Локалізація держзакупівель вдарить по можливості купувати імпортні вживані трамваї

4 Серпня 2020
Поділитись

Підписуйтесь на наші подкасти в Google Podcasts і Apple Podcasts.

Юлія Мінчева:
У гостях заступник генерального директора із закупівель АТ «Укрпошта» Олександр Наход та директор ДП «ProZorro» Василь Задворний. Темою розмови буде законопроєкт “про локалізацію”, та які ризики з ним пов’язані.
Чому локалізація саме у публічних закупівлях і чому наші політики часто намагаються пройти крізь шпарину протекціонізму?

Василь Задворний:
Під гаслом за ідеї розвитку вітчизняної промисловості починають говорити про зміну в сфері публічних закупівель. Мова не йде про те, що шквальна критика стосується теми розвитку вітчизняної промисловості. Але розвиток вітчизняної промисловості за допомогою публічних закупівель – дивна ідея. Олександр Наход провів шикарний аналіз за даними, які в системі ProZorro власне відкриті. І вся спільнота, яка розвиває сферу публічних закупівель, може відповідально сказати, що машинобудування в публічних закупівлях проблем немає: понад 90% контрактів і так отримують вітчизняні промисловості.
По-перше, коли ми розвиваємо вітчизняну промисловість за допомогою публічних закупівель, то хоч технічно це організувати просто, але у світі використовують інші методи: цільові кредитування, мита на імпортні товари.
По-друге, змінюючи сферу публічних закупівель, негативний ефект розмазується по всій економіці України. Проте основна ідея розвитку вітчизняної промисловості — правильна, вона отримає велику підтримку у виборців.

Андрій Федотов:
Ви сказали, що лише 10% припадає на імпортні закупівлі. Про що саме йде мова?

Юлія Мінчева:
Для розуміння слухачів я трішки детальніше розповім про законопроєкт “про локалізацію”. Він передбачає зміну процедури публічних закупівель. У разі його прийняття, окрім врахування ціни і життєвого циклу продукції, потрібна буде обов’язкова локалізація за 4 напрямами товарів машинобудування. Спочатку 25, а згодом – 40% товару має бути виготовлено в Україні – інакше товар не допускатиметься до тендеру. А що зараз відбувається у цій сфері? Чи дійсно купують багато імпорту?

Олександр Наход:
Мені здається, що одним з факторів надмірної уваги до теми публічних закупівель є таке відношення у певної частини депутатів, що публічні закупівлі – окрема купа грошей, яка лежить і просто чекає, поки їх освоять. Але це не так.
Дуже важливо, щоб всі зрозуміли, що таке втручання автоматично означає, що ці кошти будуть витягнуті з кишень населення, а з іншого боку це позначатиметься на ефективності та конкурентоспроможності державного сектору.
Щодо питання про конкретні групи закупівель, які зараз ініціатори закону намагаються локалізувати. Тут дійсно багато питань, адже відсутні конкретні джерела інформації, звідки автори беруть ці великі цифри, коли говорять про імпорт у публічних закупівлях.

Ми самостійно зробили аналіз тих відкритих даних, які є в системі «ProZorro». З 88 груп, які включені в законопроєкт «про локалізацію», за останні 2 роки було проведено близько 5000 успішних торгів на 26,5 млрд гривень. Зараз аналіз ще триває. Ми закінчили аналіз по найбільших групах: трамваї, тролейбус, рейковий транспорт.
По цих групах хочу навести приклад. Якщо подивитися на реальні закупівлі через систему ProZorro, то за останні два роки було куплено 90 нових тролейбусів і близько 30 тих, що були у використанні. З цих 90 нових не було жодного імпортного тролейбуса, тільки вітчизняні.
Тобто з імпортних купували лише вживані тролейбуси. Цьому є просте пояснення: імпортні вживані приблизно вп’ятеро дешевше за нові вітчизняні.   Аналогічна ситуація з трамваями. Було куплено 30 нових трамваїв, з них 10 постачають одеський “Татра-юг”, 10 львівський “Електрон” і лише 10 Київпастранс підписав договір з польською Pesa. Але ці 10 вагонів закуповуватимуть у Pesa тільки через те, що українська компанія, яка спочатку виграла аукціон, не надала вчасно необхідні документи замовнику тендера і замовлення перейшло до Pesa. Вживані імпортні трамваї закуповують через ціну, яка в 10-20 разів менша, ніж нові українські трамваї.
Ще важлива деталь, що нові трамваї купував лише Київ, а інші міста купують трамваї, які були у використанні, бо не мають коштів для нових вітчизняних.

Андрій Федотов:
Інше цікаве питання: яким чином визначатимуться відсотки локалізації?

Василь Задворний:
Насправді небезпека цього закону 4-факторна:
1) Створення корупційної складової, що знижує ціну. В ідеї законопроєкту закладено, що Кабмін має розробити методику, яка визначатиме для конкретного екземпляра товару свій відсоток. Але ж існує ризик виникнення державних структур, які видаватимуть відповідні довідки щодо відсотка локалізації, а з ним і велика небезпека того, що законопроєкт обернеться черговою корупційною схемою.
2) Зменшуємо конкуренцію на ринку – це також знижує ціну.
3) Ми бачимо вже негативну реакцію нашого найбільшого торговельного партнера, закон може погіршити відносини з ЄС.
4) Законопроєкт не врахував, що у нас є достатньо специфічні товари, які купують буквально поштучно, які закуповуємо максимум 1-2 товари на рік. І є суттєвий ризик, що виборники ці товари не будуть локалізовувати, а отже або вони будуть якось оминати закон, або ми  залишимося без них.
Позитив заявлений у розмірі 3,9% ВВП, але не підтверджений жодними розрахунками. Тож негативний ефект виглядає реалістичним.

Андрій Федотов:
Чи можливо покращити законопроєкт, наприклад, змінивши обов’язкову локалізацію на надання преференцій при купівлі вітчизняного, якщо товари будуть за однакову ціну?

Олександр Наход:
Такі правки усунув б лише четвертий ризик, коли взагалі підприємствами зможуть купити якусь необхідну техніку то що вона тут не виробляється.
Інші названі небезпеки залишаються актуальними. повертаючись до першого: ми це все проходили 15 років тому з тендерними палатами, коли був орган, від рішення якого залежало чи буде допущено якась компанія на державні торги. І зараз все виглядає так само.
Всі прекрасно розуміють складність і масштабність перевірки реального відсотку локалізації номенклатури.
Цей законопроєкт можна покращити, але частина ризиків все одно залишиться. Найголовніше, що ця ініціатива не дасть суттєвого ефекту з точки зору зростання виробництва вітчизняної промисловості.
Зараз більшість вітчизняних машинобудівних виробників виграють торги і без подібного законопроєкту.
Промисловість варто розвивати іншими методами, наприклад,  цільовими кредитами, які демонструють зростання кількості і якості виробництва.

Андрій Федотов:
Головна теза, яку я виніс: цей закон зменшить конкуренцію і дозволить встановлювати ціни, які наші виробники хочуть.

Юлія Мінчева:
Тож залишається питанням, навіщо ухвалювати закони, які можуть не принести очікуваного ефекту, але ще й нашкодити іншим. Варто розвивати тему, якими іншими методами можна підтримувати українську промисловість.

 

X