7 причин змінити законопроєкт про оподаткування посилок

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15112-1 щодо оподаткування ПДВ операцій електронної торгівлі. Він пропонує оновити правила оподаткування міжнародних посилок, які українці купують через іноземні маркетплейси.

Йдеться про зміну чинної моделі, за якої більшість імпортних посилок до €150 не оподатковується ПДВ. Натомість законопроєкт пропонує запровадити спеціальні правила дистанційного продажу: у визначених випадках ПДВ за такі товари має нараховувати і сплачувати електронний інтерфейс, через який здійснено продаж.

Окремо законопроєкт зберігає звільнення від ПДВ для некомерційних посилок до €45, які одна фізична особа надсилає іншій фізичній особі без оплати для особистого або сімейного використання. Загальна логіка законопроєкту – наблизити українські правила до підходів ЄС щодо оподаткування імпортної електронної торгівлі та малих некомерційних відправлень.

Оцінка

Законопроєкт рухається у правильному напрямі, оскільки зменшує нерівність між українським бізнесом та іноземними онлайн-продавцями і наближає правила оподаткування посилок до європейської моделі ПДВ для електронної комерції, основа якої закладена в Директиві 2006/112/ЄС, а спеціальні правила для дистанційного продажу та електронних платформ – у Директивах 2017/2455 і 2019/1995.

Водночас текст потребує доопрацювання. Окремі положення неточно відтворюють логіку ЄС: поріг €150 вбудовано у саме визначення дистанційного продажу, порядок розрахунку вартості посилки не відокремлює ціну товару від окремо оплаченої доставки, а коло одержувачів обмежено лише фізичними особами. Крім того, потрібна синхронізація Податкового і Митного кодексів та чіткіші запобіжники для некомерційних посилок до €45.

Ми пропонуємо 7 змін до поточної версії законопроєкту, щоб зберегти правильний напрям реформи, але зробити її більш узгодженою з правом ЄС, зрозумілою для бізнесу і менш ризиковою для адміністрування.

1. Уточнити, що поріг €150 має рахуватися без окремо оплаченої доставки

Законопроєкт пропонує визначати можливість застосування спрощеного режиму сплати ПДВ для дистанційного продажу товарів через електронний інтерфейс за критерієм «сумарної фактурної вартості». Без уточнення цей показник може охоплювати не лише ціну самих товарів, а й доставку та страхування, якщо вони зазначені в інвойсі.

Це не повністю узгоджується з логікою ЄС для імпортних посилок вартістю до €150, які продаються через маркетплейси або інші електронні платформи із застосуванням спрощеного режиму сплати ПДВ (Import One Stop Shop, IOSS). У ЄС для визначення порогу €150 враховується вартість самих товарів (intrinsic value)  без транспортних і страхових витрат, якщо вони не включені до ціни товарів і зазначені окремо. Інакше доставка може штучно виводити частину посилок за межі спрощеного режиму.

Що змінити в законопроєкті: доповнити підпункт 191.1.1 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України положенням, що для цілей визначення відповідності дистанційного продажу порогу €150 «сумарна фактурна вартість» означає ціну самих товарів на момент продажу без ПДВ, інших податків, транспортних і страхових витрат, якщо такі витрати не включені до ціни товарів і зазначені окремо у рахунку-фактурі, електронному повідомленні з інтернет-магазину або іншому підтвердному документі. Якщо ці витрати включені до ціни товарів і не зазначені окремо, вони враховуються у сумарній фактурній вартості. Це наблизить українське регулювання до правил ЄС для імпортних посилок невеликої вартості (low value consignments, LVC) і зменшить ризик штучного перевищення порогу €150 через окремо оплачену доставку.

2. Поширити спрощений режим не лише на фізичних осіб, а й на одержувачів, які не є платниками ПДВ у цій операції

Законопроєкт визначає дистанційний продаж як постачання товарів виключно «одержувачу – фізичній особі». Такий підхід звужує сферу застосування спрощеного режиму сплати ПДВ через електронний інтерфейс порівняно з правилами ЄС.

Стаття 14(4)(2)(a) Директиви 2006/112/ЄС визначає дистанційний продаж товарів, імпортованих з третіх територій або третіх країн, ширше: як постачання товарів не лише фізичним особам, а й окремим категоріям юридичних осіб та інших одержувачів, які не виступають у відповідній операції як платники ПДВ. Тому обмеження української норми лише фізичними особами може залишити поза новою спрощеною системою, зокрема, громадські організації, благодійні фонди та мікробізнес, які не зареєстровані платниками ПДВ. Для дрібних імпортних посилок це створюватиме зайве адміністративне навантаження та потребу проходити складніші митні процедури.

Що змінити в законопроєкті: у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції законопроєкту замінити слова «одержувачу – фізичній особі» на слова «одержувачу, який не є зареєстрованим платником податку на додану вартість». Це дозволить наблизити норму до статті 14(4)(2)(a) Директиви 2006/112/ЄС та поширити спрощений режим не лише на фізичних осіб, а й на інших одержувачів, які не є платниками ПДВ у відповідній операції.

3. Відокремити визначення «дистанційного продажу» від вартісного порогу €150

Законопроєкт включає вартісне обмеження «до 150 євро» безпосередньо у дефініцію терміна «дистанційний продаж товарів». У системі ЄС дистанційний продаж — це спосіб торгівлі, який не обмежений сумою, тоді як поріг у €150 є лише умовою для застосування спеціального спрощеного режиму (IOSS). Поточна українська редакція створює правову колізію: якщо товар коштує €151, він формально перестає вважатися об’єктом «дистанційного продажу», що ускладнює регулювання таких операцій.

Що змінити в законопроєкті: у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу у редакції законопроєкту виключити слова «сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент €150». Натомість цей поріг має застосовуватися виключно як умова для використання спрощеного порядку сплати податку маркетплейсом у відповідних статтях.

4. Усунути правову невизначеність терміна «правила дистанційного продажу»

Законопроєкт містить численні посилання на «правила дистанційного продажу товарів», які мають вживатися у значенні, наведеному в Митному кодексі України. Проте ані в Податковому кодексі, ані в Митному кодексі такі правила взагалі не визначені. Це створює законодавчу прогалину, де нові обов’язки маркетплейсів посилаються на норми, яких ще не існує. Також проєкт використовує невідоме податковому праву поняття «обліковий запис» (для операцій маркетплейсів), що порушує принцип правової визначеності.

Що змінити в законопроєкті: чітко прописати безпосередньо в Податковому кодексі зміст «правил дистанційного продажу» або забезпечити одночасне внесення змін до Митного кодексу. Також замінити термін «обліковий запис» (п. 44.11) на термін «реєстри» або «облік операцій», який уже використовується в ПКУ.

5. Синхронізувати зміни між податковим та митним кодексами

Законопроєкт пропонує виключити з Податкового кодексу норму про те, що посилки до €150 не є об’єктом оподаткування ПДВ. Водночас у статті 374 Митного кодексу досі залишається припис, що такі самі товари «не є об’єктами оподаткування митними платежами», а до митних платежів ПКУ відносить і ПДВ. Це створює прямий конфлікт між двома кодексами: податкова вимагатиме сплати ПДВ з першого євро, а митниця зможе посилатися на діючу пільгу в Митному кодексі. Така колізія є джерелом зловживань та корупційних вимагань на кордоні через двозначність трактування.

Що змінити в законопроєкті: внести одночасні зміни до Митного кодексу України (зокрема до статті 374), уточнивши, що звільнення від митних платежів для посилок до €150 більше не поширюється на податок на додану вартість.

6. Встановити кількісні обмеження для товарів у посилках до €45

Законопроєкт пропонує звільнити від ПДВ некомерційні посилки вартістю до €45. Проте в альтернативному проєкті відсутні обмеження на пересилання у таких посилках специфічних товарів, як-от парфуми, кава та чай. Це суперечить Статті 2 Директиви 2006/79/ЄС, яка встановлює чіткі кількісні ліміти для звільнення від податків: наприклад, не більше 50 грамів парфумів, 500 грамів кави або 100 грамів чаю. Відсутність цих лімітів може призвести до зловживань, коли під виглядом подарунків ввозитимуться комерційні партії дрібних дорогих товарів.

Що змінити в законопроєкті: Доповнити пункт 197.30 Податкового кодексу кількісними обмеженнями для алкогольних напоїв, тютюнових виробів, парфумів, кави та чаю відповідно до норм Директиви 2006/79/ЄС.

7. Запровадити критерій «епізодичності» для некомерційних посилок до €45

Законопроєкт пропонує звільнити від оподаткування ПДВ ввезення товарів вартістю до €45, що надсилаються однією фізичною особою іншій без будь-якої оплати для особистого використання. Проте у тексті норми відсутня обов’язкова вимога щодо «епізодичного характеру» таких відправлень, яка міститься у законодавстві ЄС. Відсутність цього критерію створює ризик систематичного ввезення комерційних партій товарів під виглядом дрібних «подарунків», що може призвести до зловживань та ухилення від сплати податків шляхом дроблення регулярних поставок.

Що змінити в законопроєкті: доповнити абзац другий пункту 197.30 статті 197 Податкового кодексу вимогою про те, що такі відправлення повинні мати виключно «епізодичний характер». Це забезпечить повну відповідність пункту (а) статті 1(2) Директиви Ради 2006/79/ЄС, яка чітко визначає епізодичність як одну з обов’язкових ознак некомерційного імпорту.

Проєкт реалізується за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) – провідна антикорупційна програма в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії.