Податкове наближення до ЄС: як прозоріші правила зменшують корупцію

Статус кандидата на вступ до ЄС змінив логіку податкової політики України. Якщо раніше орієнтиром була Угода про асоціацію з вибірковим переліком актів ЄС (переважно директив), то тепер Україна має забезпечити відповідність повному обсягу acquis ЄС.

Кінцевий строк адаптації визначено на 1 січня 2028 року, а основною дорожньою картою стала Національна програма адаптації, ухвалена Кабінетом Міністрів України 1 квітня 2026 року. Розділ 16 «Оподаткування» охоплює непрямі та прямі податки, адміністративну співпрацю, автоматичний обмін інформацією, а також спроможність і доброчесність податкової служби.

Це дослідження розглядає якість податкового законодавства як самостійний чинник корупційних ризиків і оцінює, як наближення до acquis ЄС у межах Розділу 16 впливає на ці ризики. Для цього поєднали міжнародні порівняння якості регулювання та сприйняття корупції, мікроекономічні дані про зв’язок регуляторного навантаження з неофіційними платежами, оцінку фактичного стану наближення законодавства та аналіз конкретних законопроєктів.

Основний висновок: антикорупційний ефект євроінтеграції забезпечує не сам факт ухвалення норм, а якість правил і працюючі процедури, тому податкову адаптацію слід оцінювати передусім за чіткістю, простотою та передбачуваністю регулювання.

Ключові висновки та рекомендації:

1. Оцінювати податкову адаптацію до ЄС через якість правил. Стійкий зв’язок між складністю регулювання та корупцією підтверджують численні міжнародні дослідження — від міжкраїнних порівнянь до аналізу даних підприємств; водночас наявні оцінки не дають підстав зводити його до однозначної причинності. Тому кожен акт у межах Розділу 16 «Оподаткування» потрібно перевіряти на чіткість критеріїв, кількість винятків, простоту процедур і пропорційність санкцій.

2. Перейти від логіки Угоди про асоціацію до повної відповідності acquis ЄС. Україна виконала за 2014-2025 роки податкову частину Угоди на 90%, але відповідність повному обсягу acquis у межах Розділу 16 становить близько 35%. Відставання охоплює всі складові Розділу 16 доволі рівномірно, а не зосереджене в окремому блоці: адміністративна співпраця й обмін даними – 31%, непрямі податки – 35%, прямі податки – 36%. Подальша адаптація повинна спиратися на весь масив права ЄС у сфері оподаткування, а не на вибірковий перелік.

3. Переглянути календар адаптації та розвантажити фінальний етап. Понад половина податкового пакета за Національною програмою адаптації припадає на жовтень 2027 року — впритул до кінцевого строку адаптації 1 січня 2028 року. Це створює ризик поспішного ухвалення норм без належної підготовки процедур, ІТ-систем і адміністрування. Найскладніші зміни потрібно готувати завчасно разом із технічними рішеннями, формами звітності, алгоритмами контролю та практикою застосування.

4. Вважати критерієм успіху запуск працюючої процедури. Закон змінює практику тоді, коли платник має зрозумілий порядок дій, а контролюючий орган – стандартизований алгоритм. Моніторинг адаптації повинен фіксувати не тільки ухвалення актів, а й запуск цифрових інструментів, каналів обміну даними та процедур, якими реально користуються платники й податкова служба.

5. Закласти механізми стійкості реформ після вступу до ЄС. Досвід нових держав-членів ЄС показує різні траєкторії після вступу. Латвія, Литва та Чехія продовжили інституційні зміни, тоді як Угорщина, Словаччина й Болгарія втратили частину попередніх результатів. Механізм стійкості має бути конкретним і закладеним ще до вступу: незворотні цифрові процедури (електронний акциз, автоматичний обмін даними), автономія та стале фінансування ДПС, сумісність ІТ-систем із ЄС, захист викривачів і моніторинг за критерієм працюючої процедури, а не факту ухвалення норми. Саме такі запобіжники утримали результат у Литві та Латвії й були демонтовані там, де стимул вступу згас (Угорщина, Болгарія).

Проєкт реалізується за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується Європейським Союзом та Агентством Великої Британії з міжнародного розвитку, співфінансується та впроваджується Міністерством закордонних справ Данії.

Думки та погляди, висловлені експертами або організаціями в цьому проєкті, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу, Данії та Великої Британії.