Скільки витрачають на науку в університетах?

Скільки витрачають на науку в університетах Завантажити Скільки витрачають на науку в університетах (1.76 MB)

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).

Аналітична записка створена у співавторстві з Національним інститутом стратегічних досліджень.

Мета цієї аналітичної записки– описати поточний стан публічних видатків на науку в університетах. В подальшому ці матеріали може бути використано для формування пропозицій із трансформації цієї частини української системи досліджень у таку, яка робить помітний внесок у зростання продуктивності економіки, перетворення її сировинного характеру на інноваційний, сприяє зміцненню людського капіталу в науці та слугує у довгостроковому періоді зростанню економічної стабільності та добробуту українців.

Україна перебуває на стадії, коли її економічне зростання носить характер скоріше гонитви за більш розвиненими країнами, аніж інноваційного розвитку. Відповідно, наукові проєкти, які будуть продуктивними для конкурентоспроможності української економіки, скоріше включатимуть прикладні роботи із впровадження та адаптації вже відомих у світі інновацій. Разом з цим, оскільки передова фундаментальна наука в Україні існує в окремих осередках та може слугувати зміцненню іміджу країни на міжнародній арені і бути джерелом високоякісної експертизи всередині країни, її підтримка є дуже важливою. Слід пам’ятати, що фінансові ресурси держави, які можна було би спрямувати на інновації та дослідження, дуже обмежені зараз та будуть обмежені іще тривалий час через великі платежі за державним боргом, старіння населення, сировинний характер економіки. Тож доцільно формулювати мету державної політики в системі досліджень та інновацій враховуючи всі ці чинники.

Цілі, які ми вважаємо важливими:

Наздоганяючий розвиток людського капіталу в науці – серед завдань державної політики тут може бути (1) міжнародна колаборація, участь у конференціях в Європі, США та Великобританії, доступ до міжнародних видань, навички з академічного письма англійською мовою, (2) освітня стратегія наздоганяючого розвитку – оновлення предметних курсів на магістратурах (а згодом на бакалавраті) у ВНЗ за останніми здобутками світової науки, викладання частини курсів англійською мовою, широке використання у навчальному процесі актуальних іноземних наукових публікацій, (3) підтримка вчених шляхом встановлення конкурентної оплати праці, створення сприятливих умов роботи, забезпечення дослідницькою інфраструктурою та витратними матеріалами, доступ до закордонної дослідницької інфраструктури та ресурсів, повне усунення бюрократії тощо, (4) цільове залучення і утримання молоді в науці, зокрема, підтримка аспірантів та молодих вчених через стипендії та окремі фінансові інструменти, (5) посилення зв’язку інновацій, досліджень та бізнесу.

Поширення інновацій в бізнесі. Потрібно дуже стрімко посилити зв’язок між наукою, бізнесом та державою. Фірми мають ставати інноваторами, отримуючи доступ до державного наукового потенціалу. Для того, щоб забезпечити швидке економічне зростання (яке згодом дозволить фінансувати передові фундаментальні та прикладні розробки), прикладна наука зараз в першу чергу має бути зосереджена на сферах, де можлива кооперація із бізнесом та якнайшвидше впровадження інноваційних технологій. Державні ресурси також мають бути сконцентровані на цих напрямках. (1) Наявність реального корпоративного замовника (часткового співфінансування) має стати критерієм отримання державного фінансування прикладних наукових робіт та створення прототипів інноваційних продуктів. (2) Уряд має усунути усі бюрократичні перепони для роботи науковців із бізнесом, ініціювати та фінансувати спільні заходи, хакатони та конференції, де науковці можуть зустрітися із компаніями-інноваторами та знайти точки перетину (3) Потрібно створити онлайн систему «Відкрита наука», де фірми, органи влади, будь-хто зацікавлений може знайти наукові результати робіт, датасети та контакти виконавців.

Україна має стати помітною на міжнародній арені. Цього можливо досягти через реформування підходів до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Мета їх існування – «формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку, національної безпеки України та підвищення якості життя населення»[1]. Зараз, згідно із переліком, наведеним у законі, це буквально всі напрямки науки, які існують в Україні. Тут можуть розглядатися наступні варіанти: (1) Фінансування збереження та промоції наукового потенціалу там, де він склався історично та досі існує за умови можливості його розвитку та інтеграції у світову науку. Основна роль такого фінансування на даному етапі буде не стільки отримання наукових результатів, скільки створення іміджу України як науково розвиненої держави, щоб вона з’явилася на світовій R&D мапі, і сюди могли заходити із інвестиціями та спільними проєктами міжнародні наукові установи та бізнеси. Приклад – космічні технології, дослідження матеріалів або дослідження в аграрному секторі. (2) Фінансування конкретних стратегічних напрямків для майбутнього, які буде визначено як пріоритетні, виходячи із прогнозу світового та українського розвитку (наприклад, видобуток літію та виготовлення батарей для електромобілів, дослідження в сфері видобутку газу, кліматичні дослідження, дослідження захворювань, пов’язаних із віком, дослідження спорідненості західно-слов’янських культур та мов інше). Процедура визначення таких напрямків – найскладніше питання, яке потребує окремого обговорення.


[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-14

X