173. “Успішний для банків рік”. Первін Дадашова про фінансовий сектор у 2023 році

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юлія: Вітання! З вами Юлія Мінчева з Вокс Україна, Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії. І сьогодні з нами директорка Департаменту фінансової стабільності Національного банку України Первін Дадашова.

Вітання!

Первін: Вітаю!

Юлія: І, як ви зрозуміли, ми будемо говорити про фінансову стабільність та нестабільність на макрорівнях, на рівнях держави, банківської системи, фінансової системи також.

Юрій: Це вже у нас така традиція. Другий рік в кінці року ми кличемо Первін для того, щоб поговорити наскільки у нас стабільна фінансова система і що у нас відбувається.

Юлія: За минулий рік виявилося, що вона дійсно стабільна, ми не бачили жодних значних дисбалансів, особливо таких, яких міг би відчути пересічний українець на собі.

У цілому, якщо так не заглядати в кватальні інфляційні звіти і звіти з фінансової стабільності, можна було б все одно для себе сказати, що ця інституція в країні працює стабільно і ти не відчуваєш на собі якихось значних коливань. Чи буде це наступний рік, ми всі розуміємо, що зараз ніхто не може сказати.

Насправді є просто декілька варіантів моделей.

Але давайте почнемо з трохи першого питання. Про те, як ви оцінюєте рік, який вже завершується, що ви можете сказати? Чи він зі сторони департаменту був так само фінансово стабільним? Чи треба було докладати над багато зусиль, щоб він таким виглядав ззовні?

Первін: Передусім, насправді маю відзначити, що це добре, що ми сьогодні будемо говорити, напевно, більше про фінансову стабільність і значно менше про певні ознаки нестабільності. Це хороший сигнал.

Вдячна, що ви, власне, зазначили про сприйняття, що таке фінансова стабільність чи стабільність фінансової системи для користувачів, клієнтів. Це коли ти не думаєш про те, що щось може піти не так і що на якомусь етапі твій звичний користувацький досвід послугами банків або інших фінансових установ може не в ту сторону піти і ти втратиш контроль, наприклад, над своїми коштами. Якщо протягом року такого занепокоєння майже ні в кого не виникало, це значить рік пройшов добре.

З точки зору вже такого більш фінансового погляду на те, як пройшов рік, то для банків він дійсно виявився досить успішним. Ми зафіксували покращення, по суті, майже всіх показників, які ми зазвичай відслідковуємо. Банки були ефективними і вони були досить прибутковими.

Ми багато чули, що цей прибуток, який банки цього року заробили, ще й допоможе в перспективі підтримувати фінансову державу.

Банки заплатять за результатами цього року більший податок. Це не дуже, напевно, приємно для суб’єктів оподаткування.

Юлія: Вони не дуже, до речі обурювались цьому рішенню.

Первін: Тому що це зрозуміла причина, чому це потрібно зробити. Країна потребує ресурсів, банки були прибутковими і вони розуміють для чого частину цього прибутку можуть спрямувати у бюджет. Тобто це теж вияв такого позитиву від фінансового сектора.

Юрій: Я думаю, тут важливо нам підкреслити для слухачів, що значна частина прибутку банків цього року була спричинена не якоюсь їхньою активною підприємницькою діяльністю, а власне дизайном монетарної політики Нацбанку. Тобто доходами по депозитних сертифікатах, в першу чергу.

Відповідно, мені здається, що ближче навіть до початку року комунікувалася така можливість вилучення цих наддоходів через податки. Просто матеріалізувалося це вже тільки недавно, коли стало зрозуміло, що справді потрібно шукати додатковий ресурс для бюджету.

Первін: Я би зазначила, що цей великий прибуток, він зумовлений не виключно якимось одним інструментом, а він зумовлений загалом високими ставками в економіці, які необхідні для того, щоб належно боротися з інфляцією. Вона сповільнюється нині, ми бачили наприкінці року.

Тому це така сукупність обставин, яка характерна для дуже багатьох країн. Зокрема, в 2022-2023 році цей податок на прибутки банків, так звані надприбутки, запровадила низка країн Європи. Тому це абсолютно не якийсь виняток.

Юлія: Цікаво, про це не знала. Однак, у них немає війни. У нас є якийсь більший внутрішній стимул, чому ми на це звернули увагу.

Первін: Ні, ми звернули на це увагу передусім через те, що є в принципі в публічній площині, в дискусіях, обговорення того, що якщо якийсь сектор, як ви правильно зазначили, заробляє за рахунок макроекономічних обставин, а не за рахунок власної ефективності, то ці кошти можливо доцільно перерозподілити.

Однак, якраз, в звіті про фінансову стабільність ми спеціально навели окремий матеріал про те, що це практика не лише українська. Лише напрям спрямування коштів, він різний. У нас це передусім через те, що є великі воєнні потреби, але в багатьох інших країнах це інші різноманітні сфери, які можливо профінансувати.

Юрій: Тобто ми розуміємо, що банки відзвітують про прибуток за цей рік вже наступного року. Тобто не можна сказати, що це повністю рішення заднім числом. Все-таки воно вже було прийнято в цьому періоді.

Тобто в інших країнах є теж такі приклади, так?

Первін: Не часто саме таке відбувається, але час від часу підходи до оподаткування міняються в процесі. Тобто спочатку запроваджений податок, він певний період може функціонувати так, потім його переглядають, підходи є.

Насправді деякі країни, в яких це відбувалося багато разів. Переважно це відбувається на перспективу. От такий виняток, як у нас, коли це довелося зробити за результатами року, який закінчується, це специфічна історія.

Треба сказати, що розуміння є, що це унікальна ситуація, яка значною мірою пов’язана якраз з тим, що всі розуміють, для чого це потрібно, для того, щоб нам комфортніше пройти 2024 рік і зменшити різноманітні фіскальні ризики, в тому числі, з цього боку.

Ще раз просто хочу зазначити, що, насправді, основна причина таких дискусій – це загалом високі ставки.

Також хочу зазначити, що високі прибутки вони не лише через те, що банки якось згортали свою активність, наприклад, або щось подібне.

Насправді, ще друге досягнення сектору, як на мене, цей рік, це те, що кредитування відновлюється, воно триває. Це ключовий теж посил звіту про фінансову стабільність останніх наших публікацій. Те, що банки, заробляючи і маючи можливість також поділитися своїм заробітком з державою, вони продовжують виконувати свою ключову функцію кредитування.

Юлія: Можна детальніше розказати, кого кредитують, наскільки це активно.

Юрій: І яка частка в цьому поживавленні припадає на програму 5-7-9, яка фактично є пільгою коштового бюджету.

Первін: Що стосується, кого кредитують. Зростають, передусім, гривневі кредити. Це не про кого, але про те, як. Валютне кредитування нині майже відсутнє. Це, насправді, досить важлива і цікава характеристика сучасності, тому що кредитування в гривні, воно, насправді, комфортніше і безпечніше має бути і для банків, і для позичальників.

Ми нарешті до цього приходимо. Немає ілюзій на тему того, що якщо в тебе немає якихось валютних заробітків, але і ставки нижчі за валютними коштами, то це хороша опція.

Таких ілюзій більше немає. Це така правильна тенденція дорослішання і позичальників, і банків.

Кредитують найбільш активно банки в бізнес-сегменті ті галузі, які швидко зростають і які мають, скажімо так, найкращі фінансові показники і більш зрозумілі перспективи розвитку станом на сьогодні.

Юлія: Виробництво дронів?

Первін: Про дрони це, напевно, окрема тема. Чесно кажучи, детально не розглядали саме цю специфіку. Але зараз кредитують передусім торгівлю, яка дуже активно пожвавлюється останнім часом.

Продовжують кредитувати аграріїв. У них досі зберігаються потреби, хоча досить складні зараз фінансові умови, але потреба в ресурсах є, виробництво триває і, відповідно, їх продовжують кредитувати.

Також банки дивляться, в принципі, готові кредитувати галузі, які в нас теж зараз досить гарно почуваються –легка промисловість, харчова промисловість. І це в широкому розумінні також, в тому числі, такий ОПК. Тому що ми розуміємо, що крім зброї, якою воювати, також необхідно мати за рахунок чого харчуватися, як забезпечувати армію, а вона чимала в Україні з огляду на війну, яка триває, також у що вдягати і так далі, тому подібне.

Тому ОПК в ширшому розумінні – це, насправді, дуже чималий перелік компаній, які мають хороші теж фінансові перспективи. Банки поволі зараз починають і думаю надалі будуть продовжувати кредитувати цих клієнтів.

Якщо повернутися до питання про державу, то те, що ми бачимо в останні особливо місяці, якщо говорити про загалом портфель кредитний, то він зростає, починаючи з червня цього року. Доти тривалий час попит на кредити був слабким і, відповідно, портфель скорочувався.

Так от, із червня пройшло, по суті, півроку, і ми бачимо, що особливо в останній місяці досить стабільно нарощували портфелі банків, які не беруть активної участі в державних програмах з різних причин, переважно через обмежений доступ до цієї програми.

Це свідчення того, що на ринку є, насправді, можливість і попит, і готовність надавати і отримувати позики, навіть які не субсидійовані державою. Виділити чітко пропорцію досить складно, тому що ми розуміємо, що в якийсь момент всі кредити стоять загальним котлом, в якому вже всі розташувалися.

Юлія: Вони мічені.

Первін: Вони мічені, але, скажімо так, однозначно сказати, яка частка кредитування, чим спровокована і чим замовлена важко. Визначна частина портфеля нині все рівно 5-7-9, але вже бачимо тенденцію, що відновлюється і несубсидійоване кредитування.

Згідно з нашими попередніми розмовами з банками і опитуваннями, які ми проводили, 2024 рік банки вважають роком вже такого балансування часток субсидійованого кредитування в програмах і, такого вже, ну, я не хотіла би це використовувати словом ринкового, але в цьому контексті можливо. Тобто того, яке не проводиться через програми, тобто кредитування на загальних підставах.

Це відповідає нашим теж очікуванням, тому що коли ситуація загалом нормалізується, коли ризики загалом знижуються, коли ставки теж загалом в економіці знижуються, це якраз сприятливий момент для того, щоб поступово державна ця підтримка сфокусувалася на тому, що потрібно, і більшість позичальників вже отримували позики природно на ринкових умовах.

Юлія: А скажіть, а ця вартість кредитів вона сильно зросла? Ви взагалі за цим не слідкуєте в порівнянні з довоєнними показниками? Як взагалі змінилися ці стосунки між позичальником і банком, якщо раніше вони, минулого року йшли на зустріч дуже часто, а зараз вже перейшли в такий стан нової норми? Чи досі діють в них там якісь такі більш пом’якшені умови до позичальників, до того, кому і як давати?

Первін: Почну зі ставок. Оскільки з початком повномасштабного вторгнення кредитування передусім тривало в державних програмах, то ставки визначалися передусім умовами державних програм.

Ту статистику, яку ми бачимо на рівні сектору, це статистика, яка говорить не про ту ставку, яку платить позичальник, там це може бути 0, 3, 5 і так далі, залежно від того, який це напрямок. А це статистика по тих ставках, які є номінально в договорі вказані, але вони теж обмежені.

Відповідно до умов програми ця ставка базується на ставці за депозитами і має якусь надбавку за ризики. І, відповідно, оскільки в нас від початку повномасштабного вторгнення ставки за депозитами тривалий час залишалися незмінними, то кредитування, за великим рахунком, те, яке тривало, воно тривало по тих самих ставках, які були і до вторгнення. Тому ми не бачили, насправді, ніякої різкої зміни вартості кредитування.

Кредити надавалися трошки вище ніж 20%. Просто питання в тому, що певний період часу, якщо б банки воліли надавати кредити на звичайних умовах, то вони б, очевидно, хотіли б їх надавати дорожче. А зараз ті кредити, які вже надаються поза програмою, вони на практиці вже надаються по ставках близьких до цих самих 20%, вже менше 20%.

Тобто ми не бачимо такої динаміки зміни середньої ринкової ставки за рахунок того, що відбувається це заміщення. Кредити поза програмою надавалися не дуже активно, лише зараз почали надаватися. І вони зараз надаються за ставками трошки нижче 20%, і ці ставки в середньому знижуються. А кредити, які надавалися в програмах, вони весь час десь були на приблизно одному рівні.

Юрій: До речі, з точки зору гнучкості системи і розподілу ризиків, гривневі ставки, я маю на увазі корпоративне кредитування, вони фіксовані, чи вони гнучки з прив’язкою до ключових ставок в системі?

Первін: Якщо ми візьмемо передусім кредитування, якого правда найбільша частка це в державних програмах, то там умова перегляду ставки залежно від перегляду базової. Тобто вони по суті є плаваючими, з певним регулярним переглядом, але не для позичальника.

Тобто вони по суті плаваючі для того, хто компенсує. Тобто для держави, яка компенсує за цими плаваючими ставками. Для позичальника вони зафіксовані на певному пільговому рівні.

Важливо також відзначити, що зараз, після початку повномасштабної війни, але і раніше, значна частина портфеля – це короткострокові позики. На короткострокових позиках з значною мірою ставки фіксовані, просто через те, що на цей короткий період часу малоймовірна якась суттєва зміна обставин, яка б спонукала вимагати перегляду.

Тому, на жаль, поки триває війна, інвестиційний попит, очевидно, дуже пригнічений, і довгострокові кредити на розбудову, на якісь нові проєкти, вони зараз непопулярні і певний час ще також залишатимуться пригніченими. Через це, ситуація з тим, що більшість позик короткі – залишається, і за цими короткими позиками з значною мірою ставки є фіксованими. Однак, для банку і для позичальників великих ризиків того, що щось зміниться на ринку і ставки доведеться переглядати межі, немає.

Юрій: Тут, до речі, я зверну увагу, що зараз навіть ще раніше в травні почався відскок споживчого кредитування, і воно зростає трохи динамічніше зараз навіть за корпоративне. Чи ви не бачите тут певних ризиків для фінстабільності?

Тому що це якраз той сегмент кредитування, який дуже залежить від кон’юктури. Тобто, наприклад, перестали ми отримувати зовнішнє фінансування, держава зрізала видатки, споживчий попит просів різко, і тут вже є проблема з кредитами, які не обслуговуються. Чи це не той масштаб, який викликає зараз занепокоєння?

Первін: Передусім, так, це зараз не той масштаб, який може викликати суттєві занепокоєння, тому що загалом борг домогосподарств перед банками та іншими кредиторами, він відносно доходів і відносно ВВП залишається низьким.

Більше того, протягом 2022-2023 року цей показник знизився, тому що номінально, а ми рахуємо в номінальних показниках, через, зокрема, інфляцію в 2022 році, доходи ВВП зростали, в той час як кредитний портфель суттєво скоротився.

Юрій: Він ще не відновився до показників 2021 року номінально.

Первін: Не відновився до показників перед вторгненням, навіть номінально він відновився лише в окремих банків, які є лідерами цього сегменту, але не в системі.

Але ж ми розуміємо, що з точки зору глобального боргового навантаження нас цікавить загальна сума заборгованостей, а не так сума заборгованостей в конкретних банках. Що викликає певні питання і на що ми пропонуємо активно звертати участь, в тому числі кредиторам, це те, що насправді це боргове навантаження, яке загалом в цілому є низьким, воно є неоднорідним.

Ми не можемо однозначно сказати, що все населення мало закредитовано. Тобто в населенні невелика частка тих, хто отримує позики, користуються ними регулярно. Значна частина, якщо отримують позики, вони отримують невеликі обсяги.

Найбільш поширений варіант позик в банках, принаймні, це оці карткові, які невеликі за сумою. І тому вони не несуть великого боргового тягаря для тих позичальників, які користуються картками в межах невеликих лімітів.

Однак, є категорії населення, які закредитовані значно. Тобто основний ризик цього сегменту на сьогодні, це не те, що загалом цей портфель росте, а це, можливо, недостатня увага до того, який рівень заборгованості вже є.

Юрій: А які ці категорії, якщо коротко? Ви маєте таку статистику?

Первін: Стосовно статистики, ми маємо результати опитувань про боргове навантаження. Можна сказати, що, очевидно, більше боргове навантаження природньо в тих людей, які менше заробляють. Відповідно, якщо цей позичальник, в принципі, має низькі доходи, то треба задуматися кредитору багато разів, чи можна надавати йому середній ліміт, який, ймовірно, оцінений на основі середнього рівня доходів.

Тобто, населення з невисокими доходами, насправді, у нас по цьому опитуванню зовсім невисокі, це до 7 тисяч гривень, ну, це, скоріше все, пенсіонери і студенти. Але і з середніми доходами, ну, очевидно, що їхні ліміти, вони мали би бути меншими.

Це окрема категорія, яка є досить ризиковою, і на те, щоб якось взаємодіяти з фінансовими компаніями, передусім з кредиторами, щоб зменшувати тут проблематику, спрямовані ці нещодавні зміни до законодавства.

Тобто, окрема категорія – це категорія людей, які активно беруть участь в різноманітних там лотереях, іграх і так далі. Тут боргове навантаження, дійсно, може бути дуже високим, і тут ще й виникає питання того, що коли ти маєш багато позик, і на них нараховуються постійно ці проценти, то, відповідно, твоє боргове навантаження зростає просто катастрофічно швидко.

Тому, власне, ці зміни, які підтримував і ініціював навіть Національний банк про обмеження ставки для фінансових компаній на позики, вони теж покликані сприяти тому, щоб адекватно оцінювати, чи має зміст надання кредиту тій чи іншій особі з рахуванням того обсягу боргів, які вже є.

Юрій: Нагадайте, будь ласка, там обмежили ставку, здається, до одного чи двох відсотків на день, так?

Первін: Там перехідний період, але загалом це близько одного відсотка на день.

Юрій: І це теж, насправді, багато, тобто, ми маємо понад 300 відсотків річних, це абсолютно таке хижацьке кредитування, котре абсолютно не несе користі для економіки, для суспільства і має негативні соціальні наслідки.

Тут я, до речі, трошки відхилюсь від теми, таке коротке запитання, я був вражений прикладом такого кейсу в Британії. У них є фінансовий омбудсмен. Я бачив я публікацію, коли фінансовий омбудсмен взяв у роботу скаргу жінки, котра, мала ігрову залежність, і оформила кредити. Він зміг довести, що банк не провів дослідження цього позичальника. Він міг з доступною йому інформацією переконатися, що ці кредити беруться на задоволення гральної залежності, і що вони не будуть повернуті.

Відтак це не є гарною практикою і ця пані була звільнена від потреби обслуговувати цей кредит. Тобто це вже така дуже пряма відповідальність фінансової установи за те, що вона не провела це належне дослідження.

Чи є в нас перспектива руху в цьому напрямку, щоб змушувати банки і фінансові установи, особливо фінансові установи, до більш відповідального кредитування без таких руйнівних соціальних наслідків?

Первін: Насправді якраз в цій сфері мені видається, за останні роки було зроблено чимало.

Це питання якраз так званої ринкової поведінки. Тобто в Україні немає фінансового омбудсмена, але в Україні є функція Національного банку – це захист прав споживачів, фінансових послуг. Якраз в цій царині робиться досить багато із приводу того, щоб і небанківські фінансові установи передусім належно розкривали інформацію про умови обслуговування позик.

Плюс зараз 24-й рік має бути ще роком одного важливого зрушення. Це рік поширення кредитного реєстру на небанківські фінансові установи. Вони повинні будуть надавати і отримуватимуть інформацію про заборгованість клієнтів в інших фінансових установах.

Тобто зараз є бюро кредитних історій, але відповідно, скажімо так, кооперація тих чи інших фінансових установ з бюро –це їхня, по суті, приватна справа. І вона на комерційній основі здійснюється якимось чином. Це відповідальність самої установи.

От кредитний реєстр Національного банку, він хороший тим, що він є безкоштовним. Відповідно, ми можемо зобов’язати використовувати цю інформацію, тому що вона є доступною і безкоштовною. Це велика технічна робота з створення підтримки і управління цим реєстром.

Загалом, це насправді крок назустріч в тому, щоб додатково вимагати оцінювати боргове навантаження, оцінювати інформацію про доходи, яка є, наприклад, в інших кредиторів, оцінювати боргове навантаження і виважено думати про те, чи з урахуванням всіх обмежень, і в тому числі ставки, взагалі таке кредитування матиме для компанії зміст з урахуванням того, що, ймовірно, цей кредит просто не буде обслуговуватися.

Тобто це така практика для того, щоб припинити якісь неринкові підходи до кредитування.

Юрій: А якісь можуть бути наслідки для банків, якщо вони не будуть дотримуватися цих вимог? Цього року, я бачив, доволі активно виводив Нацбанк фінансові установи з ринку за недотримання вимог, але це в основному стосувалося фінансового моніторингу, якщо я не помиляюся.

Первін: Насправді, є заходи впливу за недотримання вимог законодавства про захід прав споживачів, в тому числі. Тут варто зазначити, що ви не чуєте і не бачите ніяких гучних випадків по банках, яких майже немає, тому що насправді питань щодо недотримання або недобросовісної поведінки банків відносно…

Юлія: Ви вирішили, що в 2015 році, так?

Первін: Їх реально дуже мало. Насправді дуже змінилося розуміння і усвідомлення банками, як працює кредитування і що потрібно робити для того, щоб ти довгостроково працював як кредитор із своїми клієнтами, населенням і бізнесом.

Тому оці підходи, коли ти намагаєшся когось обдурити за рахунок цього, наприклад, швидко заробити і потім хай воно якось буде, більше вони не практикуються. Тому що стало зрозуміло і особливо чітко це показало повномасштабне вторгнення, що коли ти зі своїми клієнтами співпрацюєш як партнером і коли ти намагаєшся по максимуму сприяти відновленню обслуговування, сприяти адекватному кредитуванню і так далі, це відгукується тобі набагато меншими втратами, коли щось трапляється.

Ви запитали про те, що в нас дійсно був такий важкий 22-й рік в плані всіх показників метрик обслуговування, позики, дуже треба було лояльно ставитися до клієнтів, банки йшли на низку поступок. В 23-му році була змога, насправді, багато з цих поступок змінити, не говорячи про те, що банки дають право всім певний час не обслуговувати кредити і накопичити запас міцності.

Зараз вже йдеться про конкретні випадки, коли банки за необхідності реструктуризують позики. Це свідчення того, що всі інші переважно або відновили обслуговування і банки відповідно не зазнали втрат, або там застосовуються просто інші заходи.

Тобто, насправді, саме в банківському секторі всі сукупності заходів, які були здійснені від 2015 року, не лише виведення банків з ринку, а і вимоги, і посилення систем управління ризиками і проблемними кредитами, призвело до розуміння, що оптимальна система – це коли ти належно відбираєш клієнтів, не перекредитовуєш там, де це не необхідно, швидко реагуєш на погіршення фінансового стану, швидко пропонуєш варіанти, як полегшити обслуговування позики, для того, щоб потім воно відновилося, і потім пожинаєш.

Юлія: Ти отримуєш назад гроші просто насправді.

Первін: Ну і потім, так, ти отримуєш назад просто свої кошти і не втрачаєш через це. Тому, насправді, ми вважаємо, що наші посилення вимог на всіх секторах, всіх ринках, всіх секторах, в тому числі і не банківському, воно теж має просто сприяти випрацьовуванню от такого підходу, який насправді в довгостроковій перспективі корисний для користувачів, для клієнтів і для самих фінансових установ.

Юрій: Первін, а таке запитання, яка зараз політика банків щодо клієнтів, які внаслідок війни втратили платоспроможність, бізнес, заставне майно. Оскільки вже майже два роки триває повномасштабна війна, чи вже сформувалася якась стандартна практика, що банки роблять в такому випадку?

Можливо, ведеться якась консолідована робота, в тому числі, за участі Нацбанку, щодо того, щоб виставляти ці вимоги, власне, агресору. Я розумію, що це робота на перспективу, на довгі роки, вона потребує там участі Мін’юсту і так далі, і тому подібне. Цікаво, як, власне, з цим працює банківська система і регулятор.

Первін: Передусім, почну з того, що всі кредити бізнесу, наприклад, які були визнані непрацюючими, починаючи з 24 лютого 2022 року, можна грубо поділити на дві когорти великі. Це когорта клієнтів, що зазнали погіршення фінансового стану через ринкові економічні чинники, наприклад, падіння попиту, втрата ринків збуту і так далі.

Це близько 60% усіх кредитів, які стали непрацюючими за цей період. І ще близько 33% всіх нових воєнних, так званих, непрацюючих кредитів, це борженики, які втратили активи через окупацію, через пошкодження, руйнування. Є інші причини також, про них не будемо окремо говорити. Це окрема категорія, напевно, про яку найбільше питань з приводу того, що робити далі.

Тому що клієнти, які втратили доходи через економічні причини, вони з часом відновлюються. Тобто, вищий попит про покращення ефективності свого виробництва, часто дає змогу поволі відновлювати обслуговування, плюс банки йдуть на зустріч, вони змінюють умови обслуговування, для цих клієнтів так само, реструктуризують позики, і тут переважна більшість цих кредитів, які по суті є непрацюючими, вони обслуговуються надалі, виходять на якісь нормальні графіки, і знову ж таки в перспективі зменшують втрати банків.

От та когорта, втрати якої пов’язані безпосередньо з фізичними руйнуваннями або з окупацією, це складні випадки, і безумовно обслуговується там значно менша частка кредитів. Банки йдуть на поступки, а саме на замороження частини цих кредитів, особливо в тих випадках, коли це реально єдиний бізнес, єдині активи, які генерували доходи. Коли це не група компаній, яка має низку інших можливостей заробляти, і там можна зрозуміти звідки обслуговувати кредити.

Коли це були єдині джерела доходів, тоді дійсно банки часто заморожують це питання, тому що за великим рахунком основне питання, це відшкодування цих втрат і для банку, і для самого насправді клієнта передусім, скоріш за все має здійснюватися за рахунок держави-агресора, яка спричинила ці руйнування і втрати.

Нині на законодавчому рівні і на рівні кабінету міністрів ведеться, наскільки мені відомо, активна робота, щоб сформувати правильне і уніфіковане бачення оцінків втрат і збитків для бізнесів. Є насправді такий документ, методика оцінків втрат для бізнесу, і відповідно це важливо, щоб був уніфікований підхід, тому що потенційно ці всі запити на відшкодування до Росії, вони мають бути комплексними для того, щоб не було неоднорідності в тому, хто що отримує, а хто що запитує.

Для банків також окремим напрямком ведеться робота з оцінки збитків і втрат, тому що крім фізичного руйнування активів, вони мають оцю складову, це кредити надані клієнтам, чи є активи зруйновані. Зараз на рівні банківської спільноти розробляється методика оцінки цих збитків з використанням того досвіду, який є в деяких банків з відшкодування.

Насправді є досить успішні випадки, ми про них говорили, дається, рік тому, коли банки добувалися такий відшкодування від Росії за втрачені в Криму активи. І зараз це все ще підготовчий етап, тому що він досить кропіткий, багато потрібно врахувати. Всі ці збитки треба фіксувати вже в контексті майбутньої юридичної позовної роботи.

Тому це таке глобальне питання, над яким дійсно працює система. Поки, на жаль, рано сказати про те, що є вже якісь результати, але тут точно робота ведеться.

Юрій: Напевно, останнє запитання. Минулого року, я пам’ятаю, ми якраз з вами спілкувалися, і тоді один з ключових викликів був блекаути і для операційної діяльності банків, і з точки зору стану їхніх клієнтів. Також тоді було питання нависле націоналізації одного великого банку у власності росіян, що відбулося, причому відбулося доволі гладко, як на мене. І зараз в нас нові виклики.

Те, що таке на слухавці, це проєкт закону про мобілізацію. Звісно, всі ці аргументи, вони доволі заполітизовані навколо, наприклад, стосовно побоювань того, що буде відтік користувачів банківської системи, котрі побоюватимуться, що через їхнє ухилянство заморозять кошти.

Ну, і паралельні новини, коли ми чуємо, що не буде вистачати грошей на зарплати там всім, хто стосується якимось чином держави, чи буде якийсь відтік з того боку теж.

Так, власне, питання. Я впевнений, що Нацбанк якось заздалегідь оцінює ризики, пробує прорахувати, як на це, принаймні, щоб розуміти, як на це реагувати. І, можливо, є ще якісь такі великі речі, про які ви можете говорити публічно, на які ви будете слідкувати наступного року, для того, щоб зберегти стабільність фінансової системи.

Первін: Ну, передусім, зазначу, що ми дійсно слідкуємо по максимуму за всім, що відбувається. Як тільки виникає якась дискусія, то ми намагаємося прорахувати, проаналізувати, як на це реагувати. І часто за нашими оцінками, багато з таких підсвічених ризиків, вони не настільки вагомі. Тому якогось суттєвого занепокоєння з приводу тих чи інших питань у нас зараз немає.

Банки самі зазначають, і насправді вони праві з моєї точки зору, що основний ризик нині системний – це війна, тому що вона постійно провокує якісь загрози, більші чи менші. Відповідно, все, що відбувається, і особливість цього ризику в тому, що він непередбачуваний.

Тобто ми нині цього року не бачили, на щастя, ніяких значних просувань чи навіть незначних особливих просувань територією російських військ. Але разом з тим залишаються всі інші різноманітні вияви і прямої агресії, і опосередкованої агресії, і просто наслідки того, що війна все ще триває. Тому, війна, в принципі, її несподіваним характером – це основна загроза, і тут доводиться реагувати просто на те, що з’являється.

Ми відзначили якраз, особливо в контексті нещодавних подій з кібератаками, що наступний рік нам точно треба буде приділяти значно більше уваги підготовці банків до такого посиленого контролю за якістю послуг, які надаються їм третіми сторонами.

Це називається таким чином, це як ризик третіх сторін, тому що банки в своїй діяльності залежать від провайдерів, і від тих, хто надають їм програмне забезпечення, від тих, хто надають їм послуги з зв’язку.

Юрій: Ось класичний приклад двохфакторної автентифікації –не можуть отримати смс-ку, і вже проблема з доступом до руху.

Первін: Так, так. І, власне, до того, яким чином управляти цим ризиком, вимоги є, але, очевидно, нам треба переглянути, посилити десь контролі, десь посилити вимоги пропрацювати це питання протягом наступного року з банками більш глибоко.

І, передусім, в контексті теж кіберризику, тому що він, за оцінками, залишається одним з найвагоміших, і він, дійсно, є дуже високим під час війни, тому що це також така пряма, по суті, атака зі сторони ворога.

Інший не ризик, але теж виклик – це, як би там не було, зміна умов оподаткування. 23-й рік зрозуміло, з цим питань немає і занепокоєнь немає, але змінюється формат роботи банківської системи надалі. Надалі податок буде іншим.

Юрій: До закінчення воєнного стану.

Первін: Тривалий час, судячи з усього.

Відповідно, питання, як це може вплинути на формат роботи банківської системи, і чи коли ми зможемо повернутися до перегляду підходів до оподаткування секторів, для того, щоб вони були більш пропорційними і не створювали кращі або гірші умови для тих чи інших секторів. Це теж таке питання, на яке потрібно буде шукати відповідь протягом року.

У нас на рік запланована ціла низка змін, різноманітних вимог до платоспроможності всіх учасників фінансового ринку. І банків це стосується. У нас ціла низка планів з приводу приведення до європейських вимог в Україні. І небанківських фінансових установ.

З 1 січня вступають в дію величезна кількість норм всіх так званих нових законів про страхування, про кредитні спілки, про фінансові послуги фінансовій компанії. Там ціла низка норм, які, по суті, змінюють взагалі підходи, ландшафт роботи на цьому ринку. Тому це теж не ризик, це просто виклик, з яким треба буде працювати надалі.

Найважливіше, насправді, для фінансового сектору нині, крім роботи над цими питаннями, які я зазначила, це сприятливе макроекономічне середовище відповідно до наших прогнозів. Воно таким буде залишатися на наступний рік.

Але в полі нашої уваги, безумовно, ризики, які виникають із, можливо, неритмічністю надходжень міжнародної допомоги і з іншими питаннями, саме макроекономічними, які створюють контекст роботи фінансового сектору.

Але ми віримо, бачимо, що є запевнення, що все буде надано відповідно до наших очікувань нашими партнерами.  Це означає, що 2024 рік має залишатися таким, щоб банкам, фінансовим установам, іншим було комфортно працювати і надалі удосконалюватися.

Юрій: Первін, дякую вам, що ви прийшли до нас і поспілкувалися сьогодні з нашими слухачами. Нагадаю, на студії Громадського радіопередачі «Що з економікою?». Сьогодні була Первін Дадашова, яка очолює Департамент фінансової стабільності у Національному банку.

Не втомлююсь повторювати, Нацбанк – це якраз та інституція, стосовно якої я найбільш спокійний і впевнений щодо того, що вони все роблять фахово і вчасно. Відсутність проблем і гучних тем, які ми обговорюємо, – це найкраща ознака цього.

Також з вами сьогодні був я, Юрій Гайдай, з Центру економічної стратегії, Юлія Мінчева, Вокс Україна. Слухайте нас, рекомендуйте друзям, якщо вам сподобаються наші подкасти, і до наступних зустрічей в ефірі.

Юлія: Мені треба казати, що треба бути, як Нацбанк –готуватися до гіршого, сподіватися на краще і робити все фахово.

Це буде наша така новорічна резолюція на наступний рік. До зустрічі!