Що мотивує жінок залишатись в Україні?

Дослідження проведене Центром економічної стратегії та Інститутом поведінкових досліджень при American University Kyiv в рамках проекту з підтримки Уряду України у розробці та впровадженні доказових політик для подолання демографічних викликів, що втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України, за підтримки Уряду Великої Британії у співпраці з ГО «UA Experts».

Українки хочуть залишатися в Україні

Більшість жінок, які зараз живуть в Україні, прагнуть залишатися як у країні, так і у своєму місті чи селі.

Для 79% українок важливо залишатися в Україні, а для 72% – у своєму населеному пункті.

Майже половина респонденток назвали це критично важливим: 45% – щодо України, 40% – щодо свого міста або села.

Лише 6% жінок сказали, що бути в Україні для них неважливо, і 11% – що неважливо залишатися саме у своєму населеному пункті.

Наміри залишатися в Україні чітко пов’язані з фінансовим станом: що він вищий, то більше жінок хочуть залишатися.

Серед тих, кому не вистачає навіть на їжу, 66% вважають важливим залишатися в Україні. У найбагатшій категорії — 85%.

Схожий зв’язок простежується і щодо бажання залишатися у своєму місті чи селі.

Сім’я — головна мотивація залишатися

Головна причина, чому жінки залишаються в Україні — бажання бути зі своєю сім’єю. Цю мотивацію обрали 91% опитаних.

На другому місці — патріотичний мотив: 88% сказали, що залишаються, бо це їхня країна.

Серед матеріальних чинників найбільш значущим є наявність житла (72%). Менше жінок залишаються через хорошу роботу (46%) або кращий рівень життя в Україні, ніж за кордоном (47%).

20% жінок хотіли б виїхати, але не мають такої можливості.

Попри те, що всі респондентки наразі живуть в Україні, лише 39% вважають безпеку причиною залишатися. Більшість не відчуває, що тут безпечно.

Менше ніж кожна шоста українка розглядає можливість надовго виїхати за кордон

Більшість жінок, які зараз живуть в Україні, не планують виїжджати за кордон надовго. 72% не розглядають такої можливості, причому 55% категорично проти. Лише 15% серйозно або частково замислюються про виїзд, а 13% ще не визначилися.

Вік суттєво впливає на наміри мігрувати.

Молоді жінки (18–29 років) у 1,5 раза частіше розглядають можливість виїзду — 26% проти лише 6% серед жінок віком 50–60 років.

Сімейний стан також має значення. Серед незаміжніх жінок міграцію розглядають 22–24%, що вдвічі більше, ніж серед заміжніх або овдовілих (11%).

Розлучені жінки також частіше думають про виїзд — 16%.

Цікаво, що ні наявність, ні кількість дітей, а також кількість дорослих у домогосподарстві не мають суттєвого впливу на міграційні наміри.

Досвід переміщення впливає на міграційні наміри.

Жінки, які вже виїжджали за кордон і повернулися, на 14 відсоткових пунктів частіше розглядають можливість поїхати знову — порівняно з тими, хто не залишав свій дім після лютого 2022 року.

Якщо жінка переміщувалась і за кордон, і всередині України, її інтерес до виїзду зростає ще більше:
– на 20 в.п., якщо вона вже повернулася додому
– на 4 в.п., якщо вона наразі є ВПО

Водночас саме внутрішнє переміщення не впливає на бажання виїхати за кордон.

Також немає суттєвих відмінностей у міграційних намірах серед жінок із прифронтових чи окупованих територій, а також серед тих, чиї будинки зруйновані.

Головна причина еміграції — прагнення до фінансової стабільності і безпеки

У складних умовах війни жінки найчастіше замислюються про еміграцію через потребу в безпеці (73%) та бажання кращого рівня життя (75%).

Понад 65% вважають, що за кордоном знайдуть кращу роботу, а 62% — що матимуть доступ до соціального захисту й житлової підтримки.

Фінансова стабільність — ключовий мотив виїзду. Безпека — головний тригер до дії. Побутові труднощі, як-от відключення електроенергії, теж важливі (53%), але меншою мірою.

63% жінок вірять, що діти за кордоном матимуть кращі умови для розвитку. Освіта — ще один частий стимул до переїзду.

Проблеми з житлом (38%) та бажання возз’єднатися з родиною (24%) менш впливають на рішення. Для більшості це — особистий, а не родинний вибір.

Частина жінок навіть не розглядає еміграцію через певні обмеження

Основні бар’єри для виїзду за кордон можна умовно поділити на три типи: психологічні, матеріальні та соціальні.

Психологічні перепони — це страх змін і невпевненість у майбутньому. Матеріальні — очікувані труднощі з пошуком житла та роботи. Обидва типи мають суттєвий вплив на міграційні настрої.

Соціальні чинники, такі як почуття провини або страх осуду, відіграють найменшу роль у рішенні про виїзд.