Застосування екологічних податків в Україні

Автор записки: Вадим Федчишин, експерт Центру економічного відновлення в рамках Проєкту UA2008-01: Аналітична підтримка для управління державними фінансами на основі наявних даних / Capacity Support for Evidence-based public financial management.

Екологічні (або “зелені”) податки – категорія податків, метою впровадження яких є захист довкілля або стимулювання вуглецевого переходу. Зазвичай до екологічних податків відносять такі категорії, як податки на користування енергетичними ресурсами, транспортом, податки на забруднення та рентну плату за використання природних ресурсів.

Застосування екологічного податку в Україні є доволі вузьким з точки зору міжнародної практики. Об’єкти оподаткування поділяються на 5 категорій за фізичним характером предмета оподаткування. Ставки для кожної з категорій визначені в розділі VIII Податкового кодексу та ранжуються в залежності від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

Серед проблем, пов’язаних із застосуванням екологічного податку в Україні слід виділити:

• Недосконалий дизайн екологічного податку (з точки зору неефективного виконання функції із захисту навколишнього середовища та стимулювання переходу до безвуглецевої економіки, а також невідповідності нормам ЄС);
• Неефективний контроль за дотриманням екологічних стандартів та сплати екоподатку;
• Відсутність належних стимулів для «зеленої» модернізації підприємств;
• Неефективна систему розподілу надходжень від податку;
• Відсутність належних стимулів для “зеленої” модернізації підприємств.

Структура екологічних податків в ЄС дещо відрізняється від структури екоподатків в Україні: до категорій інструментів екологічної політики входять загальні та змішані інструменти, такі як податки та реформи екологічного оподаткування; тарифи, збори, платежі та цінова політика; торгівельні дозволи та квоти; схеми відповідальності виробників.

Всі екологічні податки, що застосовують країни-члени ЄС забезпечують надходження доходу у місцевий або державний бюджет. При цьому, лише незначна їх частка (5.4%) спрямовується у вигляді внеску до загального бюджету ЄС.

Найбільшу частку “зелених податків” становлять енергетичні податки (77% надходжень екоподо бюджету ЄС у 2020 році), в той час як друге та третє місце займають податки на транспортні засоби. Частково це пояснюється тим, що в ЄС податок на вуглекислий газ CO2 включені до категорії податків на енергію, а не до податків на забруднення.

Торгівля квотами  на викиди на території ЄС, запроваджена  за допомогою якої аукціони дозволяють певним галузям промисловості мати викиди  вуглекислого газу в атмосферу, наразі забезпечує надходження лише до бюджетів країн-членів, але Європейською комісією вже висунута пропозиція про спрямування 25% доходу до ЄС.

З точки зору впливу екологічних податків на економічне зростання країни, результати економічних досліджень різняться та частіше за все не підтверджують суттєвого прямого впливу екоподатків на макропоказники, через що дослідження екологічної політики в ЄС та світі зазвичай фокусуються на оцінці екологічного ефекту екоподатків – зменшення негативного впливу на навколишнє середовище (зменшення викидів), в той час як оцінка макроекономічного ефекту – впливу на економічне зростання, зайнятість, інвестиції тощо, лишається другорядною.

Результати аналізу наявних досліджень дають підстави вважати, що збільшення екоподатків не є обов’язковою передумовою для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, проте отримані від екоподатків кошти можуть бути раціонально та ефективно направлені на реалізацію державних політик щодо навколишнього середовища.

На основі проведеного дослідження, команда проекту сформувала ряд рекомендацій для Уряду щодо удосконалення екологічного оподаткування в Україні. Запропоновані рекомендації можна поділити на п’ять груп:

• Вдосконалення дизайну екологічних податків в Україні. Дану групу рекомендацій доцільно розділити на дві підгрупи: вдосконалення дизайну екологічного податку на викиди CO2, та вдосконалення інших категорій екологічного податку.

В Україні доцільно розглянути заміну поточного податку на викиди діоксиду вуглецю на непрямий екологічний податок на енергоносії (природний газ, мазут, енергетичне вугілля тошо) з урахуванням вмісту в них СО2. Ця ініціатива дозволить як підвищити ефективність функціонування податку (зменшивши обсяги ухилення та збільшивши податкові надходження), так і спростити адміністрування податку.

При цьому, безпосередній вплив на викиди СО2, згідно з європейським досвідом, може бути досягнутий за рахунок впровадження системи торгівлі викидами. Крім того, оподаткування енергоносіїв може бути запроваджене також у транспортному секторі шляхом включення податку на викиди СО2 до акцизного податку на пальне, а також впровадженням додаткових податків на транспорт.

З точки зору інших категорій екологічного податку, доцільно розглянути можливість доцільно розглянути можливість підвищення ставок за окремими об’єктами оподаткування (проте такі рішення потребують більш ґрунтовного аналізу із урахуванням наявності технологічних рішень щодо скорочення забруднення та впливу на різних суб’єктів).

• Посилення контролю за дотриманням стандартів. Заходи можуть включати збільшення штрафних санкцій за порушення вимог природоохоронного законодавства, розширення моніторингу стану навколишнього середовища, встановлення диференціації ставок екологічного податку за перевищення встановлених дозвільних норм; запровадження прив’язки сум податкових зобов’язань до інфляційних або окремих цінових показників тощо.
• Запровадження нових стимулів. Згідно з європейським досвідом, система екологічного оподаткування повинна поєднуватись із стимулюючими заходами, що сприятимуть переходу до безвуглецевої економіки. Ці заходи можуть включати запровадження системи податкових знижок (зменшення податкових зобов’язань підприємств за рахунок надання податкової знижки за результатами екологічної трансформації) та створенням фінансових інструментів для бізнесу, спрямованих на впровадження більш “сталих” технологій.
• Зміна механізму спрямування коштів. Наразі 45% надходжень від екоподатків спрямовуються у загальний фонду Державного бюджету і, відповідні, не мають цільового призначення, що суперечить практиці розвинутих країн. З огляду на це, варто розглянути можливість збільшення частки коштів, що надходять до спеціальних фондів місцевих бюджетів, аби забезпечити виконання податком природоохоронної функції.
• Підвищення ефективності використання коштів. Попередня ініціатива повинна супроводжуватись збільшенням ефективності та прозорості використання надходжень від екологічного податку зі спеціальних фондів місцевих бюджетів. Для цього необхідно як покращити систему моніторингу використання відповідних коштів, так і здійснити ревізію переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, з метою виключення випадків марнотратства бюджетних кошт на ініціативах, що не стосуються питань охорони довкілля.

Матеріал було створено за фінансової підтримки уряду Великої Британії (UK Aid), проте висловлені погляди не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду Великої Британії