fbpx

10 років вгору та вниз: бюджетний шлях України

10 років вгору та вниз: бюджетний шлях України Завантажити 10 років вгору та вниз: бюджетний шлях України (380.16 KB)

Три кризи – три реакції: бюджетна політика України після криз останніх десятиліть від користувача CES Ukraine

Читати у повноекраному режимі  👉 Три кризи – три реакції: бюджетна політика України після криз останніх десятиліть

Україна за останні 10 років пережила багато струсів, які вплинули на фіскальну політику держави. Найбільшим з них була криза 2014-2015 років. Але усі посткризові здобутки – утримання низького бюджетного дефіциту, поступове скорочення частки публічних видатків у ВВП, усунення величезних квазіфіскальних «чорних дір», початкові кроки у запровадженні трирічного бюджетування – перекреслив коронавірус та політичні рішення, продиктовані бажанням сподобатися виборцям та не стримувані жорсткою фіскальною дисципліною.

Навіть через 20 років після розпаду СРСР, після переходу від планової до ринкової економіки, українська держава в особі центральної та місцевої влади досі розпоряджається приблизно половиною національного ВВП. І це не враховуючи численні державні та комунальні підприємства та банки, які, по суті, хоча й не становлять частину бюджету, але є елементом всеохопної Системи з великої літери. Величезні потоки коштів під управлінням політиків, незграбна чиновницька вертикаль, корупційні ризики – все це супроводжує і супроводжувало українські публічні фінанси роками, і зараз нікуди від нас іти не збирається.

У роки кризи 2014-2015 років доходи бюджету сильно впали через втрату територій, падіння економіки, воєнну агресію. Метою реформаторів при владі стало скорочення частки держави у ВВП, розширення ресурсів та можливостей приватного сектору. Із 48-52% перерозподілу ВВП через публічні фінанси на початку десятиліття Україна у 2018-2019 роках вийшла на 42% перерозподілу, насамперед шляхом скорочення бюджетного дефіциту. В Бюджетному кодексі з’явилися обмеження щодо розміру бюджетного дефіциту (3% ВВП) та державного боргу (60% ВВП), покликані зробити державні фінанси стійкими. Мінфін почав розробляти трирічні бюджетні декларації, маючи на меті зробити планування публічних фінансів середньостроковим.

У доходах структурно відбулося переміщення фокусу з оподаткування бізнесу на оподаткування громадян. Через втрату територій та автоматичне скорочення кількості отримувачів виплат зменшилися видатки на фінансування пенсій та зросли на оборону та правозахисні органи. При цьому, завдяки зростанню економіки у цей період, на соціалку, освіту та медицину почали витрачати у «живих коштах» навіть більше порівняно з 2010 роком.

Нафтогаз – найбільша «чорна діра» минулого – перейшов на ринкові тарифи, і глибокі збитки змінилися рекордно високим прибутком, частина якого переказувалася до державного бюджету, а з бюджету держава виплачувала субсидії тим, кому дорожчі комунальні послуги виявилися не по кишені. Державні банки, підтримка яких стала другою «чорною дірою» після банківської кризи, вийшли на прибутки, масивна докапіталізація стала непотрібною. Завдяки покращенню фіскальної дисципліни та подоланню згаданих структурних проблем, дефіцит публічних фінансів вдалося зменшити до 2% ВВП у 2018-2019 роках – вражаючий результат після показника 4-12% у 2010-2014 роках. Залишилося, тим не менше, ще багато проблемних місць – зокрема, перерозподіл ВВП через систему публічних фінансів навіть на рівні 42% далі був зависоким для України. Плани впровадити трирічне цільове бюджетування та «стелі» для видатків міністерств буксували. Огляди бюджетних програм, покликані зробити більш ефективним витрачання грошей платників податків, проводилися здебільшого формально. Держава стала майже монопольним гравцем у банківському секторі після «банкопаду» та націоналізації Приватбанку – і можлива докапіталізація держбанків стала постійним ризиком. Але вектор руху було задано, і поступові зміни можна було відчути навіть після зміни глави держави – перший рік президентства Володимира Зеленського фіскальна політика залишалася cтриманою.

На превеликий жаль, карантин і «коронакриза», разом із зміною впливів у коридорах влади, перевернули не лише економіку, а й фіскальну політику з ніг на голову. Україна стрімко повертається туди, звідки насилу виборсалася. В бюджети 2020 та 2021 закладено перерозподіл ВВП на рівні 49% та 47% відповідно, дефіцит заплановано на рівні 7,5% ВВП та 5,5% ВВП. Квазіфіскальні видатки – прихований дефіцит бюджету – ширяться системою: від докапіталізації державних банків до державних гарантій за кредитами Укравтодору чи спеціальних програм фінансування будівництва доріг для областей через кредити Укрексімбанку. Україна, не встигнувши зібрати плоди макростабільності, знову починає жити в кредит.

X