191. Як повномасштабна війна змінила економіку Харкова?

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітання! Ви слухаєте подкаст «Що з економікою?» на хвилі Громадського радіо. Це спільний проєкт Центру економічної стратегії та «Вокс Україна». З вами я, Юрій Гайдай, старший економіст ЦЕС.

Сьогодні у нас незвичний випуск. Ми зосередимося на економіці міста Харкова. Це місто-мільйонник з величезним науковим, технічним та освітнім потенціалом.

Місто, яке потерпає від обстрілів й недалеко від якого ведуться активні бойові дії. Місто, що буде вимушене перевинайти себе на карті України. Місто, що було глибоким тилом в часи окупації Російською імперією, а зараз — фронтирне місто біля кордону, що десятиліттями не буде активним чи транзитним.

Ми присвятимо подкаст обговоренню стану економіки Харкова, його можливостей, чим місто живе і як може себе перевинайти. Точніше, як його можуть перевинити харків’яни та інші небайдужі українці — ми з вами. Цей подкаст ми побудуємо на цитатах спікерів, представників бізнесу і влади міста Харкова, з нещодавньої події Центру економічної стратегії — нашого місячного огляду, де темою був Харків.

Послухаймо про історичну роль Харкова як міста на перетині торгівельних шляхів та про переорієнтацію виробництва на Захід після 2014 року. З нами Тетяна Гавриш, почесена консулка Німеччини у Харкові. 

Тетяна Гавриш: Харків засновано на перетині торгівельних шляхів; багато заснували військові. Була фортеця і торговий центр, цей статус зберігався до 2014 року. Рішення створити Почесне консульство Німеччини було прийнято у 2010 році та підпорядковано Генеральному консульству Німеччини в Донецьку. Пріоритетом був розвиток українсько-німецьких економічних відносин. Німеччина дуже перспективно дивилася на Донбас, тож Харків був важливим регіоном для побудови цих звʼязків.

У 2014 році ситуація радикально змінилася. Харків, що був логістичним хабом до 2014 року, став тупиком. Перемовини з Делегацією німецької економіки, з місіями починалися пошуку Харкова на логістичній мапі Європи — на цій мапі його не було, вона закінчувалась Києвом. 

Вплинув розвиток аеропорту, розвиток руху літаків, лоукостів. Харків мав з’єднання з більшістю міст Європи, що було перспективним і дозволило бізнесу відновитися після 2014 року, вирівняти зруйнований баланс до 2018-2019 року. Крім ринків збуту, де Харків здебільшого орієнтувався на країни СНД і на північного сусіда, було споживання. Харків був хабом для жителів північної країни, які приїжджали на вихідних і користувалися інфраструктурою, яка напрочуд добра.

Все вплинуло. Тим не менш, Харківський бізнес відновився, після 2014 року переорієнтувався на ринки Євросоюзу, Азії та Африки, аграрний сектор був орієнтований на переробку.

Юрій Гайдай: Це була Тетяна Гавриш, почесна консулка Німеччини у Харкові. 

Пропоную послухати про економічний профіль регіону від Євгена Іванова, заступника начальника Харківської обласної військової адміністрації. 

Євген Іванов: Економічний профіль регіону та бізнес в цілому, Харків — це три складових формування бюджету.

Перша — це середня і важка промисловість (машинобудування), друга — аграрний сектор, третя — IT-сектор. Це три стовпи, з яких формується наш бюджет. Малий бізнес, сфера побутових послуг, складає 5-7% бюджету, проте є важливою гілкою економіки за соціальною складовою.

Половина валютної виручки, 55%, за 23-й рік — це аграрії. Харківщина в трійці міст України по експорту зерна й обсягу валової продукції зернових. Головні проблеми — мінування земель. Мільйон двісті тисяч — земля, яку ми мали б засіяти, з них 600 тисяч заміновані, потребують обстеження та розмінування, що є великою проблемою попри руйнуванням інфраструктури і аграрної техніки. 

ІТ-сектор працює. В Харкові та області неможливо працювати так, як до війни — комфортно та спокійно. Тим не менш, ІТ-сектор працює завдяки тому, що він не незалежний від інфраструктури чи локації — це не завод. Працюють вдало, з точки зору відсотку сплачених податків і наповнення бюджету.

Щодо машинобудування і важкої промисловості, відбулась зміна профілю у бік військово-промислового комплексу. Більшість підприємств працює і задіяні в ОПК-галузі. Маємо на важку промисловість робити ставку в майбутньому, зокрема з приводу підготовки кадрів, адже це є і буде актуальним в найближчі роки, десятиріччя. Нарівні з навчальною базою, науковими центрами та військово-промисловою галуззю маємо найбільшу кількість заводів для ремонту та виготовлення продукції будь-якого профілю, від аерокосмічних технологій і літаків до важкої бронетехніки.

Це флагман і гордість Харківщини, ми повинні мати це за пріоритет. Військово-промисловий комплекс, приватні підприємства працюють в оборонній галузі, у тому числі в напрямках РЕП і дронів. Кількість тільки збільшується, ніхто не релокується з Харківщини.

На початку повномасштабного вторгнення близько 90% підприємств були зачинені або релаковані. Нині динаміка позитивна; не швидко, але підприємства повертаються, відкриваються, збільшуються, навіть попри мобілізацію. 

Юрій Гайдай: Сукупні надходження до бюджету в 23-му році склали 18,2 млрд грн, з них понад три чверті, близько 14 млрд — податкові надходження. Структура надходжень змінилася в порівнянні з періодом до вторгнення. У 23-му році 64% усіх податкових надходжень приніс податок на доходи фізосіб, а збільшення доходів було зумовлене зростанням ПДФО з виплат грошового забезпечення військовим, це понад 3 млрд в 22-му році, 2,5 млрд в 23-му — 18% від усіх надходжень.

Через перерозподіл військового ПДФО на користь державного бюджету, з останнього кварталу 23-го року бюджет міста недоотримує в річному вимірі порядка 3,5 млрд грн. Частково це буде компенсовано власними субвенціями з державного бюджету. З урахуванням цих компенсуючих субвенцій частка транспортів у надходженнях міста може сягнути 30%. 

Також особливістю Харкова є істотно більша частка єдиного податку в надходженнях — 21% проти 13,8% в середньому в Україні. Впали надходження від податків на майно, у номінальному вимірі — 54% від рівня 2021 року. Обумовлюється такий спад не лише зменшенням ділової активності, а й рядом пільг, введених місцевою владою. З огляду на те, що з 1 квітня відбулось звільнення від певних податків на майно, додаткові витрати бюджету можуть сягнути близько 1 млрд грн.

Міська влада розраховує замістити ті втрати додатковими дотаціями з державного бюджету, щоб мати можливість виконувати свої зобов’язання перед містянами та підтримувати місцевий бізнес. 

Про бізнес. Готуючись до події, ми в ЦЕС очікували почути від бізнесу про безпекові ризики, виїзд людей, дефіцит електроенергії. 

Доповіді запрошених промовців, панелістів показали, що Харків незламний, харків’яни працюють всупереч війні. Війна – це їхнє життя зараз; це війна за виживання міста. Головні проблеми, які озвучувались, радше не харківські, а загальнодержавні. Проблеми регуляторні, митних процедур, репресивного і формального підходу податківців, і головне – проблеми, пов’язані з мобілізацією і бронюванням, їх незрозумілість і бюрократія на місцях.

Послухаймо Ігоря Гуменного про проблеми мобілізації кваліфікованих працівників і проблеми з бронюванням. 

Ігор Гуменний: Харків для машинобудування – це центр концентрації найкваліфікованіших працівників України в галузі. Це родовий спадок від Радянського Союзу.

300 тисяч студентів переважно з технічних вузів. Якщо порівнювати з іншими регіонами України, де ми працюємо, то в Харкові значно простіше набрати технічний персонал, що вміє читати креслення, ніж, наприклад, на Вінниччині — сільськогосподарському регіоні з іншими традиціями.

Ключовий фактор успіху Харкова – зберегти цих 300 тисяч студентів. Якщо ми збережемо покоління молодих людей, то Харків, за правильного підходу, після війни швидко розвиватиметься.

Найбільша проблема на сьогодні крім війни – це енергетика. Наше підприємство ПРОМО знаходиться в Харкові та налічує близько 600 працівників. Ми працюємо на генераторах вдень і стараємося працювати від мережі вночі, коли нам її постачають. Генератори – це тимчасове аварійне рішення, навіть нові генератори працюють місяць, потім потребують ремонту.

Ми потребуємо один мегават споживання, а для цього треба генераторів на два мегавати, щоб працювати стабільно. Це й підвищує вартість продукції. 

Друга проблема – бронювання. Є компанії, що є стратегічними підприємствами, тож там бронюється певна кількість працівників. Є компанії, як наша в Харкові, що не підпадають під усі критерії стратегічних підприємств. 

Ми офіційно працюємо, платимо зарплату і завжди так працювали. Тим не менш, для нас проблема найняти працівників, бо люди бояться офіційно працевлаштуватись — їх зразу забирають в армію.

Люди хочуть працювати неофіційно. Потрібно на державному рівні вирішити проблему з бронюванням. У Верховній Раді є законопроект про бронювання висококваліфікованих працівників з офіційною зарплатою, наприклад, від 40 тисяч гривень.

Це викликає аналогію і супротив, що багаті не працюють. Проте, щоб підприємство працювало і платило податки в бюджет, треба зберегти найкваліфікованіші кадри, від яких залежить робота підприємства.

Ми експортна компанія, більше 70% продукції йде на експорт. Велика проблема для нас є те, що менеджери не можуть виїхати за кордон. Ми готові платити завдатки скільки потрібно, аби можна було виїхати на переговори з Coca-Cola, наприклад. 

Юрій Гайдай: Це був Ігор Гуменний, український підприємець, президент UBC Group.

Про масштаби та обставини IT-сектору, а також про потужну університетську спільноту Харкова розкаже Ольга Шаповал, директорка харківського IT-кластеру.

Ольга Шаповал: Харківська IT-галузь до повномасштабного вторгнення — це 1,5 мільярди обсягу валютної виручки, 50-55 тисяч фахівців, 500 IT-компаній. Що було гарантією? Потужнома університетська спільнота. Коли хтось задається питанням “Що там з Харковом, логістичний тупік?”, треба зважати на те, що суперсилою є саме люди. Для IT-галузі це факт. 

Мене було запрошено до європейської комісії в Брюсселі, де я виступала перед 700 кластерними менеджерами та давала промову про стійкість. Я розповідала про те, що ми як як кластер (не як бізнес, а як кластер) робили в перші дні повномасштабного вторгнення, яким чином нам вдалося зрости в декілька разів як організації, хоча за логікою ми мали б припинити існування, оскільки люди фізично релокувалися.

При цьому, ми вистояли та зросли вдвічі. Сьогодні є понад 600 IT-компаній як асоційованих та повноцінних членів, не лише з Харкова. IT-компанії незалежні від локацій, проте прив’язані до точок зростання бізнесу, яким є харківська освіта. 

До 24 лютого IT-вців було 50-55 тисяч, а в квітні 2022 — мінімум 7-10 тисяч. Далі була хвиля повернення після боїв за Харків. Я особисто знаходжуся в Харкові, в офісі однієї з наших компаній. Зараз IT-вців близько 20-22 тисяч — ці люди не прив’язані локаційно, а їх дохід дозволяє жити в будь-якій точці України. Попри відсутність прозорих механізмів виїзду, люди з грошима можуть собі дозволити кудись виїхати і не повернутися, але ІТ-галузь повертаються до Харкова — люди з грошима, з сім’ями повертаються до Харкова. 

На початку 2022 року багато регіонів пропонували ІТ-вцям податкове резидентство в обмін на бронювання. Різні скандали були на цю тему, вони продовжуються. Проте, всього 6% наших фахівців змінили місце реєстрації. Люди продовжують сплачувати податки.

Харків був столицею штучного інтелекту, якраз через велику кількість університетів та освітніх програм. У нас була найбільша конференція по АІ в Україні. Тоді це не було так поширено, як сьогодні, тим не менш, ШІ досі залишається суперсилою харківських програмістів. Люди продовжують цінувати освіту. 

Що нам потрібно для того, щоб бізнес працював? Бронювання і виїзди за кордон. У нас 95% галузі — експортно-орієнтована. COVID закінчився. Ми не можемо укладати контракти, якщо клієнт нас не бачить. А ще й бачить, як нас тут прильоти. Він думає, що всі тут вже померли. Ми навчилися жити з цим. Щось відбувається — ми перемістилися за дві стіни. Щось прилетіло в 300 метрах — окей, ми за двома стінами. Це наша реальність, ми продовжуємо працювати. 

Дайте нам можливість працювати. Дайте бізнесу Харкова 100% бронювання на 6 місяців. Маємо 76-ту постанову, буде її реінкарнація з законом про мобілізацію. Дайте харківському бізнесу, всім, хто працює, бронювання на пів року. 

Щодо питання виїзду за кордон, повністю підтримую пана Ігоря. Готові нести особисту відповідальність за людей. Готові давати завдатки. Це все насправді працює. Бізнес не може робити бізнес. Бізнес, який залишається в країні, сплачує податки. Прибирання вулиць після прильотів, армія оплачені за наші податки. Треба про це говорити.

Юрій Гайдай: Перейдемо до видавничо-поліграфічного сектору Харкова, він величезним. Це видавнича індустрія, котра колись працювала на всю російську імперію.

Проблеми схожі: нестача кваліфікованих кадрів, мобілізація професіоналів з багаторічним досвідом, відключення електроенергії і збереження дорогого поліграфічного обладнання. Послухаймо Віктора Круглова, генерального директора видавництва «Ранок», одного з найбільших видавничих бізнесів України, розташованого у Харкові.

Віктор Круглов: Минулого року ми надрукували 4,2 мільйони книжок. Це дуже багато, більше 600 назв. Щоденно у Харкові виходило дві нові книжки. 

Чому я говорю про важливість видавничої справи? Тому що видавництво формує українську ідентичність. Без ідентичності, культури і освіти незрозуміло, за що ми воюємо. Чув фразу, що треба порівнювати бюджет на культуру, освіту і науку з бюджетом на оборону. Якщо вони не співставні, то нема за що воювати.

Пів року тому була економічна подія у Давосі, газети багато про це писали. Була така ж подія, про яку майже ніхто не сказав — закритий сніданок у Давосі. Туди прийшов один німецький генерал. Тема сніданку — стійкість українців. Він запитав: що українці читають? Навіть німецькі генерали розуміють, що одна з причин стійкості українців — наративи в книжках та в освіті. 

Які в нас проблеми? Брак спеціалістів, безпека, енергетика і регуляторна політика. Плюс гроші. Про безпеку не говоритиму, це питання держави. Ми донатимо, оплачуємо РЕП-и і джипи, які збивають шахети. Це наше видавництво робить, але безпека це більше справа держави. 

Друге питання — люди. Бракує багато спеціалістів. Якщо буде призваний до війська машиніст паперової машини, фабрика, де працює більше 300 людей, зупиниться. Все залежить від двох осіб. Я не говорю про керівника, а про людину, яка є головним керуючим паперової машини.

Має бути прийнято рішення, що дозволить бізнесу обирати, кого треба залишити. Ми, як керівники підприємств, знаємо, хто для нас найкритичніший.

Минулого року ми експортували більше 150 тисяч книжок. Не рахую, скільки ліцензій продали за кордон. Більшість книжок, які ми експортували — українською мовою, це для українців за кордоном. Дуже важливо тримати зв’язок.

Маємо величезну кількість проєктів на майбутнє. Ми заключили контракт з Disney на друкування «Зоряних війн». У нас в Харкові свої “зоряні війни”.

Ми розвиваємо освітні проєкти, цифрові платформи. Запланували тисячі назв книжок. З ринку пішла російська книжка, треба її замінити, бо без українського культурного продукту країна не існуватиме. Це умова існування і виживаня не тільки Харкова, а всієї країни. 

Юрій Гайдай: Словами Віктора Круглова, директора харківського видавництва «Ранок», завершимо огляд стану економіки Харкова.

Харків тримається, потребує нашої підтримки, тому тримаймося і ми, донатьмо, підтримуймо армію та тих, хто зараз нас захищає, цікавмося економікою України. 

Дякую, що були з нами і до наступних зустрічей в ефірі. Це Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії. «Що з економікою?» – спільний проєкт ЦЕС та «Вокс Україна». Слухайте нас не лише на Громадському, а й на усіх зручних подкаст-платформах.