Для кращого догляду за деревами необхідно зруйнувати монополію зеленбудів

Чому бізнес хоче, але не може інвестувати в озеленення в містах? Чому падають дерева – через халатність та непрофесіоналізм чи недостатнє фінансування утримання дерев? Чи допоможуть паспорти дерев захистити їх від незаконної вирубки і чого досяг в цьому напрямі Львів? Як досвід реформи великих державних підприємств може допомогти реформувати комунальні підприємства?

Про це все говоримо в подкасті Центру економічної стратегії “Місто (без) комунальників”.
Ведучі: Богдан Прохоров, економіст ЦЕС, та Андрій Федотов, директор з комунікацій ЦЕС
Експерти, які надавали коментарі: Ілгам Гасанов, київський активіст та колишній працівник Київзеленбуду та Олександра Сладкова, начальник управління екології та природних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради.

Читайте дослідження ЦЕС “Як фінансування комунальних підприємств спотворює конкуренцію?

Цей подкаст спродюсовано «Радіо Поділ», спільнотою українськомовних подкастів, у рамках категорії «Радіо Поділ ікс»
radiopodil.org

Андрій Федотов: Всім привіт, сьогодні з Вами Андрій Федотов та Богдан Прохоров з Центру економічної стратегії, і ми говоритимемо про таку болісну тему, як утримання дерев.

Богдан Прохоров: Ми обрали цю тему, адже багато людей звертають на неї увагу. У містах дерева часто є безгосподарними або принаймні здаються такими.

Андрій: Також обговорюватимемо дане питання через актуальність теми глобального потепління і питання зміни видів дерев, бо у зв’язку зі зміною клімату, дерева висихають, тож потрібно перебудовувати систему зелених насаджень у місті, висаджувати нові дерева. А для цього потрібна проактивна позиція.

Ми бачимо в місті багато комунальних служб, які опікуються деревами, але як показало опитування в фейсбуці, зелені насадження стали активною темою обговорень. Богдане, можливо ти знаєш, які зараз теми на часі?

Богдан: Найбільше люди обговорюють падіння дерев на Подолі, а також скаржаться на забудовників, які вирубують дерева для своїх потреб, втім нових не висаджують. Це проблема як і великої міської політики, так і самих працівників комунальних підприємств і Зеленбуду, які роблять все це власними руками.

Андрій: Ми попросили Ілгама Гасанова, активіста і колишнього працівника “Зеленбуду”, аби він допоміг нам зрозуміти, у чому проблема комунальних підприємств зсередини. Очевидно, що всім неприємно, коли дерева зрізають або ж коли вони падають.

Тож хотілося, щоб цей сервіс це був справді сервіс, а не робота, яка виконується не дуже якісно.

Ілгам Гасанов: Проблема, з якою я стикнувся, коли потрапив у “Зеленбуд” — банальна. Я, як людина з нульовим входом у професію, не отримав жодного освітнього курсу про те, хто такий озеленювач, і які його обов’язки.

Через пів року мені лише надали інформацію про охорону праці, та розповіли про те, як користуватися бензопилою і тримером, хоча на той момент я користувався тримером вже 2 місяці. І це стандартна історія для багатьох працівників, які приходять на позицію озеленювача. Тобто ті, хто саджають дерева, доглядають за газонами, всі знання отримують лише від старшого покоління.

Є окремі майстри, у яких є досвід і базові знання, які вони отримали в сільгоспі. Навіть не всі менеджери, які приймають конкретні рішення, мають необхідні компетенції. Моя робота показала, що навіть людина з фінансовою освітою, яка нічого не розуміє в озелененні, може бути менеджером парку. І тепер ми маємо проблему з тим, що Голосіївський парк буде реконструйований без залучення громадськості.

Андрій: Які найбільш кричущі проблеми непрофесіоналізму ти можеш навести? Через нестачу знань та навичок працівників сфери наприклад.

Ілгам: Кричущих речей багато. Ми всі помічаємо, що дерева падають суто тому, що за ними не доглядають. Доволі показовим є кейс Маріїнського парку, де біля фонтанів були дуже гарні чагарники, але їх всі зрізали, щоб висадити газон з одноцвітом. Тобто люди, які займаються ландшафтними дизайном, апріорно розуміють, що їм куди цікавіше у короткій перспективі гратися з квітами зараз; проте вони не думають, що у довгій перспективі чагарники значно важливіші для міста у плані газообміну, є куди простішими у плані догляду, та потребують куди менше фінансового і людського ресурсу, крім цього, при одноразовій закупці, чагарники — це історія в довгу.

Андрій: Богдане, зараз активно обговорюється тема електронних мап дерев, як ти ставишся до можливості диджиталізації цієї сфери у цілому?

Богдан: Це добре, адже нам потрібна ця відкритість, диджиталізація, щоб кожен мешканець, міг зайти на сайт і подивитися на дерево, яке росте біля його будинку, і знати, наскільки воно хворе, у кого воно є на балансі тощо.

Андрій: Я бачив дуже багато різних проєктів електризації, коли з точки зору онлайн-сервісів все працює, але на рівні служб управління чи людей, які мають цим займатися, є саботаж цих систем. Хоча сервіс «15-51», це контактний центр міста Києва, працює більш-менш ефективно. Хотілося, щоб з деревами було так само. Чи є взагалі можливості для цього?

Ілгам: Так, насправді віра у нормальне майбутня є. По-перше, закон про Київ доволі багато речей регламентує, він вносить електронний реєстр дерев, цифрує певні відносини між комунальними установами й містянами, ми отримуємо щорічний аудит дерев.

В ідеалі, якби ще надавали електронні паспорти всіх просторових об’єктів у публічному просторі, як наприклад парків, де вказані будуть дерева, кущі, газони, лавочки — всі предмети доброустрою.

Богдан: Комунальні підприємства — це по суті такі відростки від міської адміністрації, які готові працювати за маленькі гроші, не навчати працівників і т.д.. І тому цим працівникам не дуже цікаво якісно обслуговувати дерева. І їх менеджменту також.

У Києві є 10 комунальних підприємств, районних “Зеленбудів”, які підпорядковуються об’єднанню, але вони між собою ніяк не конкурують, тож у їхніх директорів немає мотивації підвищувати КPI, ключові показники ефективності своєї роботи.

Андрій: У моїй ідеальній картині світу, цим питанням має займатися бізнес. Вони мають наймати високооплачуваних працівників, які б обраховували, які конкретно типи дерев потрібні і т.д.. Я так розумію, що наразі хоч бізнес може і хоче щось робити, але на заваді стають певні проблеми інтеграції.

Ілгам: Бізнес готовий вкладати гроші, але місто немає бачення, що з цими грошима робити. На гугл-карті розставили точки зі скверами, де бізнес може висаджувати дерева. Але це не є концепцією розвитку.

Бо навіть у маленькій Білій Церкві на сайті їхньої ради вже є конкретна концепція для точних просторів з конкретними задачами, які потрібно зробити. І окремий бізнес може сказати, що він хоче посадити наприклад 5 дерев на вказаній алеї або прокласти стежку в конкретному місці. Розкажу дві історії щодо цього.

До 70-річного ясена Арістарха біля кав’ярні First Point приїхав озеленювач, який по факту мав просто зрізати дерево. Проте громада була проти й викликала арборист — людину, яка вміє професійно доглядати за деревом, і виявилося, що це дерево можна вилікувати.

Якщо дивитися на просте рішення — було ефективно б його спиляти, проте коли ти розумієш цінність цього дерева для простору і бізнесу, то розумієш, що тінь, яку він дає, важлива для закладу, який у тій тіні ховається, і що вона не відновиться і за 20 років після вирубки. 70-річний ясен потужний у цьому плані, його газова ефективність — це Х50, тобто потрібно висадити 50 саджанців, щоб відновити той газообмін, який він давав до цього.

І всі розуміють, що навіть ті 40 тисяч, які заплатили майстру за лікування цього дерева, варті того. Адже це куди менше інвестиція, ніж 50 нових саджанців, які не факт, що приживуться протягом наступних 2 років.

А другий кейс – Rozetka, яка доволі часто і масово засаджує маленькі дерева. Це крута ідея, але місце для висадки дерев вони обирають безглузді. В Україні дійсно є можливість відповідального бізнесу, аби зробити масові посадки, але без загальної концепції вони виглядають доволі кволо. Адже “натикані” за 2 роки дерева гинуть, а ми могли б ці ресурси вкласти у більш довгострокову і якісну історію.

Богдан: До речі, можна подивитися на приклади інших міст. Наприклад, у Львові є пані Олександра Сладкова, яка очолила нещодавно правління екології, і вона хоче залучати приватний бізнес до обслуговування цих дерев. І вони створили портал, на якому всі мешканці можуть подивитися як і на звичайні, так і на історичні львівські дерева.

Олександра Сладкова: Ми почали обстежувати позапланово всі вікові й особливо цінні дерева Львова для того, щоб знати їхній стан. Ми це робимо за допомогою щомісячних експедицій у певних районах, де представник ботсаду, представник лісотехнічного університету, представник політехніки ландшафту, представники управління екології — ми всі разом обстежуємо та інвентаризуємо ці вікові дерева, які в нас є. І таким чином ми проінвентаризували понад 200 дерев. А пам’яток природи дерев до цього було 26.

Коли до мене звертаються компанії, які хочуть посадити дерева, то я одразу повідомляю їм ціну: такий намір може коштувати їм близько 3-4 тисяч за дерево. Якщо вони готові до цього — ми працюємо далі. Якщо ж ні — то я пояснюю, що це не має особливого сенсу, бо ці дерева будуть дуже важкі у догляді. Адже на жаль, більшість диких посадок не приживаються.

Не треба казати “посади своє дерево”, потрібно казати “вирости своє дерево” – це ж бо різні речі. З посадки все лише починається, а часто для компаній посадкою все закінчується, коли всі фотографувалися на фоні висаджених патичків і все, а дереву ж потрібний подальший догляд.

Андрій: Думаю, багато хто ставить собі питання, чи взагалі потрібні нам комунальні підприємства? Якщо вони неефективні, часто мають проблеми з тендерами, труднощі з управлінням цими деревами.

Активісти, громадські організації, чиновники, мають домовлятися з “Зеленбудами”, придумувати якісь мапи чи електронні гаджети. То чи можемо ми відійти від “Зеленбудів” у найближчій перспективі і почати говорити про те, що є ринок, на якому ми можемо замовляти послуги?

Богдан: Теоретично, це можливо. Звичайно, що будуть розмови про те, що в міста немає грошей, аби замовляти в приватних компаній, а приватникам не цікаво долучатися. Але коли я спілкувався з іншими людьми, представниками приватного бізнесу, які займаються зеленими насадженнями, то дізнався, що насправді місто лише має розробити політику щодо зелених насаджень.

Якщо подивимось на всі корупційні порушення “Зеленбуду”, на його неефективність — то резерви можна знайти. І можна насправді замовляти послуги приватних компаній або поставити на баланс певні ділянки на обмежений період часу, на рік умовно кажучи, або щоб вони брали в обслуговування певний район міста. Таким чином, робити все не одномоментно, а поступово. Тобто щоб існував “Зеленбуд”, але розглядати його як компанію, тому що він володіє великим ресурсом і виконує послуги інших замовників.

Інакше кажучи, на нього варто подивитися як на “Укрзалізницю” або “Нафтогаз”. Там має відбутися реформа корпоративного управління. Що це означає?

Те, що більше на слуху, це наглядові ради, до складу яких будуть входити буквально 7-8 людей, проте кожен з них має бути професіоналом у своїй сфері. Звичайно, що це можуть бути і громадські активісти. Але це має бути також арбористи, про яких згадував Ілгам, фінансисти, містобудівники. І вони натомість вже мають слідкувати за тим, щоб це підприємство було прозорим і конкурувало на рівних з приватними. Таким чином, буде створюватися ринок.

Андрій: Мені дуже подобається те, що ти кажеш. Маю ще одну думку. Коли я проходжу повз одне місце, де наче пустеля навколо, крім одного дерева посеред вулиці, біля якого стоять купа столиків закладу. І я бачу таку тенденцію не тільки щодо кав’ярень, бізнесів, але й також щодо будинків: де є більше дерев — там більше збирається дітей, людей похилого віку, та і загалом більше життя.

Я сподіваюся, що перебудовуючи цю сферу, місто ставатиме більш доступним, більш привабливим для того, щоб тут жили люди. Забудовники мають переосмислити важливість дерев, адже зараз ми бачимо дуже багато паркінгів, простору, який зайнятий комерційною нерухомістю, але недостатньо просторів для насаджень дерев біля будівель.

Хочеться вірити, що ідея корпоратизації “Зеленбуду”, розвитку даного ринку, розвитку компаній, які пропонують якісні послуги обрізки дерев, які продумують систему висадки нових дерев і догляду за ними, — все це буде реалізовуватися.

Посадки дерев це не про “взяти й посадити”, а це питання років догляду, щоб посаджені дерева не засохли. Та я вірю, що наша розмова — це такий невеличкий push для того, щоб дискусія про реформу у сфері управління зеленими насадженнями вийшла на інший рівень. Тож це не питання протестів, це радше про переосмислення того, як галузь функціонує сьогодні, тому що очевидно, що наразі вона працює неправильно.

Богдан: Додам, що важливо змінити роль громадськості в цьому процесі. Іншими словами, приватні компанії, ринок — це все добре, проте на рівні міських департаментів і наглядових рад мають бути такі люди, які дійсно люблять дерева. Тобто щоб вони дійсно будували якісні міські політики і регулярно за цим стежили. І звичайно, що громадська активність теж потрібна, тому що не всі так люблять дерева, як ми з тобою та нашими спікерами.

Андрій: Це дуже кльова дискусія, і я вірю, що ми до неї ще повернемося. Цей подкаст реалізовано спільно з “Радіо Поділ”, спільнота українських радіоподкастів.

X