208. В економіці немає безкоштовного обіду. Сергій Ніколайчук про монетарну політику НБУ

Юрій Гайдай: Вітаю. З вами подкаст «Що з економікою?», який виходить на хвилі Громадського радіо і на всіх подкаст-платформах. З вами Юрій Гайдай. 

Сьогодні без довгих і зайвих вступів скажу, що у нас у гостях Сергій Ніколайчук, заступник голови Національного банку, відповідальний за монетарну політику, економічний аналіз, статистику і звітність, і навіть за міжнародне співробітництво. 

Ті, хто глибше цікавиться економікою України, знають, що буквально днями були оголошені нові рішення Нацбанку по монетарній політиці. 

Багато назбиралося запитань, одразу перейду до справи. Сергію вітаю.

Сергій Ніколайчук: Доброго дня, Юрію. 

Юрій Гайдай: Дякую, що знайшли час. Знаю, що дуже інтенсивно зараз все в Нацбанку, тільки емісія НБУ закінчилася. 

Є до вас запитання про бюджет.

НБУ комунікував і комунікує, що очікує зниження інфляції наступного року. Водночас, у бюджетній презентації, яку поширив Мінфін, бачимо прогноз на кінець наступного року на рівні 9,5%. Це трішки вище, ніж очікується цьогоріч. 

Які, на ваш погляд, причини такої розбіжності?

Сергій Ніколайчук: Я почну з того, що ми з колегами з Міністерства економіки, з Міністерства фінансів, з уряду загалом досить тісно співпрацюємо, обговорюючи наші макроекономічні прогнози. Водночас кожне відомство залишається відносно незалежним в своїх макроекономічних прогнозах, і відповідні оцінки іноді можуть різнитися. Взагалі, якщо ми говоримо про прогнози інфляції Центрального банку і не тільки Національного банку України, то вони є досить передбаченими. 

Фактично, наш прогноз майже завжди передбачає, що інфляція наблизиться до 5% до нашої цілі на певному горизонті. Зрозуміло, що наші дії націлені на те, щоб привести інфляцію до нашої цілі. Інакше було б важко говорити про ефективну імплементацію гуманітарної політики.

Водночас, коли ми говоримо про прогнози Міністерства економіки, прогнози уряду про бюджет, не завжди, мені здається, вони враховують саме цю націленість Національного банку на досягнення своїх монетарних цілей.

Історія ця вже стала певною мірою традиційною протягом останніх 7-8 років, тобто це ще відбувалося і до періоду повномасштабного вторгнення. Є певна така структурна проблема – наші колеги не завжди враховують націленість наших заходів. 

Щодо того, хто з нас правий, хто ні, мені здається, що ми підтвердили наступне: ми здатні управляти інфляційними процесами, навіть в складних умовах, і досягати своїх цілей.

Якщо подивитися на рівень довіри до нас з боку учасників ринку, то він став більшим. Якщо взяти консенсусний прогноз Focus Economics, то на наступний рік середні очікування інфляції на кінець року складають 6,8%, а на 26-й рік 5%, що майже повністю співпадає з нашими прогнозами. Тому все-таки очікуємо, що наші прогнози справдяться.

Юрій Гайдай: Можна ці 1,5-2% різниці між вашими прогнозами та Мінекономіки назвати ефектом націленості Нацбанку на інфляційну ціль. До речі, про оці 5% інфляційної цілі регулярно звучать голоси на користь м’якшої монетарної політики. На ваш погляд, чи виправдана така дещо жорстка монетарна політика під час війни? Ми розуміємо, що кожен процентний пункт інфляції – це додаткове зменшення дефіциту бюджету. Насправді, там є двосторонньо направлені впливи, але все ж воно трохи спрощує життя Мінфіну. Чи варто тиснути у напрямку 5%?

Сергій Ніколайчук: Мені здається, що це дуже небезпечна розмова, оскільки толерувати використання монетарних інструментів для фіскальних цілей – це шлях до того, щоб використовувати інфляційний податок для фіскальних цілей. Як свідчить міжнародний досвід, це може працювати в короткостроковому періоді, водночас в середньостроковій перспективі країни зазвичай мають набагато більше негативних ефектів від такого шляху. 

Серед негативних ефектів – перерозподіл бюджетного навантаження, фіскального навантаження на найменш заможних верств населення, на тих, хто отримує виплати з бюджету, і це точно не ті заходи, які характеризуються соціальною справедливістю. 

По-друге, якщо ми говоримо про певні перерозподільчі ефекти за рахунок високої інфляції, то це точно не задача монетарної влади. У нас є парламент, який відповідає за фіскальні рішення, і Мінфін, який відповідає за імплементацію цих фіскальних рішень. Для цього в демократичних суспільствах обирається парламент, щоб зважено приймати рішення щодо того, хто має платити більше, а хто менше.

Точно не варто використовувати монетарні заходи для таких цілей. Якщо ми говоримо про середньострокову перспективу, то монетарна стабільність, макрофінансова стабільність – це необхідна передумова для відновлення економіки, що продемонстрував 2023 рік, коли Національному банку за підтримки інших органів влади, уряду та міжнародних партнерів вдалося стабілізувати ситуацію в монетарній сфері. Це корелювало з досить значними темпами відновлення економіки України, що явно на контрасті з 2022 роком.

Юрій Гайдай: Дякую, Сергію, розклали по поличках. Я вважаю, що варто про це говорити, переконливо, обґрунтовано пояснювати, чому має бути стіна між Нацбанком як незалежною інституцією, яка відповідальна за монетарну політику і фіскальними цілями. Тим більше, що коли наш подкаст радять студентам економічних спеціальностей, я думаю, що тут ідеальний матеріал.

Будемо тоді рухатись далі до власних рішень, які найбільше мене зацікавили з того, що було комуніковано Нацбанком у четвер. Держава потребує більших обсягів розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Бачимо, що вже є кроки Нацбанку, скеровані на те, щоб стимулювати цей процес, знижувати ставки за депозитними сертифікатами, які роблять їх трішки менш привабливими, і водночас підвищувати нормативи резервування і частки обов’язкових резервів, які можна покривати за рахунок ОВДП. Ми розуміємо, що це має підштовхнути перетік ліквідності, в ОВДП. Можете мене поправити, якщо помиляюсь. У комунікації Нацбанку було зазначено, що ви не очікуєте, що це вплине на інфляцію. Але ліквідність, яка в депозитних сертифікатах – це консерва, яка зберігає економіку від зайвої грошової маси.

Чому ви очікуєте, що не буде значного впливу на інфляцію?

Сергій Ніколайчук: Фактично, наше рішення націлене на те, щоб допомогти Міністерству фінансів профінансувати відповідні видатки. Рішення вже було враховано під час розробки нашого липневого прогнозу. Коли ми оцінювали це його, то враховували і зміну параметрів інших інструментів, таких як облікова ставка, валютні інтервенції, які впливають на стан валютного ринку, і наші валютні обмеження. 

Тому контрбалансуючий ефект різних наших інструментів дає підстави говорити про те, що це рішення не призведе до суттєвого відхилення інфляції від прогнозованої траєкторії, яку ми заклали в липні. Водночас, ми маємо чітко усвідомлювати, що таке рішення змушуватиме нас довше тримати облікову ставку на вищому рівні, змушуватиме нас активніше використовувати валютні інтервенції, тобто, впливатиме на міжнародні резерви, і також змушуватиме до жорсткіших валютних обмежень, ніж за інших рівних умов. 

Варто враховувати, що саме в цьому аспекті це яскраве підтвердження фрази про те, що в економіці не існує безкоштовного обіду. Допомагаючи уряду профінансувати бюджет, ми в інших сферах мусимо тримати жорсткіші умови, ніж було би за іншого сценарію.

Юрій Гайдай: Я так розумію, що підвищення вимог до резервування – це теж контрінфляційний ефект, який більше зв’яже ліквідність.

Сергій Ніколайчук: Саме в цьому аспекті якраз це пов’язані речі. Ми піднімаємо норматив обов’язкових резервів для того, щоб резервувати на коррахунках більше ліквідності. Водночас ми дозволяємо цю ліквідність за рахунок підвищення частки, яка може покриватися бенчмарк бондами, ми фактично ліквідність скеровуємо на купівлю бондів.

Юрій Гайдай: Ще таке міркування, пов’язане з податковим пакетом: якщо підвищиться військовий збір, він стосуватиметься доходів фізосіб, як і доходів від депозитів. Це зробить їх ще менш привабливими і, можливо, спричинить перетік з гривні ОВДП.

Чи не варто чекати такого ефекту від додаткових 3,5% військового збору?

Сергій Ніколайчук: Все-таки ефект від 3,5% саме на процентні доходи буде маржинальним. Ми враховували цей факт, коли в липні готували новий макроекономічний прогноз і оцінювали його на привабливість депозитів. Водночас, він точно не є вирішальним.

Юрій Гайдай: Бачимо, що нормативи обов’язкового резервування для валютних коштів є вищими, ніж для гривневих. Найпростіший висновок з цього: у системі є надлишкова валютна ліквідність. Є два питання.

На що спрямована і яка мета різниці між нормативами для валютних коштів і для гривневих? Чи можна залучити цю валютну ліквідність до ОВДП?

Сергій Ніколайчук: Я трішки поправлю. Все-таки, коли ми запроваджуємо нормативи обов’язкового резервування для валютних депозитів, банки мають отримувати свої резерви в гривні. Таким чином ми не абсорбуємо ліквідність банків в іноземній валюті.

Коли ми встановлюємо різні норми обов’язкових резервів для гривні та іноземної валюти, то фактично робимо для банків депозити в іноземній валюті дорожчими. Відповідно, банки, щоб враховувати цей факт, мають пропонувати нижчі процентні ставки для вкладників депозитів в іноземній валюті. Ця диференціація – це один з механізмів для того, щоб зробити привабливішими депозити для населення в національній валюті, порівняно з депозитами в іноземній валюті.

Це був один з елементів, який минулого року суттєво допоміг нам з метою досягнення привабливості гривневих інструментів.

Юрій Гайдай: Це важливе пояснення, дякую, Сергію. Яка глибина ліквідності в банківській системі, яку можна додатково залучити для фінансування потреб бюджету через ОВДП, скажімо, за базового сценарію, який не конкуруватиме з банківським кредитуванням або не призведе до проблем з капіталом в банків?

Сергій Ніколайчук: Я не думаю, що питання ліквідності настільки тісно пов’язане з питанням кредитування чи попиту на ОВДП. Маю на увазі, що ми бачили з історії України і багатьох інших країн ситуацію, коли банківська система характеризувалася структурним дефіцитом ліквідності, але при цьому темпи і обсяги кредитування були достатньо високими. Ми колись робили дослідження і аналізували, чи є взаємозв’язок між кредитною глибиною і структурним показником ліквідності в банківській системі; прийшли до висновку, що якщо цей зв’язок є, то він дуже незначний.

Водночас зрозуміло, що перехід від одного структурного стану до іншого матиме свої наслідки. Якщо він відбудеться, то має бути підготовлений і проведений відповідним чином. Наша основна мета – залучити за допомогою Міністерства фінансів понад 200 мільярдів доларів США, необхідних для покриття додаткових оборонних видатків у розмірі 500 мільярдів гривень.

Юрій Гайдай: Останній момент до цієї теми. 

Залучення коштів через ОВДП передбачає витрати державного бюджету на обслуговування боргу. Особливо це відчутно, коли облігації розміщуються за ринковою вартістю. У надзвичайних ситуаціях, таких як повномасштабна війна, держава може вдатися до примусового розміщення боргу. Зазвичай це називають фінансовими репресіями. Наразі немає очевидної потреби у крайніх заходах, проте цікаво обговорити таку теоретичну ситуацію: ми маємо трикутник, де витрати або покриваються з державного бюджету, або Національний банк, як кредитор комерційних банків, бере на себе частину втрат, або витрати перекладаються на банки, які зазнають збитків через неринкову ставку. Виникає питання: хто повинен нести ці витрати? Яким може бути дизайн розподілу збитків у випадку фінансових репресій? 

Сергій Ніколайчук: Насправді фінансові репресії – досить широке поняття, яке можна охарактеризувати як використання фінансових активів, заощаджень для покриття бюджетного дефіциту, або, з іншої сторони, це знецінення в реальному вимірі заощаджень і активів. Ми говоримо про той самий інфляційний податок, але основним платником його є ті, хто має гривневий ресурс. Ситуація є досить неефективною в контексті досягнення середньострокових цілей, збереження довіри до національної валюти і створення підґрунтя для економічного відновлення.

Так, багато країн до цього вдавалися, коли інших шляхів вже не було. Подібна ситуація склалася й у нас у 2022 році, що можна розглядати як певну форму фінансової репресії через емісію. Фактично, це призвело до знецінення гривневих активів населення, підприємств та інших суб’єктів господарювання, що були на депозитах.

Тому в поточних умовах ми би хотіли максимально цього уникнути. Нам здається, що та монетарна система, яку ми маємо на сьогоднішній день, дозволяє нам досягати наших цілей без підриву привабливості гривневих інструментів і без відповідних втрат довіри і до політики Центробанку, і до національної валюти.

Юрій Гайдай: Дякую за відповідь. 

Я хочу зосередитися на податкових питаннях, зокрема на нещодавно прийнятому податковому пакеті. Розумію, що цей пакет був предметом багатьох дискусій, і в кінцевому результаті він відрізняється від очікуваного.

Чи проводили ви оцінку або хоча б приблизні розрахунки щодо впливу цього пакету, а також можливого підвищення податку на додану вартість на рівень інфляції наступного року. Як ці зміни можуть вплинути на загальну інфляційну ситуацію?

Сергій Ніколайчук: Фактично, ми робили таку оцінку, вона була відображена в нашому липневому інфляційному звіті, де ми зазначали, що можуть бути додаткові ефекти на інфляцію у випадку підвищення ставок на окремі податки, наприклд, ПДВ. У пакеті, який пішов у парламент, ми робимо висновок, що більшість податкових ініціатив матимуть переважно близький до нейтрального вплив на ціни. Це пояснюється тим, що через підвищення оподаткування доходів додаткові бюджетні ресурси повертатимуться в економіку, не створюючи значного додаткового тиску на попит та ціни.

Юрій Гайдай: Це одвічний трейд-офф. Одні податкові інструменти менш шкідливі для власної економіки, інші податкові інструменти дають менший інфляційний тиск. Можливо, цим і керувалося.

 Питання ще про Інфотакс для банків, про ці 50%. Спочатку ця ініціатива була пропонована податковим комітетом, проти неї виступив і Мінфін, і Нацбанк, доволі синхронно. Але, зрештою, зараз вона повернулася. 

Яка різниця в інфляційному впливі або інших суттєвих наслідках для банківської системи, якщо зібрати суму через Інфотакс замість внутрішнього боргового ринку? Чи можуть бути якісь неочевидні наслідки для капіталу або інших аспектів?

Сергій Ніколайчук: Мені здається, що податок на прибуток банків – це не інструмент вилучення ліквідності. Після того, як банки ці кошти сплачують, їхній капітал зменшується на цю суму, хоча ліквідність урядом потім повертається в систему. Національний банк вже неодноразово публічно комунікував всі ризики, які він бачить у зв’язку з таким кроком.

Перш за все, ми розраховуємо, що завдяки цьому заходу до бюджету надійде близько 19 мільярдів гривень додаткового податку від недержавних банків. Хоча від державних банків сума може бути більшою, це буде переважно перерозподілом коштів між податковими надходженнями та дивідендами. 

Чистий ефект – це 19 мільярдів, які будуть розподілені між четвертим кварталом цього року і першим кварталом наступного року. 

Національний банк та Міністерство фінансів планують залучити від банків додаткові кошти у сумі понад 200 мільярдів гривень до кінця року шляхом продажу ОВДП.

Оподаткування надприбутків банків екстреним заходом точно не спонукає їх до виконання наших планів. Відбираючи у банків 19 мільярдів, ми не лише обмежуємо їхні можливості, а й ускладнюємо кредитування економіки в цілому. Адже банки мають здатність мультиплікувати свої кошти, тобто ці 19 мільярдів могли б стати основою для значно більших кредитів. Такий додатковий кредитний ресурс міг би стимулювати економічну активність і, як наслідок, збільшити податкові надходження до державного бюджету вже в наступному році. Тому ми вбачаємо великий недолік подібного підходу. 

Після запровадження податку на надзвичайні прибутки банків минулого року та подальшого підвищення ставки податку з 18 до 25%, що зробило банківський сектор найбільш оподаткованим в економіці, нове підвищення податків матиме суттєві негативні наслідки для бізнес-клімату в банківській сфері та може відштовхнути зовнішніх інвесторів. Зрозуміло, що мова йде навряд чи про воєнний час, однак під час післявоєнного відновлення потреби економіки у капіталі є дуже суттєвими і ми розраховуємо на те, що банки будуть ефективним каналом залучення капіталу в різні сектори економіки. Мені здається, що в таких умовах такі заходи економічної політики не є сприятливими.

Юрій Гайдай: Щоб працював мультиплікатор, цей чарівний казанок банківської системи, потрібно, щоб банки кредитували. Є вказівки на те, що кредитування може зростати? Тому що зараз воно доволі в’яле.

Сергій Ніколайчук: Воно в’яле, але з початку цього року чистий кредитний портфель бізнесу зріс на 18%, кредитування фізичних осіб зросло навіть більше, на 26%, якщо я не помиляюся. Ми бачимо, що банки готові активно кредитувати. 

Національний банк разом з партнерами з уряду нещодавно затвердив стратегію відновлення кредитування. Значні зусилля спрямовуються на те, щоб банки направляли свої фінансові ресурси на кредитування сектору енергетики та військово-промислового комплексу. За наших умов маємо досить непогані успіхи за останній рік. Підважувати ці успіхи фіскальними заходами може бути, на нашу думку, контрпродуктивно.

Юрій Гайдай: Дякую. Побачимо, до чих аргументів дослухаються депутати. Буде цікаве голосування. 

Сергію, стосовно валютного ринку. Ми цьогоріч знову маємо достатню зовнішню підтримку, хоч вона й нерівномірна. Вона компенсує структурний дефіцит торгового балансу, який виник через війну, відповідно, зберігаються високі золотовалютні резерви. 

Однак далі ми бачимо поступову девальвацію гривень в рамках режиму керованої гнучкості. Зазвичай, коли журналісти просять мене прокоментувати прогноз на курс, я кажу, що найважливіший наш орієнтир – це Нацбанк, який займається керованою гнучкістю, ставить собі за мету, щоб гривневі інструменти не втратили своєї привабливості. Відповідно, можна орієнтуватися на те, як максимально може девальвувати гривня. Тобто не так вже і сильно. 

Чи варто нам очікувати десь такої ж логіки на валютному ринку наступного року? Які основні ризики, що можуть цю логіку змістити?

Сергій Ніколайчук: Логіка наших дій чітко вписується в стратегію поступового переходу до інфляційного таргетування і пом’якшення валютних обмежень та переходу до керованої гнучкості обмінного курсу, яку минулого року ми затвердили в результаті співпраці та обговорення з нашими колегами з Міжнародного валютного фонду. Тиждень тому Рада Національного банку затвердила основні засади грошово-кредитної політики на середньострокову перспективу, де, окрім затвердження режиму гнучкого інфляційного таргетування, також закріпила основи нашої валютно-курсової політики – вона залишається незмінною.

Ми продовжимо закривати структурний дефіцит валюти приватного сектору, який складається в умовах повномасштабної війни. Ми допомагатимемо валютному ринку уникати надмірних курсових коливань, і забезпечуватимемо  таку ситуацію, за якою ми зберігатимемо контроль за курсовими та інфляційними очікуваннями, а також виконуватимемо свої завдання із забезпечення привабливості інструментів у національній валюті.

Курсові параметри, наші дії на валютному ринку, будуть калібруватися, і ми це робимо від монетарного комітету до монетарного комітету, але водночас загальна спрямованість наших дій залишатиметься незмінною.

Ми очікуємо, що інфляція наприкінці цього року зросте до 8,5%. Після цього ми зосередимося на тому, щоб зупинити подальше зростання цін та знизити інфляцію до 7% наступного року. Наша кінцева мета – досягти інфляції на рівні 5% у 2026 році. Зрозуміло, що для досягнення цих цілей нам необхідно успішно реалізувати нашу валютно-курсову політику.

Юрій Гайдай: Дякую, Сергію. Якщо аналізувати ковзну середню сальдо валютних інтервенцій НБУ за кілька місяців, то можна оцінити структурний дефіцит платіжного балансу України.

Сергій Ніколайчук: Не зовсім. Якщо ми дивимося на загальну картинку, то наш валютний ринок не зводиться виключно до інтервенцій Національного банку з продажу валют, які ми спостерігаємо на міжбанку. У нас є ще вагома інша сторона медалі – валюта, яку ми викуповуємо у Міністерство фінансів, яке в свою чергу отримує цей ресурс у вигляді міжнародної допомоги від наших партнерів. Це і є загальна картинка, якщо ми хочемо описати дефіцит платіжного балансу, і він дійсно корелює не за нашими інтервенціями, а скоріше зі зміною наших міжнародних резервів. 

Ми компенсуємо продаж валюти приватному сектору коштами, отриманими від Міністерства фінансів. Однак,дефіцит валюти приватного сектору значною мірою зумовлений тим, що Міністерство фінансів, отримуючи гривню від продажу валюти Національним банком, використовує її для фінансування бюджетного дефіциту, таким чином повертаючи гривню в економіку. Національний банк згодом викуповує цю надлишкову гривню на валютному ринку.

Юрій Гайдай: Далі це безпрецедентне фіскальне стимулювання економіки і вимушене монетарне гальмування одночасно. 

Сергію, а якщо ми поговоримо ще про такі зовнішні фактори, не пов’язані з війною, які можуть вплинути на макропоказники України наступного року? Зрозуміло, що наша економіка доволі ізольована від світу, але є тенденції сировинні, які на нас впливають. 

Ми спостерігаємо початок циклу зміни облікових ставок у США та Великій Британії. Які Ваші прогнози щодо світової економіки на наступний рік? Як ці зміни вплинуть на українську економіку? Крім того, цікаво почути, як це вплине на динаміку пари долар-євро, враховуючи зростання євро відносно долара протягом цього року.

Сергій Ніколайчук: Ви абсолютно праві. Зараз ми залежимо не стільки від економічних циклів у світі, від циклів дій монетарних регуляторів, скільки від міжнародної допомоги. Тому для нас важливіше, щоб міжнародні партнери уникали рецесійних процесів в своїх економіках.

Ми спостерігаємо м’яку посадку в США, уникнення значної рецесії в європейській економіці, для нас це позитивні сигнали. Наш базовий сценарій на наступний рік передбачає загальне пожвавлення економік наших партнерів, зумовлене, перш за все, синхронним пом’якшенням фінансових умов у світі та пожвавленням світової торгівлі. Ми очікуємо, що поступово зростатиме продуктивність праці наших основних торговельних партнерів, що послаблюватиме тиск на ціни з боку ринків праці. Очікуємо, що центральні банки в розвинутих економіках зможуть подолати цю останню милю приведення інфляції до своїх цілей.

Протягом останніх двох років їм вдалося стрімко знизити інфляцію, водночас показники базової інфляції залишаються все ще вище цільових показників. Згасання впливу попередніх шоків на додачу до виваженої монетарної політики, і лагових ефектів жорсткої монетарної політики протягом двох останніх років, зумовить і подальше зниження базової інфляції до цілі. Допомагатиме цьому також і те, що інфляційні очікування в розвинутих економіках залишалися непогано заякореними до цільових показників. Це надбання монетарної політики, монетарних регуляторів за останні десятиліття. 

Незважаючи на безпрецедентний інфляційний сплеск, досягнуті центральними банками результати в монетарній сфері зберегли їм певний кредит довіри. Саме тому ми очікуємо, що вони зможуть продовжувати знижувати процентні ставки. Більше можливостей для цього у федеральної резервної системи Центробанку Сполучених Штатів. Очікуємо, що процентні ставки в США знижуватимуться швидше, послалюватиме долар відносно інших валют. 

Тренд, який ви вже спостерігаєте, не в обмінниках, але на екранах з смартфону та інших девайсів, відслідковуючи обмінний курс, скоріш за все продовжиться, і євро поступово дорожчатиме.

Юрій Гайдай: До речі, чи можуть ці тренди підштовхнути резидентів, інвесторів України? Сьогодні я переглядав додаток і помітив, що валютні ОВДП пропонують дохідність 4,4%. Раніше, коли інфляція в інших країнах була високою, навіть короткі строкові депозити в європейських банках мали вищі відсоткові ставки. Це пояснює, чому тоді інвестори, особливо західні, обходили ОВДП стороною через їхні потенційні ризики.

Чи останні події можуть спонукати людей інвестувати в українські валютні ОВДП? Або ж є інші, більш вагомі фактори, які впливають на цю ситуацію?

Сергій Ніколайчук: Мені здається, що наші валютні ОВДП – це досить складний інструмент для інвестування саме нерезидентами, тому я не очікую, що у валютні ОВДП вони зможуть піти. Крім того, 4% валютних ОВДП, мабуть, ніщо порівняно з тими доходами, які спостерігалися на ринку українських єврооблігацій. Навіть після успішної реструктуризації я впевнений, що дохідності за українськими євробондами будуть значно вищими. Цей інструмент може бути привабливим для тих інвесторів-нерезидентів, які мають, скажімо, високий апетит до ризиків.

Юрій Гайдай: Я пошкодував, що ми не пишемо відео, тому що бачили б ви посмішку Сергія, коли він це говорив. Вона доповнювала слово. 

Добігає до завершення наш час, але є ще два запитання, які хотів поставити Сергію. Перше: релізі Національного банку згадується ризик поглиблення негативних міграційних тенденцій; цікаво запитати про ланку, яка з’єднує Україну з зовнішнім світом. Це транскордонні потоки, перекази коштів більше в Україну, але з України теж вони відбуваються. 

Як змінилася ситуація з витратами за кордоном за допомогою карток українських банків у поточному році порівняно з минулим? Чи спостерігаються суттєві відхилення від попередніх показників?

Сергій Ніколайчук: Якщо ми говоримо про перекази в Україну, то за перші 7 місяців року вони становили майже 6 мільярдів доларів США, що майже на 12% менше, ніж минулоріч. Ми продовжуємо спостерігати певне зниження. Ще декілька років тому до повномасштабного вторгнення у нас щомісячні обсяги перевищували 1 мільярд доларів.

Наразі ми бачимо багато українців за кордоном, але їх перерахування в Україну стають дедалі меншими. Насамперед це пов’язано з тим, що поступово українці все більше і більше витрачають коштів саме за кордоном, а не висилають їх в Україну. Що ж стосується переказів з України, то вони мінімальні.

Якщо говоримо про зняття коштів українцям за кордоном з використанням своїх українських карток, то ми спостерігаємо  чіткий тренд на зниження і за перші 8 місяців цього року такі обсяги становили лише 1,3 мільярда доларів США. І це мізер порівняно з тим, що ми спостерігали в 2022 році, навіть в першій половині 2023 року, коли ці обсяги були вдвічі більшими. Насамперед, це є результатом і наших успішних дій по звуженню спреду між офіційним курсом і витівковими курсами гривні, і також є результатом посилення ефективності заходів фінансового моніторингу та валютного контролю, валютного нагляду на початку 2023 року.

Юрій Гайдай: Я хочу уточнити, чи звуження або зникнення схем міскодингу певним чином вплинуло на цю ситуацію, чи це повністю окремий випадок?

Сергій Ніколайчук: Так, я якраз підкреслюю цей аспект. 

Щодо витрат українців, то на карткові платежі в торгових мережах за 8 місяців цього року вони склали 4,4 млрд доларів США, що в середньому становить трохи більше 0,5 млрд доларів на місяць. Це майже на рівні минулого року.

Юрій Гайдай: Передостаннє питання. У четверговому релізі Нацбанку є теза про підривну роботу, яку Росія намагається вести в інших країнах світу і на рівні міжнародних інституцій. Наскільки я розумію, це звернення також спрямоване на наших міжнародних партнерів, які, безумовно, уважно стежать за комунікаціями Національного банку.

Чи можете ви трішки розкрити, про що йдеться? Що за підривна робота Росії на рівні міжнародних інституцій?

Сергій Ніколайчук: Не секрет, що Росія витрачає мільярди доларів як на кампанії з дискредитації України та ролі нашої держави у цій війні, так і для власного відбілювання. Не мені про це розповідати. Думаю, що ви читали не одне розслідування на цю тему.

Нещодавній яскравий приклад – це фільм про бідних російських солдат на Венеційському фестивалі. Звісно, що аналогічна робота ведеться і у фінансовому секторі, як от останні події щодо місії Міжнародного валютного фонду до Російської Федерації, про яку російський директор МВФ дуже голосно оголосив. Зробив це в перший день місії Міжнародного валютного фонду до України. Зрозуміло, що ми не могли б це оцінювати по-іншому, як частину інформаційної кампанії Росії, яка була націлена на те, щоб продемонструвати всьому світу, що такі солідні міжнародні організації, як МВФ, повертаються до бізнес-as-usual у Україні. Вони не бачать нічого поганого в тому, щоб працювати, як і раніше, робити огляди.

Ми свою позицію чітко озвучували місії Міжнародного валютного фонду, яка працювала в Україні. Обговорювали це питання із колегами з Вашингтону, і сподіваюся, що також мали певний вплив на зміну ситуації – місія МВФ до Росії відклалася до кращих часів.

Юрій Гайдай: Останнє питання в цьому контексті. Сергію, можливо ви поділитеся своїми міркуваннями щодо останніх кроків у монетарній політиці Центробанку Російської Федерації? Чи можемо ми для себе зробити обережні висновки щодо стану російської економіки або якихось ключових її проблем з того, що робить ЦБ РФ?

Сергій Ніколайчук: Бачимо, що різке посилення монетарної політики Центрального банку Росії є прямою реакцією на значний сплеск інфляції. Цей сплеск, у свою чергу, є результатом глибоких структурних проблем російської економіки, які загострилися внаслідок агресії проти України. Масове виробництво військової продукції та спроби вичавити максимум з економіки призвели до зростання цін та, як наслідок, до необхідності жорсткіших заходів з боку регулятора.

Як на мене, це один з яскравих аргументів на користь того, що місія МВФ до Росії була безглуздою, тому що висновки цієї місії і так лежать на поверхні. Всі структурні проблеми російської економіки, знецінення доходів російських громадян, падіння рівня життя, насамперед пов’язані з рішеннями, які приймалися зовсім не в економічній сфері, а приймалися владою і стосувалися політичних цілей, зокрема вторгнення в Україну. Важко обґрунтувати доцільність місії до Росії необхідністю надання економічних рекомендацій владі, коли проблеми в головах зовсім в іншій площині.

Юрій Гайдай: Так, це особливо дико звучало про консультації, рекомендації агресору. Добре, що ця місія не відбулася. 

Сергію, я дуже вдячний за цю розмову. Зроблю ремарку для слухачів, що, можливо, сьогоднішня розмова трішки складніша для розуміння, якщо ви не закінчували економічний вуз. Але я вважаю, що хоч така розмова і потребує трошки більшої інтелектуальної дисципліни, краще отримувати інформацію з перших рук, а не пережовану і спрощену. Тому досліджуйте, гугліть визначення, можете запитувати у мене в соцмережах, якщо у вас виникли запитання. 

Я нагадаю, що ми спілкувались з заступником голови Національного банку Сергієм Ніколайчуком про монетарну політику та макроекономіку..

До наступних зустрічей. Це був подкаст «Що з економікою?» Центру економічної стратегії та «Вокс Україна». Слухайте нас на Громадському радіо та на подкаст-платформах, а також можете знайти розшифровку на сайті Центру економічної стратегії. Щасливо!