144. Ярослав Железняк: Навіщо нам Бюро економічної безпеки? Говоримо про перезавантаження органу

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій: Доброго дня. З вами знову подкаст і передача «Що з економікою?», яка виходить на хвилі Громадського радіо, а також на всіх основних подкаст-платформах. Це спільний проєкт Центру економічної стратегії та Вокс Україна.

З вами сьогодні знову я, Юрій Гайдай, і ми з вами будемо говорити про економічну безпеку, економічні злочини і ухиляння від сплати податків.

Сьогоднішній гість – Ярослав Железняк. Він народний депутат, а також очільник тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яку коротко називають ПОБЕБ.

Ярославе, привіт.

Ярослав: Привіт.

Юрій: Я одразу  почну “з місця в кар’єр”. Вчора бачив допис Ніни Петрівни-Южаніної, яка критикувала проміжні результати діяльності ТСК, котру ти очолюєш, кажучи, що цих результатів немає. Тому я самого початку тебе запитаю які проміжні результати ти б назвав?

Давай навіть не так. Почнемо з того, як працює ця ТСК, скільки вона ще часу має працювати, і чому вже зараз я тебе запитую про результати?

Ярослав: Допис Ніни Петрівни-Южаніної я не буду коментувати. Людина, яка не бачила нелегальне виробництво у Львові або в Жовтих Водах під носом, навряд чи побачить результати ТСК. Я думаю, що це пов’язане якраз з розслідуванням стосовно деяких персонажів, які досі продовжують грабувати державу.

Що стосується результатів за пів року тимчасової слідчої комісії – мені більше за все подобається спостерігати їх на графіку сплати податків. Особливо ці наші улюблені графіки по сплаті податків гральним бізнесом, коли ти бачиш, що за місяць вони платять вдвічі-тричі більше, ніж позаминулий рік. І це не просто гроші, це гроші, які йдуть на армію.

І тому, коли тільки гральний бізнес, я сподіваюся, принесе як мінімум 10, а я хотів би побачити і 20 мільярдів додаткових податків,  – певно, це є результати. Гроші, на які можна придбати чимало для армії.

У нас досі залишається частина, яка називається “перезавантаження органів”. Закони внесені, щось навіть прийнято в першому читанні, як-от закон про перезавантаження митниці. Але коли ми починали пів року тому, у нас на митниці сиділо декілька чортів, які все життя працювали на митниці, їздять на бентлі, і яким,  не соромлячись, носили гроші.

Зараз цих людей вже на митниці немає, по ним відкриті справи в НАБУ – і це теж за заявами, в тому числі, і нашої ТСК. Я сподіваюся, що справи будуть доведені до логічного кінця.

У нас поступово покращується ситуація з “чорним” зерном. Щонайменше, митники не закривають очі на це. І зараз ми бачимо, що надходження значно збільшуються, хоча є простір для покращення.

Буквально наступного вівторка ми будемо заслуховувати ситуацію з тютюном, з нелегальним продажем, виробництвом, схемою duty-free, яку ми теж закриваємо зараз. І, знову ж таки, як проміжний результат,  я сьогодні буквально побачив, що в травні вже збільшились платежі по тютюну на 20%.

У нас, я думаю, що буде просування антикорупційних органів по кейсу АРМА, по продажу і управлінню російськими активами. Ми встановили, що на продажі калію і аміаку, виглядає так, що держава втратила півмільярда гривень, бо дуже дивним чином відбувся, цей продаж.

Там і Офіс Президента задіяний був, і сама АРМА. Ну, там все дуже погано, але, знову ж таки, ці матеріали передані в відповідні антикорупційні правоохоронні органи, яким ми, як суспільство, я сподіваюся, довіряємо. Щонайменше, деяким.

Це дуже коротко, тому… Можливо, комусь реформи не вистачає, але я боюсь, що є певні нюанси, чому зі всіх ТСК шановна колега звернула увагу [саме на нашу]. Не думаю, що це просто так.

Юрій: Ну, тобто, якщо ми спробуємо систематизувати: ти згадав про митницю, про гральний бізнес, ну, як один з аспектів. Чорне зерно – це, власне, міждисциплінарна проблема, нагадаю слухачам, котрі, можливо, пропустили наші попередні подкасти, де ми цю тему теж зачіпали.

Чорне зерно – це зерно, яке експортується з України, але при виробництві якого, при його купівлі, трейдерами не були сплачені податки. Відповідно, воно придбано в тіньовому сегменті, і це проблема. І проблема ще в тому, що потім за нього часто не повертається валютна виручка, так, тому що немає, як би, такого контрольного важеля.

Окей, митниця, ігорка, АРМА і, власне, БЕБ, яке було якраз поштовхом до того, щоб ініціювали тимчасову слідчу комісію, так?

Ярослав: Ну, якщо БЕБ працював би, не потрібна була би тимчасова слідча комісія, я кщо дуже коротко.

З БЕБом у нас ситуація, м’яко кажучи, поки в процесі покращення. Так, вже звільнений голова БЕБу, пан Мельник, який до цього був головою податкової міліції. Але враховуючи, що в цьому органі постійно змінюються “смотрящі”, і зараз, по факту, це ручний орган одного з заступників Офісу Президента, то, м’яко кажучи, тут важко сказати, що щось покращилось.

Вони щонайменше іноді почали показувати результат, як ми бачимо по кейсу одного із торгівельних центрів. Там власник, м’яко кажучи, не реформатор, і там є достатньо резонні запитання щодо сплати ним податків та інших фінансових злочинів.

Але в цілому з органом, як було все погано, так і залишається. Є скарги бізнесу. Ми, як ТСК, дуже активно співпрацюємо з МВФ. Вдалося їх переконати, що перезавантаження БЕБу – це важливе питання для антикорупційної політики, і це є вкладено в меморандумом з МВФ.

Поданий відповідний законопроєкт, який ми зараз допрацьовуємо з міжнародними партнерами. І я сподіваюся, що результатом нашої роботи тут – і комітетської, і депутатської, і ТСК, і громадськості, яка дуже активно допомагає, дякуємо їм за це, – буде перезавантаження БЕБ за прикладом НАБУ, САП і НАЗК.

Тому що якось виглядає так, що політичної волі у Кабміну або Офісу Президента тим більше, окрім як управляти цим в ручному режимі, немає.

Юрій: Я тут зроблю коротку ремарку, чому взагалі ця тема може бути цікава МВФ. Програма МВФ спрямована на те, щоб забезпечити певну стійкість української держави, в тому числі стійкість фіскальну, тобто бюджет.

Це і розумні відповідальні видатки, наскільки можливо під час війни, і, звісно, це власні надходження. Тобто домовленості з МВФ передбачають, що, крім того, що ми залучаємо кошти від донорів, ми маємо також належним чином якось консолідувати наші власні надходження.

В тому числі зараз Мінфін буде працювати над національною стратегією доходів. Ну і зрозуміло, що коли БЕБ погано працює, то доходи страждають, тому що можна ухилятися від сплати податків, можна “мутити” схеми, і їм неефективно запобігають, в першу чергу, і, в другу чергу, неефективно переслідують порушників.

Мені різонуло вухо, тому я уточню: чому ти кажеш, що БЕБ – це такий ручний орган когось з Офісу Президента?

Ярослав: Давай так. Ми створювали БЕБ для того, щоб прибрати податкову міліцію, і економіку у СБУ, у прокурорів, у ДБР, у поліції і всіх інших.

Юрій: Тобто, щоб люди займалися своїми справами.

Ярослав: Ідея була чудова. Тепер реалізація. Головою БЕБу став екс-голова податкової міліції, його першим заступником – співробітник очільника одного з регіонів Служби Безпеки України. другим заступником став співробітник прокуратури, а головою по детективам і слідствам – людина з нацполіції. Ну, тобто, хотіли як краще, а вийшло, як завжди.

Це, на жаль, приклад БЕБу. І я бачу, наскільки це насправді впливає на державу. Тому що, якщо б у нас працював БЕБ, то “мутки” на тій самій митниці було б значно складніше робити як самим митникам, так й іншим правоохоронним органам, які, відверто кажучи, там “пасуться”.

Ми ж бачимо роботу НАБУ. До них є зауваження, так, є недосконалості в їх роботі. Але ми бачимо, наскільки вони впливають системно, щонайменше, на політикум, на топ-посадовців, наскільки люди тепер бояться розслідувань.

Якщо б те ж саме робив би БЕБ,  відстежувались би багато речей, які викликають корупцію. Тому що корупція – це про чорний кеш, який треба десь вкрасти, його носять в чемоданах, і є не так багато місць, де це все працює.

Юліія: Тобто ті гроші, які в Князєва знайшлись, попередньо могли би бути десь ідентифіковані БЕБом.

Ярослав: Історія про гральний бізнес, вона ж просто чудова в усіх аспектах. Був нелегальний гральний бізнес, його покривали спочатку держбанки, потім ці гроші виводились і направлялися на сплату “чорних” зарплат в великих мережах, цей “чорний” кеш потім розкидувався різними методами між казиною і цими мережами, він йшов на купівлю “чорного” зерна, це “чорне” зерно виводилося, і потім ще включався вивід валюти з країни через крипту або через оплату, умовно, неіснуючих готелів.

І вплив на державу, для розуміння – приблизно 700 мільйонів доларів в місяць. У нас курс гривні укріпився, коли побороли оцю історію. А що таке “укріпився курс гривні”? Це менша інфляція, ну, тобто ми менше з вами витратимо.

І коли ти просто бачиш цей великий масштаб, зв’язок між умовно тим, як людина з карткою типу “купує квіти”, а насправді грає в казино, і укріпленням курсу гривні та інфляцією, ти розумієш, що, напевно, бажано, щоб хтось займався економічною безпекою системно. Для цього БЕБ і створювалося.

Але, сталося, як є. БЕБ керується повністю в ручному режимі, як і всі правоохоронні органи. Там вже три чи чотири “смотрящих” змінилися, як народний депутат я відкрито про це достатньо багато говорив, тому що це свідчення членів вибіркової комісії, які обирали там співробітників.

Вони яскраво пояснювали, як деякі персонажі проходили цей конкурс. В тому числі, один зі “смотрящих” – це Гмирін, який зараз фігурант справи НАБУ по розкраданню фондів держмайна. Ну, тобто, там всі  – чудові персонажі, зібрані в одній купі, тому що економічна безпека прямо пов’язана з топ-корупцією. Економічні злочини – це перший постачальник чорного кешу.

Не буде чорного кешу – багато корупції просто зіткнеться тим, що хабарі з картки Монобанку на картку Привату їм буде важкувато перекидати.

Юрій: Тут наступне запитання, ми завжди прагнемо до таких якихось системних рішень, а не ad hoc. Зрозуміло, ТСК зібралася, зробила запит, привернула увагу міжнародних донорів, суспільства, журналістів. Але цей ефект з часом спадає, і все повертається на круги своя.

В тебе є відчуття, що можна цю історію системно поміняти? Що зробити, щоб БЕБ реально запрацював і відстоював інтереси держави і економічної безпеки? Це можливо взагалі?

Ярослав: Можливо. Треба подивитися, що працює в Україні, а що не працює. Приклад БЕБу, де голова призначається через конкурс, але кабінетом міністрів, показав, що один дзвінок з Офісу Президента – і Мельник стає головою БЕБу. Причому всі знали ще до початку, що він переможе цей конкурс. Отже, це не працює.

Що працює? Це коли ми не знаємо, хто буде наступним головою НАЗК. Або коли  в САПі, скільки б не тягнули цю історію Татаров і що всі інші, але все одно перемагає той, хто має перемогти чесно по конкурс –  пан Клименко.

Або навіть конкурс НАБУ. Щонайменше, поки я не бачу системних проблем, в тому числі і на рівні керівництва. Що ми запропонували? Просто взяти цей досвід, подивитися, що спільного в успішних кейсах.

А спільне – це вибір незалежної комісії, в якій є представники міжнародників, Друге – фінансова незалежність, третє – незалежність, щоб його завтра не звільнили в одну чудову мить, як, знову ж таки, у випадку пана Мельника, який, прокинувшись зранку не знав, що в нього вдень з’явиться бажання подати у відставку.

І це треба робити, відверто кажучи, не тільки в БЕБі, а й в митниці і навіть податковій. Тому що туди мають прийти люди з мандатом на зміни, провести переатестацію. Умовно, в БЕБі легше – там 700 людей, а в митниці – 11 тисяч, в податковій взагалі понад 20 тисяч людей.

Позвільняти всіх тих, хто там тримається руками і ногами за свої посади, але займається корупцією, почати будувати інституції. І тоді через пару років у нас буде нормальний орган.

Якщо ми змогли побудувати головний орган по антикорупції, то, ну, БЕБ – не складніша структура для того, щоб повторити цей досвід. Саме це і прописано в меморандумі МВФ, і саме це запропонували народні депутати, члени нашого ТСК і комітету, і ми будемо це лобіювати в залі парламенту.

Юлія: Фактично, через те, що це прописано в меморандумі МВФ, це забезпечить постійну увагу і тиск ззовні. І НАБУ, і САБ, і решта також не організувались просто тому, що всі в країні різко захотіли боротися з корупцією – там був дуже великий надихаючий фактор з боку і міжнародників, і внутрішніх громадських активістів.

Мені цікаво, як це буде корелюватись, і як ви бачите це в парламенті: з одного боку, якщо ми в БЕБ будуємо нову інституцію, куди мають прийти фахові люди, то їм треба відповідно платити, а з іншого боку, щойно в БЕБі був скандал із зарплатами, які вони в якийсь дуже дивний спосіб самі собі призначали, в когось були високі, в когось були низькі.

Чи є в держави зараз ресурс будувати інституції в фінансовому плані, приймати рішення, що ми будуємо, ми будемо платити, ми будемо виділяти гроші, коли така ситуація з бюджетом, і з популізмом в парламенті стосовно обмежень зарплат, наприклад, держслужбовців?

Ярослав: Ніяких обмежень в результаті не запровадили, забули цю історію. Вона буде з’являтися постійно, це природній популізм парламенту. У всіх є право вето, і нічого страшного не станеться, якщо заветувати такі рішення.

Що стосується питання про зарплати. Є проблема в тому, що пан Мельник був настільки класним керівником, що він забув у Мінфіну попросити більший бюджет на штатку. Вони понабирали кучу регіонів, ці регіони чомусь дуже співпадають з популярними митницями…

Юрій: Зрештою, це логічно було? Тобто, якщо там дуже популярні митниці, то треба за ними якось наглядати?

Ярослав: У НАБУ є Львівський, Одеський, Київськй департаменти і, я не пам’ятаю, чи є у них Харківський, а от у БЕБа вони прям так по периметру митниць створились, але бог з ним.

У них закріплені зарплати просто на ту штатку, яка була тоді, а не на ту, яка буде в майбутньому. Не буду зараз коментувати вміння рахувати наперед, але це прикра чергова історія про керівництво цим чудовим органом.

Але чи є на це гроші? Мінфін не проти, як і по митниці. Дивіться, на митниці крали по 10 мільярдів гривень в місяць. Це сотка за 2022 рік війни. Нам значно, значно дешевше заплатити нормальні заплати митникам, щоб хоча б вимагати від них щось. Це інвестиція рівня “боженька”

В БЕБ теж можна платити нормально. Дивіться, ми раніше від грального бізнесу отримували практично нічого – 50 мільйонів, 200 мільйонів за рік. А зараз ми за місяць отримуємо більше ніж 400 мільйонів. Інвестиція в розслідування кримінальних злочинів економічного характеру – вона дуже приваблива. Якщо б можна було на її основі зробити якийсь стейбл-коін, це була б непогана криптовалюта.

Тому в цьому питанні, мені здається, якраз у Мінфіні дуже чітко прораховується прибуток. Знову ж таки, сьогодні у нас перше червня, податкова і митниця вперше за достатньо довгий час виконали план. Що це говорить?

Що додатково,  неочікувано для держави, прийшло 9,2 мільярда гривень. Для розуміння: МВФ від нас вимагає законопроект про повернення до воєнного оподаткування, має принести в бюджет 8 мільярдів. А отут, просто борючись зі зловживаннями, за один місяць ми зробили те ж саме. Ну круто!

Ми ж не хочемо підвищувати просто так податки, а хочемо і при цьому фінансувати армію. Ось, дивіться – є гроші. Тютюн – там копай-не перекопаєш простору для покращення сплати. З алкоголем те саме, сьогодні СБУ закрив в прямому сенсі підземний завод виробництва спирту. По зерну – там теж є можливість для покращення. По армії – ну там взагалі жах, ну справді богом прокляте місце, купа якихось схем, причому, достатньо тупих.

Я вже не вимагаю від наших правоохоронців, і в тому числі БЕБу, розслідувати розумні складні схеми. Умовно, як зараз крадуть на продажі лісу, там розумна схема, яка хитро продумана.

Але хоча б максимально те, що на поверхні, коли 35 пачок на один касовий чек продається в duty free, а в Європу можна дві пачки ввезти. Ну, правда, не дуже треба бути генієм, щоб зрозуміти, де тут схема зарита.

Юрій: Я тут, до речі, зроблю ремарку маленьку, якраз останнім часом закопуюся, трошки в Євродирективи. І в преамбулі Євродирективи по акцизах прямо написано: оскільки торгівлю через duty free, які знаходяться на наземних перетинах кордону, значно складніше контролювати, ніж в аеропортах і портах, де обмежений доступ, то Єврокомісія, Рада Європи, не вважає взагалі за доцільне дозволяти наземні duty free.

Ну, і це така якась очевидна багаторічна практика. Значить, колись, коли в нас дозволяли наземні duty free, вирішили, що воно того варте, так, вирішили ті, хто голосував, твої колеги. До речі, ти голосував?

Ярослав: Наземні duty free-шки ще існують, бо у нас немає аеропортів зараз працюючих, відповідно, duty free є тільки наземні. Якщо ми забороняємо їх – ми зруйнуємо бізнес.

Але, знову ж таки, чим мені подобається робота ТСК, це тим, що там зібрані не тільки шановні експерти, а ще зібрані депутати, які наділені правом законодавчої ініціативи. От ми побачили схему по duty free, придумали, як її законодавчо обмежити, щоб при цьому не руйнувати…

Юлія: ТСК – це така дуже робоча група, так виходить?

Ярослав: Я тобі скажу відверто – я ж довго вже спостерігаю з різних сторін за роботою парламенту. ТСК – це можливість поставити достатню кількість питань людям, які не хочуть давати на ці питання відповіді, для того, щоб потім зрозуміти, хто винен, і головне, що зробити.

І у мене різні є приклади роботи ТСК в парламенті, але в цілому, якщо подивитися на ефективність цього інструменту, то це справді круто навіть для голів комітету. Тому що під час засідання комітету є 100500 законів, які треба проголосувати, і тут сорок хвилин наслуховування голови митниці.

Тобто половина цього часу це викликання сатани для камери, а половина – це якась дискусія. Ти сидиш три години, ставиш запитання, ми готуємося, у нас є брифінги, у нас є потім постбрифінги, у нас куча запитів.

Відверто кажучи, величезна кількість роботи робиться взагалі не під час засідання, а на основі запитів. Ми аналізуємо, дивимося, де воно працює, де не працює, приймаємо рішення по законодавству. Це про депутатський контроль в тому нормальному вигляді, як він має бути, а не як деякі ТСК з брендовими кепками.

Юрій: Тобто тим же duty free зараз ви вийшли з законодавчою ініціативою, як відрегулювати, що прикрити?

Ярослав: Ми забороняємо виробництво в Україні duty-free, все, що зараз називається duty free і при цьому дивним чином з’являється в кіосках на Дарниці – воно описується податково і залишається.

Купівля цього року українських виробників duty free забороняється, на наземних duty free обмеження на продаж – 2 пачки в одні руки, щоб не було в цій історії по 35 пачок на людину. Паралельно все одно можна все регулювати навіть без закону і слідкувати.

Якщо ми побачимо, що і воно не спрацює, то повністю заборонимо duty free на наземних пунктах. Я не фанат таких ідей – як на мене, це держава показує, що не може справитись з елементарним злочином. Тому що всі знають, де під Львовом виробляються ці duty free, і куди потім ідуть.

Справді схема, шита білими нитками, існує вже не один рік, але виглядає так, що, якщо не вистачає інших реформ для митниці і БЕБу, то будемо допомагати їм законодавчою ініціативою.

Юрій: Це ж таке ручне закручування – до двох пачок. А це просто в одному чеку чи це на одну людину по паспорту контролюється?

Ярослав: Ти даєш свій паспорт, щоб отримати чек, там є питання як це прослідкувати. Чи можна це хакнути? Можна. Але якщо у нас буде заборонено це з боку України, то, скоріше за все люди, які будуть намагатися обійти це (умовно: сам купив, потім наклеїв, знову прийшов, ще раз купив з іншим паспортом) то це буде так звана “мурашина” контрабанда туди, в Європу. Везти це в Україну не буде мати сенсу це внести в Україну.

Це теж погано, соромно перед партнерами, що зараз під час війни, коли вони нам допомагають, деякі наші тут підприємці, трішки західніше Львова, займаються такими речами, але в такій контрабанді бюджет України не страждає, тому що там немає несплати податків.

Це погана ситуація, коли начебто пробивають, що це продано в duty-free, а потім ти йдеш на Дарницю і бачиш там ці пачки з duty-free. Тому якраз цей законопроект, він бореться з цим.

Юрій: Маленька ще ремарочка, я тоді віддам Юлі слово. Росіяни теж насправді потерпають від того, що в них значно зменшилася кількість міжнародних рейсів, ну і duty-free відповідно страждає. І їхні лобісти там вже виходять з ініціативою дозволити продаж duty-free для пасажирів внутрішніх авіарейсів в Росії.

Я думаю, їхній Мінфін вже почав там публічно пручатися руками і ногами, їм і так важко, тому що економіка падає, затиснена санкціями і спадом споживчого попиту, а тут ще таку діру хочуть влаштувати.

Ярослав: Це чудова ідея, обов’язково треба їм це впроваджувати. Я вважаю, що все, що може зменшити російський бюджет, треба впроваджувати.

Юлія: У мене питання наостанок. Розкажи про твою найулюбленішу, найвишуканішу схему, яку довелось, ну якщо не розслідувати, то про яку ти знаєш. Всі знають, що є схеми, але якщо ти доброчесна, порядна людина, яка слухає наш подкаст, то, можливо, ти просто не розумієш насправді, як це працює.

Юрій: Схема, про яку ти довідався, і тобі захотілося сісти, закурити сигару… В якій ти зацінив масштаб рішення.

Ярослав: Мені дуже подобалось спостерігати за схемою в ігорці. Вона розумна. Особливо вже коли їм міскодинг закрили, коли ти офіційно купуєш квіти, а насправді граєш.

Це історія про те, як деякі, в тому числі, підсанкційні компанії пішли в те, що нібито хакнули API  peer-to-peer терміналів (тобто, переказів з картки на картку) в чотирьох банках, і почали використовувати це як платіжні термінали для того, щоб приймати гроші.

Тобто умовно ти, клієнт, заходиш на сайт цього підсанкційного, забороненого казино, платиш гроші, у тебе списуються ці гроші, я таке робив. А насправді це відбувається, так, що ти перекидаєш умовно іншій людині на карточку, звідти гроші швидко перекидаються, буквально за секунду, на іншу карточку.

А остання картка закуповує на ці гроші типу готель, умовно в Болгарії, щоб вивести валюту, бо такого готелю не існує. Це відбувається автоматично, дуже круто. Люди, які номінальні власники цієї першої картки – це люди умовно 2006-2007 року народження.

Я не знаю, це справжні картки чи ні, але найбільше постраждали банки, які багато відкривають карток. І той факт, що вони мали таку схему, це цікаво. Те ж саме стосується деяких історій по лісу, не буду зараз анонсувати.

Юлія: Що, буде ТСК по лісу теж?

Ярослав: Ні, єдине, що мене зупиняє – те, що мені не хочеться робити ТСК по лісу. Як я казав, в нас немає ні брендованих кепок, ні білизни, нічого, що створює антураж розслідування ТСК.

Але там схема теж дуже розумна. І ти розумієш саму схему, але юридично докопатися дуже важко. Це те ж саме, як колись було з майданчиками Яценка. Зрозуміло, корупція і корупціонер, але воно все закріплене в законодавстві, і юридично вони підкріпилися. Тому зараз його наздоженуть зовсім через інший підхід, а не через умовно ту схему, про яку вся країна знала, і яку я, слава богу, закрив на початку скликання, чим пишаюсь.

Юрій: На цій мажорній ноті ми будемо з вами закінчувати. Це був такий огляд діяльності ТСК з питань економічної безпеки і, власне, оцих основних питань економічної безпеки, які зараз хвилюють депутатів, і нас з вами мали би хвилювати, тому що це втрати бюджету.

Тут висловлю сподівання, що вдасться реалізувати ці законодавчі ініціативи по перезавантаженню митниці і БЕБ, і що вони справді спрацюють. Зрозуміло, що не за помахом магічної палички, не за день. Ми не отримаємо за день топовий аналітичний орган, наприклад, замість БЕБ.

Але все більше людей розуміє, що зміни – це не революція, а еволюція. Тобто потрібно поступово тягнути в правильний бік, і тоді в якийсь момент буде вже нормально працювати.

З вами була передача «Що з економікою?» на хвилях Громадського радіо, також на основних подкаст-платформах ви можете нас знайти. Я Юрій Гайдай із Центру економічної стратегії, з нами була Юлія Мінчева з Вокс Україна, яку я дуже радий бачити в студії.

І Ярослав Железняк, народний депутат та очільник тимчасової слідчої комісії, в якого немає мерчу, кепок і футболок.

До зустрічі!