Продуктивність праці в Україні: тенденції, виклики та навички

Продуктивність праці в Україні суттєво знизилася (до 80% рівня 2021 року) у перший рік повномасштабної війни росії проти України — через розриви ланцюгів постачання, зруйновані виробничі потужності та спричинену вторгненням міграцію. Відтоді продуктивність поступово відновлюється (до 85% рівня 2021 року у 2025 році).

Зростання продуктивності забезпечують освічена робоча сила, сучасні технології, стійка інфраструктура, потужний інноваційний потенціал і значні інвестиції. Якісна освіта, перекваліфікація та підвищення кваліфікації підвищать продуктивність праці, відповідаючи потребам ринку праці.

Вступ до ЄС підвищить продуктивність завдяки трансферу технологій і відповідності стандартам ЄС, а також залучить інвестиції через доступ до європейських фондів згуртованості та приплив приватного капіталу.

Зростання продуктивності критично важливе для українських компаній, особливо з огляду на дефіцит робочої сили, спричинений повномасштабною війною: 5,6 млн біженців у 2026 році та щорічні втрати щонайменше 5,5% довоєнного ВВП.

Зростання МСП досі значною мірою спирається на наймання, проте інструменти продуктивності вже поширені: за останні 12 місяців 21% компаній запроваджували автоматизацію, 30% — цифровізацію, 34% — навчання персоналу. Ці інструменти часто доповнюють одне одного. Компанії без попереднього досвіду автоматизації, цифровізації чи навчання зазвичай залишаються поза цим процесом.

Розмір компанії та сектор значною мірою визначають як упровадження, так і плани щодо автоматизації, цифровізації та навчання.

Автоматизація та цифровізація стикаються із суттєвими інвестиційними бар’єрами, а компанії, які автоматизуються, здебільшого фінансують ці інвестиції власним коштом.

Ризики, пов’язані з війною, — ще один вагомий бар’єр. Багато підприємств також не бачать чіткої потреби змінюватися, імовірно, через недостатню обізнаність про наявні рішення.