Відкласти можна, а уникнути – ні. Як державі та бізнесу правильно підготуватися до запровадження ПДВ для ФОПів?

Уряд намагається поставити ПДВ для ФОПів на паузу, але не може прибрати цю тему з європейського порядку денного. Якщо Україна не відмовляється від руху до ЄС, питання повернеться швидко. Економіст Центру економічної стратегії Богдан Слуцький вважає, що паузу треба використати не для того, щоб відкласти проблему, а щоб підготувати правила: простіше адміністрування ПДВ для малого бізнесу, менше ручного втручання і передбачуваний перехід після визначеного порогу.

Спрощена система створювалася для мікробізнесу: людей, які самостійно працюють, торгують у невеликих обсягах або тільки починають справу. На момент запровадження вона справді була спрощеною, а не пільговою системою: диференційовані ставки для різних видів діяльності забезпечували податкове навантаження, порівнянне із загальною системою, але з простішим адмініструванням.

З часом цей баланс змінився. Спрощена система дедалі більше перетворювалася на режим податкової пільги. Це видно на прикладі другої групи: за роботи на верхній межі дозволеного обороту річне податкове навантаження становить лише 0,75%.

Найбільше викривлення виникає у ПДВ. В Україні діють два різні пороги обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Для бізнесу на загальній системі поріг становить 1 млн грн (€20 000). Для платників спрощеної системи фактичним порогом стає ліміт відповідної групи. Для третьої групи це понад 10 млн грн (€200 000). Тобто бізнес з однаковим оборотом має різні ПДВ-обов’язки лише через обрану форму роботи. Це грубе порушення логіки нейтральності ПДВ.

У країнах ЄС і країнах-кандидатах ПДВ-обов’язки визначаються за оборотом підприємства, а не за організаційно-правовою формою. Бізнес перевищив встановлений поріг – реєструється платником ПДВ незалежно від того, працює як компанія чи як індивідуальний підприємець. При цьому максимальний поріг у ЄС обмежений €85 000, а медіанний показник по країнах становить €48 000.

Українська конструкція дозволяє розкладати великий оборот на багато ФОПів і працювати поза загальними правилами ПДВ. Це викривлює конкуренцію: одні компанії працюють у повному податковому режимі, а інші завдяки дробленню бізнесу зберігають податкове навантаження, непропорційно низьке до реального масштабу діяльності.

Нещодавно Бюро економічної безпеки (БЕБ) викрило схему, де один бізнес розклали на понад 3500 ФОПів. Мережа працювала централізовано, а обороти тримали в межах лімітів спрощеної системи. Оцінка недоплаченого податку на прибуток – понад 386 млн грн.

На схему з тисячами ФОПів державні органи ресурс знайдуть. На сотні менших схем – ні. А якщо відправляти БЕБ чи податкову до кожного бізнесу з трьома чи п’ятьма ФОПами, податкова політика перетвориться на нескінченні «маски-шоу».

Зараз у підприємця різкий вибір: залишатися у «дитячому садку» спрощеної системи або стрибати в «університет» загальної системи. Між ними бракує «школи» для бізнесу, який виріс із мікроформату, але ще не готовий до повної складності загальної системи.

ПДВ після визначеного порогу і є таким проміжним етапом: підприємець залишається на спрощеній системі, але після певного обороту реєструється платником ПДВ. Тому називати це переходом на загальну систему, м’яко кажучи, некоректно. «Спрощенець» не стає платником податку на прибуток, а саме там починається найскладніший розрахунок зобов’язань – особливо після 40 млн грн (€800 000) для бізнесу на загальній системі з’являються податкові різниці, складніша амортизація та інші вимоги повного податкового обліку.

Треба лише навчитися працювати з ПДВ, адже він робить легальні закупівлі вигіднішими. Є документи від постачальника – можна врахувати сплачений ПДВ як податковий кредит. Немає документів – такого права немає, але ПДВ із продажу все одно треба сплатити. Так «сірий» товар втрачає перевагу, а прозорий ланцюг постачання стає нарешті конкурентоспроможним.

Для багатьох «спрощенців» це також плюс у роботі з корпоративними клієнтами. Компанії – платники ПДВ охочіше працюють із постачальниками, які теж є платниками ПДВ, бо можуть отримати податковий кредит. Тобто підприємець може не те що не втратити, а отримати більше платоспроможних клієнтів.

ПДВ також відкриває шлях до збільшення обсягу дозволеного обороту на спрощеній системі. Без нього просте таке підвищення лише розширює простір для дроблення бізнесу на ФОПів.

Наприклад, у Польщі спрощений режим має значно більший обсяг дозволеного обороту, ніж в Україні. Але після порогу в €55 000 (2,8 млн грн) бізнес реєструється платником ПДВ і далі може рости в межах спрощеної моделі.

Чому бізнес боїться ПДВ?

Головна проблема цієї ініціативи – адміністрування ПДВ. Якщо малий бізнес після певного порогу поступово входитиме в ПДВ, це має супроводжуватися зменшенням ризиків, які вже сьогодні роблять цей податок складним для підприємців: блокуванням податкових накладних, статусом «ризикового платника», непрозорими рішеннями податківців, проблемами з відшкодуванням ПДВ і тиском під час перевірок.

Право ЄС дозволяє легші механізми для малих підприємств, зокрема касовий метод, коли ПДВ сплачується після отримання оплати. Тому має йтися не про механічне поширення ПДВ на «спрощенців», а про поєднання ПДВ-порогу з простішими процедурами, цифровими інструментами і меншим простором для ручних рішень.

Такий підхід відображений в податковому розділі Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки. ПДВ має бути передбачуваним, прозорим і менш залежним від дискреції податкової.

Також є пропозиція оновити архітектуру самої системи: об’єднати першу та другу групи, прив’язати податки до реального обороту і поступово підвищувати ліміти перебування на спрощенці за умови роботи з ПДВ. А з часом розглянути можливість зменшити ставку ПДВ на базові продукти харчування, яка наразі є у нас однією з найвищих у Європі.

Тоді чесний мікробізнес не буде штучно стримувати зростання, а великим гравцям буде складніше маскуватися під малих.

Отриманий час треба використати на підготовку, бо ця дискусія все одно повернеться. Питання лише в тому, чи зустрінемо ми її з нормально підготовленим адмініструванням, чи знову уряд буде пояснювати бізнесу складну реформу в останній момент.

У жодній країні ЄС чи країні-кандидаті, крім України, спрощений режим не дозволяє бізнесу із суттєвим оборотом залишатися поза ПДВ.

Україні для вступу в ЄС потрібно буде ухвалити близько 300 законопроєктів у різних сферах. Значна частина з них буде схожа на «ПДВ для спрощеної системи»: технічна за формою, але політично складна, бо зачіпатиме звичні правила для окремих груп.

Тому позиція «давайте швидше в ЄС, але без складних і непопулярних рішень», на жаль, не працює. ЄС – це не просто статус, а правила, які доведеться впроваджувати.

Джерело: Forbes.