Управління державним боргом України під час війни та післявоєнний період

Поки що Україні вдається утримувати боргове навантаження керованим на рівні менше 80% ВВП, а завдяки допомозі партнерів та підтримці кредиторів у час війни, питання виплат по боргах поки що не стоїть гостро. Одначе, після війни управління боргом стане однією з ключових задач.

У 2024-2027 роках прогнозні платежі за зовнішнім боргом України відповідатимуть 6% ВВП 2022 року, і проблема пікових виплат постає як значно важливіша ніж питання загального рівня заборгованості по відношенню до розміру економіки.

Це поки що не фінальні цифри, адже війна триває, і щомісяця Україна залучає нові борги для покриття безпрецедентно високого бюджетного дефіциту, а економіку щодня руйнують атаки росіян. Крім того, навіть під час війни пріоритети в залученні фінансування можуть спиратися на очікуваний вплив на майбутні пост-воєнні виплати.

У цьому дослідженні ми розглянули міжнародний досвід, механізми та інструменти, якими країни користувалися для зниження боргового навантаження. Щоб визначити простір для цих та інших інструментів в стратегії управління державним боргом під час військових дій та на післявоєнний період, ми провели низку інтерв’ю з провідними українськими та зарубіжними аналітиками.

Із факторів зниження боргового навантаження ми розглянули залучення міжнародної допомоги у вигляді грантів і дешевих та довгих кредитів; політику «фінансових репресій», коли ставки за боргами нижчі за інфляцію, економічне зростання; первинного первинний профіцит бюджету; реструктуризацію боргу; а також приватизацію державних активів і репарації з боку країни агресора.

Одним із фокусів дослідження стала співпраця із МВФ. Вперше за свою історію Фонд кредитує країну, що знаходиться в стані війни та непевності щодо можливості погашати свої борги. Задля цього він змінив власні політики. МВФ зміг ухвалити програму розширеного фінансування на 15,6 млрд дол. США. Програма дозволить рефінансувати борг перед Фондом, який в іншому випадку довелося би повертати за рахунок коштів допомоги інших країн-донорів.

Основний висновок роботи — під час війни Україні доцільно залучати якомога більше грантового фінансування та ультра-довгострокових кредитів під пільгові відсотки. А після війни Україні варто робити все можливе для економічного зростання та поступово, коли економіка відновиться, переходити до первинного бюджетного профіциту.