Закордонні рахунки скоро перестануть бути таємними, податкова амністія — шанс вийти з тіні раніше

26 Березня 2021
Поділитись

Говоримо про податкову амністію. Що це таке і в чому її актуальність?

Гості студії: Ольга Трифонова — директорка, керівниця практики ТЦ і практики консультування приватних клієнтів & структурування приватного капіталу PwC Україна; Юлія Кадібаш — старша менеджерка практики консультування приватних клієнтів і структурування приватного капиталу PwC Україна.

 

Юлія Мінчева: Вітання. Ви слухаєте подкаст «Що з економікою?». У студії Юлія Мінчева з VoxUkraine.

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з Центру економічної стратегії.

Юлія Мінчева: Наступні півгодини ми будемо говорити про податкову амністію. Із нами сьогодні в гостях Ольга Трифонова — директор і керівник практики консультування приватних клієнтів та структурування приватного капіталу PwC Україна. І Юлія Кадібаш — старша менеджер практики консультування приватних клієнтів і структурування приватного капіталу PwC Україна. Це люди, які дуже добре знають і розбираються в останній ініціативі президента щодо податкової амністії. Тому розкажіть слухачам одразу, що це таке? Тому що воно, з одного боку, звучить сильно контроверсійно, а з іншого боку, викликає багато запитань. Систему оподаткування в Україні складно назвати справедливою, тому будь-які зміни стосовно неї викликають ще більше запитань, навіть якщо вони виникають через незнання чи нерозуміння суті проблеми. Чому податкова амністія є актуальною для України темою? І що це таке?

Ольга Трифонова: Дякую. Я думаю, що спочатку скажу чому саме ми тут. Ми з Юлією входили до робочої групи при Офісі президента, яка була створення для консультування та розробки законодавства з податкової амністії. І це була достатньо маленька робоча група. Лише 5 консалтингових компаній брали участь, і ми були одні з них. Тому ми в принципі розуміємо, які завдання стояли при розробці цього законопроєкту, і як ви запитали, чому саме зараз це стало актуальним. По-перше, я хочу сказати, що основне завдання, про яке у своїх інтерв’ю говорив і пан Гетьманцев – це дати можливість вийти людям з тіні, перед тим як запровадити автоматичний обмін інформацією. Якщо пояснити простими словами, то автоматичний обмін інформацією – це коли банки різних країн будуть надавати податковим органам інформацію про податкових резидентів, і податкові органи вже між собою будуть обмінюватися нею. Тому незабаром інформація про всі закордонні рахунки, про всі іноземні капітали українських податкових резидентів, українських фізичних осіб може стати відомою.

Андрій Федотов: Коли це може статися?

Юлія Кадибаш: Наскільки ми знаємо, Міністерство фінансів планує приєднатися до цього обміну інформацією в наступному році. Тому можна очікувати, що 2023-2024 можуть стати першими роками такого обміну інформацією. Тобто вже не так далеко. І основне завдання – дати можливість українським фізичним особами вийти з тіні. Інше завдання – додаткове наповнення бюджету. Тому що ця податкова амністія передбачає податки. Менше ніж зазвичай, але все ж таки – це не безкоштовно. Тому це поповнення бюджету, але це не є основним завданням. Ще хочу розповісти, які завдання обговорювались під час нашої участі у робочій групі. По-перше, я думаю ви чули, що з наступного року в Україні мають запрацювати правила контрольованих іноземних компаній, так звані правила КІК. Це коли фізичні особи мають декларувати всі свої іноземні компанії і, можливо навіть, сплачувати податки з прибутків, які там генеруються. Але деякі фізичні особи мають сумніви: «Як же декларувати в рамках правил КІК? Ми готові задекларувати, але нас запитають, що було раніше з оподаткуванням, із валютним законодавством». Можуть поставати й інші питання. І тому це також можливість дати фізичним особам задекларувати усі свої компанії і перед цим, якщо вони мають сумніви щодо оподаткування у минулих періодах також вийти із тіні, і потім не боятися набуття чинності правил КІК.

Андрій Федотов: Чому Україні взагалі важливо налаштувати цей обмін інформацією з іноземними банками? Чи є тут тільки податкові задачі? Чи це також певний крок до лібералізації відносин із європейськими країнами, покращення обміну капіталом, залучення інвестицій. Тобто чи є тут тільки бажання зробити Україну більш прозорою? Чи це певний крок до посилення наших економічних відносин?

Ольга Трифонова: Я б сказала, що це і те, і інше. Можливо Юлія ще доповнить. По-перше, я думаю, що звісно наші податкові органи дуже зацікавлені в цій інформації, щоб мати можливість проконтролювати оподаткування фізичних осіб. Тому що, якщо казати чесно – зараз у них небагато інструментів для контролю оподаткування фізичних осіб. І це не є пріоритетом, тому що у них немає інструментів, вони фокусуються на інших податкових питаннях і фокусуються більше на юридичних особах. Щодо фізичних осіб немає інструментів, і наші податкові органи зацікавленні в такому обміні інформацією, як інструменті контролю оподаткування фізичних осіб. Але інше, те що ви сказали, це більше про прозорість. Тому що європейські країни прагнуть повної прозорості, повного обміну інформацією. І у європейських країнах є так звані black lists (чорні листи) країн, які не обмінюються податковою інформацією, які не є прозорими. І звісно, що ми не хочемо потрапити у такі листи. Навіть зважаючи на те, що податки в Україні не низькі, але для фізичних осіб достатньо низькі, порівняно з європейськими країнами. Якщо ми не будемо прозорими, то у нас є ризик, що на нас європейські контрагенти будуть не дуже дивитися.

Андрій Федотов: Які переваги отримає бізнес, фізична особа, яка амністує свої капітали?

Юлія Мінчева: І які взагалі умови? Хто за тими законопроєктами може підпадати від податкову амністію?

Юлія Кадибаш: Мабуть що всі читали, тому що публікації були, але швиденько можемо пройтися. По-перше, амністія запропонована з 1 липня 2021 року. Тобто вже цей рік. І на один рік до 1 липня 2022 року. Що у нас підпадає – це у нас амністія доходів, а саме капіталів. Тобто декларуються активи, але які? Ті, що або набуті, або куплені за рахунок доходів, які раніше в будь-який період до 2021 року не оподатковувалися, не декларувалися, але були отримані. Для того, щоб це легалізувати, людина може задекларувати, вказати, що саме було набуте, вказати вартість, сплатити збірнаголошу, що саме збір, а не податок з доходів фізичних осіб. Тому, до речі, воєнний збір не буде додатково нараховуватись. У принципі, це може зробити будь-хто, окрім тих, хто безпосередньо в тексті проєкту визначені, які ті, що не можуть це робити. А саме – люди, які мали з 1 січня 2015 року подавати електронні декларації. Тобто чиновники, будь-хто, хто займає посаду, яка підпадає під е-декларування. Вони взагалі не можуть це зробити.

Юлія Мінчева: Тобто, фактично якийсь суддя, який хоче задекларувати свою яхту, щоб не декларувати її в рамках загальної декларації – цього зробити не зможе?

Андрій Федотов: А як зрозуміти, скільки це буде 5%? Тобто, яка вартість цієї яхти.

Юлія Кадибаш: Ну це ми забігаємо наперед. Хотіла сказати, ще є група людей, яка може подавати декларації, але тільки персонально, вони не зможуть не зможуть скористатись знеособленою декларацією. Це теж дуже специфічний момент, тому що у нас в Україні ніколи не застосовувались знеособлені декларації. Так от, родичі тих самих чиновників і е-декларантів зможуть подавати тільки відкрито та персоналізовано. Ще трішки зупинюсь на подачі декларацій, як я сказала знеособлено. Їх можна буде подавати через нотаріуса. Тобто є розроблений спеціальний механізм, коли людина може все відкрити нотаріусу, але нотаріус, зберігаючи таємницю і Закон про нотаріат, буде подавати декларацію, але з ідентифікатором букво-цифровим.

Андрій Федотов: А чи є взагалі підстави робити це анонімно? Чи є ризики для тих, хто буде подавати?

Юлія Кадибаш: Тут я можу навести результати нашого бліц-опитування, яке проводилося на нашому телеграм-каналі. Хочу попередити, що це не офіційне опитування. Ми дали нашим підписникам анонімно висловити свою думку. І найбільшим ризиком назвали недовіру до державних органів. От ми так запитали: «Якщо уявити, що у вас є що декларувати. Що саме ви задекларуєте? Чи є це для вас можливістю легалізувати?». На жаль, 63% сказали ні, бо я не маю довіри і боюсь пов’язаних ризиків. Тобто недовіра до державних органів, і її потрібно якимось чином піднімати, тому що від цього може залежати саме ефект.

Юлія Мінчева: У мене взагалі викликає певний скепсис не скільки ідея, а саме те, як вона буде реалізовуватись на практиці. Тому що фактично виходить так, що у тебе є не задекларовані активи, ти з ними живеш і тобі, грубо кажучи, ОК. А тут з 1 липня у тебе має виникнути бажання задекларувати його? Це умовно, якщо ти тільки будеш знати, що якщо ти не встигнеш це зробити, то до тебе прийде покарання? Але чи дійсно воно прийде? Я розумію, що це питання не до вас в цьому контексті, що не ви за нього відповідаєте. Але цікава ваша думка, як забезпечити мотивацію піти задекларувати, сплатити збір — на рівні 2.5%, так здається?

Юлія Кадибаш: Фактично є три основні ставки. 5% — це щодо активів, які знаходяться на території України. 9% – для тих, що знаходиться за межами України. 2.5% — це спеціальна ставка, яка передбачена для облігацій внутрішнього державного займу, якщо людина придбає їх у визначений період. Але також потрібно вважати, якщо в декларації будуть розходження щодо вартості активу або неможливості надати підтверджуючий документ цієї вартості. Тоді податкова зможе нарахувати 18% і вважати, що це не підпадає під амністію. Але це все одно ці ставки нижчі, чим у нас 18%.

Юлія Мінчева: Але вище від нуля, який вони платять зараз! Я думаю, що це найцікавіший момент, що саме зараз буде стимулювати? Зміни в регулюванні і контролі, чи що саме?

Ольга Трифонова: Якраз хотіла повернутись до вашого питання щодо мотивації. Я думаю, що по перше, те що ми проговорили — це потенційне приєднання до автоматичного обміну інформацією. Коли фізичні особи будуть знати, що незабаром їх статки можуть стати відомі податковим органам і можуть бути питання. По-друге, імплементація правил контрольованих іноземних компаній. За недекларування яких дуже великі штрафи, якщо потім їх знайдуть податкові органи. І знову ж таки, чи готові фізичні особи декларувати, тому що є страх щодо штрафів, але у той самий час є страх, що буде стосовно попередніх операцій? І от саме податкова амністія є тією мотивацією, якщо фізичні особи не хочуть далі порушувати податкове законодавство уже в контексті прийняття правил контрольованих іноземних компаній. Це мотивація позбавитись тих страхів, коли будуть задавати питання, а що ж було раніше? Будь ласка, покажіть те, що було раніше, сплатіть податок менший за той, що платять нормальні фізичні особи, які сплачують податки взагалі. І в принципі, це — золота середина, той баланс між тим, чи порушувати або мати шанс обілитися. І далі в майбутнє вийти прозоро, чесно і не боятися потенційної відповідальності щодо порушення податкового законодавства за минулі періоди.

Андрій Федотов: Ви сказали про те, що цей законопроєкт, по перше збільшуватиме надходження до бюджету, а з іншого боку це допоможе фінансувати борги держави, стимулювати вкладати такий капітал у державні облігації. Таким чином, підтримувати Україну в момент коли у нас немає фінансування МВФ. Чи є якісь оцінки і розуміння того, який це матиме вплив? Тому що в різних країн були різні досвіди амністії капіталу. В якихось країнах вони зовсім не виправдовували очікувань, в інших країнах був більш успішний досвід. Як ви очікуєте, зі спілкування з бізнесом, наскільки є розуміння того, що та модель, яку зараз обрали, матиме цей вплив на тих, хто підпадає під цей закон?

Ольга Трифонова: Нам не відомо про якісь реальні оцінки потенційних надходжень до бюджету. Ми це також запитували неодноразово, представники Офісу президента теж про це говорили. Як я уже згадувала, пан Гетьманцев заявляв про основні цілі цієї податкової амністії. І усі говорять, що зібрати додаткові надходження до бюджету – не основна ціль. На скільки ми розуміємо її ніхто не оцінював. Тому що основна ціль — мотивувати обілитися та сплачувати податки у майбутньому. А просто зібрати надходження на основі цієї податкової амністії не є ціллю. Дуже важко оцінити  надходження до бюджету. Я скажу так, що за деяких обставин навіть розглядалася ставка 0%, тобто вони були готові взагалі не отримувати надходження до бюджету, аби досягнути довгострокових цілей, про які ми говорили. Але щодо 0%, багато було сумнівів, що скажуть сумлінні платники податків, які сплачували податки все життя. Вони скажуть: “А як це так? Тобто ми сплачували 18%…”.

Юлія Мінчева: Так. Мене теж найбільше турбує це питання справедливості. Були компанії, які 30 років тут щось будують або фізичні особи, які все декларують та все сплачують. А тут в якийсь прекрасний момент оголошують податкову амністію. І по-перше, хтось може взяти і все дуже дешево узаконити та убезпечити себе від будь-яких зазіхань. У той час, які ці люди…майже ніхто напевно не платить податки просто з любові до держави, хоча в цій аудиторії всі зазвичай так і платять. Але концептуально хтось як раз не хотів ризикувати. І от така плата за ризик взагалі підважує ідею оподаткування, коли всі все мають сплачувати за рівних умов, тому що ми так погодилися, а не тому, що хтось сьогодні хоче, а завтра не хоче. Що цікаво, як інші будуть ставитися до такої дешевої легалізації? Особливо, ключовий момент в тому, що покарання яке може надійти може бути не співставним з тією шкодою, яка закладена. Тому, якби розуміли, що податковою амністією йде і посилення податкового контролю! І що дійсно, через рік чи два – буде набагато складніше щось приховувати в державі, тоді була б більш зрозуміла ця ідея. Але тут держава, як вихователь, приходить до тебе і вмовляє вести себе добре. Що завтра ми даємо тобі останній шанс, і ще останній шанс він буде протягом року, але, будь ласка, прийди і розкажи де твоя яхта. Але тут вже в площі суспільного договору йде питання, ніж конкретної математики, яка ставка і що ми на цьому заробимо.

Андрій Федотов: А у мене питання щодо не суспільного договору всередині держави, але суспільного договору серед різних країн. Коли одна країна оголошує амністію капіталу, очевидно, що в багатьох країнах є багато сірого капіталу. І чи не створить це стимули для цього капіталу отримати легалізацію в Україні? А далі мати такі переваги, бути білим вже в середині європейської країни, тобто чи є там запобіжник?

Юлія Мінчева: Чи стане Україна привабливою аби тут легалізуватися?

Андрій Федотов: Так, чи є в цьому законодавстві запобіжники для того, щоб нас не звинуватили в тому, що ми стали привабливою країною для легалізації незаконних капіталів?

Юлія Кадибаш: По-перше, ми є не першою країною, яка це запровадила. Ми знаємо, що багато країн, і Європейського союзу, і ті, що вважаються з більш послабленим податковим режимом теж регулярно проводять податкові амністії, і їх ніхто не звинувачує. Це нормальна ситуація, але вона має бути правильно проведена. Тут я хочу сказати, навіть для того, щоб в іноземному банку відкрити персональний рахунок або для компанії в якій ти є засновником чи учасником – потрібно підтвердити джерело походження цих активів. І тому люди, які якраз в цю податкову амністію задекларують свої статки, вони будуть мати офіційну підставу сказати, що ось я задекларував, сплатив усе належне. І це буде підтвердженням походження цих статків. Це такий плюс, який Європа та інші країни підтримують цей механізм відкриття і крок до прозорості.

Андрій Федотов: Я от думаю, напевно нас слухають, і сподіваюсь, що нас слухають…

Юлія Мінчева: Люди з яхтами незадекларованими! Я теж сподіваюся, що вони нас слухають.

Андрій Федотов: Так, з незадекларованим яхтами. І могли б ви для них пояснити, що вони мають зробити, щоб їхньою яхтою можна було легально користуватися?

Юлія Мінчева: Я з Затоки. Там реально багато незадекларованих яхт. Це важлива інформація.

Юлія Кадибаш: Важливо прийняти рішеня. Потім подивитися, де цей актив: яхта, інші гроші чи валютні активи, рухоме чи нерухоме майно знаходиться або задеклароване. Тобто різниця, чи це є в Україні чи закордоном. Тому що, як я вже сказала різні ставки. По-друге, підтвердження вартості такого активу. В Україні це добровільно. Можна надавати документи, які підтверджують вартість, яка декларується, з якої буде розраховуватись цей збір. А для іноземних активів – це в обов’язковому порядку. Тобто ці активи, які хочуть задекларувати, які знаходяться або зареєстровані закордоном – вони в обов’язковому порядку мають підтверджуватися документально, або витрати на їх придбання, або оціночна вартість на сьогоднішній день. Фактично, людина приймає рішення, наприклад, коли декларуються валютні цінності. Гроші можна перевести з іноземного рахунку на рахунок в Україні, сплатити менший податок, 4% різниця чому б не зекономити? Але деякі нюанси, які треба розглядати з конкретною особою та конкретними активами, що саме є в наявності і планувати. Ми рекомендуємо планувати заздалегідь, а не бігти “в останній вагон”. Також хочу сказати, що можна подавати уточненні декларації, можливо ви ще згадали якісь проактиви згадаєте.

Юлія Мінчева: Головне почати перелічувати, а там вже можна згадати. Насправді, я думаю, є інший цікавий момент — це питання реалізації. Тому що багато хто це дійсно робив, а багато хто це любить робити. У Італії це як майже видно спорту, вони дуже часто оголошують податкову амністію. Але вони наскільки часто до неї вдавалися, що наразі її вже заборонили. І це як наркоманам, яким потрібно обмежувати робити речі, яких вони б дуже хотіли, але вони шкодять і податковій системі і економіці. В когось навпаки виходить, уГрузії взагалі тільки 8 людей цим скористалось і це була провальна історія. Ясно, шо ми не розуміємо, в чому ж секрет успішної або не успішної амністії поки не розберемось, як вона була впроваджена та реалізована. Але точно ясно, що довіра є ключовим фактором, бо якщо порівняти всі країни в кого вийшло, а в кого ні — дуже залежить наскільки громадяни державі довіряють, а це складніше ніж ухвалити якийсь законопроєкт.

Ольга Трифонова: Мені здається, що один із способів управляти ризиком що недовіри, це те, про що говорили Юлія, а саме можливість подати знеособлену декларацію. Тому що дуже багато фізичних осіб, які переживають за конфіденційність інформації. Тобто недовіра державі вона зокрема в тому числі, що вони не довіряють, що держава зберігатиме і не буде витоку цієї інформації, і ніхто не дізнається, які у цієї людини активи. І це напевно один з ключових факторів – недовіра державі. І якраз знеособлені декларації – це один з тих елементів, які дозволяють побудувати більшу довіру людей до держави.

Юлія Мінчева: Дякую. Взагалі дуже класно коли держава дає більше приводів мати до неї довіру, а головне — виконує свої обіцянки як і обіцяла та проговорює потенційні наслідки.

Андрій Федотов: Я думаю, що результатом тієї реформи, його найкращим показником буде те, наскільки зросла довіра до держави. По-перше, ми побачимо скільки бізнесів справді мали це бажання, розуміння того, що варто це зробити і що до цього просто не вистачало механізму. А з іншого боку ми побачимо чи будуть якісь страхи, міфи чи дії щодо того, як буде себе вести податкова у відповідь на задекларовані капітали, на добровільно розкриті якісь джерела. Які будуть наслідки, можливо це дасть мотиви для наступної хвилі бізнесів або фізичних осіб, які захочуть пройти цю амністію.

Юлія Мінчева: Так, але можна і без амністії. Реально, мене лякає ця історія, коли можна буде оголошувати кожний непарний рік, наприклад. Рішення часто приймаються політично і про це нам потрібно розуміти. А я навпаки сподіваюся, що наступного, а можливо і цього року буде якась ширша податкова дискусія стосовно реформи. Тому що податки потрібно сплачувати. Не важливо до амністії чи після. Ми будемо завершувати. Це була цікава розмова. Із вами була Юлія Мінчева з VoxUkraine.

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з Центру економічної стратегії. Це була передача «Що з економікою?». Слухайте нас на Громадському радіо кожну суботу о 19:00. Залишайтеся з нами.

Юлія Мінчева: І податки платіть. Ось так треба казати в кінці.

X