140. Катерина Рожкова: Діагностика банків, зняття “воєнних” обмежень — що чекати від НБУ цьогоріч?

Дисклеймер:

щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій: Доброго дня! З вами знову подкаст і передача на Громадському радіо «Що з економікою?». З вами Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії. І сьогоднішня наша гостя – Катерина Рожкова, заступниця голови правління Національного банку України.

Людина з величезним досвідом в банківському регуляторі і банківській системі. З кінця минулого року Катерина очолює вертикаль, яка відповідає за фінансову стабільність фінансового сектора.

Завдання Катерини – забезпечити якісний аналіз стану фінансового ринку, ризиків (наявних і потенційних) і пропонувати механізми, які можуть зменшувати негативний вплив цих ризиків. Катерино, доброго дня, дякую, що знайшли час з нами поговорити.

Катерина: Вітаю.

Юрій: Перше, що я вас хотів би запитати: яка зараз є ситуація в банківському секторі? В попередніх інтерв’ю ви говорили, що за результатами першого року війни система показала, що вона доволі стійка, що стрес-тести, які ви проводите з банками, показують, що система доволі надійна  працює стабільно, але є запитання, що помінялося за останні місяці, якою ви бачите цю ситуацію зараз?

Катерина:  Ну, стосовно стану банківської системи: ми зі свого боку зробили цілий ряд кроків. 24 лютого ми прийняли, як ми її називаємо, антикризову постанова, в якій було передбачено цілий ряд послаблень.

По-перше, 24 лютого ми запровадили 24 беззаставне рефінансування банків. Наразі воно вже відмінене, оскільки профіцит ліквідності в банківській системі є безпрецедентним. Обсяги залишків на депозитних сертифікатах сьогодні перевищують 400 мільярдів гривень – це при тому, що ми суттєво підвищили норму обов’язкового резервування, і банки її виконують.

Тому зрозуміло, що система є ліквідна, і беззаставне рефінансування ми відмінили. Але воно дало банкам трошки більше впевненості на випадок “а раптом що”. Тому що, дійсно, ми не знали, як будуть реагувати люди.

Багато людей виїжджали, і в перші тижні війни люди знімали кошти з рахунків. Ніхто не розумів, що робити, це був шок і стрес для всіх. Але потім ситуація стабілізувалася, і оцей такий беззаставний рефінанс було відмінено.

Окрім рефінансування, ми послабили цілу низку наших вимог. По-перше, ми відтермінували впровадження буферів капіталу. По-друге, ми, по суті, призупинили регулярне оновлення планів відновлення банків.

Ми зупинили виїзні перевірки, призупинили надання банками цілої низки статистичної звітності, відтермінували переоцінку та перевірку застав, призупинили заходи впливу за порушення нормативів достатності капіталу та нормативів ліквідності.

Юрій: Ви фактично звільнили банки від значного адміністративного навантаження, щоб вони могли виконувати поточну операційну роботу тоді, коли в них теж була невизначеність з працівниками, перебої з роботою.

Кожного разу, коли десь обговорюю з нашими міжнародними колегами (цю тему), вони досі висловлюють своє захоплення і подив, ті, хто ближче до банківської системи. Розуміють, що вона вистояла і спрацювала. І я думаю, що це навіть дає нам такий унікальний заділ, якого не буде в інших країнах

Тому що основна цінність тут – це довіра населення до системи. А в нас громадяни вже знають, що, навіть якщо повномасштабна війна – банківська система вистоїть. Страшніших ризиків, в принципі, вже особливо не придумаєш .

Ви зачепили дуже багато моментів, до яких хочеться окремо повернутися. Але перед тим… Як ви бачите, власне, ситуацію зараз, вже після того, як закінчилися бликаути? Ми бачимо, що бізнес більш оптимістичний, нова оцінка інфляції Нацбанком вже істотно нижча, ніж була.

В останні місяці помінявся фон макроситуації, тож деякі заходи, напевно, вже втрачають свою актуальність. Я розумію, що Нацбанк, напевно, буде рухатися знову до відновлення виїзних перевірок і до того, щоб робити їх більш ризикорієнтованими. Хоча це не зовсім ваш основний профіль, тому не буду на цьому фокусуватися.

Ви згадали про депозитні сертифікати. Вони зараз, по суті, є одною з основних банківських операцій. І це робить певні складнощі і для політики Нацбанку, тому що є низька конкуренція за депозити населення.

Відповідно, грошова маса – велика, треба її тримати в банківській системі, і ви вживали ці заходи з підвищенням нормативу обов’язкового резервування за поточними рахунками. З покриттям частини цих резервів коштом ОВДП.

Мені цікава ваша оцінка, наскільки спрацював цей механізм? І в якому напрямку він буде далі рухатися з огляду на нову макроситуацію? Є очікування, що облікова ставка буде знижуватись раніше, ніж планувалося від початку.

Катерина:  Насправді механізм спрацював. Після того, як Національний банк в червні минулого року збільшив нашу ключову ставку одразу до 25% річних, відбулося різке зростання ставок за депозитами.

“Різке” – мається на увазі, від рівня умовних 5%, вони стали 11%-12%. І далі це зростання призупинилося. (Ми говоримо зараз про гривню, звичайно.) І певний проміжок часу таких суттєвих рухів не відбувалося.

Чому нас так сильно цікавлять ставки за депозитами? Чому ми хочемо, щоб ці ставки були привабливими для населення? Тому що на банківських рахунках осідають кошти у великому обсязі, осідають і будуть осідати.

Тому що держава здійснює величезні виплати і витрати, в першу чергу, для підтримки обороноздатності країни – зарплати, виплати військовим, соціальні виплати, і підтримка людей, – і всі ці кошти наразі просто осідають на банківських рахунках.

Юрій:  Це по суті таке масштабне фіскальне стимулювання економіки.

Катерина:  Абсолютно, і цьому є пояснення, тому що внутрішній попит дуже сильно скоротився через війну Він скоротився з одного боку через те, що змінилися пріоритети у людей.

І ми це бачимо навіть по імпорту – скажімо, ми бачимо, що ціни на одежу, одяг та взуття , які завжди динамічно реагували на рівень інфляції, зараз не зростають, тому що у людей змінилися пріоритети. Перший пріоритет  – це, звичайно, безпека, далі це їжа, вода, пальне, ліки і донати.

І тому оце внутрішнє споживання, воно дуже сильно скоротилося. Плюс велика кількість людей, на жаль, змушена була виїхати за межі України – це, знову ж таки, впливає на те, що кошти лишаються на рахунках.

Тому що ті витрати, які люди зазвичай витрачали – подорожі, ремонти, придбання автомобілів, придбання квартир – ці пріоритети пішли вниз. Тобто наразі люди на це не витрачають, через це ці кошти осідають на рахунках.

Далі, є якісь інші напрямки інвестування сьогодні в людей? Ні, немає Є військові облігації, куди населення, в принципі, інвестує Є, як я вже сказала, донати. Але через війну напрямки інвестування обмежені.

Тому для нас дуже важливо, щоб ці кошти, які лежать на поточних рахунках, щоб вони перекочували в депозити. Чому?

Ми покращили прогнози економічного розвитку, переглянули, прогнози інфляції. І ми розуміємо, що, попри цю війну, яка все ще триває і приносить нам багато загроз, страждань і невизначеності, економіка потроху адаптовується, перебудовується, навіть з урахуванням зміни споживчих настроїв і попиту.

І цій економіці потрібно давати кисень не лише у вигляді, скажімо, кредитних ресурсів, але і через зняття тих обмежень, які ми наклали в перші дні повномасштабної війни. Я зараз говорю про валютні обмеження в першу чергу.

А для того, щоб перейти до цієї валютної лібералізації, ми маємо бути впевнені, що в нас не існує внутрішніх навісів у вигляді оцієї миттєвої ліквідності, яка в разі поступового зняття обмежень може фактично перейти на валютний ринок і його дестабілізувати.

Оце ж через це ми і говоримо про підняття ставок і про те, що необхідно робити депозити в національній валюті більш привабливими. Тому результати нашої роботи – вони є, особливо видно приріст ліквідності в банківській системі. Він, по суті, з перших місяців повномасштабної війни вже був.

Ми намагалися працювати ринковими методами і дуже довго не запроваджували підвищення норми обов’язкового резервування. Але врахуймо той факт, що, по суті, ця ліквідність не є ринковою, як такою, а це, ви правильно сказали, фіскальне стимулювання.

І вона з’являється в банківському секторі не тому, що банки так конкурують і працюють з клієнтами, а тому що, з одного боку, держава підживлює цю ліквідність, а з іншого боку, діють валютні обмеження. Ну і змінилися споживчі настрої і попит.

І працювати з неринковою ліквідністю ринковими механізмами дуже складно. Хоча, навіть наша трансмісія, після підняття ставки в минулому році, також спрацювала, спрацювала так, як в мирний час.

Але, враховуючи, що приплив ліквідності був в рази більший  – нам потрібно було якісь екстра заходи робити. І от ми, після того, як підняли норму обов’язкового резервування, знову відмітили зрушення відсоткових ставок за гривневими депозитами вверх.

І це дуже помітно. Основні гравці ринку, державні, в першу чергу, банки – Приватбанк, Ощадбанк тощо – відреагували на це, підвищивши ставки за депозитами. І таким чином підштовхнули всю банківську систему, бо якщо Приват ставить 14%, то решті банків треба ставити 16% щоб конкурувати.

Ми банками спілкуємося, і говоримо про те, що ми ж не живемо сьогоднішнім днем, нам треба думати і про майбутнє, вже сьогодні. І це майбутнє для банківської системи має бути трошки іншим.

З одного боку, треба все ж таки активніше працювати на внутрішньому ринку державних цінних паперів. По-друге, ми бачимо, що підприємства потроху-потроху, але відновлюють попит на кредити. Його нема в тому вигляді, який він був до 24 лютого, але він відновлюється.

Для того, аби і там, і там працювати, банкам, все ж таки, треба мати більш довгостроковий ресурс. Я не говорю зараз про депозити 1,5-2 роки, але треба мати все ж таки якийсь такий собі запас “відноснострокової” ліквідності, яка дозволить банкам почати відновлювати свою роботу в нормальному банківському режимі.

Тому що депозитні сертифікати – це не банківський бізнес, це інструмент монетарної політики. Але, якщо інфляція буде рухатися згідно наших прогнозів то і ставка за сертифікатами буде змінюватися.

А це значить, що банкам треба шукати напрямки, відновлювати напрямки звичайного банківського бізнесу: це кредитування, це державні цінні папери, а вони потребують вже трошки іншої строковості по ліквідності. І цей навіс може створити для банків два ризики.

В першу чергу це може бути ризик ліквідності, якщо люди по мірі стабілізації ситуації, зняття певних обмежень, почнуть забирати ці кошти і спрямовувати їх на готівковий валютний ринок. Банки просто втратять ліквідність одномоментно. Звичайно, національний банк надає рефінансування, але це, скажімо так, зовсім неприродньо для банків

Другий момент: окрім ризику ліквідності, існує ще і процентний ризик Якщо почнуться якісь зрушення з поточних рахунків, банкам треба буде пропонувати якісь преміальні ставки, щоб утримати людей. А це вже процентний ризик, тому що процентний прибуток залишається сьогодні основним джерелом формування банківського прибутку, а, значить, і відновлення банківського капіталу.

За нашими оцінками, найменше 30% кредитного портфелю буде втрачено, і поки що ми на цих оцінках залишаємося. Діагностика нам дозволить зробити оцінки стійкості, оцінки якості активів, дозволить наші оцінки зробити більш точними Але все ж таки цей капітал треба буде відновлювати.

Ми бачимо позитивні зрушення і ми навіть зараз залишили ставку без змін, попри те, що інфляція знижується навіть швидше, ніж ми передбачали це, скажімо, наприкінці минулого року.

Бо, по-перше, треба дійсно впевнитися, що тренд на зниження інфляції є стійким. Горизонт нашої монетарної політики – це 9, 12, 18 місяців. Тобто ми не можемо приймати рішення тут і на зараз.

По-друге, нам треба, щоб остаточно спрацював механізм конверсії поточних залишків в строкові, для того, аби банки були стійкі з точки зору ліквідності і спроможні працювати на підтримку економіки і на її відновлення.

Юрій:  Тут цікава “розніжка” банківського сектора. З одного боку, для валютної лібералізації однією з передумов має бути відсутність навісу ліквідності. А з іншого боку, валютна лібералізація – це ризик втрати ліквідності, якщо цей весь навіс піде на валютний ринок.

І, відповідно, треба його весь,  або більшу його частину, запихати, як тісто, котре вилізло, на строкові депозити, котрі дають там стабільність і можливість .

Катерина:  Ми вже бачили, як злам відбувся, ми вже бачимо, що тренд змінився. Якщо, скажімо, декілька місяців тому у нас загальний обсяг коштів населення в банківській системі зріс, а строкові депозити скоротилися, то зараз ми вже бачимо зростання строкових депозитів.

Тобто, все ж таки, зрозуміло, що різні банки відповідно до свого розміру, до своїх найближчих конкурентів пропонують різні ставки, але ці ставки сьогодні від, умовно кажучи, 12,5% і до 16%, в залежності від терміну. І це нормально зараз, це відповідає ринковим умовам

І люди вже приймають рішення, базуючись на, скажімо, таких економічних розрахунках. І вони готові в ці депозити вкладатися, і це дуже добре.

Юрій:   Ну і з огляду на тренд інфляції, в нас може бути вже найближчим часом, я так розумію, вперше за весь час війни ситуація, коли ставки по депозитам можуть, принаймні, зрівнятися з інфляцією гривневою. Це можливо, як ви вважаєте?

Катерина:  Складно сказати зараз, це буде залежати, по-перше, від того, як буде рухатися. Інфляція. Ми очікуємо, що вона в цьому році буде близько 14,8%, по-моєму. Але, ви розумієте, ми робимо зараз свої прогнози в ситуації тотальної невизначеності

Окрім того, ще є зовнішні макроекономічні умови. Розумієте, насправді всі економіки дуже відкриті через те, що ланцюги постачання, ланцюги споживання –  все дуже сильно переплетено.

Я була в квітні чи в кінці березня на заході, де європейські, балканські країни, їх центробанки збираються і говорять. Вони всі, коли говорили про власну економіку, говорили, що дуже величезний негативний вплив на їхні економіки, на їхні інфляції має війна Росії проти України.

Руйнування ланцюгів постачання, обмежений експорт і імпорт – все це дуже сильно впливає взагалі на весь світ. І зараз, з одного боку, на нас впливають ці зовнішні макроумови, з іншого боку, ця війна, яка все ще триває, створює додаткові для нас ризики і додаткові ризики для зовнішніх макроумов.

І це такий, знаєте, як електричний ланцюг, в якому все одне одного негативно зараз підживлює. Тому, попри те, що ми бачимо певну стабілізацію і в світі, і в тому числі, в нас, з точки зору інфляційних процесів, все ж таки треба сказати, що це ще дуже-дуже нестійко.

Зараз треба бути дуже обережними, особливо Національному банку, тому що будь-які кроки, які ми робимо, мають бути мега виваженими і прорахованими. Бо немає гіршого, яніж зробити якісь послаблення, а потім розвертатися назад.

Тоді економічні агенти – а це і населення, і бізнес – втрачають орієнтацію в просторі. Тобто тут треба бути передбаченими. Чи буде така ситуація, щоб вартість депозитів зрівнялася, скажімо, з рівнем інфляції? Можливо і буде. Це залежатиме від того, які програми пропонують банки, на які терміни .

І якщо все буде йти за нашим прогнозом, і сьогодні пропонувати, скажімо, 12, 14, 18-місячні депозити, і люди будуть їх нести, то не виключено, що в якийсь момент дохідність цих депозитів буде дорівнювати рівню інфляції, а можливо навіть і перевищить.

Юрій: Це ж є питання ще ринку, питання того, чи банки зможуть достатньо заробляти і на чому, щоб покрити цю вартість депозитів.

Я ще повернуся до другої частини питання, яку я задавав на початку. Ви вже теж зачепили. Тобто детальніше дослідження стану, детальніша діагностика банківської системи, що теж згадано в програмі МВФ, вона буде, в першу чергу, зосереджена на якісній оцінці кредитних портфелів банків і кількості non-performing кредитів. Я правильно розумію?

Катерина:  Абсолютно так. У нас насправді в меморандумі з МВФ передбачено, я би так сказала, два етапи діагностики. Насправді тому, що сам меморандум передбачає дві фази. Перша фаза – це етап, коли ми зараз всі працюємо на перемогу, і друга фаза – це вже після перемоги. І, відповідно, вимоги трошки різняться.

Стосовно роботи фінансового сектору: у нас поки перша фаза, тут і зараз. Це оцінка якості активів і оцінка стійкості банків. Ми не будемо робити стрес-тестування і в умовах реального стресу, який ми зараз переживаємо, накладати ще якийсь додатковий стрес, це просто не має сенсу.

Цю діагностику, або цю оцінку якості і оцінку стійкості ми будемо робити власними силами. Власне, ми вже затвердили порядок і методику цієї діагностики, ми вже довели її до відома банків.

По суті, ми починаємо з другого тижня травня. Оцінка якості активів буде проводитися за станом на перше квітня. Зазвичай ми робили це на перше січня, тут буде на перше квітня, тому що ми, коли готувалися, намагалися також зрозуміти з точки зору безпекових ризиків і блекаутів, як це буде, це ж питання навантаження і безпеки людей.

Зараз, дякуючи ЗСУ, ми почнемо це робити. Банки нам до 5 травня надішлють необхідну інформацію, далі ми почнемо її аналізувати, оцінювати. Передбачена, в тому числі, участь Департаменту інспекційних перевірок, який буде вже виходити в банки і перевіряти коректність надання інформації. Ми будемо перевіряти якість кредитів, якість застави.

І це буде перший етап, після цього ми визначимо потребу в капіталі. Наші оцінки, які ми робимо, вони є, але ми робимо їх дистанційно. При цьому я хочу сказати, що вони є достатньо прорахованими, тому що ми маємо інформацію стосовно кредитного портфеля банків, як в розрізі позичальників, галузей, так і в географічному розрізі.

Як я говорила, принаймні 30% портфеля банки втратять. І коли ми робимо ці оцінки, ми якраз дивимося з точки зору галузевого, з точки зору географічного розподілу, як війна негативно вплинула і де ці втрати можуть і будуть реалізовані, скоріш за все.

Вже в процесі оцінки якості активів ми зможемо уточнити ці оцінки і ми будемо розуміти картинку по кожному з банків, а в нас в процесі оцінки якості активів буде задіяно 20 найбільших банків. Ці 20 найбільших банків тримають сьогодні більше 90% активів банківської системи, тобто ми будемо мати по кожному банку оцінку і оцінку в цілому по системі, оскільки це більш ніж репрезентативна вибірка банків.

Що ми зробимо далі? Ми оцінимо потребу в капіталі. Далі ми зробимо оцінку стійкості банку на найближчі три роки, базуючись на нашому базовому макроекономічному прогнозі.

Для чого нам ця оцінка потрібна зараз? Для того, щоб зрозуміти чи підтвердити власні припущення про те, що банки зможуть відновити капітал самостійно, без додаткових внесків в капітал, за рахунок своєї звичайної діяльності.

Звідки такий оптимізм? Скажу. Тільки за перший квартал цього року фінансовий результат банків становить 34,2 мільярди гривень. Тобто банки попри війну, все ж таки є прибутковими.

В минулому році, коли було активне формування резервів в другій половині року, після того, як відмінили кредитні канікули, і банки почали визначатися з тим, що відбувається з кредитними портфелями, фактично був такий період, коли банки активно формували резерви під кредитні ризики і показували певний збиток.

Але, скажімо, велика частина резервів вже визнана банками збитків, і сформовані резерви. І це говорить про те, що звичайно, але при цьому банківська звичайна діяльність генерує позитивний грошовий потік. Тобто якщо б взяти прибуток до резервів, то він був би ще набагато більшим.

За рахунок звичайної діяльності більшість банків, скоріш за все, зможуть відновити свій капітал. Скажімо, після початку повномасштабного вторгнення були кредитні канікули, банки познижували свої комісії.

Далі банки протягом цього більш ніж року зробили величезну роботу, щоб забезпечити свою безперебійну діяльність навіть за відсутності електропостачання – і це витрати. Банки втратили десь своє майно, це були прямі втрати.

В цілому ми говоримо, що реалізований операційний ризик банків склав на сьогоднішній день трохи більше 13 мільярдів гривень. Це велика сума. Таких цифр у нас ніколи в житті не було. Я думаю, що це не остаточно, тому що ми ще будемо це оцінювати і дивитися, тому що, знову ж таки, війна триває.

Але попри це, після того, як кредитні канікули зупинилися, після відносної стабілізації, банки поступово повернулися до стандартних комісій. І на сьогоднішній день ми бачимо, що і комісійний пробуток відновив зростання, ну і, знову ж таки, економіка пристосувалася, призвичаїлася до цих страшних умов і продовжила працювати.

А працює економіка – це банківські операції, це, значить, доходи банківської системи. Тому, з цієї точки зору, в нас це не оптимізм, а це, мені здається, реальна оцінка ситуації. Завдяки тому, що банки мали буфер капіталу, запас на початку війни, завдяки тому, що вони відновили свою роботу і забезпечили цю безперебійність, і зросла довіра до банків, і економіка почала відновлюватися.

Всі ці речі, вони дають змогу стверджувати, що переважна більшість банків, які будуть проходити етап оцінки якості активів, вони зможуть відновити свій капітал самостійно. Ми при цьому також розуміємо, що на це треба дати час, і фактично наші внутрішні документи передбачають, що банки матимуть після цієї оцінки повністю відновитися до нормальних довоєнних нормативів.

Це 7% адекватності основного капіталу і 10% адекватності револютивного фактично до 1 квітня 2026 року. Тобто реально це три роки з моменту діагностики. Це дуже подібне тому, що було в 2015-му, ми також банкам давали три роки.

Тому є в мене відчуття і на сьогоднішній день, що, з одного боку, нам ця оцінка дасть можливість подивитися на реальну картину більш точно, з іншого боку, ми дамо банкам достатньо часу для того, аби вони самостійно відновили капітал.

І третій етап, оцінка кредитів, коли ми їх будемо перебирати руками фактично, кожен кредитний кейс, дасть нам можливість запропонувати, допрацювати, покращити, щось вдосконалити в напрямку плану роботи з непрацюючими кредитами.

Тому що природа цих непрацюючих кредитів зовсім інша, ніж була в 2014-2015 роках. Там було дуже багато кредитів пов’язаним особам, там було дуже багато кредитів, скажімо, наданих бізнесу, потенційна діяльність якого була переоцінена. Тоді кредитні практики були трошки не такої якості.

Сьогодні ж ми говоримо, що це кредитний портфель і ці втрати – це, по суті, результати війни: втрати бізнесу, втрати застави, втрати промислових потужностей, це втрати населення, втрати будівель, домівок, авто, втрата через переїзд і таке інше. Тому природа цих NPL-ів зовсім інша.

І нам треба буде на це подивитися для того, аби напрацювати якісь нові інструменти для банків. У нас сьогодні є розуміння і рекомендації банкам, що з цим робити, але більш детальний аналіз дозволить нам, можливо, цю роботу зробити більш якісно.

Юрій: Цей ваш оптимізм мені подобається, тому що треба пам’ятати, що значну частку ринку зараз займають, власне, державні банки, а це означає, що якщо є потреба в капіталі, яку вони не можуть самостійно закрити, то це питання до платників податків. Ну або, в оптимістичному випадку, до міжнародних донорів, чиї платники податків теж будуть ставити запитання, “чому ми маємо докапіталізовувати чужі банки”.

Тому сподіваюся, що так вони зможуть встояти, мається на увазі докапіталізуватися самі, зрештою. Хоча, знову ж таки, наскільки я розумію, основна частка доходу банків зараз – це, депозитні сертифікати.

Катерина:  Ви праві, це суттєвий обсяг доходів. По-перше, депозитні сертифікати, по-друге, це державні цінні папери. Якщо порівнювати рівні дохідностей у минулому році і у поточному році, ми бачимо цю різницю, наскільки Міністерство фінансів підвищило дохідність за облігаціями.

І, до речі, наше рішення щодо врахування бенчмарку ОВДП в нормативі обов’язкових резервів також, по суті, спонукало банки придбати ці ОВДП. Для мене депозитні сертифікати не є злом, вони є інструментом монетарної політики, і ми маємо розуміти дві речі.

За минулий рік ми отримали ззовні системи 32,1 млрд доларів США. Це безпрецедентна допомога наших партнерів. І ще 400 мільярдів гривень на цю суму – Національний банк, по суті, здійснив емісійне фінансування дефіциту бюджету.

Так, 32,1млрд – це фінансова зовнішня допомога минулого року, і вже в цьому році ми отримали фінансової допомоги на 16,5 мільярдів доларів. Як зазвичай працює система? Система банків – це, по суті, кровоносна система, тобто це судини. Вони не створюють нічого, вони, по суті, є каналами перерозподілу коштів.

А як відбувається перерозподіл? Уряд збирає податки, за рахунок податків починає щось оплачувати. Далі уряд залучає ОВДП для фінансування дефіциту і знову ж таки їх витрачає. Таким чином, по суті, гроші в системі обертаються, не збільшуючись.

Ми з вами за період цієї війни додатково влили в систему 400 мільярдів гривень і 48,5 мільярдів доларів. І ці кошти, оскільки система є закритою, тому що в нас продовжують діяти валютні обмеження, обмеження на рух капіталу, тож всі кошти залишаються в економіці.

І вони нікуди не подінуться, вони залишаються, в тому числі, і на рахунках підприємств. Тому що руйнування логістичних зв’язків, обмеження експорту, суттєве зниження внутрішнього попиту привело до того, що обсяги виробництва скоротилися. Це ми бачили по результатам падіння ВВП.

Виробництво є, воно підлаштувалося, але воно скоротилося, тому що економіка скоротилася, принаймні, на ту кількість людей, яка виїхала і на ті тимчасово окуповані території.

І підприємства сьогодні – це ще один фактор, чому попит на кредити низький. Не тільки тому, що війна, але й тому, що скоротився обсяг виробництва, і обігових коштів більше не потрібно в такому обсязі. Коли ти нарощуєш виробництво, ти береш додаткові обігові кошти у вигляді кредитів, коли ти його не нарощуєш, а скорочуєш, ти їх не береш.

І це теж чинник, чому у банках осідає ліквідність не тільки на рахунках населення, але й підприємств. Це буде змінено, і воно буде змінюватися по мірі того, як економіка буде надалі відновлюватися, а особливо, коли відновиться інвестиційний попит на ресурси, коли почнеться вже повномасштабна відбудова економіки.

Але зараз ці кошти, звичайно, осідають на депозитних сертифікатах overnight, тому що це інструмент монетарної політики, й іншого немає.

Юрій: Це буде виклик для держави, цей маятник, який дуже розігнався у перший рік війни, в тому числі при цих безпрецедентних видатках і допомозі наших партнерів. плавно і без негативів погасити.

В нас потроху вибігає час, але я хотів ще задати одне питання, яке мене дуже цікавить. Що у нас зараз в небанківському секторі, який теж, я розумію, підпадає під вашу зону уваги і відповідальності, як з точки зору фінансової стабільності цікаво, так і з точки зору нагляду?

Бо в останні місяці ми бачимо багато новин про позбавлення ліцензій гравців небанківського сектору, виключення фінансових установ з реєстрів. Частина виключень була пов’язана з недотриманням вимог фінмоніторингу, маленька частина пов’язана була з санкціями.

Але бачу, що багато цих позбавлень ліцензій були за власною заявою самих учасників ринку. Що це відбувається і яка взагалі ситуація в небанківському секторі?

Я зразу таку зроблю ремарку для слухачів, ви мене поправте, будь ласка, якщо не зовсім точно. Маються на увазі фінансові установи, які  небанківські, які мають ліцензії на окремі послуги, маються на увазі різні кредитні спілки, страхування, ломбарди… Точно ще щось забув.

Катерина: Це компанії, які надають споживчі кредити, це страхові, ви правильно сказали, ломбарди, лізингові компанії.

Насправді небанківський фінансовий сектор, на відміну від банківського, не пройшов через реформу в 2014-2015 роках. І, по суті, ця реформа мала б розпочатися в 2020 році, після прийняття закону про спліт, але, враховуючи, спочатку ковід, потім почалася ця повномасштабна війна, весь час якісь речі відкладалися.

Але, попри це, все ж таки, ми намагалися робити свою роботу. Якщо говорити в цілому, то найбільший сегмент небанківського фінансового сектору – це страховий ринок. І він має свої особливості.

За цей період, після 24 лютого, страхові компанії, в принципі, спрацювали непогано. Звичайно, є відмінність між страховими компаніями, які страхують життя, і страховими компаніями, які надають ризикові страхові поліси – це, в першу чергу, всі знають, автоцивілка і таке інше.

Війна вплинула на обидва сегменти, але вони тим не менш вистояли. Ще за часів ковіду ми працювали з ними, по-перше, щоб запровадити можливість дистанційного надання послуг, хоча б частково. Це спрацювало.

Страхові компанії, попри всі ці жахи, які відбуваються, продовжили працювати і навіть бачимо зараз, що в сегменті страхування життя є певне зростання страхових премій. Тобто, люди хочуть і страхують своє життя. Звичайно, переважно більшість цих страхових премій формують юридичні особи, які страхують життя своїх працівників. Це треба розуміти.

Але, тим не менше, ми бачимо, що відбувається зростання. Страхові компанії, які займаються ризиковими видами страхування, дещо втратили в страхових преміях, але ринок працює, виплати здійснюються. Є обов’язкові види страхування, такі як автоцивілка, наприклад, вони формують близько 30% від загального обсягу страхових премій страхових компаній.

Тому люди, попри те, що багато хто виїхав, все ж таки продовжують користуватися послугами, особливо, якщо це зелена карта, в тому числі для тих, хто виїхав на своїх автомобілях за межі України. Тобто, страховий ринок почуває себе непогано.

Звичайно, зараз ми працюємо для того, щоб повністю його відновити і відновити його роботу, тому що такі сегменти, як, наприклад, страхування житла, вони, по суті, випали, тому що іпотека дуже квола. Ну, її, по суті, немає. Не купуєш житло в кредит – не страхуєш заставу.

Тобто, є цілі сегменти, які випали. Але, попри це, страховики працюють непогано. Ми працюємо зараз над створенням пулу страхування військових ризиків разом з урядом. Я сподіваюся, що у нас є рішення швидке, ну, відносно швидке, тому що створення повністю пулу в Україні займе роки, але нам треба це робити вже зараз.

І я сподіваюся, що після того, як ми зможемо це разом з нашими партнерами зробити, це також підживить ринок наших страхових компаній. Зараз це дуже актуально, особливо, якщо ми говоримо про торгівельні операції, про страхування транзиту, тобто експорт-імпорт, який треба вивезти з України і доставити в Україну.

Це сьогодні є актуальна і така затребувана послуга, яку хочуть мати і експортери, і імпортери, тому що в таких умовах ми працюємо. Тому в мене з точки зору ринку страхування нема якихось негативних очікувань.

Що ми зробили? Ми протягом цього періоду часу підвищили вимоги до формування так званих прийнятних активів. Це ті активи, які страховики мають тримати в високоліквідній формі, тому що, якщо ми говоримо про ризикове страхування, то воно найчастіше це на рік, а якщо це транзит, то на період транзиту конкретно. І тому в разі настання страхового випадку страховик має мати кошти, щоб виплатити їх.

Так от, раніше до переліку цих прийнятних активів, за якими ці страхові резерви могли формуватися, входила земля. Ми її прибрали, бо земля точно не є і ніколи в житті не була ліквідним активом. Це були, скажімо так, недореформовані такі підходи, ми зараз це прибрали і з червня місяця страхові компанії вже не будуть землю враховувати в прийнятних активах.

На переважну більшість ринку це не вплине. Є певна кількість компаній, які мають великий обсяг землі в своїх активах, це говорить про те, що вони, по суті, не можуть здійснювати страхові виплати, оскільки вони не мають грошей, а мають землю.

Частина цих компаній ще має непрозору структуру власності, тому на цьому ринку, можливо, будуть певні рішення про відкликання ліцензії. Це може бути пов’язано або з недотриманням нормативів в частині обсягу прийнятних активів, або через недотримання вимог щодо прозорої структури власності.

Але, в цілому, на ринок це не вплине. Топ-30 страхових компаній, які формують основну частину ринку, продовжують працювати і вони зараз демонструють дотримання нормативів, і питань про структуру власності в них немає.

Тому я можу сказати, що тут нам не треба нічого очікувати. Ринок продовжить працювати, отримавши друге дихання, в тому числі, коли ми зможемо вирішити питання страхування воєнних ризиків.

Якщо ж говорити про решту ринку… Решта ринку, на жаль, з початку повномасштабного вторгнення, мала більш негативний вплив, ніж страхові банки, через те, що вона була, не пристосована до дистанційної роботи з клієнтами.

Особливо це стосується кредитних спілок та ломбардів. Там взагалі дистанційно працювати неможливо. Це також стосується частини компаній, які надавали споживчі кредити в позику.

Знову ж таки, враховуючи, що велика частина людей мігрувала всередині країни, а ще велика частина виїхала за межі, для тих, хто надає кредит (це кредитні спілки і фінансові компанії, що надають споживчі кредитування) взагалі все зупинилось.

Люди пристали сплачувати відсотки, частина людей виїхала, що з цим робити не зрозуміло. Є певні законодавчі заборони щодо застосування елементів колекторських послуг. І все це, звичайно, ринок трошки спаралізувало.

Юрій: Пробачте, я вас переб’ю. Ці фінансові компанії, котрі займалися споживчим кредитуванням і ломбардами, чи варто нам вже так переживати за цього покійника? Тому що так поверхнево, якщо дивитися, то їхня роль в такому вигляді, як цей ринок існував в нас, він більше деструктивний був насправді.

Дуже мало компаній, котрі етично вели бізнес, і якщо подивитися на ці ставки по 300-400% відсотків річних, які були ще до війни, і те, як працювали наші ломбарди, то, здається, це просто треба було чистити і корчувати.

Тому, можливо, навіть добре, що частина з них природнім чином відпала. Але оці понад 50 ліцензій, які Нацбанк анулював за останні два місяці, це, власне, хто? Яка структура цих компаній, котрі виходять з ринку небанків?

Катерина: Це якраз найбільше не кредитні спілки, не страхові компанії – найбільше це небанківські фінансові компанії. Компанії, які надавали послуги споживчого кредитування, компанії, які надавали інші фінансові послуги, в тому числі перекази, платежі.

Я вам хочу сказати, що велика частина цих компаній добровільно здали ліцензії, тому що війна змінила дуже багато і насправді компаній було дуже багато. Деякі з них були так звані “сплячі компанії”, тому вони особливо там нічого не робили взагалі.

І тому зараз в умовах війни, з одного боку, коли розвиток бізнесу ускладнився, а з іншого боку, коли Національний банк все ж таки підсилює вимоги і до ринкової поведінки, і до захисту прав споживачів, і до захисту персональних даних, і до структур власності і дуже-дуже багато інших.

Але частина компаній просто для себе вирішила, що вони не бачать себе на цьому ринку. Тому тут немає ніякої зради, є рішення власників, і, в принципі, в такому випадку ми ці рішення вітаємо, якщо власник не бачить, як розвивати бізнес надалі.

Є ще один сегмент платіжних компаній. Зараз відбувається переліцензування  в Національному банку, ми маємо до 1 квітня згідно з законом про платіжні послуги здійснити це переліцензування.

Є дуже багато нарікань, мовляв, дуже складні вимоги Національного банку до переліцензування, зупиниться платіжний ринок. Не зупиниться.

Ми дійсно підвищили ліцензійні вимоги до цих компаній, особливо в частині структури власності. А друге, в частині того, щоб впевнитися, що це реальна компанія, а не shell company, яка, по суті, займається вимаганням грошей або оготівленням грошей. Це для нас важливо.

У нас є досвід, ми бачили, що дві компанії (Лео і ePay), які пов’язані були з санкційними рішеннями РНБО, але вони були в тому числі оштрафовані нами за порушення законодавства сфери фінансового моніторингу. І там були значні порушення, по суті, створена система для відмивання, для ухиляння від сплати податків.

Тобто, це свідоме рішення створити систему з фінансових компаній, мережі терміналів і банку, і отаке робити. Це коли війна і країна задихається, по суті, від нестачі коштів для того, щоб фінансувати нашу оборону, люди просто ухиляються від сплати податків, створюють такі схеми і таке інше.

Тому, так, ми вимоги підвищили до фінансових компаній і зараз ми будемо дивитися на них прискіпливіше, ми будемо дивитися на реальних власників, ми будемо дивитися, щоб це була реальна компанія.

В наших вимогах є, що компанія має мати приміщення, обладнання, має мати обов’язково працівника з фінансового моніторингу, який відповідає вимогам, знає законодавство і розуміє, що з цим робити.

І це такі нефінансові вимоги, ми не вимагаємо великого капіталу, але вони для багатьох компаній виявилися непідйомними. Виявляється, певна частка компаній, які надавали платіжні послуги, взагалі не подала документи на переліцензування. Просто не подали, тому що вони зрозуміли, що вони не є фінансовими компаніями як такими, а по суті вони просто здійснювали якісь вузькі операції для вузького кола бізнесу чи приватних осіб.

Тому в цьому випадку дві компанії пішли з ринку через рішення РНБО, ряд компаній, пішли через рішення власників. Автоматичного переліцензування не буде. Тобто, якщо компанії не відповідають вимогам, вони не будуть працювати на цьому ринку.

Бо наше завдання все ж таки зробити ринок зрозумілим, прозорим і таким, який не може бути використаний проти інтересів держави.

Юрій: Варто зауважити, що деякі схеми, які ви перелічили, працювали ще до війни. Деякі співпали з розвитком грального ринку, що я детально досліджував як експерт з обучені до тимчасової слідчої комісії.

Але я розумію, що це вже історія, котра більше про банківський нагляд. Треба колись поспілкуватися з Дмитром Олійником, вашим колегою, який відповідає за цей напрямок більше.

Катерино, я вам дуже дякую за таку докладну розповідь про те, що зараз відбувається в банківській і небанківській фінансовій системі, і про те, куди буде рухатись далі Нацбанк як регулятор цих ринків.

Це була передача «Що з економікою?» на хвилях Громадського радіо. Також ви можете шукати нас і слухати на зручних вам подкаст-платформах. Дякую, що були з нами. Катерино, дякую вам. Всього найкращого. Дякую. Бережіть себе.