Продуктивність праці в Україні: тенденції, виклики та навички

Бізнес в Україні стикається з гострою нестачею персоналу. Через міграцію, мобілізацію та демографічні зміни доступна українському бізнесу робоча сила скоротилася, а її дефіцит залишається одним із головних обмежень для розвитку бізнесу.

За таких умов компаніям потрібно шукати шляхи для зростатання без пропорційного збільшення кількості працівників. Проте половина українських компаній не вважає це можливим.

Однією з відповідей на дефіцит робочої сили є зростання продуктивності праці, тобто можливість виробляти більше за тієї ж кількісті працівників. Ми дослідили три способи, як малий та середній бізнес (МСБ) в Україні може підвищити продуктивність без додаткового найму: та навчання персоналу.

На цій сторінці зібрали наші головні рекомендації, а детальні результати, методологію та висновки дослідження ви знайдете у повному тексті звіту.

Підвищення продуктивності вимагає інвестицій у капітал, людей і технології

Ще до повномасштабної війни продуктивність праці в Україні була однією з найнижчих у Європі – на 65% нижчою за середній рівень ЄС. Її стримували низька додана вартість і висока трудомісткість виробництва, а також неефективний великий державний сектор із низькоприбутковими державними підприємствами.

У 2022 році продуктивність впала до 75% від рівня 2021 року через руйнування виробничих потужностей і скорочення доступної робочої сили. Відтоді її відновлення великою мірою підтримує держава, зокрема через видатки на оборону. З 2023 року продуктивність по всій економіці поступово зростала, але у 2025 році все ще була на 15% нижчою за рівень 2021 року.

Відновлення та подальше зростання продуктивності праці в Україні вимагає скоординованих дій держави, бізнесу та системи освіти. Потрібні одночасні зусилля у кількох напрямах: гнучкіше регулювання ринку праці, доступне фінансування, відбудова виробничих потужностей і інфраструктури, поширення нових технологій та нових навичок, а також розвиток системи навчання та здатності бізнесу адаптувати нові технології.

Час перейти від кількості до якості

Потреба бізнесу в працівниках є гострою і зростатиме надалі, водночас можливості задовольнити її за рахунок додаткового найму обмежені. 53% підприємств очікують, що протягом наступних 2–3 років їхня потреба у працівниках зросте, і лише 11% прогнозують її скорочення. За таких умов традиційна модель зростання через розширення штату стає дедалі менш стійкою.

Дефіцит кадрів має не лише кількісний, а й якісний вимір. Найбільше, за відгуками роботодавців, бракує кваліфікованих робітників, операторів обладнання, майстрів і бригадирів. Саме для цієї категорії найчастіше відзначають і нестачу необхідних навичок. Водночас нестачу компетенцій компанії оцінюють як менш гостру проблему, ніж нестачу самих працівників.

Відповіддю є зростання продуктивності наявних працівників разом із підвищенням їхньої кваліфікації та розвитком навичок.

Потрібне залучення компаній, які ще не почали технологічну трансформацію

Підвищення продуктивності праці є доволі поширеною практикою МСБ, незважаючи на війну. Протягом останнього року 58% підприємств впроваджували автоматизацію чи цифровізацію або навчали працівників, а 60% планують хоча б один із цих заходів у найближчому році.

Найпоширенішим напрямом є навчання, перекваліфікація та підвищення кваліфікації персоналу – його впроваджували 33% компаній. Цифровізацію – впровадження цифрових систем, нового програмного забезпечення чи ШІ – проводили 30% підприємств, а автоматизацію або модернізацію виробництва та обладнання – 21%.

Нові заходи найчастіше планують компанії, які вже мають досвід відповідних змін. Натомість 61% підприємств, які не впроваджували ці заходи, не планують цього і надалі. Тож є ризик поступового розриву між компаніями, які вже стали на шлях технологічної та організаційної трансформації, та тими, які залишаються поза цим процесом.

Автоматизація й цифровізація допомагають виробляти більше, а навчання працівників – працювати якісніше

Серед компаній, що впроваджували автоматизацію та цифровізацію, 41% та 34% відповідно відзначили зростання обсягів виробництва, а 25% та 28% – прибутковості. Серед тих, хто навчав працівників, 56% відзначили підвищення якості продукції та послуг, а 45% – зростання продуктивності.

Водночас автоматизація та цифровізація створюють потребу в нових навичках персоналу і часто йдуть “у комплекті” з навчанням. Після впровадження цифровізації нових навичок потребують 76% компаній, після автоматизації – 69%.

Автоматизація потребує навичок роботи з новим обладнанням і технікою, а також комп’ютерними програмами, цифровими системами та ШІ. Для цифровізації найважливішими є нові комп’ютерні навички (76% компаній), а також здатність до навчання та адаптації (54%).

Потрібна більша співпраця бізнесу, місцевої влади та закладів освіти

Попри потребу в нових знаннях і навичках, зв’язок МСБ із закладами освіти у навчанні працівників залишається слабким. Навчання найчастіше відбувається всередині компаній – через тренінги та наставництво (57% серед тих, хто навчали), тоді як заклади професійної та вищої освіти використовують лише 12–13% підприємств.

МСБ передусім очікує від програм навчання гнучкості та адаптації до потреб компанії – так вважає близько половини підприємств, що впроваджували або планують впроваджувати навчання. Також компанії цінують акцент на практичних навичках (близько 40%) та коротку тривалість навчання (42%).

Брак комунікації також обмежує участь бізнесу в навчанні: серед компаній, які не навчають працівників, 17% не знають про профільні заклади чи курси, а 12% – про доступні можливості навчання.

Водночас близько половини компаній готові або скоріше готові співпрацювати з місцевою владою та закладами профтехосвіти. Практичні формати співпраці – стажування, дуальна освіта, безпосередня робота зі студентами – можуть бути найбільш природною точкою входу для поглиблення співпраці між бізнесом і закладами освіти. Також компанії більшого розміру частіше готові до такої співпраці.

Це дослідження проведене в рамках гранту, отриманого від ініціативи Skills Alliance.