Лохина сама себе не збере: чому трудові мігранти не можуть більше чекати?

7 Травня 2020
Поділитись

Наша постійна рубрика спільно з Громадським радіо та VoxUkraine.

Матеріал підготувала наша стажерка – Софія Подколзіна.

Цього разу наша гостя Дарія Михайлишина – економістка Центру економічної стратегії, займалася дослідженням популізму, вивчає вплив російського капіталу на українську економіку, написала дослідження про жінок на ринку праці, яке репостнула Уляна Супрун.

Сьогодні ми поговоримо про ринок праці. Чому заборона залишати країну трудовим мігрантам економічно невигідна для країни? Як будуть створюватись робочі місця в період карантину і після нього? Чим зумовлене зростання безробіття в усіх сферах?

В середу нас всіх обурила новина про заборону виїзду українських робітників за кордон. У 33 статті Конституції України прописано заборону на обмеження виїзду українців за межі країни і немає жодних документів, або розпоряджень, які б це регулювали. Наразі це все робиться вручну, наприклад, через авіалінії тощо. За даними Світового банку 10.5% ВВП України — це переказ від трудових мігрантів, це приблизно $15,8 млрд. Даша, як ти думаєш, наскільки ефективно так вручну регулювати трудові ресурси?

Дарія Михайлішина:

Так, звісно, це шкодить економіці, тому що мігранти висилають гроші родинам, а ті, в свою чергу, витрачають їх на українські товари і українську економіку. Окрім того, якщо їх не випустити, вони не зможуть знайти роботу в Україні. Зараз у нас криза і проблема з пошуком роботи. Частина з них, скажімо, можуть звернутися до центрів по безробіттю, але тоді Україна, замість того щоб отримувати від них гроші, сама буде вимушена платити та забезпечувати їх. Більше того, якщо вони почнуть шукати роботу в Україні, це створить додатково конкуренцію на ринку праці. І тому людям, які до того планували шукати роботу в Україні, буде важче її знайти. Це буде негативно для родин заробітчан, для них самих, інших українців, і для держави в цілому.

Чому великі компанії організовують чартери для перевезення своїх робітників саме зараз, коли є великий ризик зараження? Чи вони можуть обійтися місцевими робітниками?

Дарія Михайлишина:

Переважно перевозять людей, які працюють в сільському господарстві. Це та сфера, де ти не можеш чекати і збирати урожай трохи пізніше, тому що після карантину не буде що збирати, врожай пропаде. Так склалося, що в цьому секторі переважно працюють мігранти, тому що місцеві люди не задовільняються зарплатою, яка є нижчою за середню. Але це однаково набагато вище, ніж зарплата в Україні. Навіть якщо місцеві хочуть працювати на цих роботах, їх не вистачає, тому що зазвичай перед тим у цих сферах працювали мігранти. 

Зараз — криза подорожей. І основне джерело небезпеки, яке визначають перед собою країни — закордонні поїздки. Тобто в подальшому будуть можливо обмеження і спад подорожей. Як вплинуть на Україну і на її трудову міграцію ці зміни? Чи можна з цим щось зробити? Чи може Україна якимось чином забезпечити, в тому числі в правовому полі, українцям безпечне проживання на цих територіях не тільки на час сезону, а й в інші періоди, протягом року? 

Дарія Михайлішина:

Це подвійна питання. Перше — чи можуть вони залишатися там на цілий рік; інше питання –  правовий захист.

Щодо першого: ми знаємо що більшість повертається назад, тому що в них більша частина родини залишається в Україні — діти, батьки, які можуть бути пенсіонерами і потребувати допомоги — тому вони не можуть там залишатися надовго І покинути свою родину тут. Тим паче, вони дуже часто не можуть знайти там роботу на цілий рік. Робота є лише на сезон, тому, думаю, така тенденція буде залишатися. Водночас, дуже багато невідомого:  коли закінчиться карантин, чи будуть наступні спалахи і коли, коли буде винайдено вакцина і т.д. Важко щось зараз казати.

З приводу другого, правовий захист: ми знаємо, що ті робітники, які мали вилетіти, були дуже добре захищені з правової точки зору, Тобто це були офіційно оформлені вакансії, вони були довгострокові, отже в цьому випадку не було причини незахищеності, через яку людей би не випускали. Це було просте небажання уряду їх випускати.

У телеграм каналі Ваші Гроші аналітичного центру Київської Школи Економіки порахували, що наразі середній розмір допомоги буде 3017₴, згідно з останніми змінами що в постановами про збільшення фонду загального державного соціального страхування. Це в рази менше, ніж гроші, які працівники отримували б за кордоном і надсилали в Україну. Це ті гроші, які сукупно можна було б витратити на маски та інші потреби для боротьби з пандемією. І замість того, щоб давати людям можливість заробити, держава вимушена давати їм якісь копійки, які будуть для неї  додатковим тягарем.

Окрім цього є питання наскільки люди, які сідають у ці літаки потенційно можуть бути заражені і, таким чином, заразити людей які з ними летять. До того ж, вони зазвичай їдуть у регіони, найбільш постраждалі від пандемії, а потім будуть повертатися в Україну. Тобто, у нас цей карантин таким чином може тривати вічно.

Дарія Михайлишина:

Так, але це питання особистого вибору. Тому люди, які сідають в літак мають розуміти, що вони готові пожертвувати двома тижнями для самоізоляції. До того ж, як вже згадувалось, зазвичай ті, хто має летіти мають довгострокові контракти, тому вони не повернуться в Україну найближчим часом.

Зараз всі повторюють мантру про те що нам потрібні нові робочі місця, але якщо про це просто сказати, завтра не з’явиться 25.000 додаткових робочих місць. Розкажи, як це працює в економіці? Чому це залежить від сукупного попиту? І що до ситуації, яка може скластись з цього року стосовно безробітних, неактивних і тому подібне? 

Дарія Михайлишина:

З приводу сукупного попиту, виходить замкнене коло. Коли тебе звільняють робітника, у людини стає менше доходів. Коли у неї менше доходів, вона буде менше витрачати на придбання якихось товарів. Отже, виробники помічають зменшення попиту і не можуть виробляти так багато товарів, тому що вони їх не продадуть. А тому виробники вимушені звільняти своїх працівників, які також втрачають заробіток  і все повертається на початок, таке собі замкнене коло.

Ситуація на ринку праці дуже сильно змінилася за останні 2 місяці. Ще в лютому у нас був дефіцит кадрів, тому що, власне, через трудову міграцію роботодавці дуже активно шукали людей і витрачали багато грошей для залучення кваліфікованих кадрів. Зараз, на жаль, це змінилося. Через карантин діяльність багатьох бізнесів просто припинилося, вони не можуть утримувати робітників, бо їм заборонено працювати. Це призводить до зменшення зайнятості як у ціх, так і в інших секторах. Така ситуація призведе до того, що люди будуть конкурувати за вакансії, а не роботодавці за працівників.

Ми на сайті VoxUkraine публікували статтю про динаміку кількості резюме та вакансїй на сайті work.ua за 2 місяці — місяць до карантину і місяць після карантину. З очевидного – зростає кількість резюме у всіх сферах, особливо готельно-ресторанного бізнесу та роздрібної торгівлі, тобто найбільш постраждалих. Але кількість вакансій зростає не пропорційно менше, ніж збільшується відсоток безробіття. Тобто частина людей, які опинились без роботи просто не шукають нову і не приходять у центр зайнятості. В такому випадку, вони не в списку безробітних, а серед економічно неактивних громадян, тобто тих, хто зневірився. Які в цьому випадку є підводні камені з економічної точки зору?

Дарія Михайлишина:

По-перше, мені здається зараз сповільнення наймання нових людей може бути більше, ніж сповільнення звільнень. Тобто підприємці, які хоч і не звільняють людей, просто не шукають нових працівників. До того ж, багато роботодавців відправляють робітників у довгострокові відпустки за свій рахунок. Де-факто людина звільнена і без доходів, але по документах вона досі зайнята і досі працює, тому не може оформити безробіття або влаштуватися на нову вакансію

Є також дослідження, про те, що люди перестають ходити на роботу, і навіть лікуватися, бояться йти в лікарню, щоб не заразитися коронавірусом. А це може вплинути на їхнє здоров’я в подальшому. Як це надалі вплине на ринок праці і на міграцію?

Дарія Михайлишина:

Зараз у центри зайнятості можна подати документи онлайн і онлайн оформити виплати по безробіттю, ви можете просто знайти в інтернеті як це робити. З приводу зміни ринку праці, знову ж таки, є багато невідомих, незрозуміло, коли все повернеться до нормального стану. Навіть скасування 1-го етапу карантину, заплановане на 12 травня, глобально не багато вирішує. Навіть якщо завтра все відкрити і скасувати карантин, то поведінка людей може залишатися такою ж як зараз протягом довгого часу. Масово не будуть ходити в ресторани ще довгий час, не їхатимуть на переповнених літаках або автобусах.

Потрібно зважати що найбільш постраждалі сектори – готельні, ресторання бізнеси, організації заходів і т.д. – відновляться ще не скоро. Тому робітникам, які працювали у цих сферах, на жаль, буде важко знайти роботу ще довгий час. Можливо, варто приділити увагу перекваліфікації, намагатись залучати суміжні галузі. Подібна ситуація і з іншими сферами — навіть якщо на них прямо не вплинув карантин, ми вже згадували як він на них вплинув опосередковано. Зараз важко прогнозувати, коли все повернеться до стану, який був перед карантином, адже це залежить від його тривалості, від хвиль пандемії, від вакцини і тому подібне.

Згадуючи про зняття обмежень важливо зазначати і про мобільність населення. Це питання буде дуже важливим для людей, які шукатимуть роботу. Низька кількість резюме може бути спричинена також тим, що на роботу буде важко дістатися. Адже при серйозних транспортних обмеженнях мобільними фактично лишаються тільки ті, хто має власний транспорт, а це не пересічна ситуація, авто є далеко не в кожного. І тому, можливо є сенс при послабленні карантину почати з транспортного руху, забезпечити можливість більш-менш вільно пересуватися. Які є рекомендації щодо послаблень і того, як пожвавити ринок праці? 

Дарія Михайлишина:

Мені здається,що створення робочих місць, які не є потрібними, як це пропонував прем’єр-міністр, створить тільки додаткові навантаження на економіку. Інколи держава може навіть витратити більше  на ці робочі місця, ніж отримати з них користі. Вибирати, де найбільш продуктивним буде створення робочих місць має не держава, а ринкові механізми. Наприклад, якщо люди починають купувати більше якогось товару, або більше користуватися якимись послугами, бізнес розуміє що може в це інвестувати. А державі зазвичай важко самостійно зрозуміти у яких галузях варто створювати робочі місця, а в яких це буде не дуже правильно.

Нещодавно the Economist говорили про те, що в нас залишилося 90 відсотків економіки, тобто глобальне падіння становить прибл. 10%, що призводить скорочень і обмежень усюди. І, можливо, це не так погано, тому що в умовах постійного зростання багато речей виявляється неефективними і неактуальними. А зараз ситуація допоможе економіці трошки переналаштуватися, подумати про трудові ресурси, як створювати робочі місця тощо. Ми сподіваємося, що ця криза підштовхне уряд не просто говорити красиві слова, а ще й робити щось, для швидкого відновлення економіки.

X