Стійкість України перед кризами: Посилення медичної системи та підвищення адаптивності ринку праці
За останні два роки пандемія COVID-19 стала найбільшим випробуванням на стійкість для усіх держав.
Головним завданням, що постало перед національними урядами – знайти баланс між протикоронавірусними заходами і мінімізацією негативних соціально-економічних наслідків локдаунів та інших обмежень.
Всезагальна вакцинація від COVID-19 дає шанс на подолання поточної пандемії, проте не захистить людство від масового поширення інших небезпечних інфекцій.
Відтак підвищення спроможності протистояти епідеміям має стати однією з головних цілей формування державної стійкості.
Однією з головних проблем у формуванні протиепідемічної стійкості залишається високий рівень вакцинальної нерішучості населення України.
В той час, як темп вакцинації населення безпосередньо впливає на поновлення ринків праці та джерела доходів громадян.
Серед рекомендацій, покликаних підвищити протиепідемічну стійкості країни є:
- зменшення бюрократичних перепон для ухвалення рішень для збереження громадського здоров’я під час надзвичайних ситуацій;
- формування офіційної позиції медичних працівників, яку представлятимуть медичні працівники під час виконання своїх обов’язків;
- проведення інформаційних кампаній засобами масової інформації щодо важливості профілактичної вакцинації за Календарем щеплень;
- реформування систем оплати праці у бюджетному секторі, розроблених для стабілізації кадрів на робочих місцях;
- посилення фіскальних стимулів для найму вразливих категорій працівників;
- розробка і впровадження спеціального механізму соціальної підтримки працівників з дітьми, які втратили роботу.
Це дослідження були представлені ЦЕС в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.
Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.