархи значною мірою втратили ресурси для впливу на українську політику, зазначив у розмові з DW експерт Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов. “Інвестиції у політику стануть менш актуальними”, – каже Горюнов. Він покладає сподівання на те, що ухвалений торік “антиолігархічний” закон змусить великий бізнес відмовитись від медіа-ресурсів або ж від участі у політичному житті.

Однак експерт ЦЕС не має ілюзій: щоб повністю позбутися впливу олігархів на українську політику поки що зроблено замало. “Поки у них ще є активи, вони робитимуть все, щоб їх захистити або примножити”, – переконаний Дмитро Горюнов.

Олігархи традиційно використовують судову систему в боротьбі за свої інтереси, підтверджують і аналітики Центру економічної стратегії. Зокрема, починаючи від 2014 року, Антимонопольний комітет наклав через зловживання монопольним становищем штрафи в понад 200 мільйонів доларів на компанії Ріната Ахметова, а також по декілька десятків мільйонів на компанії Ігоря Коломойського й Дмитра Фірташа. Однак усі ці штрафи систематично оскаржуються у судах і досі жоден з них не був сплачений, констатують у ЦЕС.

Питання рентабельності бізнесу

Дмитро Горюнов вказує на те, що серед найважливіших напрямків для політичного лобіювання з боку компаній Раніта Ахметова у майбутньому, ймовірно, залишатиметься питання ренти на видобуток залізної руди. “В Ахметова залишаються два великих гірничо-збагачувальні комбінати, які, згідно зі звітністю за 2021 рік, принесли кілька мільярдів доларів чистого прибутку”, – нагадує експерт.

Центр економічної стратегії у своєму звіті констатує, що частка олігархів в українській економіці за останні десять років зменшилася вдвічі – не лише через війну, але й тому, що олігархічний бізнес неефективний. Аналітики ЦЕС сподіваються, що в процесі європейської інтеграції України на заміну олігархам приходитимуть великі інвестори з країн ЄС.

Водночас експерти закликають міжнародні фінансові організації, від допомоги яких нині вкрай залежна Україна, пов’язувати надання допомоги Києву з поступом у питанні деолігархізації, а також підтримувати компанії, які створили би конкуренцію олігархам.

Матеріал з DW.