fbpx

Китайський економічний слід в Україні

Китайський економічний слід в Україні Завантажити Китайський економічний слід в Україні (1.16 MB)
Скринінг іноземних інвестицій Завантажити Скринінг іноземних інвестицій (422.21 KB)
Пресреліз Завантажити Пресреліз (120.62 KB)

Китай – це зростаюча супердержава, яка впливає на всі економіки світу. Україна  зі своїм волатильним політичним ландшафтом не потрапила в китайську орбіту, як це трапилося з деякими іншими східноєвропейськими країнами. Тим не менше, протягом останніх семи років Китай нарощував обсяг торгівлі з Україною, придбав відносно великі активи у сфері енергетики та сільського господарства, а також намагався придбати актив з будівництва авіаційних двигунів. У цьому звіті ми розглянемо найголовніші зміни у двосторонніх українсько-китайських економічних відносинах та узагальнимо китайську ділову практику в Україні.

Головні висновки:

  • Китай є найбільшим торговим партнером України. Загальний товарооборот зріс з 2% українського ВВП у 2001 році до 11% у 2020 році. З 2004 року Україна є нетто-імпортером. Однак структура торгівлі є вкрай нерівномірною. Україна переважно експортує сировину та імпортує перероблені товари, у тому числі високотехнологічні.
  • Водночас китайські ПІІ (прямі іноземні інвестиції) в Україну є незначними. На початок 2021 року лише $47 млн надійшли з материкового Китаю та ще $60 млн з Гонконгу. Деякі інвестиції були спрямовані через Сінгапур, Нідерланди та інші офшори. Це звичайна китайська практика, пов’язана з внутрішньою інвестиційною політикою, а не з ухиленням від санкцій чи оптимізацією оподаткування.
  • Китай активно використовує боргові інструменти, і Україна як боржник не є винятком. Багато проєктів, здійснених за допомогою Китаю, передбачали позику значної суми грошей.
  • Найбільшими інвесторами є державні підприємства (ДП). Це пов’язано з тим, що інвестиції мають не лише комерційні, а й політичні цілі. Кредити зазвичай також надають державні банки. Китайські компанії найчастіше працюють з українськими державними підприємствами, передусім в енергетиці та сільському господарстві.
  • Китай зазвичай не готовий брати на себе ризики. Більшість угод передбачають участь українського уряду і державні гарантії. У деяких випадках ці гарантії частково виконані. Також не практикується пряма участь у галузях, які дуже сильно регулюються.
  • Більшість китайських інвестицій зроблені з тактичних міркувань та створюють незначну додану вартість. Існує мало нових проєктів, які створюють робочі місця і приносять користь ланцюжкам доданої вартості. Найбільші китайські активи були створені іншими компаніями, а потім куплені або отримані як застава.
  • Багато оголошених проєктів і угод так і не були реалізовані. Це може означати, що вимагалися спеціальні умови, щодо яких не була досягнута домовленість. Щодо деяких реалізованих проєктів такі умови справді були передбачені (наприклад, в обхід законодавства про державні закупівлі). Ще одне можливе пояснення – невміння китайців працювати в таких мінливих умовах.
  • У рамках експортних контрактів у сфері високих технологій Китай часто намагається включити у контракт пункт про передачу інтелектуальної власності. А якщо такі положення не передбачаються, китайські компанії намагаються провести зворотню розробку та самостійно сконструювати пристрій / машину / транспортний засіб.

Дослідження було підготовлено за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE), Вашингтон, округ Колумбія. Документ не відображає думки CIPE або жодного його співробітника. CIPE не несе відповідальності за достовірність будь-якої вказаної інформації. За інформаційної підтримки аналітичної системи YouControl.

X