Скільки людей втратило роботу в Україні через кризу?

31 Липня 2020
Поділитись

Сказати точно скільки людей вже втратило роботу, ми не можемо. Але важливо враховувати впливові фактори — приховане безробіття та тіньову зайнятість

Нещодавно Центр економічної стратегії презентував дані дослідження щодо ситуації на ринку праці. Однією з найбільш голосних цифр в ній стала кількість прихованих безробітних в Україні.

Більшість медіа на наступний день вийшли з голосною новиною про 3,1 мільйони прихованих безробітних. Мова йде в першу чергу про людей, які не втратили роботу офіційно, але були відправлені у неоплачувану відпустку, або переведені на часткову зайнятість.

Насправді, через особливості опитувань, це лише верхня межа оцінки прихованого безробіття. Із розрахунків рівня безробіття видно, що дані соціологічних опитувань дають значно вищі значення, ніж дані державної статистики. Отже, можна припустити, що і дані офіційної статистики щодо «прихованої зайнятості» були б нижчими.

Чому приховане безробіття важливе і його потрібно враховувати

Приховане безробіття — це коли людину відправляють у неоплачувану відпустку за свій рахунок або у «простій», продовжуючи виплачувати частину заробітної плати, або переводять з повної ставки на часткову. За даними соціологічних опитувань, під час піку коронакризи рівень прихованого безробіття був високим, до 3,1 мільйона людей. При аналізі даних як поточної кризи, так і можливих наступних хвиль, варто не забувати про цю групу щоб не занижувати масштаби проблем.

Як рахували верхню межу прихованого безробіття?

Спочатку ми оцінили кількість людей, які перейшли на часткову зайнятість. Опитування Info Sapiens показує, що коли у березні лише 7% від працюючих українців працювали неповний робочий день, то у квітні цей показник зріс до 20%. Екстраполюючи ці цифри на робочу силу, бачимо, що кількість людей, що перейшли від повної до часткової зайнятості, становить близько 1,9 млн (11% від робочої сили).

Іншою формою прихованого безробіття є відправлення працівників у безстрокову неоплачувану відпустку. Якщо роботодавець відчуває невизначеність щодо майбутнього (наприклад, щодо тривалості карантину чи глибини економічної кризи після нього), то для нього може бути вигідним відправити працівників у довгострокову неоплачувану відпустку.

Для оцінки використовуємо опитування Kantar Track, згідно з яким, станом на другу половину квітня, 15% українців 18−55 років, що проживають у великих містах, були відправлені у неоплачувану відпустку. Це становить близько 1,2 млн українців (лише у цій віковій групі і лише у великих містах, тому ця оцінка може бути заниженою).

Таким чином, на піку коронакризи до 3,1 млн українців перебували у стані прихованого безробіття, що близько 17% від робочої сили.

Тіньова зайнятість робить українців більш вразливими до звільнень

Інша проблема, яку часто не видно в офіційній статистиці – тіньова зайнятість. Люди, які працюють неофіційно, не захищені від звільнень, тому під час кризи можуть бути звільнені першими. Велика поширеність тіньової зайнятості у секторах, які найбільше постраждали від коронакризи, означає, що люди, які там працюють, є найбільш вразливими. Ці люди перебувають у «підвішеному» стані, вони можуть як повернутися до повноцінної роботи, так і бути звільнені, залежно від економічної ситуації.

За даними Міністерства економіки, у 2019 році 3,5 млн українців (19% від робочої сили) працювали неформально. Усі ці люди перебувають у групі підвищеного ризику бути звільненими. За даними Нацбанку, неформальна, або тіньова, зайнятість була найбільш поширена у сільському господарстві та будівництві (близько 60% працювали неформально). Також високий рівень тіньової зайнятості у торгівлі (близько 30%). Це означає, що хоча сільське господарство та будівництво, на перший погляд, не постраждали від кризи, рівень звільнень у цих сферах може бути відносно великим через те, що звільняти працівників легко. А працівники у сфері торгівлі постраждали двічі – по-перше, через введення обмежень на їх роботу, по-друге, через те, що їх легше звільнити.

 У довгостроковій перспективі зменшення тіньової зайнятості, а також комунікація ризиків тіньової зайнятості для працівників має бути пріоритетом.

Скільки українців насправді втратили роботу — невідомо

Але приховане безробіття і тіньова зайнятість не єдині проблеми офіційних оцінок впливу кризи на ринок зайнятості. За даними Держстату щодо кількості найманих працівників і підрахунками ЦЕС, у найгірший період безробітними стали близько 368 тис. українців (близько 2% робочої сили).

Варто зауважити, що в цих даних відображено лише менше половини зайнятого населення (близько 7,5 млн із 16,1 млн) і не враховано самозайнятих, людей, що працюють неофіційно, а також держслужбовців. Тому вони відображають лише нижню межу кількості тих, хто втратив роботу.

При цьому офіційні дані щодо рівня безробіття та рівня прихованої зайнятості під час карантину досі відсутні.

Дані репрезентативних соціологічних опитувань і опитувань роботодавців вказують на більшу кількість звільнень. Наприклад, опитування роботодавців, проведене сайтом пошуку роботи Robota.ua, вказує на те, що найбільше звільнень планують роботодавці у сфері виробництва та торгівлі товарами повсякденного попиту — 30% роботодавців планувало звільнити хоча б частину працівників. Репрезентативне соціологічне опитування, проведене компанією Info Sapiens, показує зниження рівня зайнятості: у квітні лише 43% українців працювали або були підприємцями, порівняно з 52% у березні. Таким чином, рівень зайнятості впав на 9 відсоткових пунктів, і якщо екстраполювати дані цього опитування на кількість дорослого населення України. Це означає, що 2,8 млн українців залишились без роботи (16% робочої сили).

 Велика різниця пояснюється різницею між даними. Вірогідно, насправді кількість людей, яка втратила роботу під час карантину, коливається десь посередині. Однак, без додаткових даних важко сказати, до якої оцінки ця кількість насправді ближче.

Як мати кращу інформацію щодо звільнень?

У підсумку, маємо два важливих висновки.

По-перше, у дискусіях про економічні втрати від коронакризи, а також при розробці державної політики по допомозі постраждалим від неї важливо не забувати про людей, які знаходяться у стані «прихованого безробіття» — за розрахунками на основі соціологічних опитувань таких людей може бути більше ніж людей, що повністю втратили роботу.

По-друге, державна статистика має збирати дані більш оперативно та на рівні тижня, а не квартала чи місяця, щоб все ж таки мати відповідь на питання «Скільки людей втратило роботу через кризу» одразу, а не після того як криза вже минула.

X