Чому робити електронний перепис населення не ОК?

2 Грудня 2019
Поділитись

Оригінал на Ліга.net

28 листопада на своїй сторінці в Facebook міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет похвалився, що нова, інноваційна модель перепису населення зекономить країні від 2 до 3 млрд грн. Однак, чи дійсно відмова від традиційного перепису, – це економія, чи, зекономивши зараз, ми заплатимо більше пізніше?

Чому взагалі потрібен перепис населення?

Перепис населення – це спосіб оцінки кількості населення та його характеристик. Перепис проводиться майже в усіх країнах світу, зазвичай раз на 10 років. Його дані використовують як урядовці для планування державної політики та видатків, так і бізнес для кращого розуміння своїх клієнтів, а також соціологи для формування більш точної вибірки для проведення опитувань.

Україна – єдина з європейських країн, яка пропустила перепис в 2010 році, та не проводила перепис уже 20 років. За цей період кількість та структура населення зазнала великих змін: частина території країни була окупована, почалася війна на Сході, яка стимулювала хвилю внутрішньої міграції, а також збільшилися і потоки зовнішньої міграції. Тому проведення якісного перепису та отримання нових даних є критично важливим.

Що пропонує Дубілет?

Для проведення перепису населення Дубілет пропонує взяти за основу дані мобільних операторів про кількість користувачів та їх розташування. Для того щоб врахувати людей, які не користуються мобільним зв’язком, він пропонує використати дані реєстрів РАЦСів про дітей та Пенсійного фонду про пенсіонерів, адже саме діти та пенсіонери найменш схильні мати мобільні телефони.

Щоб уникнути переоцінки кількості населення він пропонує з’ясувати, скільки в середньому сім-карток у різних груп населення за допомогою соціологічних опитувань. Для оцінки кількості та розподілу населення пропонується використати математичну модель, щоправда деталі з цього приводу поки що відсутні.

Чому ця модель погана?

Сучасні дані, на кшталт даних мобільних операторів, стають дедалі популярнішими в наукових дослідженнях. Однак, використовувати їх замість, а не як доповнення до традиційного перепису ще зарано, особливо в українському контексті. 

На це є низка причин:

1. Відсутність даних про структуру населення.

Навіть, якщо припустити, що, порахувавши кількість сім-карток та додавши до них пенсіонерів та дітей, що не користуються мобільними, ми зможемо визначити загальну кількість населення, ця інформація залишається досить обмеженою. На сім-картці не написано, який склад родини, умови життя у її власника, чи належить вона жінці чи чоловіку, а також безліч інших показників, які допомогли б визначити не лише скільки людей живуть в Україні, а й як виглядають ці люди.

Саме дані про структуру населення потрібні для планування державної політики: наприклад, щоб дізнатися, скільки людей потребують соціальної допомоги, скільки дітей потребують школи та дитячі садочки, скільки пенсіонерів є зараз, а скільки буде у майбутньому.

2. Неточність прогнозів щодо кількості населення.

Проводячи так званий електронний перепис, ми отримаємо не лише не усі потрібні дані, а й набагато менш точну інформацію навіть за тими показниками, які ми можемо порахувати. Не всі українці мають мобільні телефони, а деякі мають по декілька сім-карток. Тому простий підрахунок кількості сім-карток не допоможе нам точно оцінити кількість населення. Запропоновані способи калібрації також викликають питання.

Наприклад, для проведення соціологічних опитувань, потрібно сформувати вибірку – портрет тих груп, для кількість яких ми хочемо дооцінювати. Однак, таку вибірку формують, базуючись на даних попереднього перепису, який востаннє відбувся 20 років назад, скоригованого на щорічну зміну кількості населення. Тут виникає замкнене коло: ми хочемо провести новий перепис, тому що дані старого безнадійно застаріли, але для його проведення ми беремо за основу ті самі дані, які вважаємо застарілими.

3. Економія коштів чи ігнорування життєво важливих інвестицій?

Одним із основних аргументів на користь проведення електронного перепису замість традиційного є економія коштів. За оцінкою Дубілета електронний перепис коштуватиме 1,4 млрд грн, а традиційний – на 2 млрд дорожче – 3,4 млрд

Однак, чи дійсно це економія? Чи державний бюджет втратить набагато більше, неефективно витрачаючи кошти, приймаючи рішення, беручи за основу неповну та неточну інформацію? Враховуючи, що перепис проводиться раз на 10 років, загальна сума таких неефективних витрати за весь цей час точно перевищить вартість проведення традиційного перепису. Якщо ж уряду дійсно необхідно зекономити 2 млрд грн, звернути увагу потрібно на інші стрічки державного бюджету. Наприклад, скасувати корупційну субвенцію на соціально-економічний розвиток, на яку було закладено якраз рівно 2 млрд грн.

Проведення перепису населення саме традиційним шляхом допоможе Україні отримати точні та повні дані щодо кількості та структури населення, необхідні для розробки ефективної державної політики. Пропонований електронний перепис є менш точним, не дозволяє отримати усі необхідні дані та врешті решт не є економією коштів, адже він спричинить неефективну державну політику




Читайте у ЗМІ
Оригінал на Ліга.net
X