101. Ксенія Алеканкіна: Війна не зупинила реформи. Які зміни відбулися останнім часом?

Юлія: Вітання. Ви слухаєте подкаст “Що з економікою?”. Ми з Юрієм Гайдаєм намагаємося щотижня знайти цікавих спікерів, аби обговорювати, що відбувається з економікою країни. 

Сьогодні в гостях Ксенія Алеканкіна — старша аналітикиня Вокс Україна. Ксеніє, вітаю. Будемо говорити про реформи, слово, яке часом сприймається досить іронічно. В минулому, довоєнному житті у нас були рутинні ритуали. У Вокс таким ритуалом з 2015 року є прєкт “Індекс реформ”, де ми щотижня відслідковували, що відбувається, змінюється в законодавчому полі стосовно економічного життя. Експерти неупереджено виставляли реформам оцінки за формулами і слідкували за змінами, які відбуваються в країні. 

Зараз ми поговоримо про те, чи були реформи в першому кварталі. Більша частина цього кварталу припала на активну фазу війни, але це не привід припиняти реформи, навпаки — привід їх активізовувати, щоб країна ставала сильнішою. 

Ксеніє, вітаю. Ви нещодавно опублікували квартальний огляд перших трьох місяців реформ в Україні. В нього оптимістичний заголовок про те, що війна реформи не зупинила. Розкажи, будь ласка, які реформи війна не зупинила, яким був перший квартал змін в українській економіці. 

Ксенія: Він був досить активним, попри наше очікування, що війна і зміна орієнтацій влади на воєнні закони призупинить реформи. Ми навіть думали поставити проєкт “Індекс реформ” на паузу. Але побачили що Кабмін і ВР продовжують приймати довгострокові економічні закони. Зрозуміли, що наш проєкт має сенс і під час війни. 

Багато реформ були підготовлені ще у довоєнний час, частина з них підписана у березні. Наприклад, закон про хмарні послуги. Це напрацювання, що були раніше. Зараз ми, починаючи моніторинг другого кварталу, побачили, що реформ поменшало. Зрозуміло, що владі було важко напрацьовувати нові рішення під час бойових дій. 

Серед головних реформ за перший квартал — закон про фінансові послуги. Він оновлює законодавство щодо ломбардів та інших небанківських фінансових установ. І прирівнює правила їх управління до банківських. Тобто тепер вони мають показувати своїм клієнтам умови, вартість операцій, страхування, яке входить в угоду, що підвищує прозорість цього ринку. 

Є реформа, підготовлена ще до війни, але вона дуже релевантна. Були реформовані військові виші. Вони отримали трохи меншу автономію, підлаштовуючись під правила НАТО. І тепер в нас військова освіта як і в країнах НАТО має три рівні: оперативний, тактичний і стратегічний. Це допоможе нам в майбутньому легше узгодити дії, документацію та інше. 

Було також кілька реформ, які позитивно впливають на життя українців. Це частина медичної реформи: тепер всі медзаклади, які мають договір з Національною службою здоров’я можуть обмінюватися інформацією про пацієнтів. Вся інформація буде в одному реєстрі. Це зручно, бо під час війни ми постійно змінюємо місце проживання і лікарів, які про нас нічого не знають, не знають нашу історію хвороб, які ми аналізи здавали, наші показники.

І єдиний реєстр, коли він запуститься через кілька місяців, має допомогти з цим питанням. Тепер пацієнт, прийшовши до будь-якого лікаря, що має договір з Національною службою здоров’я, автоматично передасть про себе інформацію. Тоді лікування буде більш якісним, заснованим на реальності, а не на переказах. 

І ще одна реформа, яку я для себе особисто виділяю — відміна інституту прописки. Тепер про своє місце перебування можна повідомляти декларативно. Це можна зробити навіть через “Дію” в кілька кліків і за задекларованим місцем проживання отримати якісь соціальні послуги тощо. Мені здається, що ця реформа була здійснена з березня. Вона єактуальною для українців, бо спрощує доступ до соціальної допомоги і послуг держави. 

І ще хочу додати про антиреформу, бо забула, що під час війни нам треба слідкувати за органами влади, щоб вони не зловживали тим, що увага суспільства відвернута від законодавчого процесу. Всього у кварталі був один закон, який ми вважаємо негативним — це закон про локалізацію машинобудування. Він означає, що найближчі десять років у держзакупівлях має зростати частка продукції, створеної в Україні.

Ніби звучить добре, тому що ми підтримуємо вітчизняний бізнес, створюємо робочі місця. Але є великі ризики, що це може бути менш якісна і більш дорога продукція, ніж у конкурентів. Тоді Україна отримуватиме менш якісні верстати і продукція буде дорожча по собівартості. Чи, наприклад, ми будемо закуповувати український, але дорожчий і менш якісний транспорт. Тоді він, до прикладу, швидше зламається і кожен пасажир відчуватиме негатив на собі від такого рішення. Тобто ідея закладена непогана, але мають бути інструменти, що дозволять не зловживати цим законодавством.

Юрій: Тут я підтримаю. Ми теж активно критикували цю ініціативу, бо, крім теоретичних підходів та оцінок, є ще практичні, коли в сучасному, глобальному світі з такими складними ланцюжками створення доданої вартості буде важко оцінити ступінь локалізації. Наприклад, якийсь прилад для тролейбусу виробляється в Україні, але його чіп з Тайваню, а ще якийсь сенсор виготовлений десь в Китаї, а ще один в Німеччині. А правильно це оцінити під час декларування важко. Мені здається, це створить великі проблеми з закупівлями, а також простір для зловживань, стимули для корупції.

Ксенія: Також існує думка, що це дозволить залучити в Україну іноземних виробників, бо вони хочуть брати участь у наших закупівлях. Але вони не називають це аргументом, навпаки кажуть, що проблема в нашому законодавстві, рейдерстві і тому, що багато перевірок, а судові рішення непрозорі. Тому, на мою думку, щоб залучити іноземних інвесторів, треба сфокусувати увагу на судову систему зараз.

Юлія: В нас є класний випуск подкасту з Максом Нефьодовим, де ми обговорювали саме цей законопроект. Можете також його переслухати. Бо, мені здається, що у зв’язку з такою глобальною відбудовою питання локалізації буде ще неодноразово випливати і дискусія навколо нього змінюватиметься.

Я наприклад, стала трохи більше на сторону локалізації під час війни, ніж була до. Раніше була противником, а зараз розумію, що в нових реаліях, не в контексті саме цього законопроєкту, а наступних, стосовно відбудови наших міст і втраченої промисловості, питання локалізації підніматиметься і треба придумати механізми, максимізувати вигоди і мінімізувати ризики. Бо глобально всі за, але в деталях криється диявол і цього разу треба робити все якісніше.

Юрій: Юлю, я завжди в захваті від того як ти тримаєш в голові базу наших подкастів і можеш так швидко додавати гіперпосилання на пов’язані теми, про які ми раніше говорили. Тут хочу погодитися. Війна справді показала, що не всі принципи класичної економіки, зменшення ролі держави в економіці є застосованими під час війни і повоєнний час. І про це хотів запитати тебе, Ксеніє. Можливо, ти хочеш виділити якісь напрямки реформ, змін, котрі зараз стали менш на часі, бо війна показала, що вони не актуальні.

Ксенія: Я погоджуюсь, що питання лібералізації або приватизації великих підприємств показало, що у нас є переваги, наприклад, від того, що Укрзалізниця державна і може безкоштовно евакуювати мільйони українців. Якщо б це був приватний перевізник, то невідомо, чи мав би він на це гроші, чи не відмовив би. І, наприклад, ті самі державні банки, які можуть гарантовано робити платежі. Зараз ми бачимо, що все ж під час війни ручне регулювання державою допомагає українцям, рятує їм життя, тому не на часі казати про приватизацію. 

Юрій: Можемо говорити, що певні погляди будуть переглянуті, буде відмова від ефективності ринкової економіки на користь стійкості та стабільності безпеки.

Ксенія: Я очікую, що так. Наприклад, проблема пандемії зіграла з країнами злий жарт в плані скорочення ліжок. Коли була велика кількість хворих, то просто не вистачало медзакладів і доводилося будувати польові. 

Існує ще питання, скільки треба на утримання армії. Бо, коли нема війни, то кажуть “навіщо нам армія”, а коли небезпека справджується, то кажуть, що ми мало витрачали на армію. А, якщо спитати українців десять років тому… Та і себе можу згадати. Думала: “ми ж така мирна країна, ми так мирно вийшли з СРСР, навіщо нам велика армія? Треба маленьку контракту, бо війни не буде”. Але життя довело, що треба мати подушку безпеки в багатьох галузях, бо ніколи не знаєш, де настане шок.

Юлія: Це той випадок, коли треба думати про мінуси як про плюси. Як от з ліжками, коли в нас пізно  почалася медична реформа і, умовно, не зі скорочення ліжок. І пізінше були від цього переваги. 

А як щодо створення умов для бізнесу? У Vox Imore є окремий напрям — бізнес-середовище. Чи були значні зміни в цьому компоненті індексу, чи вони дадуть можливість малому і середньому бізнесу відновлюватися і наповнювати бюджет податками?

Ксенія: Перший квартал, який ми вивчали показав, що законодавство частково гармонізується з ЄС. Це наш вклад в те, щоб швидше вступити…

Юлія: Заповнити анкету в офісі євроатлантичної інтеграції до вступу…

Ксенія: Ми, наприклад, узгодили авіаційні правила з європейськими і ще якісь були зміни, зараз не назву. Зараз і в бізнес-середовищі відбувається гармонізація з європейським законодавством. 

Юлія: Я відкрила квартальники, тут взагалі дуже цікаві закони: про заборону реклами електронних сигарет, закон про розвиток виноградарства та садівництва, закон про перезавантаження сфери виплати роялті. Це якась серйозна зміна з приводу інтелектуальної власності, так? Бо в нього не супер багато балів, тільки один. Це означає, що реформа не революційна?

Ксенія: Це означає, що вона впливає лише на невелику частину бізнесу. Наприклад, якщо закон про валютне регулювання впливає на більшу частину бізнесу, його вплив буде оцінений вище або негативно, якщо сам закон поганий.

Юлія: А хто найбільший реформатор зараз? ВР чи Кабмін? 

Ксенія: У нас ВР і Кабмін тримаються на одному рівні. ВР трохи більше роблять реформ, бо в нас той, хто ухвалює закони є найбільшим реформатором, а всі інші, хто роблять підзаконні акти є менш важливі. 

Якщо в законі сказано змінити щось, а Кабмін ухвалює порядок, то ми вважаємо, що реформа йде від Кабміну, адже він прописує механізм. Якщо в законі прописаний механізм, то всі інші підзаконні акти ми не оцінюємо. Тому ВР отримує більше балів. Є ще такий момент, що Нацбанк не має законодавчої ініціативи, тому він свій закон може подавати через якихось депутатів чи комітети ВР. Виходить, ніби це спільна ініціатива, яка показує що ініціатива тільки від депутатів, але за тим можуть стояти якісь інші, наприклад, бізнес-асоціації, що можуть пропонувати рішення. Тому ВР уособлює ще інші сторони.

Юлія: Тоді маю запитання стосовно судової реформи. Ми очікуємо і потребуємо в ній законодавчих змін. Взагалі, які реформи є найбільш пріоритетними із законодавчого боку, а які гальмуються на етапі імплементації того, що було ухвалене і підписане?

Ксенія: Ми, на жаль, імплементації не відстежуємо, тому нічого не можу сказати. Щодо судової реформи, мені здається, що в нас не відбулося нормальної люстрації суддів. Судді, які ухвалювали суперечливі рішення під час Революції Гідності залишаються на посадах і продовжують ухвалювати суперечливі рішення. Чи судді, замішані в корупційних скандалах знову повертаються в суди. 

Треба законодавство, яке дозволить нам реально люструвати суддів і виокремити доброчесних від недоброчесних. Це, мені здається, те, що швидко і якісно просуне судову сферу вперед. 

Юлія: Юро, до тебе запитання. Яких реформ чекаєш наступні три місяці? Чи бачиш ти швидкі рішення, які треба ухвалити? Чи треба рухатися за минулими дорожніми картами на шляху до потенційного майбутнього в ЄС і не розмінюватися на швидкі рішення, які можуть бути недобре пропрацьовані зважаючи на умови?

Юрій: Я б чікував цілісної податкової реформи, а не з такими фрагментарним рішеннями, з яких ми бачимо не прогнозовані результати. Тому, мені здається, важливий крок придумати податкову реформу, тримаючи в голові те, що військовий час закінчиться і прийде потреба швидкої відбудови України. Потрібний цілісний підхід: зменшувати навантаження на бізнес і дивитися, в який місцях зняти, а де подбати про наповнення бюджету. Дерегуляція всього, що може бути. Прибрати всі безглузді дозвільні процедури, особливо ті, які ми побачили під час війни.

Все, що стримує гнучкість і заважає бізнесу швидко змінитися, переносити виробничі потужності, збільшувати і зменшувати кількість працівників і так далі. Треба дивитися на дерегуляцію з точки зору створення максимально гнучкого простору для бізнесу, щоб він міг швидко адаптуватися. Можна багато говорити, але я б виділив ці аспекти: гнучкість ведення бізнесу, зрозуміла, довгострокова податкова реформа з фокусом на поствоєнний період і закінчення судової реформи

Ксенія: Ще можу виділити пенсійну, бо досі незрозуміло, яка в нас буде пенсійна система і як правильно накопичувати людині, щоб потім почуватися соціально захищеною. Які є гарантовані інструменти і як правильно діяти.

Юлія: Так, там йшла мова про запровадження всіх рівнів. Це дуже важливо не забувати про поточні проблеми, про довгі рішення. Бо навіть ту саму пенсійну реформу ти не можеш змінювати щороку. Треба вибрати рішення, проаналізувати і давати людям карту можливостей, яка б гарантувала щось за десять-п’ятнадцять років хоча б.

Юрій: Хоча б три-пять для початку.

Юлія: Хоча б наступний рік. Горизонт планування дуже стиснувся.

Юрій: В мене, Ксеніє, є запитання загальне. Заернув увагу, що в цьому кварталі ви виділили ініціаторами реформ ВР і Кабмін, 16 і 14 ініціатив. Далі йдуть кілька міністерств, Нацбанк і президент. З мого досвіду, ВР часто можна формально написати в актив ініціативи, бо вносили депутати, але часто ці ініціативи запускаються на рівні міністерства або робочих груп. Чи не думали ви над тим, щоб створити оцінку для драйверів реформ? Розумію, що це важко оцінювати, але мені здається, було б класно так стимулювати позитивну конкуренцію.

Ксенія: Ми колись намагалися це зробити, але справді важко, бо, наприклад, депутат вважає, що це він більшість роботи зробив, а не якась асоціація. Є момент ревнощів, коли декілька ініціаторів кажуть, що це вони ініціювали реформу. 

Декілька років тому ми намагалися порахувати і зрозуміли, що не матимемо доказів формальних, що це дійсно цей ініціатор, тому ми зупинилися на тих ініціаторах, яких рахуємо. Те, що формально вказано ми рахуємо.

Юлія: Така є проблема, бо, коли свічку не тримали, не можемо казати, що це було. Але ти знаєш, може, коли зміниться все з ухваленням закону про лобізм, коли можна буде відслідковувати ініціативи не кулуарні, а більш відкриті для громадськості…

Юрій: До речі, ще одне маленьке запитання, перепрошую. В нас є багато рішень, які не є реформаторськими, але дуже важливі для економіки країни в цей момент. Які, наприклад зберегли фінансову систему в цей момент. Як ви плануєте оцінювати такі ініціативи, котрі не були реформами, але мали велике значення?

Ксенія: В “Індексі реформ” ми не оцінюємо тимчасові рішення. Але збираємо дані всіх воєнних регуляцій (там вже понад 600 нормативних актів) і на цій базі плануємо готувати матеріали про секторальні зміни, по валютному регулюванні, по соціальній сфері. Це будуть окремі матеріали, не в рамках проєкту, бо у нього фокус на довгострокові зміни, а не тимчасові питання.

Юрій: Бачив, чудова база, корисна. 

Юлія: Дякуємо вам за цю розмову. З нами була Ксенія Алеканкіна — старша аналітикиня Вокс Україна, а також як завжди Юрій Гайдай з ЦЕС і Юлія Мінчева з Вокс. Ви можете читати все про реформи економіки і найважливіші зміни як на сайті ЦЕС так і на сайті Воксу, зокрема, там є квартальник, який ми обговорювали, з табличками і графіками. Дякуємо, що слухаєте нас, завжди раді зворотному зв’язку. Пропонуйте теми, героїв, будемо обговорювати.

Юрій: Почуємося, Україна переможе.